06.04.2026м. СумиСправа № 920/132/26
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/132/26
за позовом Заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури
Сумської області (вул. Свободи, 65, м. Шостка, Сумська область, 41100,
код ЄДРПОУ 03527891)
в інтересах держави в особі позивача:
Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної
адміністрації (вул. Шишкарівська, 9, м. Суми, 40030,
код ЄДРПОУ 04014045)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія»
(вул. Весняна, 36, м. Шостка, Сумська область, 411100,
код ЄДРПОУ 38118770)
про стягнення 530 578 грн 64 коп.,
Суть спору. 28.01.2026 прокурор звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить суд:
- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» на користь Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ отримувача 04014045) пеню у розмірі 306 873,67 грн за договором на будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області від 20.02.2024 № 5.
- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» на користь Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ отримувача 04014045) інфляційні втрати у розмірі 189 491,22 грн за договором на будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області від 20.02.2024 № 5.
- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» на користь Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ отримувача 04014045) три відсотки річних у розмірі 34 213,75грн за договором на будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області від 20.02.2024 № 5.
- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» на користь Сумської обласної прокуратури (код отримувача 03527891, р/р UA5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) судовий збір у розмірі 6 366,94 грн за подання позовної заяви до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2026, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.
Ухвалою суду від 02.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/132/26; справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
17.02.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем надано до суду відзив (вх.№829) на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
20.02.2026 через систему «Електронний суд» позивачем надано до суду відповідь (вх.№905) на відзив на позовну заяву, згідно з якою Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд задовольнити позов повністю, наголошуючи при цьому, що предметом цього позову є стягнення штрафних санкцій за порушення строків використання авансу (попередньої оплати) за Договором від 20.02.2024 № 5. Тоді як, жодних претензій щодо строків виконання робіт позивач до відповідача не має.
23.02.2026 через систему «Електронний суд» прокурором надано до суду відповідь (вх.№928) на відзив на позовну заяву, відповідно до якого прокурор вказує на необґрунтованість тверджень відповідача, наведених у відзиві на позов, а тому просить суд задовольнити позов повністю.
26.02.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем надано до суду заперечення (вх.№1003) на відповідь на відзив у справі №920/132/26.
05.03.2026 через систему «Електронний суд» прокурором надано до суду письмові пояснення (вх.№1139) у справі №920/132/26.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.
Щодо представництва прокурором у суді законних інтересів держави.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право також звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Встановлено, що Договір про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області від 20.02.2024 № 5, укладений між Департаментом капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія», фінансувався за рахунок бюджетних коштів.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.
Під витратами бюджету розуміють видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів. Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п.п. 13, 14 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).
До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, яке регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади та місцевого самоврядування, а також держави України вцілому.
Повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об'єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності додаткового фінансування Збройних сил України та органів державної влади, діяльність яких спрямована на забезпечення оборони України.
У зв'язку із цим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, в тому числі при зайвому витрачанні чи заволодінні бюджетними коштами, є основним пріоритетом роботи усіх без винятку органів, а порушення у цій сфері є неприпустимими в умовах сьогодення.
Перераховуючи кошти у вигляді авансу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» держава в особі уповноваженого органу - Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації розраховувала фінансово стимулювати Підрядника на своєчасне виконання робіт з будівництва фортифікаційних споруд, ураховуючи їхню важливість для укріплення обороноздатності Сумщини.
За таких обставин, несвоєчасне використання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» авансового платежу для будівництва фортифікаційних споруд беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів.
Водночас, стягнення із Підрядника пені, трьох відсотків та інфляційних втрат має на меті поновлення майнових інтересів держави у цій сфері.
При цьому представництво прокурором інтересів держави здійснюється за наявності виключного випадку, тобто виняткового, нетипового за своєю юридичною природою, оскільки йде мова про питання правомірності та ефективності використання бюджетних коштів, виділених для будівництва фортифікаційних споруд, призначених для захисту території України в умовах широкомасштабтної військової агресії російської федерації.
Ураховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються не захищеними, а уповноваженими органами допущено бездіяльність, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (рішення у справі «Коrolev v. Russia» пункт 33; рішення у справі «Мenchinskaya v. Russia», пункт 35)
Відповідно до п. 1 Положення про Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 17.04.2020 № 170-ОД (далі - Положення), Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації є структурним підрозділом Сумської обласної державної адміністрації та є підпорядкованим її керівництву
Згідно з п.п. п.п. 2, 5 п. 5 Положення до основних завдань Департаменту належить виконання відповідно до чинного законодавства функцій замовника з проєктування, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) та технічного переоснащення об'єктів житлово-цивільного, соціального, природоохоронного та іншого призначення на території області за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел, не заборонених чинним законодавством; виконання функцій, пов'язаних з реалізацією повноважень щодо здійснення закупівель, та ефективне використання бюджетних коштів, що спрямовуються на цю мету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації є стороною за Договором про будівництво фортифікаційних споруд від 20.02.2024 № 5, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія», відтак наділений повноваженнями, передбаченими положеннями ЦК України та ГК України (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) на захист своїх прав як кредитора у зобов'язанні, у тому числі шляхом звернення до суду із позовом із вимогами до боржника, який неналежно виконує свої обов'язки за Договором.
З огляду на викладене, Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено правовий висновок щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у разі здійснення неналежним чином захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, який визначає наступне.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Тобто бездіяльність уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Подібні правові висновки щодо підстав для представництва інтересів держави в суді наведені в Постановах Верховного Суду від 13.05.2025 у справі № 922/4855/23, 28.05.2025 № 274/1676/22, 02.09.2025 у справі № 925/1280/21.
Зокрема, Верховний суд у постанові від 28.05.2025 у справі № 274/1676/22 зазначив, що звертаючись до відповідного компетентного органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Зважаючи на вказані правові висновки Верховного Суду, лише звернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи, в тому числі, досудового врегулювання, які не призвели до реального усунення порушень інтересів держави, не відповідають вимогам чинного законодавства.
Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації звернувся до Сумської обласної прокуратури із листом від 04.06.2025 № 01-08/514, в якому зазначив про факти невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» зобов'язань за договорами про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області, у тому числі за Договором від 20.02.2024 № 5. Невжиття належних заходів цивільно-правового характеру Департаментом обґрунтовувалось відсутністю необхідних сум судового збору для сплати за пред'явлення відповідних заяв до суду.
Під час розгляду вказаного вище листа прокурором встановлено, що дійсно Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації звертався до Господарського суду Сумської області із позовними заявами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» (справа № 920/371/25) та інших суб'єктів господарювання (справи № № 920/1486/24, 920/1487/24, 920/1488/24, 920/370/25). Разом з тим, позови Департаменту судом повернуто у зв'язку з несплатою судового збору.
Крім того, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді та з'ясування можливості самостійно вжити заходи цивільно-правового характеру Шосткинською окружною прокуратурою Сумської області до Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації надіслано листи від 25.07.2025 № 55-3814 вих-25, 22.01.2026 № 55-382 вих-26, у відповідь на які Департаментом в черговий раз зазначено про неможливість звернення до суду із відповідним позовом до суду (листи від 31.07.2025 № 01-08/674, 23.01.2026 № 01-08/97).
Вказане свідчить про нездійснення Департаментом капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації, як уповноваженим органом у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави у встановленому законом порядку.
З наданих прокурором доказів вбачається, що прокурором направлені відповідні листи-повідомлення. З отриманих відповідей не простежується намір вжиття заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку.
На виконання абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Шосткинською окружною прокуратурою Сумської області попередньо, до звернення до суду повідомлено Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації про представництво інтересів держави в суді.
Таким чином, з урахуванням змісту позовної заяви, предмету спору, характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з позовом, у зв'язку із доведеною бездіяльністю компетентного органу, а також необхідністю невідкладного захисту інтересів держави в даному випадку.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Шосткинською окружною прокуратурою Сумської області при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, встановлено порушення інтересів держави у бюджетній сфері внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором про будівництво інженерних та фортифікаційних споруд на території Сумської області.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1415 «Деякі питання підвищення обороноздатності держави на період воєнного стану в Україні» для підвищення обороноздатності держави на період воєнного стану в Україні зобов'язано Міністерство оборони, обласні, Київську міську, районні військові (державні) адміністрації, військові адміністрації населених пунктів, Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури забезпечити будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд за рахунок і в межах видатків державного бюджету, місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Пунктом 2 вказаної вище Постанови встановлено, що на період воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях Міністерство оборони, Державна спеціальна служба транспорту, обласні, Київська міська, районні військові (державні) адміністрації (або уповноважені обласними, Київською міською, районними військовими (державними) адміністраціями їх структурні підрозділи із статусом юридичної особи публічного права), військові адміністрації населених пунктів, Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури є державними замовниками у сфері оборони щодо закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення (товарів подвійного призначення) для будівництва фортифікаційних споруд.
Будівництво фортифікаційних споруд здійснюється шляхом виконання будівельних робіт, придбання устаткування, здійснення авторського, технічного нагляду, інших робіт (послуг), зокрема в разі потреби вишукувальних і проєктних робіт, витрати на які включені до зведеного кошторисного розрахунку, складеного відповідно до законодавства, з урахуванням безпекової ситуації в ході будівництва.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 19.01.2024 № 37-р, від 02.04.2024 № 287-р, від 12.04.2024 № 331-р Сумській обласній військовій адміністрації для здійснення заходів, пов'язаних із зміцненням обороноздатності держави (будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, фортифікаційне обладнання оборонних рубежів, улаштування системи невибухових загороджень) виділено кошти із резервного фонду Державного бюджету України.
За результатами проведення оборонної закупівлі між Департаментом капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (далі - ДКБ Сумської ОДА, Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» (далі - ТОВ «Торговий дім «Дінастія», Підрядник, Відповідач) укладено Договір про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області від 20.02.2024 № 5 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений Договором строк закінчені роботи: з будівництва об'єкта «Нове будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області Ч-2» у відповідності до державних будівельних норм, державних стандартів, Схеми Ч-2; з виготовлення проєктно - кошторисної документації, а Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик, прийняти від Підрядника належним чином виконані у відповідності з цим Договором роботи та оплатити їх.
Згідно з п. п. 2.1. Договору строк виконання робіт за Договором з 20.02.2024 року до 31.01.2025 року. Початок та закінчення робіт, їх види та етапи визначаються календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Сторони мають право переглянути строки виконання робіт із обов'язковим внесенням відповідних змін у Договір, шляхом укладення додаткових угод, у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, істотної зміни обставин, затримки фінансування замовником, - за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми вартості (ціни), визначеної у Договорі (п. 2.3. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору приблизна (динамічна) договірна ціна робіт становить 10 444 586 грн 02 коп., у т. ч. ПДВ 1 740 764 грн 34 коп. у відповідності до Розрахунку ціни договору, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Надалі між ДКБ Сумської ОДА та ТОВ «Торговий дім «Дінастія» укладено низку додаткових угод, якими серед іншого Сторони внесли наступні зміни до Договору:
- Додатковою угодою від 05.04.2024 № 1 внесено зміни до Договору та змінено строк виконання робіт до 30.04.2024;
- Додатковою угодою від 01.05.2024 № 2 продовжено строк виконання робіт до 01.06.2024 та визначено договірну ціну - 9 046 872,12 грн;
- Додатковою угодою від 17.06.2024 № 3 продовжено строк виконання робіт до 30.06.2024 та збільшено договірну ціну до 10 179 995,33 грн;
- Додатковою угодою від 20.08.2024 № 4 продовжено строк виконання робіт до 31.12.2024 та внесено зміни щодо місцезнаходження та платіжних реквізитів Підрядника;
- Додатковою угодою від 31.12.2024 № 5 продовжено строк виконання робіт до 31.12.2025;
- Додатковою угодою від 12.11.2025 № 6 зменшено строк виконання робіт до 15.12.2025.
Розділом 12. Договору Сторонами погоджено порядок проведення розрахунків за виконані роботи за Договором.
Так, згідно з п. 12.1. Договору попередня оплата здійснюється за рішенням Замовника. Замовник може перераховувати попередню оплату у розмірі, що не перевищує 70% загальної вартості робіт за Договором на строк не більше як шість місяців.
Наведені вище положення Договору повністю узгоджуються із п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, яким визначено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях для виконання робіт з будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором (контрактом) на строк не більш як шість місяців.
Пунктом 12.3. Договору визначено що розрахунки по Договору проводяться шляхом здійснення поетапної оплати. Замовник здійснює по мірі надходження коштів на реєстраційний рахунок Замовника проміжні платежі Підряднику за виконані будівельні роботи на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» - форми № КБ-2в, «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» - форми №КБ-3, підписаних уповноваженими представниками Сторін.
«Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» - форми № КБ-3,«Актиприймання виконаних будівельних робіт» - форми № КБ-2в готує Підрядник і передає у 6-ти примірниках (2 примірника для Підрядника, 4 примірника для Замовника) для підписання Замовнику у строк не пізніше 25 числа звітного місяця.
Згідно з п. 16.1. Договору за невиконання обов'язків за Договором або їх виконання з порушенням умов Договору Сторони несуть відповідальність встановлену Договором або законом.
Відповідно до п. 16.10. Договору при неповерненні по закінченню терміну, визначеного в пункті 12.1 Договору (6 місяців), невикористаного авансу Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2025 року, але в будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 19.1. Договору).
Так, на виконання умов Договору Замовником перераховано Підряднику попередню оплату на загальну суму 7 024 196,78 грн чотирма платежами:
- платіжна інструкція від 28.02.2024 № 623 (дата фактичної оплати - 29.02.2024) на суму 3 133 375,81 грн (а.с. 40),
- платіжна інструкція від 05.04.2024 № 699 (дата фактичної оплати - 09.04.2024) на суму 1 349 172,31 грн (а.с. 41),
- платіжна інструкція від 08.05.2024 № 43 (дата фактичної оплати - 09.05.2024) на суму 1 261 974,19 грн (а.с. 42),
- платіжна інструкція від 28.06.2024 № 218 (дата фактичної оплати - 28.06.2024) на суму 1 279 674,47 грн (а.с. 43).
З огляду на положення п. 12.1 Договору та п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, попередня оплата надавалась Підряднику строком на 6 місяців, зокрема: 3 133 375,81 грн - до 29.08.2024, 1 349 172,31 грн - до 09.10.2024, 1 261 974,19 грн - до 09.11.2024, 1 279 674,47 грн - до 28.12.2024.
Тобто, до зазначених дат Підрядник мав або використати суму попередньої оплати для виконання робіт або повернути її Замовнику.
Разом з тим, Підрядник виконав роботи, обумовлені умовами Договору, на суму 7 024 185, 58 грн, використавши (закривши) наданий аванс на зазначену суму, зокрема:
- актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року (форма №КБ-2в) від 23.08.2024 № 1 на суму 3 284 101, 80 грн (а.с. 44-46);
- актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року (форма №КБ-2в) від 28.12.2024 № 2 на суму 2 419 843, 16 грн (а.с. 47-54);
- актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2025 року (форма №КБ-2в) від 15.07.2025 № 3 на суму 1 320 240,62 грн (а.с. 55-62).
Залишок неповернутої попередньої оплати в сумі 11,20 грн Підрядник повернув на рахунок Замовника платіжною інструкцією від 30.07.2025 № 1793 (а.с. 63).
В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначає, що Відповідачем в порушення п. 12.1 Договору використано попередню оплату в розмірі 3 740 094,98 грн (1 198 446,32 грн + 1 261 974,19 грн + 1 279 674,47 грн) несвоєчасно (поза межами шестимісячного терміну), а відтак відповідно до п. 16.10. Договору ТОВ «Торговий дім «Дінастія» нараховано 306 873,67 грн пені. Окрім цього, за неповернення грошових коштів у вигляді невикористаного авансу Прокурором заявлено до стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційні втрати у розмірі 189 491,22 грн та три відсотки річних у розмірі 34 213,75 грн.
Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 13, 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Так, судом встановлено, що спірні відносини виникли на підставі договору будівельного підряду.
Відповідно до частини першої статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 2, ч. 3 ст. 875 ЦК України).
Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Так, відповідно до п. 12.1. Договору Сторони дійшли згоди, що попередня оплата здійснюється за рішенням Замовника. Замовник може перераховувати попередню оплату у розмірі, що не перевищує 70% загальної вартості робіт за Договором на строк не більше як шість місяців.
Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» рекомендовано розпорядникам (одержувачам) бюджетних коштів укладати договори про закупівлю товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства з урахуванням повернення після закінчення строку, визначеного у договорів про закупівлю товарів, робіт та послуг, виконавцями робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг невикористаних сум попередньої оплати та застосування штрафних санкцій у разі невчасного повернення таких коштів.
Наведені положення у п. 12.1. Договору повністю узгоджуються із п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, визначено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях для виконання робіт з будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором (контрактом) на строк не більш як шість місяців.
У той же час вказані нормативно-правові акти не передбачають можливості продовження шестимісячного строку на використання підрядником авансу, одержаного ним на виконання договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти.
Верховним Судом у постанові від 06.11.2024 у справі № 308/5527/22 підкреслено специфіку та правові наслідки, пов'язані з їх несвоєчасним використанням під час виконання договірних зобов'язань.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).
Тобто, аванс не є заставою або фінансовою гарантією, а є лише частковою передоплатою, яка використовується як елемент планування грошових потоків.
Ключовий момент - аванс не забезпечує виконання договору, а лише сприяє оперативному руху коштів. У разі невиконання договору аванс має бути повернений тій стороні, яка його сплатила, незалежно від причин невиконання зобов'язань.
Такі ж висновки підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18.
Так, судом встановлено, що на виконання умов Договору Замовником перераховано Підряднику попередню оплату на загальну суму 7 024 196,78 грн чотирма платежами:
- платіжна інструкція від 28.02.2024 № 623 (дата фактичної оплати - 29.02.2024) на суму 3 133 375,81 грн (а.с. 40),
- платіжна інструкція від 05.04.2024 № 699 (дата фактичної оплати - 09.04.2024) на суму 1 349 172,31 грн (а.с. 41),
- платіжна інструкція від 08.05.2024 № 43 (дата фактичної оплати - 09.05.2024) на суму 1 261 974,19 грн (а.с. 42),
- платіжна інструкція від 28.06.2024 № 218 (дата фактичної оплати - 28.06.2024) на суму 1 279 674,47 грн (а.с. 43).
З огляду на положення п. 12.1 Договору та п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, попередня оплата надавалась Підряднику строком на 6 місяців, зокрема: 3 133 375,81 грн - до 29.08.2024, 1 349 172,31 грн - до 09.10.2024, 1 261 974,19 грн - до 09.11.2024, 1 279 674,47 грн - до 28.12.2024.
Отже, Відповідач мав використати за призначенням попередню оплату у строк, на який вона була надана (не більше шести місяців), або у разі невикористання повернути грошові кошти.
За умовами п. 12.3. Договору розрахунки по Договору проводяться шляхом здійснення поетапної оплати. Замовник здійснює по мірі надходження коштів на реєстраційний рахунок Замовника проміжні платежі Підряднику за виконані будівельні роботи на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» - форми № КБ-2в, «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» - форми №КБ-3, підписаних уповноваженими представниками Сторін.
«Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» - форми № КБ-3,«Актиприймання виконаних будівельних робіт» - форми № КБ-2в готує Підрядник і передає у 6-ти примірниках (2 примірника для Підрядника, 4 примірника для Замовника) для підписання Замовнику у строк не пізніше 25 числа звітного місяця.
Тобто Сторони у Договорі чітко визначили вид документів, які підтверджують факт використання суми попередньої оплати, зазначивши, що такими документами є Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма-КБ-3), підписаними уповноваженими представниками сторін.
Підрядник виконав роботи, обумовлені умовами Договору, на суму 7 024 185, 58 грн, використавши (закривши) наданий аванс на зазначену суму, що підтверджується, зокрема:
- актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року (форма №КБ-2в) від 23.08.2024 № 1 на суму 3 284 101, 80 грн (а.с. 44-46);
- актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року (форма №КБ-2в) від 28.12.2024 № 2 на суму 2 419 843, 16 грн (а.с. 47-54);
- актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2025 року (форма №КБ-2в) від 15.07.2025 № 3 на суму 1 320 240,62 грн (а.с. 55-62).
Залишок неповернутої попередньої оплати в сумі 11,20 грн Підрядник повернув на рахунок Замовника платіжною інструкцією від 30.07.2025 № 1793 (а.с. 63).
Разом з тим, суд критично оцінює надані Відповідачем документи (видаткові накладні на придбання будівельних та інших матеріалів) на підтвердження своєчасного фактичного використання суми перерахованої Позивачем попередньої оплати, оскільки вказані документи свідчать лише про придбання ТОВ «Торговий дім «Дінастія» відповідних матеріалів, однак із них не вбачається, що Підрядник використовував їх саме на виконання договору. Видаткові накладні не містять жодного посилання на Договір від 20.02.2024 № 5, не підтверджують передачу матеріалів Замовнику, їх використання на конкретному об'єкті та не свідчать про виконання робіт у межах визначеного шестимісячного строку. Зокрема, з моменту придбання такі матеріали і устаткування фактично були у власності Підрядника, а відтак могли бути використані ним не лише на виконання договору, але і для виконання інших замовлень або могли бути відчужені. Крім того, Відповідач не надав жодних відомостей про місцезнаходження (місце зберігання) матеріалів, придбаних ним за накладними, та не передавав їх Замовнику.
Щодо наданих Відповідачем копій актів на закриття прихованих робіт та актів проміжного прийняття відповідальних конструкцій, то означені документи підтверджують проведення певних робіт та не свідчать про використання коштів, перерахованих в якості попередньої оплати. Більш того будь-які відомості щодо вартості виконаних робіт та використаних матеріалів в цих актах відсутні.
Натомість, такі документи як Акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 в сукупності є належними доказами того, що відповідні матеріали та устаткування були використані генпідрядником саме для виконання робіт за Договором.
Верховний Суд у ряді постанов (від 05.08.2025 у справі № 916/506/23, від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 05.06.2024 у справі № 908/659/23) при дослідженні подібних правовідносин дійшов висновку, що належним доказом використання авансу є лише підписані сторонами форми КБ-2в та КБ-3.
Зокрема, Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у своїй постанові від 05.08.2025 у справі № 916/506/23 наголосив, що у справах зі спорів, що виникли зі схожих правовідносин, сформувалася усталена правова позиція Верховного Суду, згідно з якою належними і допустимими доказами використання підрядником одержаного авансу є підписані сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) і довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) (п. 8.35).
У наведених справах, виходячи з умов підрядних договорів щодо авансування робіт замовником та документів, які підтверджують використання одержаного авансу підрядником, подібних до умов договору, укладеного сторонами спору у справі, що переглядається, Верховний Суд висновував, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», зазначаючи, що виходячи з договірного погодження сторін саме ці докази підтверджують відповідні обставини та погоджуючись із відхиленням судами інших, наданих підрядником доказів (реєстрів накладних на придбання матеріальних цінностей, видаткових накладних, листування сторін тощо), на підтвердження використання авансу (п. 8.36).
Визначальним є підтвердження цільового використання авансу в обумовлений договором період, документами, погодженими сторонами у договорі (акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3). Відсутність такого підтвердження має наслідком повернення суми невикористаного авансу (у непідтвердженій відповідними документами частині) з нарахуванням штрафних санкцій у разі погодження такої умови сторонами договору (справи №922/1119/18, №910/23196/17, №917/194/18).
Окрім цього, суд звертає увагу Відповідача, що останній помилково ототожнює строк використання попередньої оплати зі строком виконання робіт за договором.
Предметом позову у цій справі є стягнення неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання, визначеного у п. 12.1 Договору щодо використання попередньої оплати, а не строків виконання робіт за договором.
Таким чином, судом встановлено, що умовами Договору передбачено перерахування Замовником Підряднику попередньої оплати та чітко визначені строки її використання (6 місяців), відтак не закриття Підрядником авансу упродовж зазначеного строку та продовження користування коштами Замовника є таким, що суперечить умовам Договору.
Оскільки Підрядник не використав або не повернув Замовнику впродовж шестимісячного строку попередню оплату у розмірі 3 740 094,98 грн (1 198 446,32 грн + 1 261 974,19 грн + 1 279 674,47 грн), він вважається таким, що порушив взяті на себе зобов'язання за Договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки .
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
При цьому за приписами ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Отже, норми Цивільного кодексу України (п. 3 ч. 1 ст. 611 цього Кодексу) визначають сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов'язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов'язання.
Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов'язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення.
Отже, неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов'язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов'язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов'язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для її стягнення встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.
Таким чином, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання.
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 19.11.2024 у справ № 911/2269/22.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 16.1. Договору за невиконання обов'язків за Договором або їх виконання з порушенням умов Договору Сторони несуть відповідальність встановлену Договором або законом.
Пунктом 16.10. Договору встановлено, що при неповерненні по закінченню терміну, визначеного в пункті 12.1 Договору (6 місяців), невикористаного авансу Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
Згідно з поданим Прокурором розрахунком (а.с. 91-93) сума пені становить 306 873 грн 67 коп.
Відповідач контррозрахунку пені суду не надав.
Розглянувши та перевіривши розрахунок пені, що стягується, суд встановив, що даний розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прокурор просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 34 213 грн 75 коп. та інфляційні втрати в розмірі 189 491 грн 22 коп., розрахунок додано до позовної заяви (а.с. 91-93).
Розглянувши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, доданий Прокурором до позовної заяви, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Прокурором доведено належними та допустимими доказами всі обставини, на які він посилався, як на підставу позову, в зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, наведених вище.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Відповідача, шляхом стягнення на користь Сумської обласної прокуратури.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» (вул. Весняна, 36, м. Шостка, Сумська область, 411100, код ЄДРПОУ 38118770) на користь Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (вул. Шишкарівська, 9, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 04014045) 306 873 (триста шість тисяч вісімсот сімдесят три) грн 67 коп. пені, 189 491 (сто вісімдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто одна) грн 22 коп. інфляційних втрат та 34 213 (тридцять чотири тисячі двісті тринадцять) грн 75 коп. 3 % річних за Договором на будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області від 20.02.2024 № 5.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» (вул. Весняна, 36, м. Шостка, Сумська область, 411100, код ЄДРПОУ 38118770) на користь Сумської обласної прокуратури (код отримувача 03527891, р/р UA5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 6 366 (шість тисяч триста шістдесят шість) грн 94 коп. судового збору, сплаченого за пред'явлення позовної заяви до суду.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
У зв'язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відрядженні з 26.03.2026 по 28.03.2026 та у відпустці з 30.03.2026 по 03.04.2026, повний текст рішення складено та підписано суддею 06.04.2026.
СуддяС.В. Заєць