вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"06" квітня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/561/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-К» від 23.03.2026
про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню
у справі № 907/561/24
за позовом Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», м. Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-К», м. Свалява Закарпатської області
про стягнення 77 098,20 євро
За участю представників:
позивача (стягувача) - не з'явився;
відповідача (боржника) - не з'явився.
У провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувала справа за позовом Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-К» про стягнення 77 098,20 євро заборгованості по кредиту, посилаючись на неналежне виконання відповідача зобов'язань за Договором кредиту № 04-3/3л-1-17 від 27 січня 2017 року з урахуванням додаткових угод.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09 жовтня 2024 року в справі № 907/561/24 позов задоволено частково та ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-К» 59 598,20 євро заборгованості та 50 751,82 грн в повернення сплаченого судового збору.
Рішення суду від 09 жовтня 2024 року набрало законної сили 01 листопада 2024 року.
На виконання вказаного рішення 07 листопада 2024 року судом видано відповідний наказ.
23 березня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява від 23.03.2026 у якій Товариство просить суд визнати наказ Господарського суду Закарпатської області від 07.11.2024 від у справі № 907/561/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-К» 59 598,20 євро заборгованості та 50 751,82 грн в повернення сплаченого судового збору, таким, що не піддягає виконанню.
В обґрунтування поданої заяви адвокат покликається на те, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.05.2025 по справі №907/378/24 затверджено план реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 та вказує, що станом на дату подання заяви, у погашення заборгованості ТОВ «Спектр-К» перед кредитором АТ «Комінвестбанк» за договором кредиту №04-3/3л-1-17 від 27.01.2017 було сплачено 3 455 311,26 грн.
Крім того, повідомляє суд, що листом вих. №136 від 09.02.2026 АТ «Комінвестбанк» визнає повне виконання зобов'язання у рамках плану реструктуризації боргів фізичної особи.
Ухвалою від 26 березня 2026 року суд призначив заяву про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню до розгляду в судовому засіданні 06 квітня 2026 року, встановивши учасникам справи строк до 03 квітня 2026 року включно для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України.
03 квітня 2026 року Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» подало в електронній формі з використанням ЄСІТС заперечення на заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, за змістом яких повідомляє, що за період із 09 жовтня 2024 року по 02 квітня 2026 року боржник та майновий поручитель в зобов'язанні по договору кредиту №04-3/3л-1-17 від 27.01.2017 року здійснили погашення заборгованості в сумі 57 252,93 Євро, а відтак, станом на 02 квітня 2026 року заборгованість по договору кредиту №04-3/3л-1-17 від 27.01.2017 року становить 2 345,27 євро та судовий збір у відповідності до рішення Господарського суду Закарпатської області від 09 жовтня 2024 року в справі №907/561/24.
З огляду на наведене, позивач зазначає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 09 жовтня 2024 року у цій справі повністю не виконано, а відтак, просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Спектр-К» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Представники сторін в судове засідання 06 квітня 2026 року не з'явилися, хоча дату, час та місце розгляду заяви відповідача сторони повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
06 квітня 2026 року від представників сторін подано суду клопотання про розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-К» від 23.03.2026 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню за їх відсутності.
Приписами ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути заяву відповідача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню за відсутності представників сторін.
Розглянувши заяву відповідача про визнання судового наказу в цій справі таким, що не підлягає виконанню, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов'язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому суд виходить із того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов'язується із наявністю самого обов'язку. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 14.06.20218 у справі №914/4134/15, від 06.07.2018 у справі №918/882/15, від 18.07.2022 у справі №917/313/18.
В постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц наголошено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20.
В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №910/8665/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Частиною 1 статті 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виконання рішення суду проводиться лише тим способом, який визначено у рішенні, або в порядку статті 331 ГПК України цей спосіб і порядок виконання може бути змінений.
Суд враховує, що аргументи боржника, які пов'язуються з виконанням плану реструктуризації його майнового поручителя ОСОБА_1 в межах справи №907/378/24 про неплатоспроможність останнього в частині відчуження предмета іпотеки та наданий лист АТ «Комінвестбанк» від 09.02.2026 за №138 щодо такого виконання і припинення дії Договору іпотеки від 06.02.2017 (який забезпечував виконання зобов'язань ТОВ «Спектр-К» перед позивачем за Договором кредиту №04-3/3л-1-17 від 27.01.2017) не можуть підтверджувати повне виконання зобов'язання за таким кредитним договором, позаяк стосуються виключно правовідносин із забезпечення виконання зобов'язання.
Так, за приписами ч. 4 ст. 591 ЦК України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про заставу» у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
Крім того, згідно з ч. 7 ст. 47 Закону України «Про іпотеку» якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати решту суми з іншого майна боржника в порядку, встановленому законом.
З урахуванням наведеного, суд враховує, що сама по собі реалізації предмета застави (іпотеки) майновим поручителем стосується правовідносин із забезпечення виконання зобов'язання, не є і не може вважатися обставиною, яка припиняє основне зобов'язання, яке підлягає виконанню в повному обсязі незалежно від достатності предмета забезпечення за ним.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Таким чином, виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у разі добровільного виконання обов'язку боржником саме поза межами виконавчого провадження, тобто до його відкриття. Якщо ж обов'язок було виконано боржником в межах виконавчого провадження (самостійно чи примусово), такий наказ не підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а виконавче провадження підлягає закінченню у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В. від 11.11.2024 відкрито виконавче провадження ВП №76520844 про примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у цій справі на підставі виданого судом наказу від 07.11.2024, а відтак, за відсутності доказів його повного добровільного виконання боржником чи третіми особами (або за рахунок їх майна) саме до відкриття виконавчого провадження (тобто до 11.11.2024), судовий наказ у справі №907/561/24 від 07 листопада 2024 року не може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, а в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-К» від 23.03.2026 з даного приводу належить відмовити.
В даному аспекті суд також приймає до уваги, що надані сторонами докази свідчать, що як до відкриття виконавчого провадження ВП №76520844, так і на час розгляду цієї заяви відповідача повного виконання рішення від 09.10.2024 у цій справі не відбулося, а згідно з поданими позивачем (стягувачем у ВП №76520844) запереченнями та розрахунком станом на 02.04.2026 рішення Господарського суду у цій справі не є повністю виконаним.
Таким чином, враховуючи зазначені обставини, суд констатує, що наказ Господарського суду Закарпатської області від 07.11.2024 у справі № 907/561/24 виданий відповідно до положень ст. 241, 327 ГПК України, а тому відсутні підстави вважати його таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст.ст. 234, 241, 242, 256, 262, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у визнанні таким, що не підлягає виконанню судового наказу від 07 листопада 2024 року на примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 09 жовтня 2024 року у справі № 907/561/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-К» на користь Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» 59 598,20 євро заборгованості та 50 751,82 грн в повернення сплаченого судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.
Повну ухвалу складено та підписано 06 квітня 2026 року.
Суддя Р.М. Лучко