ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.04.2026Справа № 910/752/26
За позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-2002",
2) ОСОБА_1 ,
3) ОСОБА_2 ,
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-2023"
про стягнення заборгованості в розмірі 282486,64 доларів США
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-2002", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-2023" про солідарне стягнення 282486,64 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем-1, як позичальником за Кредитним договором № 010/190-2/394 від 18.11.2021р., укладеного в рамках Генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/150-2/971 від 10.07.2018р, та відповідачами 2, 3, 4, як поручителями відповідача-1 за відповідними договорами поруки, взятих на себе зобов'язань щодо сплати заборгованості по кредиту.
Ухвалою суду від 03.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.03.2026.
11.02.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме: квартира № 9 , загальна площа (кв.м): 69.4, житлова площа (кв.м): 38.2, складається з двох кімнат, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1193852680000; гаражний бокс, загальна площа (кв.м): 30.9, що знаходиться за адресою: м. Київ, "Райдуга" гаражно-будівельний кооператив (Оболонський р-н), гараж НОМЕР_5 , адреса ГК: вулиця Вербова 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 650227680000; автомобіль MINI COOPER S COUNTRYMAN, 2021 р.в. ,№ куз. НОМЕР_1 , автомобіль POLESTAR POLESTAR 2, 2020 р.в. ,№ куз. НОМЕР_2 , автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2008 р.в. ,№ куз. НОМЕР_3 .
Ухвалою суду від 12.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 02.03.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 13.04.2026.
01.04.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить та належало на праві власності ОСОБА_2 , а саме: квартира № 9 , загальна площа (кв.м): 69.4, житлова площа (кв.м): 38.2, складається з двох кімнат, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1193852680000; гаражний бокс, загальна площа (кв.м): 30.9, що знаходиться за адресою: м. Київ, "Райдуга" гаражно-будівельний кооператив (Оболонський р-н), гараж НОМЕР_5 , адреса ГК: вулиця Вербова 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 650227680000; автомобіль MINI COOPER S COUNTRYMAN, 2021 р.в., № куз. НОМЕР_1 , автомобіль POLESTAR POLESTAR 2, 2020 р.в., № куз. НОМЕР_2 , автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2008 р.в., № куз. НОМЕР_3 .
Заява обгрунтована тим, що 19.03.2026 з інформаційної довідки реєстру нерухомого майна АТ «Райффайзен Банк» стало відомо, що 23.02.2026р. ОСОБА_2 здійснив відчуження нерухомого майна на користь своєї дружини ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синьовид Ірина Олексіївна. Також, Головний сервісний центр МВС листом від 19.03.2026р. повідомив, що: 24.02.2026 у ТСЦ 8043 на підставі доручення продавця серії НКЕ № 811150 від 23.02.2026 та договору дарування № 8043/2026/5966393 від 24.02.2026, укладеного в ТСЦ 8043, автомобіль POLESTAR POLESTAR 2, 2020 р.в., № куз. НОМЕР_2 перереєстровано на нового власника, а також 23.02.2026 у ТСЦ 3245 на підставі електронного договору купівлі-продажу № 3245/2026/5963487 від 22.02.2026, вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника. Інформацію про нового власника не надано, так як це є інформація з обмеженим доступом. В АТ «Райффайзен Банк» були відсутні докази наміру відчужити ОСОБА_2 спірну квартиру та такі докази відсутні і досі так як відповідач не повідомляв ні Банк, ні Суд про свої наміри відчужити вказане майно на користь своєї дружини нерухомість та автомобілі на інших осіб. Враховуючи викладене у позивача тільки зараз, уже після відчуження майна, з'явились прямі докази реального наміру відчужити майно ОСОБА_2 та докази його відчуження - інформаційна довідка з реєстру нерухомості та лист ГСЦ МВС. Очевидним є те, що відчуження відповідачем свого майна після пред'явлення до нього позову вчинено з єдиною метою - недопущення звернення стягнення на нього у майбутньому на виконання рішення у даній справі про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. (ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З поданих до матеріалів справи доказів вбачається, що ОСОБА_2 після відкриття провадження у справі вчинив дії щодо відчуження належного йому на праві власності майна. З означеного суд дійшов висновку, що позивачем доведено вчинення відповідачем-3 дій спрямованих на утруднення або неможливість виконання рішення у даній справі.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що квартира АДРЕСА_4 , була 23.02.2026 зареєстрована на праві власності на підставі договору дарування № 123 від 23.02.2026 за ОСОБА_3 . Тобто відповідач-3, ОСОБА_2 на підставі договору дарування відчужив належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_4 .
Щодо цього об'єкта нерухомого майна (квартира АДРЕСА_4 ) суд не вбачає підстав для накладення арешту, оскільки, станом на день розгляду заяви майно за чинним правочином передано іншій, ніж відповідач-3, особі. Оскільки власником квартири є не відповідач-3, а інша особа, суд не вбачає підстав для накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4 та відмовляє позивача в забезпеченні позову в цій частині.
Також, суд не вбачає підстав для накладення арешту на автомобіль MINI COOPER S COUNTRYMAN, 2021 р.в., № куз. НОМЕР_1 та автомобіль POLESTAR POLESTAR 2, 2020 р.в., № куз. НОМЕР_2 , оскільки, з поданих позивачем доказів (лист Головного сервісного центру МВС від 19.03.2026 № 31/914АЗ-6010-2026) означені автомобілі належать на праві власності іншим особам, ніж ОСОБА_2 .
Оскільки ОСОБА_2 (відповідач-3) не є власником автомобіля MINI COOPER S COUNTRYMAN, 2021 р.в., № куз. НОМЕР_1 та автомобіля POLESTAR POLESTAR 2, 2020 р.в., № куз. НОМЕР_2 у суду відсутні підстави для накладення арешту на означене майно, а тому суд відмовляє в забезпеченні позову в цій частині.
Згідно листа Головного сервісного центру МВС від 19.03.2026 № 31/914АЗ-6010-2026 відповідач-3, ОСОБА_2 є власником автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2008 р.в., № куз. НОМЕР_3 .
Крім того, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна гаражний бокс, загальна площа (кв.м): 30.9, що знаходиться за адресою: м. Київ, "Райдуга" гаражно-будівельний кооператив (Оболонський р-н), гараж НОМЕР_5, адреса ГК: вулиця Вербова 6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 650227680000 належить на праві власності ОСОБА_2 .
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/48318, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 21.01.2021 у справі № 924/881/16.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна права позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 910/7511/19, від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19, від 23.12.2020 у справі № 911/949/20.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Водночас обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Як уже було зазначено судом, позивачем надано суду докази, які підтверджують вчинення відповідачем-3 дій, спрямованих на не виконання рішення суду (ухилення від виконання рішення) у даній справі шляхом відчуження належного йому на праві власності майна.
Суд відзначає, що забезпечення позову покликане убезпечити заявника від недобросовісних дій відповідача, а тому суд задовольняє заяву позивача про забезпечення позову щодо майна, яке наразі належить відповідачу-3 на праві власності.
Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 ГПК України, суд, -
1. Заяву про застосування заходів забезпечення позову задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме:
- автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2008 р.в. ,№ куз. НОМЕР_3 ;
- гаражний бокс, загальна площа (кв.м): 30.9, що знаходиться за адресою: м. Київ, "Райдуга" гаражно-будівельний кооператив (Оболонський р-н), гараж НОМЕР_5 , адреса ГК: вулиця Вербова 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 650227680000.
Стягувач: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (01011, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 4 А, ідентифікаційний код 14305909);
Боржник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ).
Ухвала набрала законної сили 06.04.2026 та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення вказаної ухвали до виконання по 06.04.2029.
Суддя І.В.Усатенко