вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
06.04.2026м. ДніпроСправа № 904/1818/26
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі №904/1818/26
за позовом ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АКОРД БІЗНЕС"
про стягнення грошових коштів,
Суддя Дупляк С.А.
Дніпровська міська рада (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКОРД БІЗНЕС" (далі - відповідач) про стягнення 1.486.048,25 грн грошових коштів набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1210100000:02:128:0052 у період з 01.01.2022 до 20.11.2025.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1818/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026.
Разом з позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача, а також на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках відповідача, у межах суми стягнення - 1.486.048,25 грн, до набрання рішенням у справі законної сили.
Стислий виклад позиції заявника
Оскільки з 2022 року відповідач використовував земельну ділянку комунальної власності без договору оренди і заборгував перед міським бюджетом значну суму позивач вважає за доцільне вжити заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Так, відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Предметом позову визначено стягнення 1.486.048,25 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає таке.
Департаментом державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: м. Дніпро, шосе Запорізьке, 53 Б (кадастровий номер 1210100000:02:128:0052), за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 16.09.2025 № 0499.
За наслідками обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:128:0052 встановлено: «Доступ до земельної ділянки вільний. На обстежуваній земельній ділянці розташовано суміжні між собою нежитлові будівлі, облаштовані композитними панелями, плиткою, металопластиковими дверима та вікнами. Зазначені будівлі використовуються як комерційні приміщення, в яких розташовані: магазин з продажу електромобілів, обмін валют, лазертаг центр, центр оздоровлення, ІТ-смарт школа, страхова група «ТАС» тощо. На будівлях розміщені адресні вивіски: «вулиця ЗАПОРІЗЬКЕ ШОСЕ 53 Б». Праворуч, з боку до будівлі прибудовано споруду з профнастилу, відомості про які відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, шосе Запорізьке, 53 Б, частина якої знаходиться поза межами обстежуваної земельної ділянки. Праворуч від прибудованої споруди встановлено паркан з профнастилу. Земельна ділянка навколо вкрита тротуарною плиткою. Наявна розмітка для паркування автомобілів. Під час обстеження на території земельної ділянки здійснювалась господарська діяльність.
Відповідно до інформації, наданої Комунальним підприємством «Муніципальний землевпорядний офіс» Дніпровської міської ради листом від 10.09.2025 № 10/09-1-25, площа обстежуваної земельної ділянки згідно з кадастровим номером 1210100000:02:128:0052 становить 0,4534 га».
Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, шосе Запорізьке, 53 Б розташована група приміщень (РНОНМ 717314912101), яка складається з: будівлі літ. А-3 загальною площею 2037,6 кв. м., підвал літ. пд, будівля комерційного призначення літ. Б-2 загальною площею 1846,8 кв. м., підвал літ. пд Б-2, надбудова літ. над Б-2, приямок літ. 62,63, сходи літ. 64, вхід у підвал літ. 65, сходи літ. 66, будівля комерційного призначення літ. Д-2 загальною площею 2201,0 кв.м., надбудова літ.д1-1, д2-1, ганок літ. д1, д2, споруди №1, І. Власником зазначених об'єктів нерухомості з 03.06.2021 по 20.10.2025 було Товариство з обмеженою відповідальністю «АКОРД БІЗНЕС» на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 628, виданий 03.06.2021, видавник: ПН ДМНО Виноградова В.Ю.
Також згідно з даними реєстру за вищевказаною адресою розташована будівля комерційного призначення (РНОНМ 717166012101), яка складається з: будівля комерційного призначення літ. В - 2 загальною площею 1121,9 кв. м., підвал під В - 2, вхід в підвал літ. в., будівля комерційного призначення літ. Г - 2 загальною площею 1116,5 кв. м., підвал під Г - 2, ганок літ. г, ганок літ. г {1}. Власником зазначених об'єктів нерухомості з 21.05.2021 по 20.10.2025 було Товариство з обмеженою відповідальністю «АКОРД БІЗНЕС» на підставі акту приймання-передачі щодо формування частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АКОРД БІЗНЕС», серія та номер: реєстр № 1537, 1538, виданий 21.05.2021, видавник: укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АКОРД БІЗНЕС», підпис на якому засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіною В. В.
Зважаючи на викладене, на думку позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «АКОРД БІЗНЕС» з 2021 по 2025 рр. без достатньої правової підстави використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:128:0052, на якій знаходились належні йому на праві приватної власності об'єкти нерухомості загальною площею 8 323 кв. м.
Дніпровською міською радою встановлено, що відповідач безпідставно використовував земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:128:0052, розташованою за адресою: шосе Запорізьке, 53 Б у м. Дніпрі. Отже, на думку позивача, останнім безпідставно збережено кошти в розмірі орендної плати за використання земельної ділянки. Внаслідок чого вбачається спір між Дніпровською міською радою та ТОВ «АКОРД БІЗНЕС», оскільки останнім безпідставно збережено кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності.
Предметом позову є вимога Дніпровської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКОРД БІЗНЕС» коштів, набутих без достатньої правової
Позивач стверджує, що за відсутності вжиття заходів забезпечення позову, грошові кошти можуть бути виведені з рахунків відповідача, що в подальшому, за умови задоволення позовної заяви, може ускладнити виконання рішення суду. З огляду на викладене, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по справі та не виключається, що для відновлення його прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Суд відзначає, що вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст. 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
За умовами ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1).
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
Положеннями ч. 1 ст. 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 139 ГПК України, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №910/11739/19).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Суд зазначає, що обрання належного й такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (п. 23 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22).
Верховний Суд відхилив довід скаржника щодо обов'язку заявника (позивача) додатково доводити існування об'єктивних ризиків, що можуть утруднити або унеможливити виконання рішення у цій справі (про стягнення з відповідача заборгованості) за умови задоволення судом позову.
У той же час після вжиття заходів забезпечення позову відповідач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково і доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення.
Суд бере до уваги, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, ст. 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
У пунктах 47-48 постанови від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою у період з 01.01.2022 до 20.11.2025 у розмірі 1.486.048,25 грн.
У заяві про забезпечення позову позивачем заявлено про накладення арешту на майно відповідача та грошові кошти, належні відповідачу, однак в межах заявленої суми позову, у розмірі 1.486.048,25 грн.
Суд виходити з того, що цей захід забезпечення (накладення арешту на майно та грошові кошти) обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а саме про стягнення грошових коштів.
Забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та грошові кошти, належні відповідачу забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позову, а необхідність полягає в можливості відповідача в будь-який момент відчужити майно.
Доказів відсутності реальної загрози утруднення виконання рішення, якщо воно буде ухвалено на користь позивача в матеріалах справи немає. Отже заходи забезпечення позову спрямовані на забезпечення можливості виконати рішення суду, у разі задоволення позовних вимог і не допустити зловживань з боку відповідача.
Обрані заходи забезпечення позову не порушують прав відповідача, є пропорційними, обґрунтованими, співмірними та адекватними, сприятимуть ефективному поновленню порушених прав у разі задоволення позову.
У разі задоволення позовних вимог може бути встановлено недоотримання позивачем плати за користування відповідачем земельної ділянки починаючи з 2022 року, а тому вжиття заходів забезпечення позову до набрання судовим рішенням законної сили не є тривалим та не завдасть шкоди інтересам відповідача, однак дозволить не допустити зловживань зі сторони останнього.
Забезпечення позову спрямоване проти дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Також суд взяв до уваги, що інформація щодо діяльності та фінансового стану відповідача (в тому числі відомості стосовно комерційної діяльності, фінансово-економічного стану, а також відомості про банківські рахунки відповідача та проведені за ними операції) може бути обмеженою для позивача.
За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 1.486.048,25 грн, господарський суд дійшов до висновку про доцільність накладення арешту на майно та кошти відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованими грошовими коштами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, а також у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2025 у справі №904/620/25.
Тобто суд встановлює заборону та накладає арешт не на кожен вид майна окремо у повному обсязі заявлених вимог, а в межах сукупної суми позову, без перевищення її загального розміру. Зазначене передбачає застосування судом заходів забезпечення позову в межах принципу співмірності та розумної достатності, що виключає наявність надмірного процесуального обтяження майна відповідача.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.07.2025 у справі №904/659/25.
Таким чином заява позивача про вжиття забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача у межах суми позову 1.486.048,25 грн.
Верховний Суд у постанові від 29.06.2023 у справі №918/124/23 звернув увагу, що забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався взмозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06). У зв'язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірної частки у статутному капіталі у власності відповідача. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідачів та баланс інтересів будуть порушені.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Частиною шостою статті 140 ГПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
В частині першій статті 141 ГПК України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
В даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі №916/870/18 від 15.01.2019 та №916/73/19 від 27.06.2019.
Виходячи з вищевикладеного, заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 136 - 140, 234, 235 ГПК України, господарський суд
Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АКОРД БІЗНЕС" (52025, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул.Ньютона, будинок 42; ідентифікаційний код 44331837), а також на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АКОРД БІЗНЕС" (52025, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул.Ньютона, будинок 42; ідентифікаційний код 44331837), у межах суми у розмірі 1.486.048,25 грн (один мільйон чотириста вісімдесят шість тисяч сорок вісім грн 25 к.), до набрання рішенням у справі законної сили.
Стягувач: ДНІПРОВСЬКА МІСЬКА РАДА (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 75; ідентифікаційний код 26510514).
Боржник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АКОРД БІЗНЕС" (52025, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул.Ньютона, будинок 42; ідентифікаційний код 44331837).
Заходи зустрічного забезпечення не застосовувати.
Ухвала як виконавчий документ підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (06.04.2026) та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її прийняття, тобто до 06.04.2029.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч. 4 ст. 144 ГПК України).
Суддя С.А. Дупляк