ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.04.2026Справа № 910/15367/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс"
про стягнення 449 418,20 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" (далі - відповідач) грошових коштів у загальному розмірі 449 418,20 грн., з яких: 304 020,00 грн. - попередня оплата за товар, 104 542,00 грн. - попередня оплата за послуги монтажу теплиць, 40 856,20 грн. - пеня.
Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань з поставки товару за укладеними між сторонами 03.01.2024 року договорами послуг № 03-0124/3, а також про поставку обладнання (автоматики) для управління системою зрошення № 03-0124/2, у зв'язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" утворилася заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.
Ухвалою від 15.12.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/15367/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.
29.12.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" від 29.12.2025 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти пред'явлених до нього вимог з огляду на те, що 25.06.2025 року сторони підписали видаткову накладну № 56, за якою відповідач передав, а позивач отримав обладнання для автоматизації управління системою зрошення на загальну суму 304 020,00 грн. (з ПДВ) згідно з договором від 03.01.2024 року № 03-1024/2 та рахунком на оплату від 04.01.2024 року № 129. Крім того, 25.06.2025 року сторони підписали акт здачі-приймання робіт № 767 за договором послуг від 03.01.2024 року № 03-0124/3, згідно з яким відповідач виконав, а позивачем прийняв роботи з встановлення модульної плівкової теплиці та монтажу автоматики для управління системою зрошення загальною вартістю 1 365 100,20 грн. Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" у повному обсязі виконало покладені на нього за вищенаведеними договорами зобов'язання з поставки товару та виконанню монтажних робіт, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" прийняло та оплатило цей товар і послуги, зобов'язання сторін за вказаними правочинами були припинені у зв'язку з їх належним виконанням, що виключає наявність правових підстав для повернення відповідачем отриманої попередньої оплати та стягнення з нього заявлених позивачем штрафних санкцій.
14.01.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 13.01.2026 року, в якому останній просив суд витребувати у позивача та у Головного управління ДПС у Закарпатській області відомості (із наданням копій відповідних декларацій з податку на додану вартість) про те, чи були включені Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" до його податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку на підставі наступних зареєстрованих відповідачем у Єдиному реєстрі податкових накладних: від 16.02.2024 року № 78 на суму ПДВ 172 833,20 грн., від 16.02.2024 року № 79 на суму ПДВ 42 225,00 грн., від 07.03.2025 року № 46 на суму ПДВ 8 445,00 грн., від 25.06.2025 року № 94 на суму ПДВ 44 683,51 грн. та від 24.04.2025 року № 101 на суму ПДВ 10 000,00 грн.
Разом із тим, при дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку про залишення поданого відповідачем клопотання від 13.01.2026 року про витребування доказів без задоволення з огляду на таке.
За умовами частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.
За змістом частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що клопотання відповідача про витребування зазначених заявником доказів мало бути подане у строк, встановлений для поданням відзиву на позов, а саме до 30.12.2025 року включно (з урахуванням дати отримання відповідачем копії ухвали суду про відкриття провадження у справі № 910/15367/25 в його електронному кабінеті - 15.12.2025 року о 16:24 год., а також встановленого останньому судом строку на подання відзиву).
Проте, вищенаведене клопотання було подане господарському суду міста Києва лише 13.01.2026 року, тобто зі значним пропуском відповідного строку.
Частиною 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що коли клопотання про витребування доказів заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У той же час, відповідачем у встановленому законом порядку не було обґрунтовано неможливості подання вищевказаного клопотання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.
При цьому, посилання відповідача у відзиві на позов на те, що у разі залишення позивачем без відповіді та задоволення надісланого йому адвокатського запиту відповідача звернеться до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів, не свідчать про неможливість подання до суду вищенаведеного клопотання в установлений строк з незалежних від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" причин (зокрема, в частині витребування документів у Головного управління ДПС у Закарпатській області).
Крім того, відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Проте у поданому клопотанні від 13.01.2026 року відповідач в установленому законом порядку належним чином не обґрунтував конкретних обставин, які можуть підтвердити документи, зазначені ним у клопотанні про витребування доказів, або аргументів, які вони можуть спростувати, з урахуванням наявних у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів.
21.01.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення позивача від 21.01.2026 року, в яких останній вказав, що на прохання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс", яке базувалося на необхідності упорядкування його бухгалтерської документації, сторони підписали акти приймання виконання робіт. Попри це, на момент підписання таких актів монтажні роботи відповідачем не були виконані, а товар - не поставлено, в результаті чого замовник не отримав бажаного результату. Більше того, у відповіді від 06.10.2025 року № 319 на претензію позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" повністю підтвердило невиконання ним умов укладених між сторонами договорів, що свідчить про обґрунтованість пред'явлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" позовних вимог у даній справі.
02.02.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли пояснення відповідача від 02.02.2026 року, в яких останній навів додаткові мотиви на спростування обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття".
Вищенаведені додаткові пояснення позивача від 21.01.2026 року та пояснення відповідача від 02.02.2026 року прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
23.02.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 23.02.2026 року про долучення до матеріалів справи копії платіжної інструкції від 06.02.2026 року № 221 про оплату вартості послуг адвоката на суму 51 000,00 грн. Копія означеного платіжного документа також долучена судом до матеріалів справи.
Інших клопотань чи заяв, у тому числі по суті спору, від сторін до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
03.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" (постачальник) був укладений договір про поставку обладнання (автоматики) для управління системою зрошення № 03-0124/2 (далі - Договір № 03-0124/2), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити обладнання для автоматизації управління системою зрошення (далі - товар) в терміни, вказані в Додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався вчасно і в повному обсязі здійснювати його оплату.
Означена угода, а також додатки до неї, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток наведених суб'єктів господарювання.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору № 03-0124/2 поставка товару покупцю здійснюється за рахунок покупця силами постачальника за допомогою кур'єрської експрес пошти (Нова пошта та інше). Вартість поставки не включена до загальної вартості товару.
Поставка та оплата товару здійснюється згідно з Додатками та Специфікаціями до цього договору. Постачальник поставляє товар згідно з календарним планом, який вказано в Додатках до даного договору (пункти 2.3, 2.6 Договору № 03-0124/2).
За умовами пункту 2.7 Договору № 03-0124/2 склад одного комплекту обладнання, його вартість та загальна сума договору вказана в Додатках до даного договору.
Відповідно до пункту 3.1 Договору № 03-0124/2 оплата товару, що поставляється, здійснюється покупцем на основі рахунку-фактури, що надається постачальником згідно з Додатками та Специфікаціями до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
У Додатку № 1 до Договору № 03-0124/2 сторони погодили, що загальна вартість товару з ПДВ складає 304 020,00 грн.
Оплата за товар складає 304 020,00 грн. з ПДВ. Дата оплати - не пізніше 24.01.2024 року.
Термін поставки товару після передплати складає 2-3 тижні.
Загальна вартість та кількість товару вказана у Специфікації № 1 до Договору № 03-0124/2.
У Специфікації № 1 (Калькуляція товару) до Договору № 03-0124/2 сторони погодили назву та кількість товару (автоматика для управління системою зрошення): контролер для управління мікрокліматом в теплицях з передачею даних по GPRS у кількості 1 шт.; доступ до програмного забезпечення "Інспектор" та технічна підтримка по роботі з ПЗ, оплата послуг мобільного оператора (3 роки) у кількості 1 шт.; кабель довжиною 1500 метрів; RTU для управління клапанами (до 3-х клапанів) у кількості 1 шт.; MODBUS/RS485 перетворювач з платою громозахисту в кількості 1 шт.; громозахист RTU в кількості 1 шт.; громозахист для контролера у кількості 1 шт.; монтажний комплект у кількості 1 шт.; а також Online Метеостанція "Інспектор Метео" з сонячною панеллю у кількості 1 шт.; доступ до програмного забезпечення "Інспектор" та технічна підтримка по роботі з ПЗ, оплата послуг мобільного оператора (3 роки) у кількості 1 шт.; телеметричний модуль з датчиком вологості, температури, ЕС/РН ґрунту, датчиком вологості, температури повітря у кількості 6 шт. Загальна вартість товару складає 304 020,00 грн. з ПДВ.
Пунктом 5.2 Договору № 03-0124/2 встановлено, що у випадку, якщо товар (або його частина) при поставці виявиться дефектним, некомплектним або не відповідним умовам даного договору, або вийде з ладу протягом гарантійного строку, покупець у строк не пізніше 3-х робочих днів від дати виявлення дефектів, некомплектності або поломки товару повідомляє про це постачальника за контактним телефоном (44) 303-95-60 або електронною поштою info@it-lynx.com.
Згідно з пунктом 10.5 Договору № 03-0124/2 постачальник зобов'язаний зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних після закінчення терміну її перевірки покупцем, але не пізніше 15-денного терміну з дати її складення.
Пунктами 12.1, 12.2 Договору № 03-0124/2 передбачено, що останній вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання взятих на себе сторонами зобов'язань. Термін дії даного договору закінчується після виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань і повного завершення взаєморозрахунків.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов пункту 3.1 Договору № 03-0124/2 відповідач виставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" рахунок від 04.01.2024 року № 129 на оплату обладнання для автоматизації управління системою зрошення на загальну суму 304 020,00 грн. з ПДВ (що складає ціну Договору № 03-0124/2).
Платіжною інструкцією від 15.02.2024 року № 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 253 350,00 грн. (з призначенням платежу: "Оплата за обладнання для автоматизації управління системою зрошення згідно договору 03-0124/2 від 03.01.2024 р та згідно рахунку № 129 від 04.01.2024 р. без ПДВ"), а також на підставі платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 07.03.2025 року № 41 сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" решту суми вартості товару за Договором № 03-0124/2 у розмірі 50 670,00 грн. (з призначенням платежу: "Оплата за модульні плівкові теплиці згідно договору 03-0124/2 від 03.01.2024 р та згідно рах. № 129 від 04.01.2024 р. в т.ч. ПДВ 50 670,00 грн.").
Відтак, 07.03.2025 року позивач у повному обсязі виконав взяте на себе зобов'язання з попередньої оплати товару за Договором № 03-0124/2 у розмірі 304 020,00 грн.
Судом також встановлено, що 03.01.2024 року сторони уклали договір послуг № 03-0124/3 (далі - Договір № 03-0124/3), за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" (виконавець) зобов'язалося виконати монтаж плівкових модульних тунельних теплиць та автоматизації системи зрошення (далі - товар) відповідно до загальноприйнятої технології за адресою: земельні ділянки з кадастровими номерами 2120481700:01:000:0208, 2120481700:01:000:0258 та 2120481700:01:000:0259 в Берегівській МТГ Закарпатської області згідно зі Специфікацією № 1 до договору № 03-0124/1 та Специфікації № 1 до Договору № 03-0124/2.
Вказаний правочин, а також Додатки № 1 та № 2 до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток наведених суб'єктів господарювання.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.4 Договору № 03-0124/3 передбачено, що замовник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття") не пізніше 15 днів після набуття чинності цим договором передає виконавцю будівельний майданчик. Виконавець самостійно обирає термін і час робіт в межах терміну дії договору. Вартість послуг вказана в Додатку № 1 до Договору № 03-0124/3 та в Додатку № 2 до даного Договору № 03-0124/3.
Розрахунки здійснюються в терміни згідно Додатків до даного договору (пункт 3.1 Договору № 03-0124/3).
У Додатку № 1 до Договору № 03-0124/3 сторони погодили, що загальна вартість наданих послуг з встановлення (монтажу) модульних тунельних плівкових теплиць становить 1 260 558,20 грн.
Оплата відбувається на підставі рахунку, виставленого виконавцем, та складає 1 260 558,20 грн. з ПДВ. Після надання послуг з встановлення виконавець надає підписаний акт виконаних робіт протягом 3-х банківських днів.
Внесення замовником оплати у розмірі 1 260 558,20 грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок виконавця відбувається не пізніше 10.02.2024 року. Орієнтовний термін виконання робіт - 3 місяці після отримання оплати від замовника.
За умовами Додатку № 2 до Договору № 03-0124/3 загальна вартість надання послуг з монтажу автоматики для управління системою зрошення становить 104 542,00 грн. з ПДВ.
Оплата відбувається на підставі рахунку, виставленого виконавцем, та складає 104 542,00 грн. з ПДВ. Після надання послуг з встановлення виконавець надає підписаний акт виконаних робіт протягом 3-х банківських днів.
Внесення замовником оплати у розмірі 104 542,00 грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок виконавця відбувається не пізніше 15.02.2023 року. Орієнтовний термін виконання робіт - до 10.05.2024 року.
Згідно з пунктом 10.6 Договору № 03-0124/3 виконавець зобов'язаний зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних після закінчення терміну її перевірки замовником, але не пізніше 15-денного терміну з дати її складення.
Пунктами 12.1, 12.2 Договору № 03-0124/3 встановлено, що останній вступає в силу з дня його підписання сторонами. Термін дії даного договору закінчується після виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань і повного завершення взаєморозрахунків.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Додатків № 1 та № 2 до Договору № 03-0124/3 відповідач виставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" рахунок від 04.01.2024 року № 130 на оплату послуг з встановлення модульної плівкової теплиці вартістю 1 260 558,20 грн. та монтажу автоматики для управління системою зрошення вартістю 104 542,00 грн. Загальна вартість послуг за наведеним рахунком склала 1 365 100,20 грн. з ПДВ (що дорівнює загальній вартості послуг (ціні) Договору № 03-0124/3).
Платіжною інструкцією від 15.02.2024 року № 3 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1 036 999,17 грн. (з призначенням платежу: "Оплата за встановлення модульної плівкової теплиці та монтаж автоматики для управління системою зрошення згідно договору 03-0124/3 від 03.01.2024 р та згідно рахунку № 130 від 04.01.2024 р. без ПДВ"). Крім того, на підставі платіжних інструкцій кредитового переказу коштів від 24.04.2025 року № 62 на суму 60 000,00 грн., від 08.07.2025 року № 79 на суму 70 000,00 грн., від 15.07.2025 року № 93 на суму 70 000,00 грн., від 21.07.2025 року № 107 на суму 70 000,00 грн. та від 31.07.2025 року № 125 на суму 58 110,03 грн. позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" решту суми вартості послуг за Договором № 03-0124/3 у загальному розмірі 328 110,03 грн. (з призначенням платежів: "Оплата за встановлення модульної плівкової теплиці згідно договору 03-0124/3 від 03.01.2024 р та згідно рах. № 130 від 04.01.2024 р. в т.ч. ПДВ…").
Відтак, 31.07.2025 року позивач виконав взяте на себе зобов'язання з оплати послуг за Договором № 03-0124/3 у загальному розмірі 1 365 109,20 грн.
Листом від 22.09.2025 року № 10 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" з претензією, в якій просив негайно усунути порушення умов Договору № 03-0124/2 та Договору № 03-0124/3. Проте листом від 06.10.2025 року № 319 відповідач, підтвердивши готовність поставити метеостанцію "Інспектор Метео" з датчиками відповідно до Специфікації № 1 до Договору № 03-0124/2, просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" виконати попередньо досягнуті між сторонами усні домовленості та погодити й оплатити додаткове обладнання (орієнтовно 250 000,00 грн.) з документальним оформленням, або погодити демонтаж цього обладнання силами Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" у погоджені строки.
У пред'явленому позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" вказувало на те, що всупереч взятим на себе зобов'язанням відповідач не поставив товар за Договором № 03-0124/2 у погодженій сторонами кількості та передбачені ними строки, а також не виконав у повному обсязі монтажні роботи за Договором № 03-0124/3, що зумовило виникнення у позивача права вимагати повернення сплаченої останнім передоплати за Договором № 03-0124/2 у розмірі 304 020,00 грн. та за Договором № 03-0124/3 в сумі 104 542,00 грн., а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" пені у розмірі 40 856,20 грн., що становить 10 % від суми не повернутої відповідачем попередньої оплати за вищенаведеними правочинами.
За таких обставин, враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 03-0124/2 та Договором № 03-0124/3 у добровільному порядку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" звернулося до господарського суду міста Києва з означеним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою Договір № 03-0124/2 є договором поставки, а відтак правовідносини, що виникли між його сторонами, регулюються нормами Глави 54 Цивільного кодексу України.
Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України).
Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
У той же час, виникнення права покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати пов'язується із фактом непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, погодженого сторонами товару в установлений строк.
Разом із тим, Договір № 03-0124/3 за своєю правовою природою є договором підряду.
Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина 1); якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2); якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3); замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4).
Юридичний аналіз статей 837, 849 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Тобто, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування пред'явлених вимог про повернення передоплати за Договором № 03-0124/3 позивач посилався на те, що всупереч взятим на себе зобов'язанням відповідач не виконав у повному обсязі монтажні роботи за цим правочином, що зумовило виникнення у позивача права вимагати повернення сплаченої останнім передоплати.
У той же час, суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 2.5 Договору № 03-0124/2 дата, вказана у видатковій накладній або в акті приймання-передачі про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником. Підписання покупцем видаткової накладної чи акту приймання-передачі засвідчує факт отримання покупцем партії товару.
З матеріалів справи вбачається, що 25.06.2025 року уповноважені представники сторін (Вацкель Володимир Юрійович від відповідача та Якимець Світлана Володимирівна від позивача, яка діяла на підставі довіреності від 20.06.2025 року № 001) підписали та скріпили відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" видаткову накладну № 56, за якою відповідач на підставі Договору № 03-0124/2 (з урахуванням рахунку на оплату від 04.01.2024 року № 129) передав, а позивач без жодних зауважень чи заперечень прийняв товар - обладнання для автоматизації управління системою зрошення на суму 304 020,00 грн., що становить ціну Договору № 03-0124/2.
Крім того, відповідно до пункту 2.3 Договору № 03-0124/3 датою установки товару виконавцем вважається дата підписання сторонами акту виконаних робіт.
За умовами пункту 9.7 цього правочину замовник повинен перевірити якість виконаних робіт. Замовник та виконавець підтверджують письмово в акті монтажу, що не мають жодних претензій по кількості та якості виконаних робіт.
Судом встановлено, що 25.06.2025 року уповноважені представники сторін (директор відповідача Вацкель Володимир Юрійович та директор позивача Якимець Світлана Володимирівна) підписали та скріпили відбитками печаток сторін акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 767, згідно з яким відповідач на підставі Договору № 03-0124/3 (з урахуванням рахунку на оплату від 04.01.2024 року № 130) виконав, а позивач без жодних зауважень чи заперечень прийняв роботи (послуги) з встановлення модульної плівкової теплиці (вартістю 1 050 465,17 грн. без ПДВ) та монтажу автоматики для управління системою зрошення (вартістю 87 118,33 грн. без ПДВ та 104 542,00 грн. разом із ПДВ) загальною вартістю 1 365 100,20 грн., що фактично становить ціну Договору № 03-0124/3.
Частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За умовами частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Враховуючи означені законодавчі положення, а також беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що видаткова накладна від 25.06.2025 року № 56 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.06.2025 року № 767 підтверджують реальний рух активів за відповідними господарськими операціями та виконання обома сторонами умов Договору № 03-0124/2 і Договору № 03-0124/3.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зважаючи на підтверджене матеріалами справи фактичне припинення зобов'язань сторін за Договорами № 03-0124/2 та № 03-0124/3 шляхом їх виконання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача здійсненої Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" попередньої оплати за цими правочинами.
У той же час, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що вищенаведені первинні документи були підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" на прохання відповідача, яке базувалося на необхідності упорядкування його бухгалтерської документації, оскільки такі посилання не підтверджені жодним доказом.
Слід зазначити, що викладене у листі від 06.10.2025 року № 319 підтвердження відповідача про готовність поставити метеостанцію "Інспектор Метео" з датчиками також не спростовує факту складення між сторонами відповідних первинних бухгалтерських документів щодо приймання-передачі товару та робіт за Договорами № 03-0124/2 і № 03-0124/3, а також не свідчить про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс", зокрема, передоплати за Договором № 03-0124/2 у загальному розмірі 304 020,00 грн., що становить повну вартість товару за цим правочином (ціну Договору № 03-0124/2).
Суд звертає увагу на те, що як зі змісту претензії від 22.09.2025 року № 10, так і зі змісту позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" суд позбавлений можливості достеменно встановити зміст порушеного, на думку позивача, права останнього за кожним спірним договором, оскільки із застосованих позивачем формулювань неможливо беззаперечно встановити, чи посилається позивач, зокрема, на не поставку товару за Договором № 03-0124/2 у повному обсязі, чи на не поставку відповідачем лише частини такого товару.
З огляду на викладене, суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 669, частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відтак, у разі передання продавцем покупцеві меншої кількості товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, у покупця виникає право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмови від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - право вимоги повернення сплаченої за відповідний товар грошової суми.
Отже, враховуючи відсутність доведеної до відома Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" відмови позивача від переданого товару (як і відмови від Договору № 03-0124/2), у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття", в разі передання йому лише частини погодженого сторонами товару, могло виникнути право вимоги повернення передоплати лише за непоставлену частину товару, а не право вимоги повернення усієї здійсненої ним передоплати, що становить ціну Договору № 03-0124/2.
Однак, ні в Договорі № 03-0124/2, ні в Специфікації № 1 до нього сторони не передбачили конкретної вартості кожної одиниці товару, що підлягав поставці, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" у позовній заяві не вказало й будь-яких ідентифікуючих ознак тієї частини товару, яка, за його твердженням, не була поставлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс".
Означені обставини додатково свідчать про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати як за Договором № 03-0124/2, так і за Договором № 03-0124/3 (від якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" в установленому законом порядку також не відмовилося).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" в частині вимог про стягнення з відповідача 304 020,00 грн. попередньої оплати за товар за Договором № 03-0124/2 та 104 542,00 грн. попередньої оплати за послуги монтажу теплиць за Договором № 03-0124/3.
Щодо вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" пені у загальному розмірі 40 856,20 грн., нарахованої на вартість непоставленого товару в сумі 408 562,00 грн. у період з 15.02.2024 року по 18.11.2025 року на підставі пункту 9.2 Договору № 03-0124/2, суд зазначає таке.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).
Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання.
Пунктом 9.2 Договору № 03-0124/2 передбачено, що у разі порушення термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості не поставленого в строк товару за кожен прострочений день, але не більше 10 % від вартості товару. Сплата пені не звільняє постачальника від зобов'язань по поставці товару за даним договором.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 40 856,20 грн., суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні бази нарахування, а також початкових та кінцевих дат періодів прострочення виконання відповідачем його зобов'язання з поставки товару, що призвело до заявлення суми вказаної штрафної санкції у завищеному розмірі.
Так, згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Як було зазначено вище, 07.03.2025 року позивач у повному обсязі виконав взяте на себе зобов'язання з попередньої оплати товару за Договором № 03-0124/2 у розмірі 304 020,00 грн.
У Додатку № 1 до Договору № 03-0124/2 сторони погодили, що термін поставки товару після передплати складає 2-3 тижні.
Враховуючи наведені положення, а також встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що товар за Договором № 03-0124/2 на суму 304 020,00 грн. мав бути поставлений відповідачем у строк до 28.03.2025 року, тоді як з 29.03.2025 року в Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" виникло прострочення поставки цього товару, яке тривало до 24.06.2025 року (зважаючи на підписання сторонами 25.06.2025 року видаткової накладної № 56).
Відтак, обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття", є пеня у розмірі 26 753,76 грн., нарахована із застосуванням ставки 0,1 % від вартості не поставленого в строк товару за кожен прострочений день за несвоєчасну поставку товару на суму 304 020,00 грн. у період з 29.03.2025 року по 24.06.2025 року.
У той же час, суд зазначає про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, нарахованої внаслідок прострочення виконання робіт за Договором № 03-0124/3, з огляду на відсутність у наведеному правочині конкретно визначеного строку виконання таких робіт Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" (у Додатку № 2 до Договору № 03-0124/3 сторони погодили лише орієнтовний термін виконання робіт - 3 місяці після отримання оплати від замовника). Більше того, взяте на себе зобов'язання з передоплати послуг за Договором № 03-0124/3 у загальному розмірі 1 365 109,20 грн. позивач виконав 31.07.2025 року, тоді як акт здачі-приймання робі (надання послуг) № 767 за цим правочином сторони склали та підписали 25.06.2025 року, тобто раніше моменту внесення повної передоплати позивачем.
За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" підлягає пеня в сумі 26 753,76 грн., тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" 14 102,44 грн. цієї штрафної санкції слід відмовити.
Згідно зі статтею 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
З огляду на предмет та підстави позовних вимог, які розглядаються в межах даної справи, а також враховуючи те, що позивач у встановленому законом порядку не довів належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався у позовній заяві як на підставу своїх вимог, зокрема, щодо повернення передоплати, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття".
Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Щодо розподілу витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" на оплату професійної правничої допомоги у даній справі, суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" вказало, що попередній (орієнтовний) розмір витрат останнього на оплату послуг професійної правничої допомоги складає 51 000,00 грн., які позивач просив стягнути на його користь з відповідача.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За умовами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат позивача на оплату послуг адвоката в сумі 51 000,00 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" долучило до матеріалів справи, зокрема, копію укладеного 14.11.2025 року між ним (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Старцев та Партнери" (Об'єднання) договору про надання юридичних послуг № 9/25Д (далі - Договір № 9/25Д), за умовами якого Об'єднання зобов'язалося за завданням замовника надавати правову допомогу (далі - послуги), а замовник зобов'язався оплатити надання послуг та фактичні витрати Об'єднання, необхідні для виконання цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 Договору № 9/25Д під послугами у цьому договорі розуміється складання позовної заяви, подання до суду та представництво інтересів замовника у судовому спорі з ТОВ "Ай Ті-Лінкс Сервіс" щодо стягнення коштів за договорами від 03.01.2024 року. Об'єднання надає правову допомогу у вигляді забезпечення представництва інтересів замовника, а також надання замовнику правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, пов'язаних із супроводом справи.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору № 9/25Д вартість послуг за цим договором визначається в розмірі 51 000,00 грн. за роботу уповноваженого Об'єднанням представника (адвоката), який виконує завдання замовника відповідно до пунктів 1.2, 1.3 даного договору. Обсяг послуг, що надаються виконавцем в рамках даного договору, визначається за вибором замовника. Час виконання завдання замовника та вартість послуг оформляється відповідним актом та рахунком.
Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт по наданню правової допомоги від 18.07.2025 року виконавець відповідно до виставленого Об'єднанням рахунку від 18.11.2025 року надав замовнику правову допомогу, консультації та підготовку правової документації у вигляді вивчення матеріалів справи та консультування щодо судового спору тривалістю 5 годин загальною вартістю 15 000,00 грн., підготовки відзиву на позовну заяву тривалістю 10 годин загальною вартістю 30 000,00 грн. та участі в 2 судових засіданнях загальною вартістю 6 000,00 грн. Загальна вартість наданих Об'єднанням позивачу послуг за наведеним актом, датованим 18.07.2025 року, склала 51 000,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 06.02.2026 року № 221 позивач сплатив на користь Об'єднання вартість послуг правової допомоги у розмірі 51 000,00 грн.
У той же час, при дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про розподіл судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в частині зафіксованих в акті прийому-передачі виконаних робіт по наданню правової допомоги (складеному 18.07.2025 року) витрат на підготовку відзиву на позовну заяву тривалістю 10 годин загальною вартістю 30 000,00 грн. та участі в 2 судових засіданнях загальною вартістю 6 000,00 грн., оскільки Об'єднання, яке здійснювало представництво інтересів позивача у даній справі, фактично не складало і не подавало (та не могло подавати від імені позивача) відзиву на позовну заяву, тоді як ухвалою від 15.12.2025 року господарський суд міста Києва вирішив здійснювати розгляд справа № 910/15367/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін, тобто без проведення судових засідань.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
Судом враховано, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі № 910/2170/18.
Так, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі судом враховано вищенаведені приписи.
Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За умовами пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких віднесено витрати на оплату професійної правничої допомоги), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, а також складності справи, беручи до уваги часткове задоволення вимог позивача, оцінюючи його фактичні витрати з урахуванням всіх аспектів цієї справи, враховуючи те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не відповідає критеріям співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 446,47 грн. (50 % від вартості послуг з вивчення матеріалів справи та консультування щодо судового спору в загальній сумі 15 000,00 грн., з урахуванням пропорційного розподілу відповідних витрат).
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ті-Лінкс Сервіс" (03022, місто Київ, провулок Леопольда Ященка, будинок 15, 3; код ЄДРПОУ 42605468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс Закарпаття" (90202, Закарпатська область, Берегівський район, місто Берегове, вулиця Промислова, будинок 5; код ЄДРПОУ 40286731) 26 753 (двадцять шість тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 76 грн. пені, 401 (чотириста одну) грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору, а також 446 (чотириста сорок шість) грн. 47 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 06.04.2026 року.
Суддя В.С. Ломака