65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
"06" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1268/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С., розглянувши матеріали позовної заяви за вх.№1300/26 від 03.04.2026
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮЖПРОМЛОГІСТІК» (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Балківська, будинок 130Ж, код ЄДРПОУ 42108035)
про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення, -
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮЖПРОМЛОГІСТІК», в якому просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду від 24.08.2022 №3 до договору від 24.05.2022 №59, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮЖПРОМЛОГІСТІК» та Військовою частиною НОМЕР_1 ;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮЖПРОМЛОГІСТІК» на користь Військової частини НОМЕР_1 надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 19685260 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, виходячи з наступного.
За вимогами п.2 ч.1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок сплати судового збору та його розмір передбачені Законом України “Про судовий збір» №3674-VІ.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про державний бюджет на 2026 рік» установлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 3328 гривень.
Згідно зі ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 3328 грн., позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 3328 грн. і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не більше 1164800 грн.
За ч.3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, позивач при зверненні до господарського суду через систему “Електронний суд» із заявленими позовними вимогами (1 вимога немайнового характеру та 1 вимога майнового характеру) мав сплатити судовий збір у розмірі 238885,52 грн., натомість позивачем доказів сплати судового збору у розмірі 238885,52 грн. до суду не надано.
Натомість, у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору у розмірі 238885,52 грн. за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі. Обґрунтовуючи подане клопотання позивач вказує, що:
- Військова частина НОМЕР_1 є неприбутковою організацією та включена до Реєстру неприбуткових установ та організацій з 27.12.2016, ознака неприбутковості - 0031 - бюджетні установи, що підтверджується витягом з реєстру неприбуткових установ та організацій від 21.10.2025 №3524/АП/25-01/51-02-09 (копія витягу додається до клопотання), у зв'язку з чим розмір судового збору за подання позовної заяви перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік Військової частини НОМЕР_1 ;
- фінансування Військової частини НОМЕР_1 здійснюється за рахунок Державного бюджету України; витрати здійснюються тільки за відповідним розподілом (кошторисами) та призначеннями, у межах виділених сум; на теперішній час на казначейському рахунку в Державній казначейській службі України кошти на сплату судового збору за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки» у розмірі 238885,52 грн. відсутні; станом на 02.04.2026 на рахунок Військової частини НОМЕР_1 відповідні кошти не надійшли, у зв'язку з чим у Військової частини НОМЕР_1 виникла необхідність відстрочити сплату судового збору та разом з позовною заявою подається дане клопотання.
Статтею 8 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Згідно з ч.4 ст. 11 ГПК України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
ЄСПЛ, посилаючись на свою усталену практику (зокрема, рішення у справах “Голдер проти Сполученого Королівства» ([Golder v. the United Kingdom], від 21.02.75, пункт 36, Серія А N 18, “Пономаренко проти України» [Ponomarenko v. Ukraine], заява N 13156/02, пункт 36, від 14.06.2007, “Мацюк проти України» [Matsyuk v. Ukraine], заява N 1751/03, пункт 28, від 10.12.2009 та “Кузьменко проти України» [Kuzmenko v. Ukraine, заява N 49526/07, пункт 25, від 09.03.2017), наголосив, що право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід'ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана.
У рішенні від 10.01.2006 у справі “Телтронік-КАТВ» проти Польщі» ЄСПЛ встановив, що компанія-заявник не могла подати свої позовні вимоги до суду через відмову звільнити її від сплати судового збору в розмірі 13948,49 злотих за подання позову. ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник була невеликим товариством з обмеженою відповідальністю, яка у 1993-1995 роках за контрактом побудувала мережу кабельного телебачення для компанії Best-Sat. Остання компанія відмовилася оплатити рахунок-фактуру компанії-заявника […], відмова сплатити зазначений рахунок-фактуру поставила компанію-заявника на межу неплатоспроможності. ЄСПЛ вважав, що обмеження доступу до суду, які мають суто фінансовий характер і які, як у цій справі, абсолютно не пов'язані з суттю позову або його перспективами на успіх, повинні підлягати особливо ретельному контролю з точки зору інтересів правосуддя. Для ЄСПЛ також важливо, що відмова у наданні звільнення відбулася на попередній стадії провадження в суді першої інстанції та призвела до того, що позови компанії-заявника ніколи не розглядалися по суті.
У рішенні від 03.05.2022 у справі “Нальбант та інші проти Туреччини» ЄСПЛ вважав надмірним, а отже порушенням самої суті права на доступ до суду ситуацію, коли високі судові збори не були виправдані фінансовим становищем заявника, а натомість були розраховані на основі встановленого законом відсотка від суми, що була предметом провадження. Незважаючи на відсутність консенсусу або навіть консолідованої тенденції серед держав-учасниць Конвенції щодо надання правової допомоги юридичним особам, ЄСПЛ застосував ті самі принципи щодо права на доступ до суду, не розрізняючи фізичних та юридичних осіб (Teltronic-CATV проти Польщі, заява №48140/99, пункти 45-49, 10.01.2006; FC Mretebi, пункти 39-41; Agromodel OOD та Mironov проти Болгарії, заява N 68334/01, пункти 34-37, 24.09.2009; та Sace Elektrik Ticaret ve Sanayi A.S. проти Туреччини, заява №20577/05, пункт 28, 22.10.2013). Відповідно до сталої практики ЄСПЛ ніколи категорично не виключав комерційних юридичних осіб з гарантій, визначених пунктом 1 статті 6 Конвенції, щодо надмірних судових витрат.
Рішенням ЄСПЛ від 09.10.2025 у справі “Король та інші проти України» (Korol and others v. Ukraine; заява №82560/17 та 6 інших заяв) визнано прийнятною заяву, зокрема, ТОВ "Скайсіті-груп" №36465/21, та постановлено: ця заява свідчить про порушення державою-відповідачем пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з обмеженням у доступі до суду (в контексті ключової проблеми - непосильна ставка судового збору у провадженні та/або ненадання правової допомоги); було порушено Конвенцію у зв'язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду. ЄСПЛ зазначив, що ухвалою від 13.12.2019 у господарському провадженні щодо стягнення заборгованості Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні клопотання підприємства-заявника (ТОВ "Скайсіті-груп") про звільнення або відстрочення сплати судового збору в розмірі 245942 грн (приблизно 9 273 Євро) через відсутність у нього коштів (доходу чи активів), на підтвердження чого воно надало копії свого фінансового звіту, виписки з банківського рахунку та документи, що підтверджували його спроби стягнути належну йому заборгованість. Суд (першої інстанції) обґрунтував це тим, що згідно зі статтею 8 Закону N 3674-VI лише фізичні особи могли бути звільнені від сплати судового збору, а не юридичні особи. 26.02.2020 і 28.10.2020 Північний апеляційний господарський суд та Верховний Суд залишили ухвалу від 13.12.2019 без змін. У зв'язку із зазначеним ЄСПЛ у розділі II рішення "Стверджуване порушення пункту 1 статті 6 Конвенції" вказав, що заявники (серед яких було й ТОВ "Скайсіті-груп") скаржилися, головним чином, на обмеження доступу до суду. Вони посилалися, прямо або по суті, на пункт 1 статті 6 Конвенції.
У постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що: національні суди відмовили ТОВ “Скайсіті-груп» у відстроченні або звільненні від сплати судового збору з мотивів, що стаття 8 Закону №3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) передбачає таку можливість виключно для фізичних осіб за наявності відповідних умов; суд першої інстанції в ухвалі від 11.11.2019, а згодом суди апеляційної та касаційної інстанцій не надали оцінки поданим Товариством доказам його критичного майнового стану (фінансовий звіт за 2018 рік, виписка з банківського рахунку, документи про безрезультатні спроби стягнення заборгованості у 2015-2018 роках тощо), обмежившись формальним тлумаченням суб'єктного складу норми; висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону №3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Господарський суд вказує, що позивачем в якості доказів включення до реєстру неприбуткових установ та організацій надано відповідний витяг, проте окрім посилання на відсутність на казначейському рахунку в Державній казначейській службі України коштів на сплату судового збору за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки» та їх не надходження станом на 02.04.2026, позивачем жодних доказів на підтвердження вказаних обставин (виписки, довідки) не надано. Окрім того, позивачем не надано докази про вжиті ним заходи задля сплати у даній справі суми судового збору, як-то листи, запити на отримання необхідної суми судового збору.
Враховуючи відсутність належного обґрунтування підстав для відстрочення сплати судового збору, не надання відповідних доказів, які суд мав би оцінити при розгляді клопотання про відстрочення сплати судового збору, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору у розмірі 238885,52 грн. за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення.
Разом з тим, суд роз'яснює позивачу про його право подати до суду повторне клопотання про відстрочення сплати судового збору у даній справі з наданням належного обґрунтування та відповідними доказами на підтвердження відповідних обґрунтувань.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч.3 ст. 174 ГПК України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Керуючись ст.ст. 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
2.Залишити позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 без руху.
3.Встановити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
4.Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви наступним чином:
- надати до суду докази сплати судового збору на суму 238885,52 грн.
Ухвала набирає чинності 06.04.2026 та оскарженню не підлягає.
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua
Суддя Ю.С. Бездоля