пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
06 квітня 2026 року Справа № 903/688/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області без повідомлення (виклику) учасників справи
подання відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України
про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника
юридичної особи
у справі за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інновабуд-Плюс»
про стягнення 5 606 442,58 грн.
ВСТАНОВИВ: Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ “Інновабуд-Плюс» (відповідача) 5 606 442,58 грн., з яких: 4 430 189,10 грн. безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 941 756,90 грн. інфляційних втрат та 234 496,58 грн. - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.10.2025 позов задоволено повністю, ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інновабуд-Плюс» на користь Луцької міської ради 5606442грн 58коп для зарахування в дохід місцевого бюджету (з яких: 4430189грн 10коп безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 941756грн 90коп інфляційних втрат та 234496грн 58коп - 3% річних) та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інновабуд-Плюс» на користь Волинської обласної прокуратури 67277грн 31коп витрат по сплаті судового збору.
16.12.2025 на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 03.10.2025 у справі №903/688/25 видано накази №903/688/25-1 та №903/688/25-2.
02.04.2026 через систему "Електронний суд" до суду надійшло подання відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України за вх. №01-87/1814/26 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи.
Розглянувши вказане подання, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, зважаючи на такі обставини.
Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Отже, з системного аналізу вище наведених правових норм вбачається, що означений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Водночас, суд звертає увагу на те, що Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов'язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.
Відтак, якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження") передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України "Про виконавче провадження".
Означена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №910/8130/17.
Варто зауважити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання, не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Нормами п. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Так, пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Подання приватного виконавця обґрунтовано тим, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №80129838 з примусового виконання наказу Господарського суду №903/688/25-1 виданого 03.10.2025 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інновабуд- Плюс на користь Луцької міської ради 5606442грн 58коп для зарахування в дохід місцевого бюджету (з яких: 4430189грн 10коп безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 941756грн 90коп інфляційних втрат та 234496грн 58коп 3% річних).
Головним державним виконавцем відділу Левчук І.О., керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), 30.01.2026 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80129838.
Керуючись статтями 3, 27, 40, 42 Закону та пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2022 №512/5, головним державним виконавцем відділу 30.01.2026 винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 560644,26 грн та про стягнення мінімальних витрат в розмірі 203,00грн.
Згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що з метою забезпечення належного виконання рішення суду державним виконавцем шляхом електронної взаємодії неодноразово надсилалися запити, востаннє 23.03.2026, до органів, що здійснюють реєстрацію майна, а саме: до Державної фіскальної служби України щодо номерів рахунків, відкритих боржником, про джерела отримання доходів, а також до МВС України стосовно зареєстрованих транспортних засобів.
Відповідно до отриманих відповідей встановлено, що транспортні засоби, за боржником не зареєстровані, виявлено розрахункові рахунки належні боржнику в АТ «Приватбанк» кошти на яких відсутні.
Також, згідно абзацу першого частини другої статті 48 Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
З метою виконання рішення суду державним виконавцем на підставі статті 56 Закону, 02.02.2026 винесено постанови про арешт коштів боржника, які надіслано до банківських установ для виконання в електронному вигляді, із застосуванням електронного цифрового підпису через Автоматизовану систему виконавчого провадження (далі - АСВП) банкам-учасникам обміну.
Згідно отриманих відповідей з банківських установ встановлено, що ТОВ Інновабуд-Плюс відкрито розрахункові рахунки в АТ «Приватбанк», рахунки в інших банківських установах відсутні. Кошти на арештованих рахунках належних боржнику відсутні.
Державним виконавцем 12.02.2026 направлено виклик керівнику ТОВ Інновабуд-Плюс. На встановлену державним виконавцем дату та місце, боржник не з'явився та жодних пояснень з приводу цього не надав.
Повторно 05.03.2026 державним виконавцем направлено виклик керівнику ТОВ Інновабуд-Плюс. На встановлену державним виконавцем дату та місце, боржник не з'явився та жодних пояснень з приводу цього не надав.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 23.03.2026 встановлено, що нерухоме майно за ТОВ Інновабуд-Плюс не зареєстровано.
18.03.2026 державним виконавцем скеровано запит до Головного управління державної податкової служби у Волинській області про надання інформації щодо:
- податкової звітності з податку на прибуток, ПДВ, ЄСВ, ПДФО та інших податків
- інформацію про відкриті банківські рахунки товариства;
- виписки з рахунків банків;
- загальну оборотно-сальдову відомість та інших органів.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що ТОВ Інновабуд-Плюс зареєстровано за адресою: пр.. Соборності 30, м. Луцьк, Волинська область, директор ОСОБА_1 , що проживає в АДРЕСА_1 .
Також, державним виконавцем надіслано запити до Державної прикордонної служби України чи перетинає державний кордон України директор ТОВ Інновабуд- Плюс Гуляєва Ірина Сергіївна. Відповідно відповіді Державної прикордонної служби Гуляєва Ірина перетинає кордон.
Як вказує державний виконавець станом на 01.04.2026 на виконання вищевказаного рішення суду кошти на депозитний рахунок відділу не надходили, свої зобов'язання, покладені виконавчими документами до теперішнього часу боржником не виконані і останній ухиляється від його виконання, декларацію останнім не надано, буд-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Крім того, суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) у якій визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві. Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009 Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
З огляду на викладені вище обставини у суду наявні обґрунтовані підстави вважати, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновабуд-Плюс" Гуляєва Ірина Сергіївна, умисно ухиляється від виконання як вимог державного виконавця, так і від виконання рішення суду у даній справі в цілому.
Слід також зазначити, що згідно ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009).
Отже, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.
Вищевикладене свідчить про ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю “Інновабуд-Плюс» від виконання судового рішення.
За таких обставин, оскільки у суду наявні обґрунтовані підстави для висновку про навмисне ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю “Інновабуд-Плюс» від виконання остаточного рішення суду та з огляду на приписи законодавства щодо обов'язковості виконання остаточних судових рішень, подання головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Левчук І.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “Інновабуд-Плюс» підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", господарський суд, -
1. Подання головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Левчук І.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “Інновабуд-Плюс» задоволити.
2. Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновабуд-Плюс" (43024, Волинська обл., м.Луцьк, проспект Соборності, буд.30, код ЄДРПОУ 42440378) Гуляєвої Ірини Сергіївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до виконання зобов'язань згідно виконавчого провадження ВП 80129838.
3. Ухвала є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
4. Надіслати копію цієї ухвали сторонам, відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України та Державній прикордонній службі України.
Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду підписана 06.04.2026.
Суддя В. М. Дем'як