ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.04.2026Справа № 910/14831/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КИЙ"
про стягнення 10 159,70 грн.,
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КИЙ" (далі - відповідач, Компанія) грошових коштів у загальному розмірі 10 159,70 грн., з яких: 4 053,50 грн. - заборгованість за надані протягом листопада 2018 року - жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення та 2 700,53 грн. - інфляційних втрати і 784,22 грн. - 3 % річних, нарахованих на вказану суму основного боргу, а також 1 502,65 грн. - заборгованість за надані протягом грудня 2018 року - вересня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води та 878,55 грн. - інфляційних втрат і 240,25 грн. - 3 % річних, нарахованих на цю суму основного боргу.
Ухвалою від 02.12.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/14831/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.12.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Компанії від 18.12.2025 року, в якому остання заперечила проти задоволення вимог позивача з огляду на ненадання Підприємством доказів існування між сторонами відносин з 01.11.2018 року до моменту укладення 26.04.2019 року між ними договору № 103024700010100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до групи житлових приміщень суб'єкта господарювання (далі - Договір). Крім того, будинок № 15 на вулиці Новомостицькій у місті Києві був введений в експлуатацію лише 18.06.2020 року, що спростовує наявність можливості надання позивачем відповідних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води до цього будинку до моменту введення його в експлуатацію. Також, у Додатках № 2 та № 3 до Договору не зазначено інших відомостей, окрім особового рахунку та площі приміщення, що позбавляє можливості встановити, на підставі яких показників позивачем здійснені спірні нарахування.
Компанія також вказала, що Додатком АДРЕСА_1 до Договору передбачене обов'язкове складання і підписання виконавцем та споживачем акту прийняття на абонентський облік квартирного засобу обліку гарячої води. Однак, Підприємство не надало підписаного сторонами акту прийняття на абонентський облік квартирного засобу обліку гарячої води в приміщенні АДРЕСА_1 за адресою: місто Київ, вулиця Новомостицька, будинок 15, що позбавляє можливості встановити, на підставі яких показників якого засобу обліку та протягом якого періоду здійснено нарахування. Також, згідно з Додатком № 2 до Договору в наведеному приміщенні відсутні зареєстровані та/або проживаючі мешканців, що додатково свідчить про неможливість підтвердити факт споживання послуг з опалення та постачання гарячої води.
Більше того, позивач не формував і не надавав відповідачу рахунки на оплату послуг з опалення та постачання гарячої води у період з грудня 2018 року по вересень 2021 року, не складав податкових накладних за відповідний період та не реєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, надані позивачем акти надання послуг з централізованого опалення складені ним в односторонньому порядку перед поданням позовної заяви та не містять інформації щодо порядку обрахунку кількості гігакалорій, яка прийнята до розрахунку, показників за попередній і поточний період (відповідний місяць), що також унеможливлює встановлення правомірності нарахування оплати і споживання відповідного обсягу. Більше того акти надання послуг з централізованого опалення не відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", тоді як за весь період дії Договору Підприємство жодного разу не передавало Компанії акти надання послуг з централізованого опалення.
24.12.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Підприємства від 24.12.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій останнє вказало, що позивач надав достатньо доказів на підтвердження пред'явлених вимог, які є обґрунтованими та законними, у той час як Компанія не надала жодних доказів на підтвердження факту відсутності постачання теплової енергії та на спростування обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії, а також доказів відключення будинку від надання означених послуг протягом спірного періоду. Крім того, 24.12.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло й клопотання позивача від 24.12.2025 року, в якому останній просив суд поновити пропущений процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву.
Враховуючи наведені позивачем обґрунтування, а також з метою всебічного розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд прийняв до розгляду подану Підприємством відповідь на відзив на позовну заяву та долучив її до матеріалів справи.
26.12.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Компанії від 26.12.2025 року, в яких остання, зокрема, вказала, що сам лише факт підписання сторонами Договору без його реального виконання не є підтвердженням фактичного надання послуг протягом спірного періоду. Крім того, у Додатках № 3 і АДРЕСА_1 до Договору, які є його невід'ємними частинами, сторони передбачили обов'язкову наявність засобів обліку гарячої води і теплової енергії. При цьому, обов'язковим є зазначення виду і типу засобів обліку, заводських номерів, показань на дату, місце встановлення, дати останньої повірки, міжповірочного інтервалу. Однак, на момент укладення Договору відповідна інформація в цьому правочині зазначена не була, оскільки будинок ще не був введений в експлуатацію і позивач не міг надавати послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води. У той же час, відсутність даних про засоби обліку також ставить під сумнів достовірність актів наданих послуг як належного засобу доказування, оскільки неможливо підтвердити факт надання послуг, кількість спожитої теплової енергії і гарячої води та, відповідно, нарахування суми заборгованості.
06.01.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 06.01.2026 року про долучення до матеріалів справи копії адресованого Підприємству листа відповідача від 05.01.2026 року № 05/01-02 з пропозицією щодо укладення мирових угод в 21 судовій справі, відкритій за позовами Підприємства до Компанії про стягнення заборгованості. Означений документ долучений судом до матеріалів справи.
16.02.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Компанії від 16.02.2026 року про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог Підприємства про стягнення з відповідача заборгованості, нарахованої з листопада 2018 року по березень 2021 року включно, у загальній сумі 6 957,57 грн.
04.03.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 04.03.2026 року про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження прийняття теплового вузла обліку/про готовність вузла комерційного обліку до роботи. Означені докази долучені судом до матеріалів справи.
Крім того, у наведеному клопотанні Підприємство повідомило про те, що станом на 02.03.2026 року заборгованість відповідача за послуги з централізованого постачання гарячої води за особовим рахунком № 103024700040100 відсутня. Враховуючи проведені коригування за послугу з централізованого постачання гарячої води та відсутність боргу, позивач також вказав, що інфляційна складова боргу та 3 % річних стягненню не підлягають. Зважаючи на викладені обставини, у цьому клопотанні Підприємство просило суд закрити провадження у справі № 910/14831/25 в частині вимог позивача про стягнення з Компанії заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 502,65 грн., інфляційної складової в розмірі 878,55 грн. та 3 % річних у розмірі 240,25 грн., у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Інших заяв чи клопотань від сторін на адресу суду не надходило.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 Підприємству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Таким чином, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в місті Києві здійснює Підприємство.
Відповідно до пункту 2.1 Статуту Підприємства останнє утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Згідно з пунктом 2.2.1 цього Статуту предметом діяльності Підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
Отже, відповідно до положень Статуту Підприємства воно є виконавцем послуг, зокрема, з постачання теплової енергії у житловому будинку за адресою: місто Київ, вулиця Новомостицька, будинок 15.
Як вбачається з інформації, розміщеної на Порталі єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, Компанія є замовником будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудинковими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 (далі - Будинок) (ідентифікатор ІУ163201701969).
26.04.2019 року між Підприємством (виконавець) та Компанією (споживач) був укладений Договір, за умовами якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором.
Означений правочин, а також додатки до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пунктів 3, 4 Договору характеристика об'єкта надання послуг, а також характеристика засобів обліку гарячої води і теплової енергії зазначені у Додатку № 2 та Додатку № 3 до Договору.
За умовами пункту 9 Договору оплата послуг за показаннями засобів обліку, встановлених у приміщенні, проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору гарячої води у приміщенні незалежно від наявності засобів обліку на вводах у будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності засобів обліку, встановлених у приміщенні, без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 Правил, згідно з яким у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання та/або випадків, коли засоби обліку, встановлені у приміщенні, не знаходяться на абонентському обліку виконавця або зняті з нього. Виконавець та споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
У пункті 11 Договору сторони погодили, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі квартири (об'єму приватного будинку) за умови здійснення власником або балансоутримувачем будинку заходів з утеплення місць загального користування будинку.
Згідно з пунктом 12 Договору показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Показання засобів обліку, встановлених у приміщенні, знімаються споживачем щомісяця та надаються виконавцю в останній день звітного місяця (телефоном, факсом, особисто та інше) за формою, зазначеною в Додатку № 5 до Договору.
У пункті 13 Договору сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно з пунктом 22 Договору споживач зобов'язаний, зокрема оплачувати послуги в установлений Договором строк.
Відповідно до пункту 24 Договору виконавець зобов'язаний, зокрема надавати споживачеві в установленому порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, нормативи (норми) споживання, режим надання послуг, їх споживі властивості, якісні показники надання послуг, граничні строки усунення аварій або інших порушень порядку надання послуг, а також інформацію про Правила (зазначається у цьому Договорі, а також розміщується на дошці оголошень у приміщенні виконавця).
За умовами пункту 36 Договору останній діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін і діє до 15.05.2020 року. Відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України сторони погодили, що умови Договору застосовуються до відносин, які існували з 01.11.2018 року.
Пунктом 37 Договору визначено, що останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
Додатком № 1 до Договору визначено перелік об'єктів надання послуг з централізованого опалення та постачання води, а також встановлено, що облік споживання за квартирою АДРЕСА_1 здійснюється за особовим рахунком № 103024700040100.
Згідно з Додатком № 2 до Договору опалювальна площа квартири АДРЕСА_1 у Будинку становить 55,5 м2. Слід також зазначити, що за інформацією цього додатку в квартирі АДРЕСА_1 не зареєстровано та не проживає жодного мешканця. Належні докази, які свідчать про протилежне, у матеріалах справи відсутні.
Суд також звертає увагу на Додаток № 3 до Договору, в якому відсутні відомості щодо характеристики засобів обліку гарячої води і теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1 Будинку, тоді як з наявних у матеріалах справи доказів та пояснень сторін вбачається, що у цій квартирі не були встановлені відповідні квартирні засоби обліку.
Обґрунтовуючи пред'явлені у даній справі вимоги, Підприємство посилалося на те, що всупереч умовам укладеного між сторонами Договору відповідач не виконав покладених на нього зобов'язань з оплати наданих йому протягом листопада 2018 року - жовтня 2021 року послуг з централізованого опалення та наданих протягом грудня 2018 року - вересня 2021 року послуг з централізованого постачання гарячої води, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірах 4 053,50 грн. та 1 502,65 грн. відповідно, а також виникли правові підстави для нарахування компенсаційних виплат на означені суми боргу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд зазначає, що укладений між Підприємством та Компанією Договір є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків.
Разом із тим, постачання теплової енергії є видом житлово-комунальних послуг і на ці правовідносини розповсюджуються положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон).
Приписами наведеного Закону зокрема, передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (частина 2 статті 7 Закону).
Означені положення Закону свідчать про обов'язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням випадків, встановлених законом), зокрема договору на постачання теплової енергії.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що відносини між сторонами врегульовані й спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання" та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198.
Так, відповідно до статті 5 Закону України "Про теплопостачання" регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом.
Частинами 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" унормовано, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. Рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію: 1) найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги; 2) адресна інформація, найменування або прізвище, ім'я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг; 3) період, за який здійснюється нарахування; 4) загальна сума до сплати; 5) поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач); 6) обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання; 7) діючі ціни та тарифи на комунальні послуги; 8) стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення).
У свою чергу, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами.
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно до пункту 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Зі змісту вищенаведених положень вбачається, що обов'язок з проведення розрахунків за спожиту теплову енергію виникає лише у споживача такої теплової енергії, а не у будь-якої особи.
Відтак, на позивача покладається обов'язок доведення факту постачання відповідачу протягом спірного періоду теплової енергії та споживання цієї енергії Компанією за адресою: місто Київ, вулиця Новомостицька, будинок 15, квартира 4.
Як було зазначено вище, за умовами пункту 9 Договору оплата послуг за показаннями засобів обліку, встановлених у приміщенні, проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору гарячої води у приміщенні незалежно від наявності засобів обліку на вводах у будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності засобів обліку, встановлених у приміщенні, без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 Правил, згідно з яким у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання та/або випадків, коли засоби обліку, встановлені у приміщенні, не знаходяться на абонентському обліку виконавця або зняті з нього. Виконавець та споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
У пункті 11 Договору сторони погодили, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі квартири (об'єму приватного будинку) за умови здійснення власником або балансоутримувачем будинку заходів з утеплення місць загального користування будинку.
Згідно з пунктом 12 Договору показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Показання засобів обліку, встановлених у приміщенні, знімаються споживачем щомісяця та надаються виконавцю в останній день звітного місяця (телефоном, факсом, особисто та інше) за формою, зазначеною в Додатку № 5 до Договору.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних доказів встановлення засобів обліку безпосередньо у квартирі АДРЕСА_1 в Будинку, суд дійшов висновку про наявність у споживача обов'язку оплачувати відповідно до умов Договору спожиту теплову енергію пропорційно опалювальній площі квартири АДРЕСА_1 згідно із показниками загальнобудинкових засобів обліку теплової енергії.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що відповідні нарахування заявленої до стягнення вартості послуг з централізованого опалення буди здійснені Підприємством розрахунковим методом відповідно до Правил та умов Договору, виходячи з опалювальної площі квартири АДРЕСА_1 у Будинку.
На підтвердження обґрунтованості пред'явлених вимог та факту надання відповідачу послуг за Договором протягом спірних у даній справі періодів Підприємство надало суду, зокрема, рахунки на оплату заборгованості за послуги централізованого опалення (ЦО) та за послуги централізованого постачання гарячої води (ГВ), підписані уповноваженим представником виконавця акти надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, корінці нарядів на включення та відключення постачання централізованого опалення до Будинку від 05.11.2018 року № 3308 (02.11.2018 року), від 08.04.2019 року № 875 (08.04.2019 року), від 25.10.2019 року № 557 (30.10.2019 року), від 05.04.2020 року № 830 (06.04.2020 року), від 16.10.2020 року № 515 (03.11.2020 року), від 13.04.2021 року № 752 (13.04.2021 року) та від 22.10.2021 року № 1675 (26.10.2021 року), акт прийняття теплового вузла обліку № 7-400-34, акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи від 07.05.2019 року № 7-05-218, від 06.08.2020 року № 7-08-231, від 14.08.2023 року № 234298, від 11.09.2024 року № 945, відомість реєстрації параметрів теплопостачання за адресою: місто Київ, вулиця Новомостицька, 15, за період з 01.12.2018 року по 02.01.2019 року (за якою міжповірочним періодом теплолічильника є 4 роки), загальнобудинкові відомості обліку (особистий рахунок 1030247) за періоди: з 01.01.2019 року по 23.01.2019 року, з 24.01.2019 року по 25.02.2019 року, з 26.02.2019 року по 25.03.2019 року, з 26.03.2019 року по 16.04.2019 року, з 25.10.2019 року по 31.10.2019 року, з 01.11.2019 року по 24.11.2019 року, з 25.11.2019 року по 21.12.2019 року, з 22.12.2019 року по 20.01.2020 року, з 21.01.2020 року по 23.02.2020 року, з 24.02.2020 року по 22.03.2020 року, з 01.11.2020 року по 24.11.2020 року, з 25.11.2020 року по 17.12.2020 року, з 18.12.2020 року по 19.01.2021 року, з 25.02.2021 року по 19.03.2021 року, з 20.03.2021 року по 17.04.2021 року, з 25.10.2021 року по 31.10.2021 року; а також відомість реєстрації параметрів теплоспоживання Будинку з 19.01.2020 року по 24.02.2021 року.
Вищенаведеними доказами в їх сукупності підтверджується факт надання Підприємством Компанії у період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року включно (період, протягом якого фактично здійснювалося нарахування) послуг з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 у Будинку, а також розрахунок обсягів спожитої послуги з централізованого опалення, виходячи із опалювальної площі квартири, та здійснені нарахування у розмірі 4 053,50 грн.
Разом із тим, Компанія не надала суду належних доказів, які свідчать про відсутність вищенаведеної заборгованості, її неправомірне нарахування чи фактичне погашення відповідачем, у тому числі на час розгляду справи в суді.
При цьому, заперечення відповідача проти позову, які зводяться до відсутності у Додатку № 2 до Договору відомостей про зареєстрованих та/або проживаючих у приміщенні мешканців, що свідчить про неможливість підтвердження факту споживання послуг з опалення та постачання гарячої води, не беруться судом до уваги з огляду на вищенаведені обставини. Крім того, суд врахував, що оскільки квартира АДРЕСА_1 знаходиться у Будинку, який має єдину загальнобудинкову систему опалення (зворотного відповідачем як замовником будівництва не доведено), технічна можливість не поставлення теплової енергії в цю квартиру відсутня, оскільки житлові будинки спроектовано з урахуванням сукупного теплового режиму всіх приміщень за умови підтримання в них нормативної температури. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерно-технічного обладнання житлового будинку і є його невід'ємною частиною та спільною власністю усіх власників квартир та нежитлових приміщень будинку. Підтримання температури в приміщеннях багатоквартирного будинку відбувається не тільки через опалювальні пристрої, а також за рахунок теплопередачі крізь огороджувальні конструкції інших приміщень у цьому будинку.
Посилання відповідача на те, що Підприємством не формувались і не надавались відповідачу рахунки на оплату послуг, зокрема, з опалення, судом відхиляються, оскільки самі по собі обставини щодо виставлення рахунків не підтверджують та не спростовують обставин постачання позивачем теплової енергії, тоді як відсутність доказів надсилання рахунків жодним чином не нівелює обов'язок Компанії зі здійснення розрахунків за спожиту послугу з теплопостачання.
При цьому, відповідач належними, допустимими та достовірними доказами не спростував обґрунтованості відомостей щодо обсягів спожитої ним послуги з централізованого опалення.
Твердження Компанії про те, що Будинок був введений в експлуатацію лише 18.06.2020 року, що спростовує наявність можливості надання позивачем відповідних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води до цього будинку до моменту введення його в експлуатацію, також не беруться судом до уваги, оскільки факт введення Будинку в експлуатацію пізніше початку спірного періоду жодним чином не спростовує факт надання Підприємством послуг з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 у цей період. Суд взяв до уваги й те, що Договір був укладений між сторонами ще до моменту введення Будинку в експлуатацію, а його умови поширювали дію на період з 01.11.2018 року. Відтак, власне підписанням Договору відповідач визнав факт надання (можливості надання) йому відповідних послуг з 01.11.2018 року.
Інші заперечення Компанії по суті вимог Підприємства про стягнення з відповідача 4 053,50 грн. заборгованості за надані протягом листопада 2018 року - жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.
Щодо вимог позивача про стягнення з Компанії 1 502,65 грн. заборгованості за надані протягом грудня 2018 року - вересня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води, суд зазначає таке.
Як було вказано вище, на підтвердження обґрунтованості пред'явлених вимог та факту надання відповідачу послуг за Договором протягом спірних у даній справі періодів Підприємство надало суду, зокрема, рахунки на оплату заборгованості за послуги централізованого постачання гарячої води (ГВ), підписані уповноваженим представником виконавця акти надання послуг з постачання гарячої води та загальнобудинкові відомості обліку за періоди: з 01.01.2019 року по 23.01.2019 року, з 24.01.2019 року по 25.02.2019 року, з 26.02.2019 року по 25.03.2019 року, з 26.03.2019 року по 16.04.2019 року, з 25.10.2019 року по 31.10.2019 року, з 01.11.2019 року по 24.11.2019 року, з 25.11.2019 року по 21.12.2019 року, з 22.12.2019 року по 20.01.2020 року, з 21.01.2020 року по 23.02.2020 року, з 24.02.2020 року по 22.03.2020 року, з 01.11.2020 року по 24.11.2020 року, з 25.11.2020 року по 17.12.2020 року, з 18.12.2020 року по 19.01.2021 року, з 25.02.2021 року по 19.03.2021 року, з 20.03.2021 року по 17.04.2021 року, з 25.10.2021 року по 31.10.2021 року.
Однак, з наведених документів, зокрема, відомостей обліку, не вбачається споживання гарячої води за адресою: місто Київ, вулиця Новомостицька, будинок 15 (у тому числі по квартирі АДРЕСА_1), що, з урахуванням відсутності належних доказів підключення гарячого водопостачання за вказаною адресою (що узгоджується з корінцями нарядів), свідчить про нездійснення Підприємством гарячого водопостачання, а відтак і відсутністю споживання Компанією відповідної послуги.
Враховуючи наведене, а також зважаючи на недоведеність позивачем факту постачання протягом спірного періоду як до Будинку в цілому, так і безпосередньо до квартири АДРЕСА_1, гарячої води, а також правомірності нарахування відповідачу спірної плати за нормами споживання гарячої води, беручи до уваги умови Договору та факт відсутності реєстрації та проживання у цій квартирі мешканців, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог Підприємства про стягнення з відповідача 1 502,65 грн. заборгованості за надані протягом грудня 2018 року - вересня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води, а також і похідних вимог позивача про стягнення з Компанії 878,55 грн. інфляційних втрат і 240,25 грн. 3 % річних, нарахованих на цю суму основного боргу.
При цьому, суд не вбачає наявності правових підстав для задоволення клопотання Підприємства від 04.03.2026 року про закриття провадження у справі № 910/14831/25 в частині вимог про стягнення з Компанії заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 502,65 грн., інфляційної складової в розмірі 878,55 грн. та 3 % річних у розмірі 240,25 грн., у зв'язку з відсутністю предмета спору, з огляду на таке.
Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
У той же час, якщо ж він (предмет спору) був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Таким чином, з урахуванням встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про те, що предмет спору в даній справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 502,65 грн., а також інфляційної складової в розмірі 878,55 грн. та 3 % річних у розмірі 240,25 грн., фактично був відсутній як на момент звернення Підприємства до суду з даним позовом, так і на час відкриття провадження у справі № 910/14831/25.
Відтак, у задоволенні позову Підприємства до Компанії в частині стягнення 1 502,65 грн. заборгованості за надані протягом грудня 2018 року - вересня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води та 878,55 грн. інфляційних втрат і 240,25 грн. 3 % річних, нарахованих на цю суму основного боргу, слід відмовити.
Разом із тим, як було зазначено вище, 16.02.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Компанії від 16.02.2026 року про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог Підприємства про стягнення з відповідача заборгованості, нарахованої з листопада 2018 року по березень 2021 року включно, у загальній сумі 6 957,57 грн.
З огляду на вказану заяву відповідача, суд зазначає таке.
Суд встановив, що з урахуванням умов Договору, а також приписів Цивільного кодексу України і Закону України "Про теплопостачання", Компанія повинна була здійснювати оплату отриманих нею протягом спірного періоду (листопад 2018 року - жовтень 2021 року, як це вказано самим Підприємством у позовній заяві) послуг з централізованого опалення у строк не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, тобто починаючи з 20.12.2018 року.
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавством можуть бути визначені певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме: продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Цей Закон набрав чинності 02.04.2020 року.
Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 06.09.2023 року в справі № 910/18489/20 та від 02.07.2025 року в справі № 903/602/24.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24:00 год. 30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 року до 30.06.2023 року.
Відтак, на підставі цих Законів і строк позовної давності щодо зобов'язань відповідача з оплати послуг з централізованого опалення протягом спірного періоду було продовжено до 30.06.2023 року.
Поряд із цим, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05:30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022 року.
Надалі Законом України від 08.11.2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024 року, а після 30.01.2024 року перебіг такого строку був зупинений на строк дії воєнного стану.
Разом із цим, Законом України від 14.05.2025 року № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" (далі - Закон № 4434-IX) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України був виключений.
Закон № 4434-IX був оприлюднений (опублікований в газеті "Голос України" від 03.06.2025 року № 108) 03.06.2025 року, і відповідно до його пункту 2, набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025 року.
Отже, враховуючи вищевикладене, положення статей 254, 255 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що строк звернення до суду (позовна давність) за спірною вимогою на суму 4 053,50 грн. спочатку було продовжено (до 30.06.2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився до 03.09.2025 року включно.
Суд додатково звертає увагу на те, що позивач був вправі звернутися до суду зі спірною вимогою про стягнення 4 053,50 грн. впродовж більше п'яти років, Закон № 4434-IX було опубліковано за три місяці до набрання ним чинності, що також давало розумний строк для звернення з позовом до суду до дати набрання цим Законом чинності.
Тобто, поважності пропуску цього строку суд не вбачає.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на узгоджений у пункті 13 Договору порядок розрахунків за спожиту теплову енергію, а також зважаючи на звернення Підприємства до суду з наведеним позовом 28.11.2025 року, суд дійшов висновку про пропуск позивачем позовної давності щодо спірних розрахункових періодів в частині стягнення заборгованості за надані Компанії послуги з централізованого опалення, зокрема у період з листопад 2018 року по березень 2021 року (включно).
У той же час, за розрахунковий період - квітень 2021 року, відповідач повинен був здійснити розрахунки до 20.05.2021 року, тоді як з 21.05.2021 року виникло прострочення виконання Компанією цього зобов'язання, з моменту виникнення якого слід обраховувати початок перебігу позовної давності. Отже, строк позовної давності відповідно спливав після набрання чинності Закону № 3450-ІХ, згідно з яким такий строк зупинився, і відповідно після виключення пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, з урахуванням строку його зупинення до 03.09.2025 року і продовження такого строку з 04.09.2025 року з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Отже, зважаючи на звернення позивача до суду з даним позовом 28.11.2025, строк позовної давності за означений період не сплив.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних втрат та процентів річних є додатковою до основної вимогою.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року в справі № 910/4590/19.
Згідно зі статтею 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Таким чином, позовна давність щодо вимог про стягнення з відповідача акцесорних зобов'язань (інфляційних втрат та 3 % річних), нарахованих на заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення за розрахунковий період листопад 2018 року - березень 2021, року також сплила.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, оскільки позивач пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з листопада 2018 року по березень 2021 року включно, такі позовні вимоги, як і вимоги Підприємства про стягнення з Компанії нарахованих на цю заборгованість компенсаційних виплат, задоволенню не підлягають, внаслідок спливу позовної давності, про застосування якої заявлено Компанією.
У той же час, з наданого Підприємством розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з листопада 2018 року по серпень 2025 року, а також розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання з оплати за отримані послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2018 року по 31.08.2025 року, вбачається, що останнім періодом фактичного нарахування позивачем заборгованості за вищенаведені послуги, з урахуванням проведених ним коригувань, є лютий 2021 року (з 01.02.2021 року по 28.02.2021 року Підприємство нарахувало відповідачу 152,04 грн.). Разом із тим, починаючи з 01.03.2021 року позивач не нараховував Компанії заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення (з урахуванням коригування, здійсненого, зокрема, у травні 2023 року, тобто до моменту звернення Підприємства до суду з даним позовом), а компенсаційні виплати після 01.03.2021 року нараховувалися позивачем виключно на суму боргу в розмірі 4 053,58 грн., яка виникла до 28.02.2021 року включно.
Відтак, незважаючи на те, що строк позовної давності до вимог Підприємства про стягнення з Компанії заборгованості за послуги з централізованого опалення та компенсаційних виплат, що згідно з вимогами та вказаним у позовній заяві періодом були нараховані, зокрема, з квітня по жовтень 2021 року, не сплив, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення відповідних вимог позивача, з огляду на їх безпідставність.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що позивач не довів суду належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу пред'явлених у даній справі вимог, а також враховуючи подану Компанією заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, у задоволенні вимог Підприємства у даній справі слід відмовити у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 06.04.2026 року.
Суддя В.С. Ломака