01 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/688/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Краснов Є. В.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглядаючи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 (колегія суддів у складі: Якімець Г. Г. - головуючий, Бойко С. М., Бонк Т. Б.), рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2025 (суддя Сухович Ю. О.) та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 28.07.2025 (суддя Ділай У. І.)
за первісним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Приватного акціонерного товариства "Львівський лікеро - горілчаний завод"
про стягнення суми
та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Львівський лікеро - горілчаний завод"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про визнання незаконним та скасування рішення
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Львівський лікеро - горілчаний завод", у якому просило стягнути 1 125 109, 36 грн вартості безобліково спожитої електричної енергії за період з 06.10.2023 по 21.02.2024.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, у зв'язку з чим йому було нараховано вартість недоврахованої електроенергії за відповідний період, але він її у добровільному порядку не оплатив, тому вона підлягає стягненню в судовому порядку.
1.3 Відповідач звернувся із зустрічним позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення комісії філії "Енергозбут" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про проведення нарахування відповідачу обсягу та вартості електричної енергії, яке оформлене протоколом від 03.04.2024 № 25 (далі - Рішення).
1.4 Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив розрахунок вартості недоврахованої електроенергії з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим Рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.07.2025 у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено повністю.
2.2 Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 28.07.2025 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з позивача на користь відповідача 26 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.3 ЦІ судові рішення були залишені без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026.
2.4 Свої висновки суди мотивували тим, що позивач за первісним позовом не довів тих обставин, з якими пов'язував свої вимоги, що виключає правові підстави для задоволення позовних вимог. Задовольняючи зустрічний позов, суди виходили з того, що зустрічні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки на момент проведення перевірки у відповідача були наявні усі пломби, що встановлені оператором системи, тому відсутні правові підстави для прийняття Рішення щодо нарахування відповідачу вартості електричної енергії.
2.5 Додаткове рішення суду, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що витрати на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи є надмірними, оскільки у повній мірі не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та ухвалити нове, яким первісний позов задовольнити, відмовити у задоволенні зустрічного позову та заяви відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правових висновків щодо застосування підпункту 2 пункту 8.4.2, підпункту 8 пункту 5.5.5, пункту 2.3.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), пункту 5.16 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, які викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2023 у справі № 17-14-01/1494 (925/1157/21), від 28.06.2023 у справі № 903/750/22, від 02.11.2022 у справі № 908/2797/21, від 15.01.2025 у справі № 914/265/24, від 09.02.2023 у справі № 911/2854/21.
3.3 Щодо додаткового рішення суду скаржник зазначає, що оскільки воно є невід'ємною частиною рішення суду, ухваленого по суті спору, тому воно нерозривно пов'язане з результатом вирішення спору по суті і також підлягає скасуванню.
3.4 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій, посилаючись на те, що суди у відповідності до норм матеріального та процесуального права надали належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують.
3.5 23.03.2026 представником відповідача - адвокатом Кріль О. М. подано до Верховного Суду клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, яке мотивоване тим, що зазначений представник відповідача 01.04.2026 перебуватиме у щорічній відпустці.
3.6 Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, оскільки явка представників ухвалою Верховного Суду від 09.03.2026 не визнавалася обов'язковою, свою позицію відповідач вже виклав у відзиві на касаційну скаргу, ухвалою Верховного Суду від 09.03.2026 згідно із положеннями частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) учасникам справи було встановлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу до 25.03.2026, а згідно із положеннями частини першої статті 118 цього Кодексу відповідач втратив право на подачу доповнень до відзиву на касаційну скаргу, отже його неявка не перешкоджає розгляду касаційної скарги.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що постановою НКРЕКП від 08.11.2018 № 1395 Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії з 01.01.2019.
4.2 Позивач, як оператор системи розподілу надає відповідачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії на підставі договору № ЕЕЦ 2301030101751836 від 12.06.2023.
4.3 Представниками Відокремленого підрозділу "Львівське регіональне відділення "Енергозбут" філії "Енергозбут" за участю представника споживача Дроздова С. А. проведено обстеження об'єкту за адресою: місто Львів, вулиця Кордуби, будинок 2 та встановлено відсутність пломби з відбитком тавра оператора системи розподілу № 19079683, яка установлена на трансформаторі струму відповідно до акта опломбування ЕЕЛлн-1/2023/1-0483 від 06.10.2023. За фактом виявленого порушення складено акт про порушення № УЗ 000082 від 21.02.2024 (далі - Акт), який підписаний представниками позивача та споживача Дроздовим С.А.
4.4 03.04.2024 Комісією філії "Енергозбут" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" з розгляду актів про порушення споживачами Правил, розглянуто акт про порушення № УЗ000082 від 21.02.2024 та прийнято Рішення про проведення нарахування обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення відповідачем Правил на суму 1 125 109,36 грн за період з 06.10.2023 по 21.02.2024.
4.5 На виконання Рішення відповідачу виставлений рахунок № 1663/0424РШ від 10.04.2024 на суму 1 125 109, 36 грн.
4.6 За даними відстеження поштового відправлення на сайті АТ "Укрпошта" претензія та рахунок вручені відповідачу 30.12.2024, але він його не оплатив, що стало причиною виникнення спору за первісним позовом.
4.7 Також встановлено, що відповідач вказував, що інформація відображена в Акті не відповідає дійсності, оскільки він не вчиняв жодних порушень Правил та належним чином здійснював збереження встановлених на електроустановках пломб. Пломба з відбитком тавра оператора системи розподілу № 19079683 була встановлена станом на 30.08.2022.
4.8 05.01.2023 відповідач надіслав позивачу лист з проханням направити представника оператора системи розподілу для розпломбування захисного екрану на ТС 600/5 у зв'язку з необхідністю заміни вхідного автоматичного вимикача.
4.9 27.03.2023 представник Відокремленого підрозділу "Львівське регіональне відділення "Енергозбут" філії "Енергозбут" Шевців Я. М. прибув на об'єкт за адресою місто Львів, вулиця Кордуби, будинок 2 та демонтував дві пломби захисного екрану на ТС 600/5 у зв'язку з необхідністю заміни вхідного автоматичного вимикача. В ході заміни вимикача трансформатора струму було порушено підключення трансформатора струму, а тому для відновлення підключення трансформатора струму, вказаний представник позивач демонтував пломбу з відбитком тавра оператора системи розподілу № 19079683 та після підключення трансформатора струму встановив на її місці пломбу з відбитком тавра оператора системи розподілу № 19074646.
4.10 27.03.2023 представник позивача в особі Шевціва Я. М. склав акт про пломбування/розпломбування засобів вимірювальної техніки, у якому зафіксував факт пломбування/розпломбування захисного екрану трансформатора струму, але не зафіксував факт пломбування/розпломбування трансформатора струму (факт демонтажу пломби № 19079683 та встановлення на її місці пломби № 19074646).
4.11 У відповіді позивача, яка надана на адвокатський запит 21.06.2024, пломба «КАРАТ» № 19074646 належить на праві власності та обліковується за Відокремленим підрозділом "Львівське регіональне відділення "Енергозбут" філії "Енергозбут" Акціонерного товариства "Укрзалізниця".
4.12 В акті прийому - передачі від матеріально-відповідальної особи Відокремленого підрозділу "Львівське регіональне відділення "Енергозбут" філії "Енергозбут" матеріально - відповідальній особі Львівського лінійного відділу пломба № 19074646 значиться, однак в журналі видачі та встановлення номерних пломб не має запису про видачу пломби "КАРАТ" № 19074646 начальником львівського лінійного відділу інспекторам відділу.
4.13 Колегія суддів зазначає про те, що з урахуванням меж розгляду справи, передбачених частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.14 Встановивши, що: в Акті не конкретизовано який саме підпункт даного пункту порушив відповідач та не зафіксовано факту наявності на трансформаторі струму на якому раніше була пломба № 19079683; відповідачем не пошкоджено жодної пломби, а також на момент проведення перевірки 21.02.2024 на клемних кришках лічильника, засобах вимірювальної техніки (трансформаторів струму) та приладів (захисний екран), який закриває доступ до трансформаторів струму, були усі пломби, встановлені позивачем; наявність пломб на усіх трьох трансформаторах струму на момент проведення перевірки підтверджують акт про пломбування/розпломбування засобів вимірювальної техніки від 21.02.2024 та акт контрольного огляду засобів комерційного обліку від 21.02.2024, складені представником позивача в особі Шевціва Я. М., суди дійшли висновку, що Акт не міг бути покладений в основу Рішення, що є самостійною підставою для визнання незаконним та скасування цього рішення.
4.15 Зважаючи на викладене, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення первісного позову та наявністю підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки із встановлених судом обставин вбачається, що на момент проведення перевірки 21.02.2024 у відповідача були наявні усі пломби, встановлені позивачем, у тому числі пломби № 19079684, № 19079685 та № 19074646, встановлені на трансформаторах струму, тому відповідач не порушував Правил, що виключає підстави для проведення нарахування відповідачу обсягу та вартості електричної енергії на зазначену суму.
4.16 За положенням пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.17 Тобто, відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
4.18 Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
4.19 При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
4.20 Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
4.21 Слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
4.22 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи.
4.23 Таким чином, за змістовим, суб'єктним і об'єктним критеріями правовідносини в справах № 17-14-01/1494 (925/1157/21), № 903/750/22, № 908/2797/21, № 914/265/24, № 911/2854/21, на які посилається заявник касаційної скарги і в справі № 914/688/25, що наразі розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов'язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування вказаних скаржником правових висновків як нерелевантних для вирішення цього спору.
4.24 Висновки, яких дійшли суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, зважаючи на предмет, підстави позову, наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі фактичні обставини, не суперечать висновкам Верховного Суду, про які зазначає скаржник, оскільки останні не є релевантними.
4.25 При цьому заявник посилаючись у касаційній скарзі на вказані постанови Верховного Суду лише цитує окремі положення їх мотивувальної частини та не наводить висновків щодо застосування конкретних норм права у подібних правовідносинах.
4.26 Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження під час касаційного провадження.
4.27 Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.28 З огляду на викладене, касаційне провадження у цій справі, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
4.29 У зв'язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.
Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України,
Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 у справі № 914/688/25 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов