65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"06" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/291/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)
до відповідача: Комунального підприємства “Роздільнатеплокомуненерго» (67400, Одеська обл., Роздільнянський р-н, м. Роздільна, вул. Європейська, буд. 26)
про стягнення 436 529, 18 грн
1. Короткий зміст позовних вимог.
30.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі “Електронний суд» (вх. № 308/26 від 30.01.2026), про стягнення з Комунального підприємства “Роздільнатеплокомуненерго» (далі - КП “Роздільнатеплокомуненерго», відповідач) коштів в розмірі 436 529, 18 грн, в тому числі: пеня - 353 732, 79 грн; три проценти річних - 39 770, 17 грн; інфляційні втрати - 43 026, 22 грн та стягнення суму судових витрат в розмірі 5238, 36 грн.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Враховуючи наявність електронних кабінетів у позивача та у відповідача ухвала суду від 04.02.2026 була доставлена до їх електронних кабінетів 04.02.2026, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного документу, сформовані за допомогою Комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 7 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч. 6 ст. 242 ГПК України).
Згідно з ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Отже, ГПК України передбачено два способи надсилання судового рішення: (1) в електронній формі - через “Електронний кабінет» та (2) шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Тобто, ухвала суду від 04.02.2026 була надіслана позивачу та відповідачу у відповідності до вимог ГПК України.
Суд також бере до уваги, що сторони мали можливість ознайомитись з усіма процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень»).
Таким чином, матеріали справи свідчать про належне повідомлення учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, а також створення учасникам судового процесу належних умов для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
З огляду на викладене господарський суд доходить висновку про належне повідомлення як позивача, так і відповідача про розгляд судом даного спору.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
3. Позиція учасників справи.
Доводи позивача - ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору № 8987-ТКЕ(24)-14 від 09.09.2024 постачання природного газу протягом вересня 2024 - квітня 2025 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 12 289 901, 84 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.
Однак, відповідач оплату за переданий газ здійснив з порушення умов договору.
Вказує, що з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені складає 353 732, 79 грн, розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 39 770,17 грн та сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 43 026, 22 грн. Загальна сума боргу відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню складає 436 529, 18 грн
Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на ст. ст. 11-16, 509, 526, 530, 610-612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У відповіді на відзив, сформованій в системі «Електронний суд» 23.02.2026 (вх. № 6479/26 від 23.02.2026), щодо зменшення штрафних санкцій позивач, посилаючись на положення ч. 1 ст. 625 ЦК України, ч. 4 ст. 551 ЦК України, постанови Верховного Суду від 04.05.2018 по справі № 908/1453/14, від 12.06.2018 по справі № 922/1010/16, від 04.02.2020 по справі № 918/116/19, рішення Конституційного суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013, № 15-рп/2004 від 02.11.2004, вказує, що до матеріалів справи відповідачем не додано жодного документу, який би міг свідчити про можливість зменшення штрафних санкцій, зокрема будь-яких документів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача та неможливості ним здійснення вчасної оплати. Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження будь яких намагань відповідача виконати зобов'язання за договором вчасно. Також, заявлене клопотання про звільнення від штрафних санкцій фактично нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.
Щодо стягнення 3% річних позивач, посилаючись на положення ст. 612, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. ч. 2, 3 ст. 216 ГК України, постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6 49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11, від 17.10.2011 у справі 6-42цс11, зазначає, що нормативно визначений розмір відсотків річних на рівні 3% не збільшувався сторонами та таке нарахування є мінімальними гарантіями захисту кредитора та не підлягають зменшенню у зв'язку із тим, що не є штрафними санкціями.
Стосовно нарахування інфляційних втрат, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання позивач, посилаючись на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, вказує, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, в тому числі виробників теплової енергії. Також, зазначив про постанову Верховного Суду від 23.11.2023 по справі № 917/991/22.
Доводи відповідача - КП “Роздільнатеплокомуненерго»
У відзиві, сформованому в системі «Електронний суд» 16.02.2026 (вх. № 5722/26 від 17.02.2026), відповідач просив позовні вимоги задовольнити частково; зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох відсотків річних до співмірного, розумного та справедливого розміру, який відповідає фактичним наслідкам порушення; стягнути з відповідача пеню в розмірі 30 000 грн, 3% річних в сумі 5 000 грн, інфляційні втрати в сумі 20 000 грн.
Відповідач визнає факт постачання позивачем газу в об'ємах, що вказані в позовній заяві, а також факт порушення строків розрахунків за договором постачання природного газу № 8987-ТКЕ(24)-14, однак вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
- вартість фактично поставленого природного газу відповідачем оплачена у повному обсязі, зобов'язання виконано, заборгованість перед позивачем на даний час відсутня;
- нараховані позивачем суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних фактично мають каральний, а не компенсаційний характер та спрямовані на отримання необґрунтованої вигоди, оскільки не відповідають реальним наслідкам прострочення;
- заявлений розмір санкцій є непропорційним, не відображає дійсних втрат (збитків) позивача та не відповідає засадам справедливості й добросовісності;
- відповідач віднесений до категорії підприємств критичної інфраструктури та здійснює свою діяльність в умовах воєнного стану, що суттєво ускладнює господарську діяльність та впливає на своєчасність розрахунків споживачів теплової енергії;
- відповідач здійснює діяльність у сфері теплопостачання та забезпечує виробництво, транспортування і постачання теплової енергії для об'єктів соціальної інфраструктури, що мають безперервний характер функціонування. Відповідач є єдиним виконавцем відповідних послуг на території громади та забезпечує теплопостачання Комунальної установи «Роздільнянський центр освіти», Комунального некомерційного підприємства «РМЦПМСД» Роздільнянської міської ради, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Управління соціального захисту населення, Територіального управління Державної судової адміністрації України, Управління Державної казначейської служби України, Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня», Державної митної служби України в особі Одеської митниці, а також дев'ятнадцяти закладів загальної середньої освіти та дошкільних навчальних закладів. Споживачами послуг, що надаються споживачем, є бюджетні установи, які отримують фінансування із значними затримками, що призводить до несвоєчасних розрахунків з відповідачем і суттєво впливає на його спроможність своєчасно проводити розрахунки за енергоносії. Припинення теплопостачання зазначених установ фактично означало б зупинення роботи лікарні, навчальних закладів, органів правопорядку та державної влади, що є неприпустимим;
- головним завданням відповідача є своєчасне забезпечення ремонту та технічного обслуговування обладнання та теплових мереж для забезпечення нормального процесу навчання в учбових і дошкільних закладах, а також забезпечення безперервної роботи лікувальних закладів, інших об'єктів соціальної інфраструктури;
- в умовах, коли трансформаторні підстанції потерпають від постійних обстрілів окупаційної армії російської федерації, які призводять до регулярного відключення лікарень, шкіл та дошкільних закладів, інших об'єктів соціальної інфраструктури від електричної енергії, відповідач стає єдиним постачальником енергії, що забезпечує їхню життєздатність, що вимагає постійних додаткових витрат, як на ремонт і технічне обслуговування обладнання та теплових мереж відповідача, так і на заробітну плату;
- в умовах воєнного стану та постійно діючої мобілізації сформувався значний дефіцит кваліфікованої робочої сили, що змушує відповідача докладати додаткових зусиль та витрат для утримання критично важливих працівників;
- прострочення платежів не було наслідком ухилення або недобросовісної поведінки, а виникло через необхідність першочергового фінансування безперебійної роботи систем теплопостачання;
- у 2025 році рішенням виконкому Роздільнянської міської ради № 84 від 13.03.2025 відповідачу було передано у господарське відання когенераційні установки для підвищення енергетичної автономності котельнь (копії рішення та акту приймання-передачі майна додаються), у зв'язку з цим відповідач був зобов'язаний забезпечити їх термінове встановлення та введення в експлуатацію. Для цього відповідач власними коштами профінансував виготовлення проектно-кошторисної документації по двох відповідних об'єктах;
- стягнення заявленої суми пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних у повному обсязі може призвести до погіршення фінансового стану підприємства та створити реальні ризики для стабільного проходження опалювального періоду і безперебійного теплопостачання об'єктів соціальної сфери, що суперечить публічним інтересам територіальної громади;
Вказує, що вищезазначені обставини свідчать про відсутність недобросовісної поведінки з боку відповідача. Стягнення заявлених сум з відповідача може призвести до його неплатоспроможності, що загрожує життєдіяльності усіх бюджетних установ Роздільнянської громади.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», як постачальником, та КП “Роздільнатеплокомуненерго», як споживачем, 09.09.2024 був укладений договір №8987-ТКЕ(24)-14 постачання природного газу (далі - договір), п. 1.1. якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
У відповідності до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 644,08599 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди).
Обсяг І (фіксований) природного газу використовується Споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Обсяг ІІІ (фіксований) природного газу використовується Споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям, закладам охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладам охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Обсяг ІІ природного газу використовується Споживачем для потреб, відмінних від тих, що задовольняються за рахунок Обсягів І (фіксований) та ІІІ (фіксований) (п. 2.2.1. договору).
Згідно з п. 3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача в момент передачі природного газу. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Пунктом 3.5. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 7-го (сьомого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акти), підписані уповноваженим представником Споживача, а саме: акт на Обсяг І (фіксований), акт на Обсяг ІІІ (фіксований) та акт на Обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог пункту 2.1, підпунктів 2.2.3 та 3.5.2 цього Договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього Договору) та вартість (п. 3.5.1 договору).
За положеннями пп. 4.1.1., 4.1.2., 4.1.3. п. 4.1. договору ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183,33 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7 420,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583,89 грн. Ціна природного газу для Обсягу ІІ визначається щомісяця для виробника теплової енергії за такою формулою: Р = Pueex х k1 х k2, де Р - ціна природного газу для виробника теплової енергії; Pueex - середньозважена ціна, що склалася на ресурс місяця, що передує місяцю постачання природного газу та склалася за результатами електронних біржових торгів на товарній біржі “Українська енергетична біржа» за всіма договорами, умовами оплати та базисами (в газотранспортній системі, газосховищах), та за всіма стандартизованими продуктами за напрямком “Природний газ», за період з 1 по 20 (включно) числа місяця за всі торгові дні місяця, з урахуванням податку на додану вартість, у гривнях за 1000 куб. метрів газу; 5 ТКЕ k1 - коригуючий коефіцієнт, що враховує вартість грошей у часі за обліковою ставкою Національного банку, діючою на день розрахунку коригуючого коефіцієнта, та середнім очікуванням прострочення оплати виробників теплової енергії на рівні 80 календарних днів, за лінійними розрахунками; k2 - коригуючий коефіцієнт, націнка постачальника природного газу, що становить 1,050. Якщо протягом поточного місяця постачання природного газу не здійснювались електронні біржові торги на товарній біржі “Українська енергетична біржа» за всіма договорами, умовами оплати та базисами (в газотранспортній системі, газосховищах), ціна залишається на рівні попереднього місяця, розрахована згідно з наведеною формулою. Крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, Крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу для Обсягу ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акта/актів приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/актів приймання передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору (п. 5.1. договору).
За положеннями п. 5.4. договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору.
У відповідності до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.
Згідно з п. 7.2. договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати згідно з пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. У разі наявності у виробника теплової енергії невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства, на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних Постачальником не нараховуються.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і Сторони не могли передбачити їх.
За положеннями п. 13.1. договору даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) або з дати накладення уповноваженим представником однієї зі Сторін останнього у часі КЕП/УЕП, та діє до "30" квітня 2025 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
У відповідності до п. 13.6. договору сторони, підписуючи Договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись Сторонами під час дії даного Договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису (далі - КЕП/УЕП) та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв'язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, але не виключно, системи обміну електронним документами "M.E.Doc".
Перелік документів, які Сторони можуть укладати в електронній формі в тому числі, але не виключно: а) цей Договір, додаткові угоди, що укладаються в період дії Договору і передбачають внесення будь-яких змін до його умов, додатки до Договору/додаткових угод; б) акти приймання-передачі природного газу; в) листи, повідомлення, заяви та інші документи, які мають або можуть подаватися Сторонами з метою виконання цього Договору (п.п. 13.6.1.).
Договір підписаний позивачем та відповідачем в електронній формі з використанням електронного підпису.
Позивачем з вересня 2024 року по квітень 2025 року включно було поставлено, а відповідачем прийнято природного газу на загальну суму 12 289 901, 84 грн, про що свідчать акти приймання-передачі природного газу від 30.09.2024 на суму 751, 94 грн з урахуванням ПДВ, від 31.10.2024 на суму 7498, 91 грн з урахуванням ПДВ, від 30.11.2024 на суму 2 004 592, 97 грн з урахуванням ПДВ, від 31.12.2024 на суму 2 563 601, 20 грн з урахуванням ПДВ, від 31.01.2025 на суму 2 454 823, 56 грн з урахуванням ПДВ, від 28.02.2025 на суму 2 895 275, 08 грн з урахуванням ПДВ, від 31.03.2025 на суму 1 135 838, 53 грн з урахуванням ПДВ, від 31.03.2025 на суму 919 697, 52 грн з урахуванням ПДВ, від 30.04.2025 на суму 307 822, 13 грн з урахуванням ПДВ.
Вищенаведені акти приймання-передачі природного газу підписані позивачем та відповідачем в електронній формі з використанням електронного підпису без зауважень та заперечень.
Відповідач оплатив поставлений газ на загальну суму 10 621 311, 77 грн, про що свідчать платіжні інструкції № 1449_00000/bf62e6ed-3615 4d5b-a31f-ecb4c6bbfa87 від 01.12.2025 на суму 500 000 грн, № 1038_00000/6400427a-f3c9 411d-ad70-7bfcd68d8558 від 18.12.2024 на суму 94 768, 11 грн, № 1049_00000/0a48559a-ef8f 43fa-9318-ec1195f95aee від 19.12.2024 на суму 800 000 грн, № 1074_00000/adb94b75-9181 4e49-b63e-08c756c2fc9f від 25.12.2024 на суму 500 000 грн, № 1083_00000/b432d943-2e61 45c0-8be1-84dff2173a05 від 27.12.2024 на суму 712 843, 82 грн, № 1129_00000/0b20c577-7138 471c-9b18-b6c32cbf2e9e від 06.02.2024 на суму 1 000 000 грн, № 1130_00000/cc441bac-3bc1 4c5e-bc15-60cec116a7be від 07.02.2025 на суму 1 563 601, 20 грн, № 1137_00000/c113563e-9300 484a-8db6-666170ee8e2e від 17.02.2025 на суму 500 000 грн, № 1160_00000/68b39d72-660d 4e71-9642-6f853a0ed3ac від 03.03.2025 на суму 1 954 823, 56 грн, № 1172_00000/8b5df46f-2ab0 4c93-bd6f-691b4c3e46cc від 12.03.2025 на суму 1 000 000 грн, № 1175_00000/d51c57e4-8039 4126-93bf-a32408d8dd85 від 13.03.2025 на суму 1 000 000 грн, № 1192_00000/2348a0db-48fd 4722-ae37-a0aea6099686 від 27.03.2025 на суму 895 275, 08 грн, № 1271_00000/c288f833-c008 48fc-9400-d4ce87e539e7 від 06.05.2025 на суму 100 000 грн.
5. Позиція суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ст. 251 ЦК України).
В силу ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
За умовами ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Як передбачено ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 09.09.2024 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та КП “Роздільнатеплокомуненерго» укладено договір № 8987-ТКЕ(24)-14 постачання природного газу, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу, а останній як споживач прийняв природний газ у період вересень 2024 року - квітень 2025 року на загальну суму 12 289 901, 84 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису без зауважень та заперечень.
Як вбачається з умов договору, строки оплати за поставлений природний газ є такими, що настали.
Відповідач оплату за отриманий газ здійснив частково, в розмірі 10 621 311, 77 грн, з порушенням строків оплати, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні інструкції.
У зв'язку з простроченням відповідачем оплати спожитого природного газу на підставі п. 7.2 договору та діючих норм чинного законодавства позивач нарахував пеню у сумі 353 732, 79 грн, 3% річних у сумі 39 770, 17 грн, а також інфляційні втрати у сумі 43 026, 22 грн.
Суд перевірив розрахунок позивача щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат і встановив, що розрахунок позивача є арифметично та методологічно правильним, виконаним відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Відповідач визнав факт постачання позивачем природного газу та факт порушення строків розрахунків та просив зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних та стягнути пеню в розмірі 30 000 грн, 3% річних в розмірі 5000 грн та інфляційні втрати в розмірі 20 000 грн.
Наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання свідчить про наявність підстав для нарахування відповідачу пені відповідно до п. 7.2. договору.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Тобто положення вказаного закону надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен із учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість заподіяння своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріплювати можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Зокрема, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Наведені висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Верховний Суд також зазначає, що в разі, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. При цьому колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (подібний висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20)).
При цьому з огляду на сталу судову практику у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання, співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені (такі правові висновки Верховного Суду викладені в постановах від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Водночас при вирішенні питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
При цьому законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 1, 2 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Таким чином, у питаннях щодо підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом відповідно до статей 86, 210, 237 Господарського процесуального України. Аналогічні висновки викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, яка наразі є останньою правовою позицією щодо застосування статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, викладала також висновки про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій. Посилаючись на висновки Верховного Суду щодо підстав для зменшення розміру пені, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що із цих висновків не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин таких справ і застосувати у цій справі.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 921/187/25.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені у цій справі, суд враховує:
- наявність у відповідача статусу підприємства критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області, що підтверджується листом № 329/04/02/01-07/2-26/1065 від 05.02.2026 Департаменту системи життєзабезпечення та енергоефективності Одеської державної (військової) адміністрації;
- метою створення і діяльності підприємства є: участь у формуванні ринкових відносин, сприяння найбільш повного задоволення потреб в послугах теплопостачання (п. 2.1. Статуту КП “Роздільнатеплокомуненерго»);
- ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (заборгованість перед позивачем станом на час розгляду справи судом - відсутня, позивачем до стягнення з відповідача заборгованості по основному боргу не заявлена);
- порушення строків оплати відповідачем не пов'язане з протиправною чи недобросовісною його поведінкою, а відбулося в результаті необхідності першочергового фінансування безперебійної роботи систем теплопостачання та наявності обставин, які перешкоджали виконанню договірних зобов'язань, а саме: умови воєнного стану (діюча мобілізація, внаслідок якої утворився дефіцит кваліфікованої робочої сили; постійні обстріли трансформаторних підстанцій, що призводить до регулярного відключення лікарень, шкіл, дошкільних закладів, тощо, тоді як відповідач є єдиним постачальником енергії та здійснює додаткові витрати як на ремонт, технічне обслуговування обладнання та теплових мереж, так і на заробітну плату);.
- відповідач здійснює діяльність у сфері теплопостачання та забезпечує виробництво, транспортування і постачання теплової енергії для об'єктів соціальної інфраструктури, що мають безперервний характер функціонування;
- відсутність в матеріалах справи доказів завдання позивачу або іншим особам збитків у зв'язку із простроченням відповідачем сплати платежів по договору;
підтвердження доказами щодо виплати заробітної плати, обов'язкових платежів
З огляду на дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд, ураховуючи конкретні встановлені судом обставини справи та задля дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, зменшує розмір пені заявленої до стягнення на 90 % у зв'язку з чим клопотання відповідача, викладене у відзиві про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій підлягає задоволенню частково, що відповідає принципу верховенства права, є пропорційним та справедливим та запобігає безпідставному збагаченню кредитора за рахунок боржника.
Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 35 373, 28 грн.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, сформулювала висновок про те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц також зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, до закінчення розгляду якої було зупинено касаційне провадження у справі № 907/1102/23, що розглядається, конкретизовано правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак нарахований позивачем у цій справі розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних, інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не підлягає зменшенню судом, а прохання відповідача у цій частині до задоволення не підлягає.
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 ЦК України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 також зазначила, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Відтак нарахований позивачем у цій справі розмір інфляційних втрат не підлягає зменшенню судом, а клопотання відповідача у цій частині задоволенню не підлягає.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» підлягає частковому задоволенню судом.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 5238, 36 грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 1418, 04 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог (118 169, 67 х 5238, 36: 436 529, 18).
Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Роздільнатеплокомуненерго» (67400, Одеська обл., Роздільнянський р-н, м. Роздільна, вул. Європейська, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи: 31640133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 42399676) пеню у розмірі 35 373, 28 грн (тридцять п'ять тисяч триста сімдесят три гривні, двадцять вісім копійок), три проценти річних у розмірі 39 770, 17 грн (тридцять дев'ять тисяч сімсот сімдесят гривень, сімнадцять копійок), інфляційні втрати у розмірі 43 026, 22 грн (сорок три тисячі двадцять шість гривень, двадцять дві копійки) та судовий збір в розмірі 1418, 04 грн (одна тисяча чотириста вісімнадцять гривень, чотири копійки).
3. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.О. Мусієнко