ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.04.2026Справа № 910/12950/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" від 12 березня 2026 року про відстрочення виконання рішення суду в справі № 910/12950/25 за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 13 348 844,82 грн,
У жовтні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) заборгованості у розмірі 13 348 844,82 грн, з яких: 3 652 625,65 грн - три проценти річних, 9 696 219,17 грн - інфляційні втрати, нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за період з 1 вересня 2023 року по 22 вересня 2025 року на суму основної заборгованості, яка встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2024 року в справі № 910/14212/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/12950/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 5 березня 2026 року позов Товариства задоволено, стягнуто з Підприємства на користь позивача 3 652 625,65 грн трьох процентів річних, 9 696 219,17 грн інфляційних втрат та 160 186,14 грн судового збору.
12 березня 2026 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшла заява від цієї ж дати про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 5 березня 2026 року в даній справі на один рік з моменту його ухвалення. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 березня 2026 року вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 2 квітня 2026 року.
30 березня 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли заперечення від цієї ж дати на вищевказану заяву Підприємства, у яких позивач зазначив, що наведені відповідачем обставини не є виключними й такими, що істотно ускладнюють виконання рішення, або роблять таке виконання неможливим у розумінні приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Підприємство також не надало будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, на які останнє посилалось у своїй заяві.
У судовому засіданні 2 квітня 2026 року представник Підприємства підтримав подану заяву, просив суд її задовольнити.
Представник Товариства в задоволенні заяви відповідача просив відмовити.
Розглянувши заяву Підприємства про відстрочення виконання рішення, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується ця заява, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).
За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
В обґрунтування своєї заяви Підприємство посилалося на сукупність таких обставин як: добровільне виконання рішення Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2024 року в справі № 910/14212/23 в частині сплати на користь позивача передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нарахувань; необхідність підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 483 (далі - Положення про ПСО); фінансування діяльності Підприємства лише в межах кошторису, затвердженого Регулятором; відсутність вини щодо несвоєчасної оплати електричної енергії та складний фінансовий стан Підприємства; залучення Підприємства до функціонування критичної сфери інфраструктури в період воєнного стану; наявність значної заборгованості позивача перед Підприємством щодо оплати вартості послуги із забезпечення збільшення частик виробництва електричної енергії з альтернативних джерел; наявність значної заборгованості Підприємства перед виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом; вплив негативних наслідків збройної агресії російської федерації на діяльність Підприємства.
Тобто, покладені в основу даної заяви твердження Підприємства в переважній більшості зводяться до відсутності відповідного фінансування.
У той же час згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зауважує, що між сторонами даного спору виникли господарські відносини, а приписи ГПК України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов'язань, у зв'язку з чим посилання заявника на його залежність від відповідного фінансування в межах кошторису, затвердженого Регулятором, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, відхиляються.
Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування, як і ненадходження коштів від Товариства, у будь-якому випадку не можуть бути підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. При цьому, відповідач не позбавлений права та можливості стягнути з позивача наявну заборгованість у встановленому законом порядку.
Так само, посилання Підприємства на те, що порушення грошового зобов'язання сталось не з його вини, не приймається судом до уваги, оскільки неналежне виконання грошових зобов'язань контрагентами боржника не є підставою для звільнення його від виконання своїх договірних зобов'язань.
У той же час, наявність заборгованості заявника, яка виникла перед виробниками електроенергії за "зеленим тарифом", також не є підставою для відстрочення виконання рішення, а навпаки, свідчить про недоведеність того, що відстрочення, про яке просить Підприємство, забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі в майбутньому, зокрема, надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму для виконання спірного зобов'язання.
Відповідачем також не було подано суду жодних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, але не виключно, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на його рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності тощо. Крім того, заявником не надано актуальних доказів (на момент подачі та час розгляду судом зазначеної заяви), що підтверджують погіршення фінансового стану чи призупинення діяльності Підприємства внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, і, як наслідок, призвело до неможливості виконання рішення суду.
Більш того, з наявних у матеріалах справи копій Балансу (Звіт про фінансовий стан Підприємства за формою № 1) за 2025 рік та Фінансової звітності Підприємства (Звіт про фінансові результати за формою № 2) за 2025 рік, вбачається, що чистий прибуток Підприємства за вказаний період склав 124 213 000,00 грн, а загальна сума коштів на його рахунках складає 764 765 000,00 грн, що спростовує доводи заявника про його фінансову неспроможність виконати рішення суду в цій справі.
Судом також враховано, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого теж негативно впливають наслідки, пов'язані з військовою агресією російської федерації. Крім того, позивач у даній справі також бере участь у функціонуванні критичної інфраструктури в період воєнного стану й на нього також покладені обов'язки з підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням про ПСО.
Відтак, вказані аргументи відповідача жодним чином не підтверджують винятковість обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість відстрочення виконання рішення суду в даній справі, а навпаки вказують на ймовірне порушення балансу інтересів сторін у разі задоволення такої заяви Підприємством з цих підстав.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої Підприємством заяви про відстрочення виконання рішення, ухваленого в даній справі.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної заяви, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні заяви Підприємства.
Керуючись статями 74, 76-79, 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" від 12 березня 2026 року про відстрочення виконання рішення суду в справі № 910/12950/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту ухвали 6 квітня 2026 року.
Суддя Є.В. Павленко