ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.03.2026Справа № 910/628/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/628/26
за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; ідентифікаційний код: 23494714)
до Київської міської ради (Україна, 01044, м. Київ, Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141)
про звернення стягнення на спадкове майно
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі - відповідач), в якій просить суд звернути стягнення на спадкове майно, а саме:
- двокімнатну квартиру загальною площею 46,08 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, буд. № 10/1, кв. № 24, що передана у власність Київської міської ради як відумерла спадщина; на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк", ЄДРПОУ - 23494714, п/р - НОМЕР_1 в АТ "Сенс Банк", МФО 300346, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 100 в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 401/61/07-Пі від 06.07.2007, що станом на 17.12.2021 складає 192 490,60 доларів США, а саме:
- заборгованість за кредитом - 64 222,52 доларів США;
- заборгованість за відсотками - 128 268,08 доларів США;
шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/628/26, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.03.2026.
16.02.2026 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У підготовче засідання 04.03.2026 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, проте від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі його представника.
У підготовчому засіданні 04.03.2026 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2026.
У судове засідання 25.03.2026 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 25.03.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.07.2007 між Акціонерно-комерційним інноваційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - кредитор) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) було укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №401/61/07-Пі (далі - Договір), на підставі якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 60000,00 доларів США зі сплатою 13,5 процентів річних, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.
Пунктом 1.1.3 Договору визначено, що кінцевий термін, до якого має бути повністю повернена заборгованість за кредитом, до 08.08.2022 (включно) або достроково у випадках, передбачених цим договором та / або договорами, які забезпечують виконання зобов'язань за цим договором та / або чинним законодавством України.
На забезпечення виконання умов Договору, 09.07.2007 між Акціонерно-комерційним інноваційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - іпотекодержатель), ОСОБА_1 (далі - перший іпотекодавець) та ОСОБА_2 (далі - другий іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір №27/І-162 (далі - Іпотечний договір), відповідно до п. 1.1 якого іпотекодавці передають в наступну іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання першим іпотекодавцем зобов'язань перед іпотекодержателем за Договором, а також зобов'язань іпотекодавців за цим договором, нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 46,08 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (далі - предмет іпотеки).
Погоджена сторонами вартість предмету іпотеки на дату укладення Іпотечного договору складала 100 000,00 грн.
Предмет іпотеки станом на момент укладення Договору та Іпотечного договору належав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.
22.10.2007 між кредитором та позичальником було укладено Договір про внесення змін та / або доповнень до Договору, яким сторони збільшили розмір кредиту до 70000,00 доларів США, а кінцевий строк його повернення встановили до 28.10.2022.
23.10.2007 між іпотекодержателем та іпотекодавцями було укладено Договір про внесення змін та / або доповнень до Іпотечного договору, яким встановлено зміну розміру кредиту до 70 000,00 доларів США, а також змінено договірну вартість предмета іпотеки до 505 000,00 грн.
Зі змісту наданого позивачем розрахунку вбачається, що впродовж липня - жовтня 2007 року кредитор надав позичальнику 70 000,00 доларів США, на виконання умов Договору.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16.01.2025 у справі №755/6002/24 визнано квартиру АДРЕСА_2 відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передано квартиру у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.
З огляду на те, що позичальником не виконано своїх зобов'язань за Договором в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить звернути стягнення на предмет іпотеки.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Враховуючи умови Договору, зобов'язання позичальника з повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів за користування кредитними коштами мало бути виконане не пізніше 28.10.2022.
Відтак суд приходить до висновку, що строки виконання позичальником своїх грошових зобов'язань з погашення траншів кредиту та процентів за користування коштами є такими, що настали.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, позичальник свої грошові зобов'язання за Договором не виконав.
Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").
Статтею 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Як було встановлено судом, у позичальника, внаслідок неналежного виконання ним зобов'язань за Договором, утворилась заборгованість перед кредитором, яка станом на поточну дату не погашена.
Способом задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є, зокрема, реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
За змістом частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку" визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41 - 47 Закону України "Про іпотеку") - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України "Про іпотеку") - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили.
Отже, слід виходити із того, що іпотекодержатель, у зв'язку із порушенням позичальником основного зобов'язання (Договору), має право вимагати від іпотекодавців сплати заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку").
При цьому суд враховує, що іпотекодавці станом на момент розгляду справи померли, а належний їм предмет іпотеки (квартира) визнаний відумерлою спадщиною та переданий у власність територіальної громади міста Києва.
Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 1277 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
Згідно з положеннями статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.
Якщо право власності (спеціальне майнове право) на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Відтак, враховуючи перехід права власності на предмет іпотеки до територіальної громади міста Києва в особі відповідача внаслідок визнання спадщини іпотекодавців відумерлою, відповідач набув статусу іпотекодавця за Іпотечним договором та відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.
Відповідно до частин 1, 7 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.
За приписами частини 1 статті 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Згідно з п. 11 ч. 4 ст. 1 Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків банку, що приєднується, виникає у банку-правонаступника з моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами банку, що приєднується, та банку-правонаступника. Банк-правонаступник у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набуває обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.
Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк" від 15.10.2019 затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ "Укрсоцбанк", які зазначені у Передавальному акті, виникає у АТ "Альфа-Банк" з дати визначеної у Передавальному акті, а саме з 15.10.2019.
Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Альфа-Банк", що оформлене протоколом № 4/2019 від 15.10.2019, вирішено затвердити Передавальний акт, зі змісту якого вбачається, що внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ "Укрсоцбанк" правонаступником усього його майна, майнових прав та обов'язків за цим актом є АТ "Альфа-Банк". Правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків АТ "Укрсоцбанк" виникає у АТ "Альфа-Банк" з дати затвердження цього Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" та рішенням єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк", а саме з 15.10.2019.
Відповідно до п. 1 наявного в матеріалах справи Передавального акту від 11.10.2019, затвердженого рішенням єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк" за № 5/2019 від 15.10.2019 та рішенням загальних зборів акціонерів АТ "Альфа-Банк", яке оформлене протоколом №4/2019 від 15.10.2019, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С., та зареєстрований у реєстрі за № 10221-10229, внаслідок реорганізації шляхом приєднання Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником усього його майна, майнових прав та обов'язків за цим актом є Акціонерне товариство "Альфа-Банк".
Правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" виникає у Акціонерного товариства "Альфа-Банк" з дати затвердження вказаного передавального акту загальними зборами акціонерів останнього та рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", а саме з 15.10.2019.
12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на Акціонерне товариство "Сенс Банк".
Враховуючи вищенаведене, позивач набув статусу кредитора за Договором та іпотекодержателя за Іпотечним договором.
Зважаючи на факт невиконання іпотекодавцями умов Договору та Іпотечного договору, позивач, як новий кредитор та іпотекодерджатель, має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки.
У свою чергу, положеннями статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
В разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову та його відповідність нормам Закону України "Про іпотеку", відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі Іпотечного договору №27/І-162 від 09.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстровим № 3006д, та Договором про внесення змін та/або доповнень від 23.10.2007 до Іпотечного договору №27/І-162 від 09.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстровим № 5228д, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 46,08 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, буд. № 10/1, кв. №24, що належить на праві власності територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141), як відумерла спадщина на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16.01.2025 у справі №755/6002/24, в рахунок погашення заборгованості перед Акціонерним товариством "Сенс Банк" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; ідентифікаційний код: 23494714), шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій із загальним розміром вимог за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №401/61/07-Пі від 09.07.2007 та Договором про внесення змін та/або доповнень від 22.10.2007 до Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №401/61/07-Пі від 09.07.2007: 192 490 (сто дев'яносто дві тисячі чотириста дев'яносто) доларів США 60 центів, в тому числі:
2.1. заборгованість за кредитом у розмірі 64 222 (шістдесят чотири тисячі двісті двадцять два) долари США 52 центи;
2.2. заборгованість за відсотками в розмірі 128 268 (сто двадцять вісім тисяч двісті шістдесят вісім) доларів США 08 центів.
3. Стягнути з Київської міської ради (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141) на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; ідентифікаційний код: 23494714) витрати по сплаті судового збору в розмірі 20 017 (двадцять тисяч сімнадцять) грн 54 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.04.2026.
Суддя О.В. Нечай