31 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 924/669/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Шоломицький В. Ю. (адвокат),
відповідача -Логінова Т. Ю. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар"
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2025 та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар"
до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібодар" (далі - ТОВ "Хлібодар", Товариство, позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, відповідач), в якому просило суд визнати недійсним та скасувати рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.04.2025 № 72/36-р/к у справі № 72/67-23 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів" (далі - Рішення АМК) у частині, що стосується ТОВ "Хлібодар" щодо визнання вчинення означеним Товариством порушень, що передбачені пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частин и другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) та в частині щодо накладення на ТОВ "Хлібодар" штрафу у розмірі 28 472,00 грн.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ті обставини, що оскаржуване рішення відділення АМК в частині, що стосується позивача, є неправомірним, оскільки ґрунтується на припущеннях відповідача. В матеріалах справи № 72/67-23 відсутні докази на підтвердження обставин антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів у діях ТОВ "Хлібодар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кузнецовський хлібзавод" (під час участі в торгах), а відтак оскаржуване рішення відділення АМК є незаконним та підлягає скасуванню в частині, що стосується позивача.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд Хмельницької області рішенням від 01.10.2025 (суддя Виноградова В. В.), яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 (колегія суддів: Петухов М. Г., Гудак А. В., Мельник О. В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем були дотримані вимоги Закону № 2210, у зв'язку з чим відповідачем всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено наявні докази та належним чином проаналізовано відносини між ТОВ "Хлібодар" та ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" (під час участі в торгах), відтак викладені в рішенні Відділення АМК висновки про наявність правових підстав для кваліфікації поведінки позивача як антиконкурентних узгоджених дій відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, тобто є законними та обґрунтованими, при цьому позивачем під час судового розгляду не спростовано вказаних висновків.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Хлібодар", із посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310.
4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права, без врахування висновків Верховного Суду, а саме:
- щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України, які викладені у постановах від 22.10.2019 у справі № 910/2988/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 11.06.2020 у справі №910/10212/19, від 02.07.2020 у справі № 927/741/19, від 26.01.2021 у справі № 910/2576/20, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19, від 23.03.2021 у справі № 910/4542/20, від 13.01.2022 у справі № 914/2860/20, від 13.01.2022 у справі № 910/20567/20, від 09.12.2021 у справі № 916/3366/20, від 18.11.2021 у справі № 914/2130/20, від 03.02.2022 у справі № 910/19150/20;
- щодо застосування положень статті 59 Закону № 2210, без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, які викладені у постановах від 15.04.2021 у справі № 910/17929/19 та від 15.07.2021 у справі № 904/4598/20 (перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК з'ясовує і визначає наявність / відсутність, а тому доведеність / недоведеність, обґрунтованість / необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання недійсним рішення АМК; рішення АМК у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу не може ґрунтуватися на висновках, що мають переважно ймовірнісний характер, і на зроблених припущеннях, а мають бути засновані тільки на беззаперечно встановлених фактах).
4.1.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України Товариство зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили всі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.
4.1.4. Зокрема, суди не дослідили дані модуля "Аукціон" електронної системи публічних закупівель Prozorro, що відображають реальну поведінку учасників під час проведення торгів (динаміку ставок, кількість кроків зниження, величину та інтенсивність зниження цінових пропозицій у кожному раунді, загальний відсоток зниження). На переконання скаржника, саме ці відомості є визначальними для встановлення фактичних обставин у цій категорії спорів, оскільки саме під час торгів і відбувається конкурентне змагання між його учасниками, формується кінцева пропозиція, визначається переможець.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу Відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.
5.2. Відділенням АМК прийнято рішення від 30.12.2024 № 65/137-р/к, згідно з яким, зокрема:
- визнано, що ТОВ "Хлібодар" (код 32358874) вчинило порушення, що передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у закупівлі: Хліб пшеничний, хліб житній, батон ДК 021:2015:15810000-9 - Хлібопродукти, свіжовипечені хлібобулочні та кондитерські вироби, які проводились протягом грудня 2018 року - лютого 2019 року Відокремленим підрозділом "Хмельницька Атомна Електрична Станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", ідентифікатор торгів UА-2018-12-28-000756-с (п.1 резолютивної частини рішення).;
- за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на ТОВ "Хлібодар" у розмірі 28 472 грн.
5.3. Здійснивши аналіз тендерних пропозицій від ТОВ "Хлібодар" та ТОВ "Кузнецовський хлібзавод" Відділення АМК у Рішенні № 65/137-р/к виявило обставини, які свідчать, що учасники узгоджували свою поведінку під час підготовки та участі у торгах, зокрема:
- відповідно до витягів з ЄДР від 26.09.2024 за кодами доступу 508905660279 та 541115794884 станом на 06.02.2019 (із відсутніми попередніми змінами в період торгів щодо переліку засновників (учасників) юридичної особи) одночасно серед засновників (учасників) ТОВ "Хлібодар" (розмір статутного капіталу - 22 018 500 грн) та ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" (розмір статутного капіталу - 7 222 445 грн) в період торгів були такі особи: ОСОБА_1 , розмір частки в ТОВ "Хлібодар" - 47 928 грн 55 коп., у ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" - 29 683 грн 25 коп.; ОСОБА_2 розмір частки в ТОВ "Хлібодар" - 2 091 757 грн 50 коп., у ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" - 675 273 грн 84 коп.; ОСОБА_3 розмір частки в ТОВ "Хлібодар" - 1 100 925 грн, в ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" - 371 018 грн 31 коп.;
- за результатом аналізу інформації, наданої філією АТ "Укрексімбанк" у м. Рівному листом від 25.06.2020 № 0652200/14645-20 та АТ "Державний ощадний банк України" листом від 23.06.2020 № 46-13/4965/7082-БТ, Відділенням АМК встановлено, що між ТОВ "Хлібодар" та ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" до, під час та після торгів проводилися розрахунки за товари згідно з договором №10.08/16 від 10.08.2016, за обладнання згідно з договором № 3003/2017 від 30.03.2017, за товари згідно з договором №10.08/16 від 10.08.2016, за закваску згідно з накладними за жовтень-грудень 2018 року, за послуги мийки форм згідно з актами за вересень - листопад 2018 року, за закваску згідно з накладною від 28.12.2018, за послуги мийки форм згідно з актом № Д000091765 від 28.02.2019, між учасниками також існували договірні відносини за договором поставки від 10.10.2018 № 10-10/2018;
- відповідно до витягу з ЄДР від 26.09.2024 за кодом доступу 541115794884 станом на 06.02.2019 (із відсутніми попередніми змінами в період торгів щодо переліку засновників (учасників) юридичної особи) серед засновників (учасників) ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" значилося ТОВ "Кратос" та згідно з витягом з ЄДР від 27.06.2024 за кодом доступу 128849974020 станом на 06.02.2019 (із відсутніми попередніми змінами в період торгів щодо переліку засновників (учасників) юридичних осіб) одним із засновників ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" є ОСОБА_4 із часткою 74,44 % (5 376 633 грн 03 коп.), який в той же час є керівником ТОВ "Кратос";
- при цьому, згідно з листом ПрАТ "Датагруп" від 02.11.2020 № 48956 подання тендерної пропозиції ТОВ "Хлібодар" 14.01.2019 о 14:39:18 год здійснювалося із ІР-адреси НОМЕР_1 , яку використовувало ТОВ "Кратос" за адресою м. Рівне, вул. Кавказька, 2;
- згідно з договором оренди від 01.02.2018 №01-02/2018-8п, наданим ТОВ "Хлібодар" листом від 01.11.2023 №3 84 ТОВ "Хлібодар" у період торгів орендувало приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, 2, яке є зареєстрованим місцезнаходженням ТОВ "Кратос" згідно з витягом з ЄДР від 27.06.2024 за кодом доступу 128849974020 станом на 06.02.2019 (із відсутніми попередніми змінами в період Торгів щодо місцезнаходження юридичної особи);
- за інформацією, наданою ДП НТЦ "УАРНет" листом від 27.06.2020 № 166, підприємство надавало телекомунікаційні послуги ТОВ "Хлібодар" за договором від 23.09.2018 № 105838 та серед контактних даних ТОВ "Хлібодар" номером контактного телефону був зазначений номер НОМЕР_2 ;
- згідно з листом АТ "Укртелеком" від 10.11.2023 № 2245-ВИХ-КУ-82С000-2023 номер телефону НОМЕР_2 протягом четвертого кварталу 2018 року та першого кварталу 2019 року присвоєний ТОВ "Кратос", м. Рівне, вул. Кавказька, буд. 2;
- відповідно до витягу з ЄДР від 27.06.2024 за кодом доступу 128849974020 станом на 06.02.2019 (із відсутніми попередніми змінами в період торгів щодо переліку засновників (учасників) юридичної особи) одним із засновників та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Кратос" зазначається ОСОБА_5 , який, згідно з інформацією ГУ ПФУ в Хмельницькій області, наданою листом від 29.05.2020 № 2200-0603-5/22193, у період проведення торгів був одночасно працівником ТОВ "Хлібодар" та відповідно до витягів з ЄДР від 26.09.2024 за кодами доступу 508905660279 та 541115794884 станом на 06.02.2019 (із відсутніми попередніми змінами в період торгів щодо переліку засновників (учасників) юридичної особи) ОСОБА_2 був одним із засновників (учасників) ТОВ "Хлібодар" та ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" та згідно з листом ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 12.09.2023 № 2200-0704-5/84450 в період проведення торгів також був працівником ТОВ "Кратос";
- на основі аналізу інформації, наданої ГУ ПФУ в Хмельницькій області листом від 29.05.2020 № 2200-0603-5/22793, учасниками - листами від 19.10.2023 № 103 3/1 та від 01.11.2023 №3 84 від 07.11.2023), Відділенням АМК встановлено, що у січні 2019 року учасники мали в штаті одного й того ж працівника: ОСОБА_6 , яка працювала у період з 18.07.2011 по 18.01.2019 на посаді торговельного представника у ТОВ "Хлібодар", а з 24.01.2019 на посаді комерційного директора у ТОВ "Кузнецовський хлібозавод";
- за результатами аналізу інформації, наданої ТОВ "Держзакупівлі.Онлайн" листом від 05.05.2020 № 050520-18 (вх. 72-01/57кі від 12.05.2020), Відділенням АМК встановлено, що при поданні тендерних пропозицій серед реєстраційних даних учасників процедури закупівлі, а саме логіну та адреси електронної поштової скриньки ТОВ "Хлібодар" та ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" було зазначено одне і те ж доменне ім'я rovno.biz, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно;
- згідно з листами ТОВ "Хлібодар" від 01.11.2023 № 384 (вх. №72-01/1886 від 07.11.2023) та ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" від 19.10.2023 №1033/1 (вх.72-01/1829 від 26.10.2023) електронними поштовими скриньками, які використовувалися під час завантаження тендерних пропозицій в електронну систему публічних закупівель - Prozorro задля участі у Торгах були ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно;
- за результатами аналізу інформації, наданої Державною службою статистики листом від 23.12.2020 № 11.1-08/447-20 (вх. 72-01/385кі від 31.12.2020), встановлено, що при поданні статистичної звітності в період торгів на адресу приймального шлюзу Держстату протягом другого півріччя 2018 року та першого півріччя 2019 року, в тому числі в період торгів, статистична звітність від ТОВ "Хлібодар" та ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" надходила з електронних поштових скриньок із одним і тим же доменним ім'ям, зокрема та відповідно. pibhe.combesthd@kolos.pibhe.combestkhz@khz.pibhe.com;
- згідно з інформацією, наданою ТОВ "Інтернет Інвест" листами від 29.12.2023 №453 (вх. №72-01/49 від 05.01.2024) та від 01.08.2024 №626 (вх. №72-01/2000 від 06.08.2024), доменні імена "rovno.biz. " та "pibhe.com" були зареєстровані однією особою, а саме: ОСОБА_8;
- згідно з інформацією, наданою ГУ ДПС у Рівненській області листом від 18.06.2020 № 4535/9/17-00-02-01-05 (вх. № 72-01/93кі від 22.06.2020) ТОВ "Хлібодар" та ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" в період проведення торгів надсилали електронні документи до органів ДПС з однієї і тієї ж ІР-адреси;
- проаналізувавши інформацію щодо дати та часу подання учасниками своїх тендерних пропозицій, надану ТОВ "Держзакупівлі.Онлайн" листом від 05.05.2020 № 050520-18 (вх. 72-01/5 7кі від 12.05.2020), Відділенням АМК встановлено, що ТОВ "Хлібодар" та ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" розмістили свої пропозиції на електронному сайті публічних закупівель в торгах в один день послідовно із незначною різницею в часі;
- згідно з інформацією, наданою ГУ ДПС у Рівненській області листом від 18.06.2020 № 4535/9/17-00-02-01-05 (вх. № 72-01/93кі від 22.06.2020) ТОВ "Хлібодар" та ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" у період проведення Торгів надсилали електронні документи до органів ДПС послідовно, з незначною різницею в часі та з використання однієї і тієї ж ІР-адреси.
5.3. Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що з матеріалів справи вбачається, що протягом грудня 2018 року - лютого 2019 року ВП ХАЕС ДІІ "НАЕК "Енергоатом" проведена процедура відкритих торгів UА-2018-12-28-000756-с щодо закупівлі: Хліб пшеничний, хліб житній, батон ДК 021:2015: 15 810000-9 - Хлібопродукти, свіжовипечені хлібобулочні та кондитерські вироби.
Згідно з оголошенням про проведення відкритих торгів UА-2018-12-28-000756-с кінцевий строк подання тендерних пропозицій був встановлений до 16:00 год 14 січня 2019 року. Дата та час проведення аукціону: 15.01.2019 о 11:09. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі, яка оголошена Замовником, становить 208 331 грн без ПДВ.
Відповідно до Реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі у процедурі закупівлі свої пропозиції подали два учасники: ТОВ "Хлібодар" - первинна пропозиція -188 035 грн без ПДВ, остаточна пропозиція -158 180 грн без ПДВ та ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" з первинною пропозицією 208104,00 грн без ПДВ та 159828,00 грн без ПДВ.
Згідно з Витягом з протоколу засідання тендерного комітету ДП "НАЕК "Енергоатом" ВП ХАЕС від 18.01.2019 № 41 переможцем відкритих торгів визнано ТОВ "Хлібодар", з яким Замовником укладено договір купівлі/продажу від 06.02.2019 № 71-452/53-124-01-19-09565 на суму 189 816 грн з ПДВ.
5.4. Суди попередніх інстанцій зазначили, що в обґрунтування свого висновку щодо визнання, зокрема дій ТОВ "Хлібодар" узгодженням конкурентної поведінки під час участі в аукціоні та, як наслідок, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів Торгів Відділення АМК у Рішенні АМК № 65/137-р/к покликається на таку сукупність обставин та ознак:
- пов'язаність учасників через спільних засновників (відповідно до витягів з ЄДР одночасно серед засновників учасників в період Торгів були одні і ті ж самі особи);
- наявність між учасниками сталих господарських відносин (у період з 03.10.2018 до 27.03.2019 [до, під час та після Торгів] між учасниками проводилися розрахунки за договорами;
- пов'язаність учасників через третіх осіб (зв'язки між учасниками через одних і тих самих засновників [ ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ], які одночасно були засновниками третіх осіб [вказані особи одночасно також були засновниками ТОВ "Кортекс ЛТД" та ПрАТ "Рівнеавтошляхбуд"] створювали умови для узгодження та координації поведінки між учасниками);
- наявність одного і того ж працівника в штаті учасників під час Торгів (учасники мали в штаті одного й того ж працівника - ОСОБА_6 , яка з 18.07.2011 до 18.01.2019 працювала на посаді торговельного представника у ТОВ "Хлібодар", а з 24.01.2019 працювала на посаді комерційного директора у ТОВ "Кузнецовський хлібозавод");
- використання учасниками електронних адрес з однаковими доменними іменами (серед реєстраційних даних учасників Торгів, а саме логіну та адреси електронної поштової скриньки учасників зазначено одне і те ж доменне ім'я rovno.biz.; статистична звітність від учасників надходила з електронних поштових скриньок із одним і тим же доменним ім'ям pibhe.com, besthd@kolos.pibhe.com та bestkhz@khz.pibhe.com; означені доменні імена rovno.biz. та pibhe.com зареєстровані однією особою - ОСОБА_8);
- використання учасниками однієї і тієї ж ІР-адреси (учасники в період проведення Торгів надсилали електронні документи до органів ДПС з однієї і тієї ж ІР-адреси);
- послідовність дій учасників в часі при створенні документів тендерних пропозицій, при поданні тендерних пропозицій, при поданні податкової звітності в період Торгів (окремі файли учасників створені ними послідовно, з незначною різницею в часі; учасники розмістили свої пропозиції на електронному сайті публічних закупівель в Торгах в один день послідовно із незначною різницею в часі; учасники в період проведення Торгів надсилали електронні документи до органів ДПС послідовно, з незначною різницею в часі та з використанням однієї і тієї ж ІР-адреси).
5.5. Позивач зазначає, що відповідач у рішенні дійшов хибних висновків, що дії учасників аукціону ТОВ "Хлібодар" та ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" під час участі в Торгах є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону. Позивач вважає, що оскаржуване рішення Відділення АМК в частині, що стосується позивача, є неправомірним, оскільки ґрунтується на припущеннях відповідача. В матеріалах справи № 72/67-23 відсутні докази на підтвердження обставин антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів у діях ТОВ "Хлібодар" та ТОВ "Кузнецовський хлібозавод" під час участі в торгах, відтак оскаржуване рішення Відділення АМК, на переконання позивача, є незаконним та підлягає скасуванню в частині, що стосується позивача.
5.6. Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав про визнання недійсним та скасування рішення відділення АМК в частині, що стосується позивача.
7.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону №2210, які стосуються спотворення результатів аукціону.
7.3. Відповідно до приписів Закону № 2210:
- економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);
- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);
- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);
- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);
- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);
- за порушення, передбачені, зокрема пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону №2210.
7.4. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.5. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
7.6. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
7.7. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з вказаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
7.8. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
7.9. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
7.10. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
7.11. Як вже було зазначено, предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним та скасування рішення відділення АМК, яким визнано, зокрема, що позивачем вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону.
7.12. Суди попередніх інстанцій, відмовили у задоволенні позовних вимог (в частині, що стосується позивача), вказавши на відсутність підстав, визначених статтею 59 Закону № 2210, для скасування оскаржуваного рішення відділення АМК.
7.13. Зокрема, суди мотивували свої висновки тим, що зібрані в антимонопольній справі та досліджені Відділенням АМК вказані факти в сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дій об'єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію), зокрема, Товариством своєї поведінки при підготовці до участі в Торгах, зокрема про обмін інформацією.
7.14. За висновками судів, із аналізу оспорюваного позивачем Рішення АМК, вбачається, що вказане рішення прийнято на підставі зібраних у справі доказів, з повним дослідженням наявних документів, з'ясуванням обставини, як підготовки, так і проведення Торгів щодо закупівлі: Хліб пшеничний, хліб житній, батон ДК 021:2015: 15 810000-9 - Хлібопродукти, свіжовипечені хлібобулочні та кондитерські вироби. Водночас доводи позивача, наведені в позовній заяві, не спростовують висновків Відділення АМК про вчинення учасниками Торгів узгоджених дій, оскільки зводяться лише до спростування кожної із встановлених відповідачем ознак антиконкурентних дій окремо, без надання оцінки таким ознакам у сукупності.
7.15. За наведеного, суди дійшли висновків, що вказані позивачем доводи зводяться лише до незгоди з кваліфікацією АМК, досліджених доказів та встановлених обставин, що не може бути підставою для скасування Рішення АМК.
7.16. Втім, на думку скаржника, суди попередніх інстанції порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, а тому є підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
7.17. Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги, зазначає, що специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів аукціонів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з'ясовується питання наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону, зокрема, є:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
7.18. При цьому, відповідне з'ясування наявності / відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК у силу приписів статті 59 Закону, дослідження та оцінка доказів, ухвалення судового рішення здійснюється господарськими судами у відповідності до приписів процесуального права.
7.19. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, позивач покликається на неповне з'ясування судами обставин та неналежну оцінку його доводів в частині неповноти з'ясування Відділенням АМК фактичних обставин справи, наголошуючи на тому, що висновки Відділення АМК ґрунтуються на припущеннях, а тому є незаконними та, відповідно Рішення АМК в оскаржуваній частині підлягає скасуванню та зазначає про неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених в пункті 4.1.2 цієї постанови.
7.20. На переконання скаржника, відсутність повного дослідження всіх обставин справи судами першої та апеляційної інстанції, а також відсутність відповідей на всі аргументи позивача, зокрема, за відсутності дослідження динаміки ставок учасників торгів, кількість кроків зниження, величину та інтенсивність зниження цінових пропозицій у кожному раунді, загальний відсоток зниження, тощо і призвела до необґрунтованих висновків суду першої інстанції про спотворення торгів, що не були виправлені апеляційною інстанцією. Наведене, на думку скаржника, дає підстави для подальшого оскарження цих рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
7.21. У вирішенні доводів касаційної скарги колегія суддів враховує таке.
7.22. Верховний Суд неодноразово вказував про те, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
7.23. Верховний Суд також не раз наголошував, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
7.24. Предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним Рішення АМК частково, яким визнано, що позивачем вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону.
7.25. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення в частині, що стосується позивача, є неправомірним, оскільки, вказане рішення ґрунтується на зроблених відповідачем припущеннях, а не беззаперечно встановлених фактах, відтак неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи.
7.26. У всіх означених скаржником справах (№ 910/10212/19, № 910/17126/19, № 910/2988/18, № 922/2513/18, № 914/1696/18, № 927/741/19, № 910/2576/20, № 910/4542/20, № 914/2860/20, № 910/20567/20, № 916/3366/20, № 914/2130/20, № 910/19150/20), на неврахування висновків у яких зазначає скаржник, предметом розгляду було визнання недійсним / частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210.
7.27. Отже, Верховний Суд виходить з того, що зазначені справи і ця справа, яка розглядається, є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210.
7.28. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників аукціонів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів аукціонів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з'ясовується питання наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону № 2210, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
7.29. При цьому, відповідне з'ясування наявності / відсутності підстав для визнання недійсним рішення АМК у силу приписів статті 59 Закону № 2210, дослідження та оцінка доказів, ухвалення судового рішення здійснюється господарськими судами у відповідності до приписів процесуального права.
7.30. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що суди під час розгляду справ про визнання недійсним / скасування / зміну рішення АМК, згідно з яким особі інкриміноване порушення антимонопольного законодавства у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій згідно з пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, мають дослідити та оцінити наведені АМК докази, у порядку, передбаченому статтею 86 ГПК України (як кожен доказ окремо, так і вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності) і, в разі їх підтвердження, дійти висновку щодо достатності / недостатності висновків, викладених у такому рішенні.
7.31. Вказаний висновок ґрунтується на пункті 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, який передбачає, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
7.32. Суд також враховує саму суть процедур торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, які виключають узгодження поведінки їх учасниками, оскільки останнє не відповідає змісту змагальності. Змагальність забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210 змагальність учасників процедур торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов'язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.
7.33. Отже, норми права, за якими відповідачем здійснена кваліфікація правопорушення (пункт 1 статті 50 та пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2210), та про неправильне застосування яких, зазначає скаржник, є загальними нормами при розгляді справ за участю органів АМК, предметом яких є визнання недійсним його рішень про притягнення суб'єкта господарювання за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів / аукціонів / конкурсів.
7.34. Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах/аукціонах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.
7.35. Наведена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду (постанови від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19, від 23.03.2021 у справі № 910/4542/20) на які посилається скаржник та які є релевантними і для цієї справи з точки зору застосування статті 86 ГПК України.
7.36. Зокрема, у постанові від 19.09.2024 у справі № 910/13422/23 Верховний Суд виснував, що сукупна оцінка доказів, вказаних АМК у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку АМК, підтверджують таке узгодження.
7.37. При цьому застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний (універсальний, абсолютний) характер для усіх справ. Обов'язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
7.38. Водночас висновки суду у кожній конкретній справі формуються за результатами оцінки судом фактичних обставин, певної доказової бази на підставі наданих сторонами доказів за правилами, визначеними у статті 86 ГПК України.
7.39. Отже, при порівнянні щодо визначення подібності має значення застосування судами положень частини третьої статті 86 ГПК України, таким чином, щоб виключити ймовірнісний характер вірогідності.
7.40. Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду на які посилається скаржник, оскільки у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, враховуючи усю сукупність обставин і доказів, з'ясованих і досліджених в антимонопольній справі, встановив, що Відділення АМК досліджувало, зокрема:
- пов'язаність учасників через спільних засновників;
- наявність між учасниками сталих господарських відносин у період з 03.10.2018 по 27.03.2019 (до, під час та після Торгів);
- пов'язаність учасників через третіх осіб;
- наявність одного і того ж працівника в штаті учасників під час Торгів;
- використання учасниками електронних адрес з однаковими доменними іменами (серед реєстраційних даних учасників Торгів, а саме логіну та адреси електронної поштової скриньки учасників було зазначено одне і те ж доменне ім'я, а також статистична звітність від учасників надходила з електронних поштових скриньок із одним і тим же доменним ім'ям, які зареєстровані однією особою - ОСОБА_8.
- використання учасниками однієї і тієї ж ІР-адреси в період проведення Торгів;
- послідовність дій учасників в часі при створенні документів тендерних пропозицій та при поданні тендерних пропозицій, а також при поданні податкової звітності в період Торгів.
7.41. Зі змісту оскаржуваних рішення вбачається, що судами попередніх інстанцій надано обґрунтування своєї позиції про відсутність підстав для визнання недійсним і скасування рішення відділення АМК в частині, що стосується позивача, з урахуванням сталої та послідовної практики Верховного Суду щодо оцінки доказів у порядку статті 86 ГПК України.
7.42. Суди попередніх інстанцій у повній мірі дослідили та надали оцінку доказам, наданим учасниками справи, зокрема і доказам, які на думку Відділення АМК, свідчили про узгодженість дій Товариства.
7.43. Відтак, Суд зазначає, що скаржник, посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, не враховує, що такі доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов'язаних із встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній.
7.44. Посилаючись на те, що судами не надано оцінки та не досліджено динаміки ставок учасників торгів, кількість кроків зниження, величину та інтенсивність зниження цінових пропозицій у кожному раунді, загальний відсоток зниження, що призвело до необґрунтованості висновків судів про спотворення торгів, скаржник не враховує, що Відділення АМК в оспорюваному рішенні не досліджувало та не встановлювало обставин цінової поведінки учасників торгів, а тому означене не є предметом дослідження судів у межах цієї справи.
7.45. Суд також відхиляє, як необґрунтовані доводи скаржника про те, що всі встановлені відповідачем у Рішенні АМК обставини за своєю природою свідчать лише про потенційну можливість узгодження / координації, тобто про існування передумов (умов), які, теоретично, могли бути використані для узгодженої поведінки, що само по собі не означає, реального узгодження між учасниками торгів своєї поведінки, и конкурентну поведінку під час проведення Торгів.
7.46. У вирішенні таких доводів Суд наголошує, що скаржник не бере до уваги та не враховує, що змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, а змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону № 2210 передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. У цьому випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
7.47. Водночас у спірному випадку, за встановлених у справі обставин коли учасники торгів не напряму пов'язані між собою через спільних засновників, у т.ч. і за наявності між учасниками сталих господарських відносин та спільних працівників, не можна стверджувати про забезпечення таємності інформації під час їх участі в торгах та про те, що ці юридичні особи, як учасники торгів не діють в інтересах таких осіб (своїх засновників).
7.48. У постанові від 15.04.2021 зі справи № 910/17929/19 (на яку посилається скаржник) Верховний Суд зазначив, що до повноважень органів АМК віднесено здійснення розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об'єктивної його сторони. А на суд покладено обов'язок перевірки дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону № 2210, - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог.
7.49. Суди попередніх інстанцій на виконання припису статті 59 Закону № 2210 проаналізували зміст оскаржуваного рішення АМК, перевірили дотримання Відділенням АМК вимог законодавства, дослідили та оцінили наведені сторонами доводи та аргументи, докази, дійшли висновку про повноту дослідження АМК дійсних обставин справи, можливість встановити мотиви його прийняття, які можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у Рішенні АМК і не встановили підстав, передбачених статтею 59 Закону № 2210 для визнання недійсним Рішення АМК у частині, що стосується Товариства.
7.50. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що висновки судів попередніх інстанцій не є узагальненими, а містять належні висновки щодо оцінки та перевірки відповідності змісту Рішення АМК викладеним вимогам в контексті інкримінованих позивачу порушень антимонопольного законодавства, судами попередніх інстанцій не з'ясовані обставини існування підстав для визнання протиправним і скасування Рішення АМК у частині, що стосується порушення органом АМК положень статті 59 Закону № 2210.
7.51. Оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, проаналізованих і/або наведених у цьому розділі постанови Суду.
7.52. Верховний Суд вкотре зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
7.53. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми та не свідчить про те, суд в застосував норму інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив), а неоднаковою фактично-доказовою базою, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.
7.54. Водночас посилаючись на неврахування судами висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15.07.2021 у справі № 904/4598/20 скаржник не враховує, що предметом розгляду у значені справі було визнання недійсними та скасування пунктів 5, 6, 7, 8, 9, 10 рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК, яким, зокрема, позивача визнано таким, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання природного газу побутовим споживачам та визнано його дії порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом другим статті 50 та частиною першою статті 13 Закону № 2210.
7.55. Разом із тим зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, скаржник фактично вказує про понятійні категорії, такі як "обставини справи" і "докази у справі" та порушує питання, що пов'язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів. Проте, наведене не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту" відповідно до визначених статтею 300 ГПК України повноважень. А перевірка зазначених доводів виходить за визначені цією статтею межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
7.56. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.
7.57. У касаційній скарзі скаржник також посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1 частини третьої статті 310 ГПК України як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень - суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази.
7.58. Надаючи оцінку вказаним доводам касаційної скарги, Верховний Суд зауважує, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме собою порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
7.59. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20, від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 та від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22, від 18.04.2024 у справі № 910/2812/23, тощо.
7.60. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість наявності підстав касаційного оскарження у цій частині, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з підстави зазначеної у касаційній скарзі, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду відсутні.
7.61. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
7.62. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.
7.63. Доводи Відділення, викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
7.64. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 7 цієї постанови.
8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у справі № 924/669/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова