ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.04.2026Справа № 910/14429/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АР КОМ»
про стягнення 21 465, 63 грн
Суддя Я.А. Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АР КОМ» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про сервісне обслуговування № 2200023 від 01.08.2022 у розмірі 21 465,69 грн, з яких: 17 173,23 грн основний борг, 2 555,12 грн пеня, 466,72 грн 3% річних, 1 270,62 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 509, 524, 533, 525, 526, 530, 548, 549, 550, 551, 610, 611,612, 629, обґрунтовані неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором про сервісне обслуговування № 2200023 від 01.08.2022, у частині повної та своєчасної оплати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 дану позовну заяву залишено без руху з підстав наведених в ухвалі, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
26.11.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14429/25, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
23.12.2025 від представника позивача, на виконання ухвали суду, надійшла виписка банку про рух коштів, а також письмове підтвердження, що ціна позову не змінилася.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 01.12.2025, яка відповідно до повідомлення про доставку електронного листа була отримана відповідачем 01.12.2025 о 16:13 год.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.08.2022 між позивачем (надалі - виконавець) та відповідачем (надалі - замовник) було укладено договір про сервісне обслуговування № 2200023 (надалі договір), відповідно до п.1.1. якого, виконавець зобов?язується надавати послуги з технічного обслуговування і виконувати роботи з ремонту (надалі - сервісне обслуговування) рухомого складу (надалі - транспортні засоби) замовника згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, з використанням оригінальних запасних частин до вантажівок Iveco та інших марок транспортних засобів замовника, на умовах цього договору, а замовних зобов'язується приймати і оплачувати надані послуги і виконані роботи.
Пунктом 1.2. договору визначено, що під сервісним обслуговуванням слід розуміти роботи по обслуговуванню і ремонту транспортних засобів з використанням (або без використання) для цього запасних частин.
Згідно з п. 4.1. договору, сервісне обслуговування транспортних засобів замовника, а також продаж запасних частин здійснюється виконавцем на підставі усної заявки замовника.
Відповідно до п. 4.3. договору, оплата за сервісне обслуговування відбувається згідно існуючих тарифів виконавця за годину роботи, виходячи із загального числа відпрацьованих годин та включає в себе вартість використаних запасних частин та витратних матеріалів.
Згідно з п. 4.5. договору, вартість робіт з використанням запасних частин під час сервісного обслуговування за даним договором вказується в рахунках виконавця окремо по кожному обслуговуванню.
Пунктом 4.6. договору визначено, що після закінчення робіт представники сторін підписують акт виконаних робіт, оформлений на підставі наряд-замовлення. Акт виконаних робіт може бути підписаний уповноваженими особами замовника за допомогою ЕЦП через програму обміну електронними документами «М.E.DOC» або «Вчасно». Сторони погодили, що виконавець у наданому замовнику акті виконаних робіт з сервісного обслуговування транспортних засобів останнього вказує загалом вартість виконаних робіт з врахуванням загальної вартості усіх використаних під час сервісного обслуговування запасних частин та інших витратних матеріалів. Виконавець у наданому замовнику акті виконаних робіт з сервісного обслуговування не виокремлює позиційно використані запасні частини та інші витратні матеріали, що враховані у загальній вартості виконаних робіт та погоджені попередньо у наряд-замовленні, зазначивши «Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів» тощо. Запасні частини та інші витратні матеріали відображені в інших первинних документах виконавця та не потребують дублювання у акті виконаних робіт.
Згідно з п. 4.13. договору, протягом п'яти робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт замовник зобов'язаний підписати та повернути його виконавцеві або у цей же строк направити письмову мотивовану відмову від прийняття виконаних робіт.
Відповідно до п. 5.2. договору, замовник зобов'язаний провести повний розрахунок за виконані роботи або отримані по видатковій накладній запасні частини у встановлений сторонами термін. Відстрочка платежу складає 7 (сім) календарних днів з дати виписки рахунку.
Пунктом 5.3 договору визначено, що рахунок, оформлений виконавцем на умовах попередньої оплати (за фактом виконання сервісного обслуговування або видачі при поставці запасних частин), неоплачений замовником як вказано в п. 5.2 цього договору строк, розглядається виконавцем як порушення умов цього договору і дає право виконавцеві стягнути із замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення. При частковій оплаті штрафні санкції застосовуються до неоплаченої частини рахунку.
Згідно з п. 5.5. договору, датою платежу вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Відповідно до п. 5.7. договору, грошові кошти, які надходять від замовника, виконавець має право в першу чергу зарахувати в рахунок погашення попередньої заборгованості замовника.
Пунктом 5.10. договору визначено, що замовник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати рахунки виконавця.
Пунктом 6.1. договору визначено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє протягом 1 (одного) року. У випадку, якщо до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік і на тих же умовах.
На виконання умов договору, за загальний період з жовтня по грудень 2024 року, позивач виконав роботи/надав послуги, а відповідач прийняв їх на загальну суму 242 173, 23 грн, що підтверджується:
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № UA2107638 від 09.10.2024 на загальну суму з ПДВ 82 149, 73 грн;
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № UA2107639 від 09.10.2024 на загальну суму з ПДВ 30 124, 90 грн;
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № UA2107657 від 04.10.2024 на загальну суму з ПДВ 25 342, 67 грн;
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № UA2107682 від 07.10.2024 на загальну суму з ПДВ 8 220, 02 грн;
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № UA2107688 від 15.10.2024 на загальну суму з ПДВ 41 158, 82 грн;
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № UA2107689 від 15.10.2024 на загальну суму з ПДВ 5 239, 15 грн;
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № UA2107754 від 31.10.2024 на загальну суму з ПДВ 33 725, 47 грн;
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № UA2107975 від 16.12.2024 на загальну суму з ПДВ 5 923, 37 грн;
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № UA2107976 від 16.12.2024 на загальну суму з ПДВ 10 289, 10 грн;
Вказані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані без зауважень та заперечень електронним ключем, що підтверджується протоколами руху документів від 18.11.2025 (а.с. 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36).
Відповідачем, у свою чергу, частково здійснено оплату за виконані роботи/надані послуги у загальному розмірі 225 000, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 988 від 11.12.2024 на суму 35 000, 00 грн, № 977 від 09.12.2024 на суму 35 000, 00 грн, № 875 від 15.11.2024 на суму 30 000, 00 грн, № 813 від 06.11.2024 на суму 70 000, 00 грн, № 768 від 29.10.2024 на суму 25 000, 00 грн, № 672 від 08.10.2024 на суму 30 000, 00 грн (а.с. 38-40).
Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 173, 23 грн основного боргу, 466, 72 грн 3% річних, 1 270, 62 грн інфляційних втрат та 2 555, 12 грн пені.
Підставами позову є порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати виконаних робіт/наданих послуг.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що вказаний договір за своєю правовою природою є змішаним договором підряду та договором про надання послуг, до якого, крім положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, застосовуються також положення глав 61 та 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Статтею 844 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена в кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
За приписами ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем було виконано роботи/надано послуги на загальну суму 242 173, 23 грн, а відповідачем їх прийнято, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 10-18).
Вказані акти здачі - приймання наданих послуг підписані без зауважень та заперечень електронним ключем, що підтверджується протоколами руху документів від 18.11.2025 (а.с. 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.3. договору визначено, що оплата за сервісне обслуговування відбувається згідно існуючих тарифів виконавця за годину роботи, виходячи із загального числа відпрацьованих годин та включає в себе вартість використаних запасних частин та витратних матеріалів.
Відповідно до п. 5.2. договору, замовник зобов'язаний провести повний розрахунок за виконані роботи або отримані по видатковій накладній запасні частини у встановлений сторонами термін. Відстрочка платежу складає 7 (сім) календарних днів з дати виписки рахунку.
Згідно з п. 5.10. договору, замовник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати рахунки виконавця.
З огляду на наведене, оскільки строк оплати за виконані роботи/надані послуги сторонами встановлений не був, то відповідно до приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач був зобов'язаний оплатити за виконані позивачем роботи/надані послуги після їх прийняття, з урахуванням погодженої сторонами відстрочки платежу, тобто 16.10.2024, 11.10.2024, 14.10.2024, 22.10.2024, 07.11.2024, 23.12.2024 відповідно.
Відповідачем, у свою чергу, частково здійснено оплату за виконані роботи/надані послуги у загальному розмірі 225 000, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, які містяться в матеріалах справи (а.с. 38, 38 на звороті, 39, 39 на звороті, 40, 40 на звороті).
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, у якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.
Суд розцінює часткові оплати відповідача, як визнання ним основного боргу.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Водночас суд наголошує, що не виставлення/не направлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов?язку оплатити послуги, надані позивачем. Ненадання рахунку (рахунку-фактури) не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. Тому наявність або відсутність рахунка на оплату не звільняє відповідача від обов?язку сплатити грошові кошти за надані послуги.
За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти у якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.
Така правова позиція є сталою у судовій практиці і викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18 від 07.02.2018 у справі № 910/49/17, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані роботи/надані послуги у загальному розмірі 17 173, 23 грн (242 173, 23 грн (сума за виконані роботи/надані послуги) - 225 000, 00 грн (сплачено відповідачем)) є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доказів її погашення, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 466 ,72 грн за загальний період з 12.12.2024 по 18.11.2025 та інфляційних втрат у розмірі 1 270, 62 грн за загальний період з грудня 2024 року по жовтень 2025 року.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за загальний період з 12.12.2024 по 18.11.2025 у розмірі 466, 72 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за загальний період з грудня 2024 року по жовтень 2025 року в розмірі 1 270, 62 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов?язання позивач просить стягнути з відповідача 2 555, 12 грн пені за загальний період з 12.12.2024 по 23.06.2025.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання (основного зобов?язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5.3 договору визначено, що рахунок, оформлений виконавцем на умовах попередньої оплати (за фактом виконання сервісного обслуговування або видачі при поставці запасних частин), неоплачений замовником як вказано в п. 5.2 цього договору строк, розглядається виконавцем як порушення умов цього договору і дає право виконавцеві стягнути із замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення. При частковій оплаті штрафні санкції застосовуються до неоплаченої частини рахунку.
Перевіривши розрахунок пені в розмірі 2 555, 12 грн за період з 12.12.2024 по 23.06.2025, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 2 555, 12 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених сум, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 17 173, 23 грн основного боргу, 466, 72 грн 3% річних, 1 270, 62 грн інфляційних втрат та 2 555, 12 грн пені.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АР КОМ» (03186, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, будинок 15-А, ідентифікаційний код 43053250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД» (65003, місто Одеса, вулиця Чепіги отамана, будинок 29/1-А, приміщення 101, ідентифікаційний код 41424219) 17 173 (сімнадцять тисяч сто сімдесят три) грн 23 коп. основного боргу, 466 (чотириста шістдесят шість) грн 72 коп. 3% річних, 1 270 (одна тисяча двісті сімдесят) грн 62 коп. інфляційних втрат, 2 555 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 12 коп. пені та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань