ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.04.2026Справа № 910/274/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівська О.Є., розглянувши матеріали справи №910/274/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» (65006, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Розкидайлівська, будинок 69/71; ЄДРПОУ 38156360)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 6, офіс 5; ЄДРПОУ 37535221)
про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 1 000 000 грн.,
за участю представників:
від позивача - Боднар А.М.,
від відповідача - Захарчук І.А.,
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» про захист ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядатиметься за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.02.2026.
03.02.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» надійшов відзив на позовну заяву.
09.02.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» надійшло клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив.
12.02.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» про продовження строку на подання відповіді на відзив від 09.02.2026 задоволено.
Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у даній справі процесуальний строк на подання відповіді на відзив до 18.02.2026 включно.
16.02.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 підготовче засідання у справі № 910/274/26 відкладено на 18.03.2026.
17.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» надійшло клопотання про долучення доказів.
17.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» надійшла заява про зміну місцезнаходження юридичної особи.
17.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» надійшли додаткові пояснення у справі.
17.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» надійшла заява про зміну підстав позову.
18.03.2026 у судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.
18.03.2026 судом з'ясовувалось щодо клопотань, заяв, додаткових пояснень позивача, що надійшли 17.03.2026 та отриманих судом 18.03.2026.
Представник відповідача зазначив, що не ознайомлений із клопотанням, заявами, додатковими поясненнями позивача, що надійшли 17.03.2026. Просив суд надати строк для формування письмових заперечень.
Заслухавши позиції сторін та дослідивши матеріали справи, судом розгляд клопотань, заяв позивача від 17.03.2026 (отримані судом 18.03.2026) відкладено до наступного судового засідання.
18.03.2026 представник позивача щодо продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання не заперечувала.
18.03.2026 представник відповідача щодо продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання не заперечував.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у даній справі на 01.04.2026.
23.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів.
23.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» надійшли заперечення щодо прийняття додаткових пояснень.
23.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову.
30.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» надійшли додаткові пояснення на заперечення Відповідача щодо прийняття додаткових пояснень.
30.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» надійшли додаткові пояснення щодо клопотання про долучення доказів (експертного висновку).
30.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» надійшли додаткові пояснення щодо заяви про зміну предмету позову.
01.04.2026 у судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.
01.04.2026 у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення та підтримав подані ним заяви/клопотання, а саме: клопотання від 17.03.2026 про поновлення строку та долучення до матеріалів справи доказів та заяви від 17.03.2026 про зміну предмету позову.
01.04.2026 у судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення та заперечував щодо поданих представником позивача клопотань від 17.03.2026 про поновлення строку та долучення до матеріалів справи доказів та заяви від 17.03.2026 про зміну предмету позову.
01.04.2026 у судовому засіданні заслухавши усні пояснення представника позивача, позицію представника відповідача, дослідивши матеріали справи, заяви/клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку для подання доказів та заяви про зміну предметну позову, суд -
До Господарського суду міста Києва 17.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» надійшло клопотання про долучення доказів, якому позивач просить:
- визнати поважними причини неподання разом з позовною заявою доказів - Висновок експерта №056/41 від 12 березня 2026 року за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 12 березня 2026 року, що був складений за замовленням Позивача;
- поновити позивачу строк для подання доказів - Висновку експерта №056/41 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 12 березня 2026 року за замовленням Позивача;
- задовольнити клопотання про долучення доказів та долучити до матеріалів господарської справи №910/274/26 Висновок експерта №056/41 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, що складений 12 березня 2026 року (далі - клопотання про долучення висновку експерта).
Дана заява обґрунтована наступним. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/274/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ МЕДИЦИНИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» про захист ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди. Позивач у своїй позовній заяві (а саме в блоці 7 позовної заяви - щодо доказів, які не можуть бути подано разом з позовною заявою) зазначав, що планує долучити до матеріалів справи експертизу для підтвердження обставин, що мають вирішальне значення для встановлення істини у справі. У даному випадку, мова йде про експертизу, яка має на меті встановити лексичне значення слів, контексту їх використання та підтвердити те, що поширена інформація є негативною, викладена у формі тверджень, що в свою чергу порушує ділову репутацію Позивача. З огляду на характер позову, в якому предметом захисту є ділова репутація, результат експертизи є ключовим для вирішення справи. Адже питання про те, чи містять публікації елементи, які можуть бути кваліфіковані як поширення неправдивої інформації, що викладено в формі фактичних тверджень, - потребує глибокого та об'єктивного аналізу, що має бути здійснене саме експертами, які володіють спеціальними знаннями в даній сфері. Таким чином, експертиза стане важливим доказом для встановлення факту дифамації, а також дозволить оцінити вплив цієї інформації на Позивача та його права. Зважаючи на вищезазначене, Позивач вважає, що саме досліджений судом експертний висновок №056/41 від 12 березня 2026 року дозволить суду правильно та справедливо вирішити справу, а також забезпечить повний і всебічний розгляд обставин.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» 23.03.2026 подано до суду заперечення на клопотання про долучення доказів. Відповідач зазначає, що Висновок експерта отримано поза межами судового провадження. Як вбачається зі змісту висновку, підставою для його проведення є заява представника Позивача від 09.01.2025 року. У позовній заяві Позивачем зазначалося що семантико-текстуального дослідження замовлено на підставі заяви від 09.01.2026 року. Отже до клопотання долучено інший висновок експерта. Також Відповідач звертає увагу, що Позивач: не зазначав про наявність такого доказу у позовній заяві, не обґрунтував неможливість його подання у строки, визначені законом. Отже, такий доказ підлягає залишенню без розгляду / поверненню.
Позивач у поданих до суду 30.03.2026 додаткових поясненнях щодо клопотання про долучення доказів (експертного висновку) зазначає, що доводи Відповідача про нібито подання Позивачем «іншого» експертного висновку є штучними та зводяться виключно до формальної спроби використати технічну описку як підставу для дискредитації доказу. Єдина невідповідність, на яку посилається Відповідач, полягає у помилковому зазначенні у висновку експерта дати заяви про проведення експертизи « 09.01.2025» замість фактичної « 09.01.2026», що прямо підтверджується матеріалами справи - договором від 29 грудня 2025 року та заявою Позивача від 09 січня 2026 року. При цьому сама логіка правовідносин у сфері проведення експертизи виключає можливість існування будь-якого «іншого» висновку: заява із визначенням питань подається виключно на виконання укладеного договору, а отже не може передувати даті його укладення. Вказане саме по собі свідчить про очевидний характер описки. Більше того, зміст експертного висновку повністю кореспондує предмету даної справи: експертом досліджено саме ті публікації, які оспорюються Позивачем, із посиланням на конкретні матеріали (із зазначенням лінків), датовані періодом осінь 2025 року - січень 2026 року. Це об'єктивно підтверджує, що висновок складено саме на підставі договору від 29 грудня 2025 року та заяви від 09 січня 2026 року, поданих Позивачем у межах цієї справи. Таким чином, Відповідач не наводить жодного аргументу, який би свідчив про існування іншого експертного дослідження або про невідповідність поданого висновку предмету спору, а лише формально маніпулює технічною неточністю, яка не впливає ані на зміст, ані на допустимість доказу. За таких обставин підстав для неприйняття експертного висновку не існує. Крім того, з метою усунення будь-яких формальних сумнівів, Позивачем додатково направлено до Державної установи «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» лист із проханням уточнити зазначену розбіжність. У відповідь Позивачем отримано письмове підтвердження експертної установи про те, що вказана дата « 09.01.2025» є технічною опискою, а правильною датою заяви про проведення експертизи є « 09.01.2026». Зазначений лист-уточнення додається до цих пояснень та, на думку Позивача, остаточно спростовує будь-які доводи Відповідача щодо нібито невідповідності експертного висновку або його отримання поза межами відповідних правовідносин. Також Позивач зазначає, що дійсно не зазначав у позовній заяві про наявність експертного висновку як вже існуючого доказу, оскільки на момент подання позову такий висновок ще не був виготовлений. Водночас представник Позивача прямо вказав у позовній заяві (зокрема, у блоці 7 на арк. 16- 17), що відповідний доказ перебуває у процесі виготовлення, а також зазначив про неможливість його подання на момент звернення до суду з огляду на об'єктивні обставини. Крім того, було прямо зазначено, що експертний висновок буде поданий до суду одразу після його виготовлення. Враховуючи викладене, Позивач діяв послідовно, добросовісно та у повній відповідності до вимог процесуального закону: звернувся із заявою про проведення експертизи, не очікуючи завершення її виконання подав позовну заяву, повідомивши суд про відсутність на той момент відповідного доказу, та після його виготовлення - невідкладно подав до суду. Такий підхід забезпечує оперативність розгляду справи та відповідає принципу процесуальної економії, а тому не може розцінюватися як порушення строків подання доказів. Отже, доводи Відповідача про недопустимість експертного висновку з підстав пропущення строків є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах процесуального права.
Також, до Господарського суду міста Києва 17.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» надійшли додаткові пояснення на Заперечення Відповідача, в прохальній частині яких Позивач просить:
- поновити Позивачу строк для подання доказів, отриманих після подання позову до суду, або таких, потреба в поданні яких виникла через доведення своєї позиції у відповідь на заперечення Відповідача, а саме:
- відповідь на адвокатський запит Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №19/1131 від 20 лютого 2026 року;
- відповідь на адвокатський запит з Офісу Генерального прокурора № 25/3- 85ВИХ-26 від 26 січня 2026 року;
- витяг з реєстру УКРНОІВІ, який підтверджує перехід права власності на торговельну марку - заявка m201500923;
- витяг з реєстру УКРНОІВІ, який підтверджує перехід права власності на торговельну марку - заявка m201215788 (далі - клопотання про долучення доказів від 17.03.2026).
Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» 23.03.2026 подано до суду заперечення на клопотання про долучення доказів. В обґрунтування зазначено, що відповідно до ч. 2. ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Враховуючи наведене Позивач має право викладати свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування виключно у заявах по суті справи, а саме у позовній заяві та відповіді на відзив. Відповідно до ч. 5 ст. 161 суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. Оскільки станом на момент подання додаткових пояснень розгляд справи по суті не розпочато, суд не надавав Позивачу дозволу на подання додаткових пояснень та не визнавав подання таких пояснень необхідним, відсутні правові підстави для їх прийняття судом. Також Відповідач зазначав, що у позовній заяві Позивач не зазначав про відповідні докази, а також не навів у поданих поясненнях причин, з яких такі докази не могли бути подані у строк, визначений законом.
Позивач у поданих до суду 30.03.2026 додаткових поясненнях щодо клопотання про долучення доказів від 17.03.2026 зазначає, що Відповідач безпідставно стверджує, що Позивач нібито порушив вимоги статті 80 ГПК України, оскільки не зазначив у позовній заяві про відповідні докази та не навів причин їх неподання у встановлений строк. По-перше, разом із додатковими поясненнями Позивач подав наступні докази: Витяги з реєстру УКРНОІВІ, які підтверджують перехід права власності на торговельну марку; Копію відповіді на адвокатський запит з Офісу Генерального прокурора від 26 січня 2026 року; Копію відповіді на адвокатський запит Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Позивач вважає, що потреба долучення таких доказів виникла безпосередньо у зв'язку із ознайомленням позиції протилежної сторони. По-друге, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 177 ГПК України одним із завдань підготовчого провадження є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів. Позивач, реалізуючи саме це завдання підготовчого провадження, після ознайомлення з позицією Відповідача зібрав і подав додаткові докази, які мають суттєве значення для правильного встановлення обставин справи та захисту своїх прав. Подання таких доказів у підготовчому провадженні є не порушенням, а навпаки - належним виконанням процесуальних обов'язків та реалізації права на ефективний захист. По-третє, норми частини 4 статті 80 ГПК України застосовуються у випадках, коли докази не могли бути подані у строк, встановлений законом, з об'єктивних причин. У даному випадку потреба долучення доказів виникла лише після отримання документів Відповідача, оскільки довелося підтверджувати додаткові обставини. Ігнорування права Позивача подати докази на стадії підготовчого провадження з метою уточнення та доповнення своєї позиції після ознайомлення з доводами Відповідача призвело б до порушення принципу змагальності та рівності сторін, про які сам Відповідач згадує у своїх запереченнях.
За положеннями ч.ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Частиною 4 ст. 80 ГПК України визначено, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
За змістом частин першої та четвертої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Зміст вищенаведених норм ГПК України свідчить про те, що права сторони на вчинення процесуальних дій (в даному випадку подання письмових доказів у справі) обумовлені наявністю певних обмежень та умов, визначених Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. (Рішення ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008).
Суд звертає увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
Разом з тим, в аспекті зазначеного суд вважає за доцільне звернутись до практики ЄСПЛ, який у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі Walchli v. France, заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; ТОВ Фріда проти України, заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016). Зважаючи на викладене, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.
Наведена норма процесуального права пов'язує можливість поновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо поновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності з поданням доказів цього.
Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Пропуск процесуального строку це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Суд зауважує, що за змістом процесуального закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14 (врахована судом апеляційної інстанції), від 27.06.2023 у справі № 910/161/181/18 та інші).
У постанові Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду у справі №910/7746/20 від 07.04.2025 зазначено, що змістом частин першої та четвертої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій (див. постанову від 08.12.2022 у справі №990/102/22).
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
При цьому, відповідно до приписів ГПК України, учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належних їм процесуальних прав, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання відповідних заяв.
Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, слід наголосити на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу положень статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів, є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Рівні можливості щодо здійснення своїх процесуальних прав і обов'язків є ключовим елементом змагальності сторін як одного із принципів господарського судочинства.
При вирішені про долучення висновку експерта, суд зазначає, що Позивач у своїй позовній заяві (а саме в блоці 7 позовної заяви - щодо доказів, які не можуть бути подано разом з позовною заявою) зазначав, що планує долучити до матеріалів справи експертизу для підтвердження обставин, що мають вирішальне значення для встановлення істини у справі.
Таким чином, вказане вище свідчить, що Позивач, станом на час подання до суду позовної заяви, повідомляв у відповідності до приписів ч. 4 ст. 80 ГПК України, що має намір подати до суду висновок експерта.
Відтак, враховуючи наведені Позивачем обґрунтування причин пропуску процесуального строку на подання доказів, з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, а також з метою забезпечення реалізації принципу змагальності сторін, суд дійшов висновку визнати поважними причини неподання разом з позовною заявою доказів - Висновок експерта №056/41 від 12 березня 2026 року за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 12 березня 2026 року, що був складений за замовленням Позивача; поновити позивачу строк для подання доказів - Висновку експерта №056/41 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 12 березня 2026 року за замовленням Позивача; задовольнити клопотання про долучення доказів та долучити до матеріалів господарської справи №910/274/26 Висновок експерта №056/41 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, що складений 12 березня 2026 року.
Щодо клопотання про долучення доказів від 17.03.2026 суд зазначає таке.
У контексті вищенаведеного, суд звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.09.2024 по справі №909/916/23. Так, Верховний Суд зазначає, що правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 виснувала, що за змістом частин першої та четвертої статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має врахувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2025 у справі №910/7746/20.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суді від 11 липня 2023 року у справі № 910/8965/22 у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Натомість, клопотання представника Позивача про долучення доказів від 17.03.2026 не обґрунтовано поважністю причин пропуску строку та не містить жодної інформації про наявність непереборних обставин, які могли б завадити Позивачу подати докази, зазначені в заяві відповідно до вимог ст. 80 ГПК України, також про намір подати інші докази, на які посилається позивач в клопотанні, в позовній заяві не зазначено, відповідно до приписів ст. 164 ГПК України.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника позивача -Товариству з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» про поновлення строку щодо долучення до матеріалів справи доказів, які додаються до Додаткових пояснень від 17.03.2026.
Щодо заяви Позивача від 17.03.2026 про зміну предмету позову.
До Господарського суду міста Києва 17.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» про зміну підстав позову.
Дана заява обґрунтована наступним. В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/274/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ МЕДИЦИНИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» про захист ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди. Позов подано у зв'язку з поширенням Відповідачем на вебсайті онлайн-медіа «УНН» недостовірної інформації щодо Позивача у таких публікаціях: 1. «Смерть за великі гроші»: історії клієнтів скандальної одеської клініки Odrex» від 21 листопада 2025 року; 2. «Фабрика медичних трагедій: жертви «лікування» в одеській приватній клініці Odrex розповідають історії, від яких холоне кров» від 26 листопада 2025 року; 3. «Ще одній перевірці скандальної клініки Odrex, де померли пацієнти, бути» від 06 січня 2026 року. У первісному позові Позивач просив суд визнати окремі поширені Відповідачем висловлювання недостовірними, зобов'язати Відповідача їх спростувати та стягнути з нього компенсацію моральної шкоди. Разом з тим, у межах тих самих фактичних обставин спору та на підставі тих самих правовідносин Позивач вважає за необхідне змінити предмет позову шляхом доповнення позовних вимог ще однією вимогою немайнового характеру, а саме: Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» поширювати у будь-який спосіб, у тому числі в мережі Інтернет, інформацію щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини», яку суд у цій справі визнає недостовірною та зобов'яже спростувати. Підстави позову при цьому не змінюються. Як і в первісному позові, Позивач посилається на ті самі обставини, а саме: факт поширення Відповідачем інформації; те, що така інформація стосується саме Позивача; її недостовірність; негативний характер такої інформації; порушення нею особистих немайнових прав Позивача та завдання шкоди його діловій репутації. Отже, у даному випадку йдеться не про новий позов і не про зміну підстав позову, а саме про доповнення вже заявлених позовних вимог ще одним способом захисту права в межах тих самих спірних правовідносин. Необхідність у заявленні цієї додаткової вимоги зумовлена тим, що після звернення Позивача до суду Відповідач продовжує публікувати інформацію про Позивача на ту саму або подібну тематику із використанням аналогічних за змістом, спрямованістю та смисловим навантаженням тверджень. Це свідчить про наявність у Відповідача практики системного повторення одних і тих самих недостовірних тверджень у ряді послідовних публікацій щодо Позивача. За таких обставин одного лише визнання певної інформації недостовірною та зобов'язання її спростувати недостатньо для повного та ефективного захисту порушених прав Позивача. За відсутності судової заборони Відповідач не позбавлений можливості повторно поширювати ту саму по суті недостовірну інформацію в інших публікаціях змінюючи окремі інші формулювання у тексті публікації, але зберігаючи той самий дискредитаційний зміст. Тобто без застосування такого способу захисту Позивач буде змушений звертатися до суду окремо щодо кожної наступної публікації, яка по суті відтворює ту ж саму недостовірну інформацію, вже оспорену у цій справі. Саме тому заборона подальшого поширення інформації, яку суд визнає недостовірною, є в даному випадку не абстрактною чи надмірною вимогою, а належним, співмірним та ефективним способом захисту порушеного права. У даній справі додаткова вимога про заборону поширення інформації, яку суд визнає недостовірною, є належним способом захисту, оскільки: прямо відповідає характеру порушення; стосується саме інформації, поширеної в мережі Інтернет; спрямована на припинення повторюваного та триваючого порушення; унеможливлює повторне відтворення тієї самої недостовірної інформації в інших публікаціях; забезпечує повний та ефективний захист права Позивача на повагу до ділової репутації. При цьому така вимога не є надмірною, оскільки Позивач не просить заборонити Відповідачу взагалі висвітлювати його діяльність або згадувати про нього в медіа. Йдеться виключно про заборону поширення саме тієї інформації, яка буде предметом судового дослідження, оцінки і яку суд визнає недостовірною та такою, що підлягає спростуванню. Таким чином, заявлена вимога є вузькою, конкретною, співмірною та прямо пов'язаною із предметом спору. Додатково Позивач зазначає, що він не змінює фактичних обставин, покладених в основу позову. Позивач не заявляє нових юридичних підстав позову і не переводить спір в інші правовідносини. Предметом судового розгляду, як і раніше, залишається поширення Відповідачем щодо Позивача недостовірної інформації у конкретних публікаціях на вебсайті «УНН», що порушує ділову репутацію Позивача. Тобто фактична основа спору залишається незмінною. Доповнення позову вимогою про заборону подальшого поширення інформації, Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.03.2026 7 яку суд у цій справі визнає недостовірною та зобов'яже спростувати, не змінює підстав позову, а лише доповнює вже заявлені способи захисту ще одним способом захисту права. Отже, у даному випадку має місце саме зміна предмета позову шляхом доповнення позовних вимог новою вимогою немайнового характеру.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» 23.03.2026 подано до суду заперечення на заяву про зміну підстав позову. Відповідач ознайомившись із даною заявою вважаємо її такою що не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Фактично Позивач змінює підставу позову, зазначаючи: після звернення Позивача до суду Відповідач продовжує публікувати інформацію про Позивача на ту саму або подібну тематику із використанням аналогічних за змістом, спрямованістю та смисловим навантаженням тверджень. На підтвердження зміни підстав позову Позивач надає нові докази. В той же час позивач просить на зазначеній ним новій підставі: Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» (код ЄДРПОУ 37535221; місцезнаходження: Україна, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 6, офіс 5) поширювати у будь-який спосіб, у тому числі в мережі Інтернет, інформацію щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини», яку суд у цій справі визнає недостовірною та зобов'яже спростувати. Отже підставою позову, як зазначає позивач, є інші публікації Відповідача на ту саму або подібну тематику, а предметом позову є заборона Відповідачу поширювати інформацію. Відповідач також зазначає, що Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову одночасно не допускається. Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ГПК України. Також Відповідач просить суд звернути увагу, що у позовній заяві Позивач не зазначав про дані докази, не зазначав і в даній заяві причини з яких доказ не міг бути подано у строк визначений законом.
Позивач у поданих до суду 30.03.2026 додаткових поясненнях щодо заяви про зміну предмету позову Позивач зазначив, що посилаючись на нові публікації, Позивач не заявляє щодо них самостійних позовних вимог - зокрема, не просить визнавати їх недостовірними чи спростовувати викладені у них твердження. Такі матеріали використовуються виключно як додаткова аргументація, яка підтверджує триваючий та системний характер поведінки Відповідача. Як вбачається з позовної заяви, спір з самого початку стосується не окремої публікації, а загального інформаційного контексту та характеру поширюваної інформації, що формує негативне уявлення про діяльність Позивача. Відтак нові публікації не формують нових підстав позову, а лише відображають розвиток тих самих обставин у часі. Фактично Позивач не змінює підстав позову, а доповнює їх новими фактами в межах того самого правовідношення. Це повністю відповідає підходу Верховного Суду та не може розцінюватися як подання нового позову чи зміна підстав. За таких обставин відсутні будь-які ознаки одночасної зміни і предмета, і підстав позову. Натомість дійсно має місце зміна предмета позову (шляхом доповнення його новою додатковою вимогою), що прямо допускається процесуальним законом. Позивач реалізував своє право на зміну предмета позову до закінчення підготовчого провадження, уточнивши спосіб захисту порушеного права. Йдеться про доповнення позовних вимог вимогою про заборону подальшого поширення недостовірної інформації. Така вимога є логічною і безпосередньо пов'язаною з первісними вимогами, оскільки спростування недостовірної інформації саме по собі не усуває ризик її подальшого поширення. Більше того, навіть якби Позивач взагалі не посилався на нові публікації, сама по собі вимога про заборону подальшого поширення інформації, яку суд визнає недостовірною, є правомірним та належним способом захисту. Така вимога випливає із суті спірних правовідносин і спрямована на ефективне відновлення порушеного права, а не лише на фіксацію вже допущеного порушення. Саме тому посилання Відповідача на те, що посилання Позивач на нові публікації нібито «формують нову підставу», є штучним і не витримує логічної перевірки. У даному випадку нові матеріали лише додатково підтверджують те, про що Позивач заявляв з самого початку - що поширення недостовірної інформації має не випадковий, а системний характер. Аналогічно безпідставними є і заперечення щодо подання додаткових доказів. Подані матеріали не є доказами нових підстав позову, а є доказами триваючого правопорушення та необхідності застосування ефективного способу захисту. Вони прямо пов'язані з предметом спору та спрямовані на підтвердження вже заявленої позиції. У цій частині позиція Відповідача зводиться до спроби звузити предмет розгляду справи виключно до формального аналізу первісно поданих матеріалів, ігноруючи реальний характер правопорушення та його продовження у часі. З огляду на викладене, доводи Відповідача є необґрунтованими, побудованими на формальному та вибірковому тлумаченні норм процесуального права та фактично спрямованими на обмеження права Позивача на ефективний судовий захист.
Відповідно до частини 2 статті 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №922/2575/19.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.07.2021 по справі №910/18389/20, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2025 у справі № 903/968/23)
Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
Водночас не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, у постанові Верховного суду від 22 липня 2021 року по справі № 910/18389/20.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2021 у справі № 405/3360/17)
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц, наголосила, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в разі надходження до суду такої заяви суд виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Водночас Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви. Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
Аналогічні висновки викладені також у наведені в постанові Верховного Суду від 13.08.2024 у справі № 914/3080/20.
При цьому Верховний Суд у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20 зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції"). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії").
Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (постанова Верховного Суду від 23.10.2023 у справі №910/9714/22).
Поряд з цим, суд враховує, що у силу приписів статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 ГПК України), що зумовлює обов'язок суду, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Отже, суд зобов'язаний забезпечити дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов'язків, оскільки протилежне матиме наслідком порушення гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви
З позовної заяви вбачається, що позов подано у зв'язку з поширенням Відповідачем на вебсайті онлайн-медіа «УНН» недостовірної інформації щодо Позивача у таких публікаціях: 1. «Смерть за великі гроші»: історії клієнтів скандальної одеської клініки Odrex» від 21 листопада 2025 року; 2. «Фабрика медичних трагедій: жертви «лікування» в одеській приватній клініці Odrex розповідають історії, від яких холоне кров» від 26 листопада 2025 року; 3. «Ще одній перевірці скандальної клініки Odrex, де померли пацієнти, бути» від 06 січня 2026 року.
У первісних позовних вимогах Позивач просить суд визнати окремі поширені Відповідачем висловлювання недостовірними, зобов'язати Відповідача їх спростувати та стягнути з нього компенсацію моральної шкоди, а саме:
- визнати недостовірною і такою, що порушує право на ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» інформацію, яка містить фактичні твердження, поширену в мережі Інтернет на веб-сайті «УНН» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме: «…розслідування історій пацієнтів одеської клініки Odrex, де лікування за сотні тисяч гривень завершувалося смертю, боргами та фальсифікаціями медичних документів.» та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» (код ЄДРПОУ 37535221; місцезнаходження: Україна, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 6, офіс 5) у строк не пізніше десяти днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті «УНН» тексту рішення суду у цій справі та інформації наступного змісту: «Спростування. Повідомляємо, судовим рішенням встановлено, що інформація, розміщена за посиланням: https://unn.ua/news/smert-za-velyki-hroshi-istoriikliientiv-skandalnoi-odeskoi-kliniky-odrex, а саме інформація про те, що: «…розслідування історій пацієнтів одеської клініки Odrex, де лікування за сотні тисяч гривень завершувалося смертю, боргами та фальсифікаціями медичних документів» є недостовірною.
- визнати недостовірною і такою, що порушує право на ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» інформацію, яка містить фактичні твердження, поширену в мережі Інтернет на веб-сайті «УНН» за посиланням https://unn.ua/news/fabryka-medychnykh-trahedii-zhertvylikuvannia-v-odeskii-pryvatnii-klinitsi-odrex-rozpovidaiut-istorii-vid-yakykh-kholonekrov, а саме: «Далі телефонні дзвінки з вимаганнями та погрозами, а ще нові й нові етапи "лікування" пацієнта, стан якого різко погіршується, за все більші суми. А коли коштів вже не залишається, на родичів чекає судовий позов від клініки та пропозиції заплатити за "лікування" квартирою, машиною чи дачею.» та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» (код ЄДРПОУ 37535221; місцезнаходження: Україна, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 6, офіс 5) у строк не пізніше десяти днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті «УНН» тексту рішення суду у цій справі та інформації наступного змісту: «Спростування. Повідомляємо, судовим рішенням встановлено, що інформація, розміщена за посиланням: https://unn.ua/news/fabryka-medychnykh-trahediizhertvy-likuvannia-v-odeskii-pryvatnii-klinitsi-odrex-rozpovidaiut-istorii-vid-yakykhkholone-krov, а саме інформація про те, що: «Далі телефонні дзвінки з вимаганнями та погрозами, а ще нові й нові етапи "лікування" пацієнта, стан якого різко погіршується, за все більші суми. А коли коштів вже не залишається, на родичів чекає судовий позов від клініки та пропозиції заплатити за "лікування" квартирою, машиною чи дачею.» є недостовірною.
- визнати недостовірною і такою, що порушує право на ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» інформацію, яка містить фактичні твердження, поширену в мережі Інтернет на веб-сайті «УНН» за посиланням https://unn.ua/news/shche-odnii-perevirtsi-skandalnoikliniky-odrex-de-pomerly-patsiienty-buty а саме: «Міністерство охорони здоров'я проведе перевірку ще однієї фірми, що стоїть за скандальною одеською приватною клінікою Odrex, де помирають пацієнти» «Це багатообіцяюча позиція захисту, яка дає надію, що цього разу комісії все ж вдасться отримати медичну документацію клініки, у якій постійно помирають пацієнти.» та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» (код ЄДРПОУ 37535221; місцезнаходження: Україна, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 6, офіс 5) у строк не пізніше десяти днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті «УНН» тексту рішення суду у цій справі та інформації наступного змісту: «Спростування. Повідомляємо, судовим рішенням встановлено, що інформація, розміщена за посиланням: https://unn.ua/news/shche-odnii-perevirtsi-skandalnoikliniky-odrex-de-pomerly-patsiienty-buty, а саме інформація про те, що: «Міністерство охорони здоров'я проведе перевірку ще однієї фірми, що стоїть за скандальною одеською приватною клінікою Odrex, де помирають пацієнти» є недостовірною. «Це багатообіцяюча позиція захисту, яка дає надію, що цього разу комісії все ж вдасться отримати медичну документацію клініки, у якій постійно помирають пацієнти.» є недостовірною.
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» (код ЄДРПОУ 37535221; місцезнаходження: Україна, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 6, офіс 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» (код ЄДРПОУ 65006, Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Розкидайлівська, будинок 69/71) грошові кошти у сумі 1 000 000,00 грн (один мільйон гривень 00 копійок) в якості компенсації моральної шкоди.
Суд зазначає, що Позивачем до заяви про зміну предмету позову додано копію Публікації УНН щодо Одрекс, втім Позивач не просить суд, інформацію, що містяться в ній, визнати недостовірною і такою, що порушує право на ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» та спростувати її.
Натомість позивачем заявлена додаткова вимога наступного змісту - заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УНН» (код ЄДРПОУ 37535221; місцезнаходження: Україна, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 6, офіс 5) поширювати у будь-який спосіб, у тому числі в мережі Інтернет, інформацію щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини», яку суд у цій справі визнає недостовірною та зобов'яже спростувати. Така вимога випливає із суті спірних правовідносин і спрямована на ефективне відновлення порушеного права, а не лише на фіксацію вже допущеного порушення.
Отже, як вбачається, Позивач доповнив позовні вимоги новою вимогою, тобто змінив предмет позову.
За таких обставин, доповнення позовних вимог вимогою, яка зазначена в заяві про зміну предмету позову не є самостійно визначеною матеріально-правовою та одночасно на її обґрунтування не наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову.
Відтак, оскільки заяву про зміну предмету позову Позивачем подано з дотриманням встановленого ГПК України строку, а саме до закінчення підготовчого засідання, оскільки зміна підстав позову необхідна для ефективного захисту прав позивача, при цьому предмет позову залишився незмінним, господарський суд приймає до розгляду заяву про зміну предмету позову від 17.03.2026 та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням зміни предмету позову.
Керуючись ст.ст. 42, 46, 48, 177, 182, 183, 185, 234, 233, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.1. Клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» про долучення доказів від 17.03.2026 - задовольнити.
1.2. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» строк для подання доказів - Висновку експерта №056/41 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 12 березня 2026 року.
1.3. Долучити до матеріалів господарської справи №910/274/26 Висновок експерта №056/41 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, що складений 12 березня 2026 року.
2. Відмовити представнику позивача Товариству з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» в поновлені строку щодо долучення до матеріалів справи доказів, які додаються до Додаткових пояснень від 17.03.2026.
3.1. Прийняти заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Медицини» про зміну предмету позову від 17.03.2026 та подальший розгляд справи № 910/274/25 здійснювати з урахуванням зміни предмету позову.
3.2. Відкласти підготовче засідання у даній справі 22.04.26 об 11:45 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 19 .
3.3. Викликати у судове засідання представників учасників справи, яким необхідно при собі мати документи, що підтверджують їх повноваження відповідно до ст.60 Господарського процесуального кодексу України.
3.4. Запропонувати всім учасникам справи надати суду у строк, який становить десять днів з дня вручення даної ухвали:
- письмові пояснення щодо заяви про зміну предмету позову від 17.03.2026.
3.5. У разі необхідності додаткові письмові пояснення подавати до суду заздалегідь, у строк до 20.04.2026 (включно).
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду в частині п. 1.1.-1.3. та п. 3.1.-3.5. відповідно до приписів статті 255 Господарського процесуального кодексу України.
Дана ухвала в частині п. 2 може бути оскаржена окремо від рішення суду, відповідно до приписів статті 255 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено на підписано 06.04.2026.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА