65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"01" квітня 2026 р. Справа № 916/2803/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання (Вх. № 2-608/26 від 30.03.2026) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, у справі
за позовом: Обслуговуючого кооперативу «Золоті ключі-1» (67571, Одеська область, Одеський район, с. Фонтанка, вул. Горіхова, 7, код ЄДРПОУ 26364069),
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення 187505,51 грн.
За участю представників сторін:
від приватного виконавця - не з'явився;
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
В провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/2803/23 за позовом Обслуговуючого кооперативу «Золоті ключі-1» до ОСОБА_1 про стягнення 187505,51 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.09.2023 у справі № 916/2803/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Золоті ключі-1» суму заборгованості по сплаті членських внесків у розмірі 134483,00 грн, суму пені у розмірі 3701,98 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 16770,75 грн, суму 3% річних у розмірі 2522,58 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2417,70 грн.
13 жовтня 2023 року Господарським судом Одеської області на примусове виконання рішення від 18.09.2023 у справі № 916/2803/23 було видано наказ.
30 березня 2026 року до Господарського суду Одеської області від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. надійшло подання (Вх. № 2-608/26 від 30.03.2026) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, в якому заявник просить суд тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), до виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням Господарського суду Одеської області від 18.09.2023 у справі № 916/2803/23. Розглянути це подання без участі Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О.
Обґрунтовуючи подання, приватним виконавцем було зазначено суду, що згідно до довідок Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України боржник ніде не працює та не отримує доходи, але зареєстрована як ФОП та має рахунки у АТ «СЕНС БАНК». Згідно довідки МВС України боржнику належить на праві власності рухоме майно - транспортний засіб, а саме: BMW X5, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 , який постановами від 09.02.2024 року було оголошено у розшук та на який накладено арешт. Однак, боржник скриває цей транспортний засіб, з метою ухилення звернення стягнення на нього. Згідно до відповіді Державної прикордонної служби України у період з 08.02.2024 по 26.02.2026, з моменту відкриття виконавчого провадження боржник 4 рази здійснював виїзд за територію України.
В добровільному порядку вимоги виконавчого документу боржником не виконані. Боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Станом на теперішній час боржником не вжито жодних заходів щодо виконання вимог виконавчого документу та не надано жодних пояснень стосовно не виконання вимог виконавчого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження» п. 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), постановою про відкриття виконавчого провадження боржника зобов'язано надати декларацію про майно та доходи, у якій повинні бути зазначені достовірні відомості про доходи та місце роботи, достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси; достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо); достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна, його характеристика тощо); достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки; тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
В порушення вищевказаних вимог законодавства, боржник не подав виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження (дня отримання вищевказаної постанови) декларацію про доходи та майно боржника та не повідомив про своє фактичне місце мешкання.
Виконавче провадження № 74109446 було відкрито 08.02.2024 та постанова про відкриття виконавчого провадження разом з іншими постановами, які були винесені у цей день, були направлені боржнику 08.02.2024 за реєстраційною адресою.
Згідно з довідками Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України боржник ніде не працює та не отримує доходи.
8 лютого 2024 року приватним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника. Боржник має рахунки у АТ “А-БАНК», ПАТ “МТБ БАНК», на яких або відсутні кошти, або маються дуже незначні кошти.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та довідки КП «БТІ» Одеської міської ради, боржник є власником певного нерухомого майна. Однак, з урахуванням суми боргу, звернення стягнення на це нерухоме приватний виконавець вважає недоцільним та порушенням принципу співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з довідкою МВС України боржнику належать на праві власності рухоме майно, транспортний засіб, а саме: BMW X5, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 , на який було накладено арешт та оголошено в розшук. Проте боржник скриває транспортний засіб, з метою ухилення звернення стягнення на нього.
Відповідно до відповіді Державної прикордонної служби України, з моменту відкриття виконавчого провадження боржник 4 рази здійснював виїзд за територію України.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Статтею 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» № 3857-ХІІ у редакції від 10.12.2015 встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
В добровільному порядку вимоги виконавчого документу боржником не виконані. Боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Станом на теперішній час боржником не вжито жодних заходів щодо виконання вимог виконавчого документу та не надано жодних пояснень стосовно не виконання вимог виконавчого документа.
Станом на час подачі подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, боржник вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення:
- не подав виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про місце роботи, про фактичне місце проживання, майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб;
- скриває місцезнаходження свого транспортного засобу, з метою ухилення звернення стягнення на нього;
- з моменту набрання чинності судовим рішенням, не здійснив жодних дій, направлених на добровільне виконання рішення суду, незважаючи на те, що витрачає кошти для поїздки за кордон України та має можливість тривалий час проживати за кордоном.
Все вищевикладене свідчить про ухилення боржника від виконання зобов'язань, встановлених судовим рішенням.
Ухвалою суду від 31.03.2026 прийнято до розгляду подання (вх. № 2-608/26 від 30.03.2026) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України у справі № 916/2803/23. Призначено судове засідання для розгляду подання на 01.04.2026 о 12:00 год.
Представник приватного виконавця у судове засідання 01.04.2026 не з'явився.
У судовому засіданні 01.04.2026 судом постановлено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, поданого у справі № 916/2308/23, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною 1 ст. 327 ГПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі “Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина “судового розгляду». У рішенні від 17 травня 2005 року по справі “Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі “Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов'язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Частиною 1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приписами ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною волею. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
На виконання ст. 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 № 261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 № 25-32/463 та № 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.
Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України" встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.
Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, право приватного/державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань. Тобто, наявність лише самого зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Разом з цим, суд зауважує, що ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
І цей захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.
Аналіз Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" дає підстави для висновку про те, що ним (законом) передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання. Саме це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Обов'язок щодо підтвердження вищезгаданих обставин належними доказами покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
З огляду на зазначене, суд вважає, що приватний виконавець Цинєв А.О. вчинив ряд необхідних дій для примусового виконання судового рішення у справі № 916/2803/23, проте, боржник - ОСОБА_1 ухиляється від виконання покладених на неї обов'язків щодо виконання рішення суду, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду не здійснює, на виклики виконавця не з'являється, необхідні документи, витребувані виконавцем не надає, причини нез'явлення та ненадання документів не наводить, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".
Отже, на переконання суду, матеріали справи містять достатні докази зловживання боржником - ОСОБА_1 процесуальними правами та невиконання нею обов'язків, передбачених вимогами діючого законодавства. Саме така бездіяльність і є ухиленням від виконання судового рішення.
Відсутність у позивача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.
Крім того, у справі “Стецов проти України» (AFFAIRE STETSOV c. UKRAINE), п. 30, від 11 травня 2021 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що національні суди задовольнили подання державного виконавця і наклали на заявника обмеження у праві на виїзд за межі країни, встановивши, що він не повернув грошові кошти. При цьому, вони не є явно необґрунтованими та відповідають законодавству. Отже, накладення на заявника заборони залишати територію країни відповідає нормам національного законодавства.
Тобто, Європейський Суд вказав про те, що саме по собі невиконання судового рішення боржником не є підставою для застосування такого виключного заходу, як накладення обмеження у праві виїзду за межі України, при цьому, ухилення боржника від виконання такого рішення, яке полягає, у даному випадку, у тому, що боржник не з'являється на виклики до Приватного виконавця, не надає витребувані ним документи, може свідчити про таке ухилення.
З огляду на наведене вище, суд зазначає, що доводи приватного виконавця Цинаєва О.О. знайшли своє підтвердження під час розгляду подання, відповідно до ст. 74 ГПК України доведено факт обізнаності боржника - ОСОБА_1 із виконавчим провадженням та факт ухилення боржника від виконання рішення суду у даній справі доведено, враховуючи приписи чинного законодавства щодо обов'язковості виконання судових рішень, що узгоджується з положеннями ст. 337 ГПК України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", суд приходить до висновку щодо задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, поданого у справі № 916/2308/23.
При цьому, суд зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості відновити свої порушені права на право виїзду за межі України відповідно до процедури, визначеної чинним процесуальним законодавством України, зокрема, шляхом подання заяви про скасування такого тимчасового обмеження.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, поданого у справі № 916/2803/23 задовольнити.
2. Тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), до виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням Господарського суду Одеської області від 18.09.2023 у справі № 916/2803/23.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.
Повну ухвалу складено 06.04.2026.
Суддя Нікітенко Сергій Валерійович