вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.04.2026 м. ДніпроСправа № 904/1265/26
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі №904/1265/26
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"
про стягнення заборгованості,
Суддя Дупляк С.А.
В провадженні суду перебуває справа №904/1265/26. Предметом позову є стягнення 173.565,00 грн штрафу, у звязку із неправильно вказаною масою вантажу в трьох накладних.
З огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування суд визнав дану справу малозначною відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України, про що постановив ухвалу від 13.03.2026.
Через підсистему "Електронний суд" 30.03.2026 від відповідача надійшов відзив, у якому останній просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог, перейти до розгляду справи №904/1265/26 за правилами загального позовного провадження, подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.
Того ж дня, 30.03.2026, через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Необхідність перейти від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, на думку відповідача, обумовлена тим, що при розгляді справи повинні бути витребувані та досліджені додаткові докази, а отже дана справа відноситься до складної справи.
Оцінивши клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд визнав його таким, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч.ч. 4 - 5 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (фактично складає трохи більше 52 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Подача відповідачем клопотання про витребування доказів не свідчить про необхідність розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
При цьому, бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в заявах, письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини" (Axen v. Germany), заява №8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії" (Varela Assalino v. Portugal), заява №64336/01.
Так, Європейський суд з прав людини вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із вищевказаних справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії, а тому обставина відсутності відкритого розгляду не є порушенням вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд створює учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи, шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №924/174/18 та від 18.02.2019 у справі №756/5081/14-ц.
До того ж, як зазначив Верховний Суд у постанові від 18.06.2024 у справі №909/1179/23, питання про розгляд справи в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не залежить від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі, а залежить від конкретних обставин справи.
Враховуючи наведені положення ГПК України та практику Європейського суду з прав людини, з огляду на те, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, беручи до уваги характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про відсутність виключних обставин для призначення у даній справі судового засідання з викликом сторін чи розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Таким чином наявні підстави для залишення заяви відповідача без задоволення.
При цьому суд звертає увагу позивача та відповідача на те, що вони не позбавлені можливості подати до суду відповідні письмові пояснення (докази) згідно з положеннями ГПК України.
Разом із клопотанням відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження надійшло клопотання про витребування доказів, у якому відповідач просить суд витребувати у позивача накази про прийняття на роботу та/або довідки з місця роботи Ясінської О.Ю., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та довіреність на вагаря ПП "Стіл Сервіс" Цеменовської Т.М.
У клопотанні про витребування доказів відповідач наводить приклади документів, на підставі яких можуть бути підтверджені повноваження осіб, які підписували комерційні акти.
Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2 та 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Тобто, подаючи клопотання про витребування доказів відповідач має чітко визначити докази та обставини, які такі докази можуть підтвердити. Більш того, вказати заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Докази вжиття заходів для отримання доказів, які відповідач просить суд витребувати у позивача в матеріалах справи відсутні.
В силу ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак, наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Вказаний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №917/559/21.
Таким чином клопотання відповідача про витребування доказів задоволенню не підлягає.
Водночас суд вважає за можливе зобов'язати позивача надати письмові пояснення щодо повноважень ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також, за наявності, подати докази, які такі обставини підтверджують.
Керуючись ст.ст. 12, 234, 235, 252 ГПК України, суд,
Клопотання відповідача про розгляд справи №904/1265/26 за правилами загального позовного провадження залишити без задоволення.
У задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовити.
Зобов'язати позивача надати письмові пояснення щодо повноважень ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також докази, які такі обставини підтверджують (накази про прийняття на роботу та/або довідки з місця роботи, довіреність на вагаря тощо).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Дупляк