06.04.2026 м.Дніпро Справа № 904/6002/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Валевич Марини Володимирівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 (головуючий в першій інстанції Дичко В.О., повний текст складений та підписаний 16.01.2026)
у справі за позовом Криворізької міської ради
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Валевич Марини Володимирівни
про стягнення коштів,
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У жовтні 2025 року Криворізька міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Валевич Марини Володимирівни (надалі - ФОП Валевич М.В.) про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 39207,79 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:02:157:0022, належить ФОП Валевич М.В., яка в період з 11.08.2023 до 30.01.2025 фактично користувалась указаною земельною ділянкою без оформлення на неї речових прав. Вказує, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за її користування, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (ч.1 ст.1212 ЦК України). Отже, на переконання позивача, відповідачка мала сплачувати власнику земельної ділянки - Криворізькій міській раді плату за землю, проте кошти до бюджету Криворізької міської територіальної громади не надходили, чим порушено майнові права останньої.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 у справі № 904/6002/25 позов задоволено, стягнуто з ФОП Валевич М.В. на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти в сумі 39207,79 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:02:157:0022 за період з 11.08.2023 до 30.01.2025 та судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в господарському суді, оскільки відповідач є фізичною особою-підприємцем, а цільове призначення земельної ділянки (код 03.10) передбачає використання для підприємницької діяльності. Також суд першої інстанції вказав, що Криворізька міська рада є власником землі в силу закону з 2002 року, а відсутність державної реєстрації права власності у спірний період не спростовує цього права та не звільняє від плати за користування землею. Встановив, що земельна ділянка є сформованим об'єктом цивільних прав з 16.12.2022, а саме: з моменту присвоєння кадастрового номера, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру. Дійшов висновку, що відповідач користувався у спірний період земельною ділянкою без оформленого договору оренди, при цьому не сплачуючи за користування землею, а отже, безпідставно зберіг кошти за рахунок власника, а тому зобов'язаний сплатити кошти на підставі статті 1212 ЦК України. Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, визнав його є обґрунтованим, здійсненим на підставі нормативної грошової оцінки та затверджених ставок орендної плати, у зв'язку з чим позов задовольнив повністю.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням, ФОП Валевич М.В. звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимоги скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 у справі № 904/6002/25, закрити провадження у даній справі з підстав, передбачених ч.1 ст.231 ГПК України, а судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, - покласти (розподілити) на позивача.
Апелянт вважає, що спір мав розглядатися в порядку цивільного, а не господарського судочинства, оскільки обов'язок оформлювати земельну ділянку виник у неї як у фізичної особи, а не як у підприємця, так як договір купівлі-продажу укладався нею у статусі фізичної особи. Також апелянт вважає, що Криворізька міська рада не довела, що була власником землі у спірний період, адже державна реєстрація права комунальної власності відбулася лише 31.01.2025, тобто після закінчення періоду, за який нараховано борг. Крім того, вказує, що до моменту реєстрації права власності земельна ділянка не була належно сформована як об'єкт цивільних прав, а тому не могла породжувати обов'язку щодо сплати коштів за користування нею на підставі ст.1212 ЦК України. На переконання апелянта, відсутні підстави для застосування ст.1212 ЦК України, оскільки саме через бездіяльність позивача, зокрема, несвоєчасне формування земельної ділянки та відмову в оренді, створилась правова невизначеність, а тому апелянт вважає, що факт безпідставного збереження коштів відсутній.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач наполягає на тому, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки відповідач має статус фізичної особи-підприємця, а цільове призначення земельної ділянки з кодом 03.10 передбачає її використання для підприємницької діяльності, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду у справі № 920/1191/23. До того ж, позивач звертає увагу на те, що ФОП Валевич М.В. зверталася до Криворізької міської ради з метою укладення договору оренди, і 20.12.2024 підписала договір оренди, який зареєстрований 31.01.2025, саме як фізична особа - підприємець. Крім того, Криворізька міська рада зазначає, що земельна ділянка є сформованим об'єктом цивільних прав з моменту присвоєння кадастрового номеру, а саме: з 16.12.2022, а право комунальної власності на неї виникло у територіальної громади в силу ст.83 ЗК України незалежно від дати державної реєстрації. Вважає, що відповідач, користуючись земельною ділянкою без правової підстави, зобов'язаний повернути безпідставно збережені кошти на підставі ст.1212 ЦК України. На переконання позивача, доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, є безпідставними, а рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене у відповідності з нормами чинного законодавства.
4. Процедура апеляційного провадження
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Валевич М.В. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 у справі № 904/6002/25 за позовом Криворізької міської ради до ФОП Валевич М.В. про стягнення коштів, призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, та витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали вказаної справи.
03.02.2026 від Криворізької міської ради надійшов відзив на позов.
06.02.2026 матеріали справи № 904/6002/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини
16.12.2022 на підставі проєкту землеустрою, розробленого ПП «Землі Півдня», у Державному земельному кадастрі проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0333 га за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Сталева (до перейменування - вул.Нахімова), 32А, з присвоєнням кадастрового номеру 1211000000:02:157:0022, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 1571/299-25 від 13.06.2025 та Витягом № НВ-0001708722025 від 26.08.2025 з Державного земельного кадастру. Відповідно до вказаних документів, цільове призначення земельної ділянки віднесено до коду 03.10 (для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку), і з моменту реєстрації площа та цільове призначення ділянки не змінювались.
11.08.2023 Валевич Марина Володимирівна на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу набула у власність об'єкт нерухомості, а саме: одноповерхову нежитлову будівлю загальною площею 143,3 кв.м, розташовану за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Сталева (колишня назва - вул.Нахімова), 32А. Право власності на будівлю зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, що підтверджується Витягом № 342576503 від 11.08.2023 та Інформаційною довідкою № 411010798 від 03.02.2025 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2499153712060, номер відомостей про речове право: 51344001).
Зазначена нежитлова будівля розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:02:157:0022 площею 0,0333 га за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Сталева, 32А.
29.11.2024 Криворізька міська рада прийняла рішення № 3274, яким вирішила надати Валевич М.В. земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:127:0022 по АДРЕСА_1 в оренду строком на 5 років.
20.12.2024 між Криворізькою міською радою та ФОП Валевич М.В. укладений договір оренди земельної ділянки № 2024777 (а.с.44-47, том 1).
31.01.2025 за Валевич М.В. зареєстровано право оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав, що підтверджується Витягом № 411658546 від 05.02.2025 (а.с.99, том 1) та Інформаційною довідкою № 412101600 від 07.02.2025 (а.с.43, том 1) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3078467512110).
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.10.2025, за період з 01.01.2023 до 27.09.2025 ФОП Валевич М.В. сплачено орендну плату в сумі 16535,61 грн (2023 рік - 0 грн, 2024 рік - 0 грн, 2025 рік - 16535,61 грн).
02.04.2025 Виконавчий комітет Криворізької міської ради звернувся до ФОП Валевич М.В. з претензією № 17/01-01-02-08/1481 (а.с.54, том 1) з вимогою добровільно погасити заборгованість в розмірі 39207,79 грн за фактичне користування земельною ділянкою. Відповідно до рекомендованого повідомлення вказана претензія отримана Валевич М.В. 06.04.2025 (а.с.55, том 1, зворот).
Відповіді на претензію та доказів добровільної сплати заборгованості матеріали справи не містять.
Згідно зі ст.11 ЦК україни, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Стаття 14 ЦК України також визначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зі змісту Гл.15, ст.ст.120, 125 ЗК України та положень ст.1212 ЦК України випливає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
Згідно з п.289.1 ст.289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим Кодексом України, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп.пп.271.1.1, 271.1.2 п.271.1 ст.271 ПК України).
Підпунктом 14.1.125 п.14.1 ст.14 ПК України унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За статтею 18 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ст.20 Закону України "Про оцінку земель").
У відповідності до ст.23 цього ж Закону, технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Згідно з витягом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4671/301-24 від 06.12.2024 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 2748848,40 грн.
В силу ст.143 Конституції України, ст.12 ПК України, ч.1 ст.69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим Кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 506, яке набуло чинності з 01.01.2022, встановлено ставку орендної плати за земельні ділянки з цільовим призначенням 03.10 у розмірі 1,2 % від нормативної грошової оцінки. Рішенням Криворізької міської ради від 27.06.2023 № 2015, що набуло чинності з 01.01.2024, ставку змінено на 0,9 % від нормативної грошової оцінки.
До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов'язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст.10, пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України).
За умовами п.п.288.5.1, 288.5.2 п.288.5 ст.288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
За розрахунком позивача, за період з 11.08.2023 до 30.01.2025 розмір безпідставно збережених коштів у формі орендної плати за користування відповідачкою без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою площею 0,0333 га з кадастровим номером 1211000000:02:157:0022, становить 39207,79 грн.
6. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду встановила наступне.
Предметом апеляційного оскарження є висновки Господарського суду Дніпропетровської області, викладені у рішенні від 12.01.2026 у справі № 904/6002/25, про наявність підстав для задоволення позову Криворізької міської ради до ФОП Валевич М.В. про стягнення 39207,79 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:02:157:0022 за період з 11.08.2023 по 30.01.2025.
Апелянт порушує питання скасування зазначеного рішення та закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки згідно з доводами апеляційної скарги спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. В обґрунтування цієї позиції апелянт зазначає, що обов'язок з оформлення прав на земельну ділянку виник у неї як у фізичної особи, власника нерухомого майна, і цей обов'язок не пов'язаний зі здійсненням нею господарської діяльності. Апелянт вказує, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.08.2023 укладений нею як фізичною особою, а не як фізичною особою-підприємцем, а отже, і спір про стягнення коштів за користування землею під цим майном має вирішуватися судом цивільної юрисдикції.
Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, зокрема, не перевірив належним чином факт перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності протягом усього спірного періоду. Апелянт наполягає на тому, що позивачем не доведено право власності Криворізької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:157:0022 у спірний період, оскільки державна реєстрація права комунальної власності відбулася лише 31.01.2025. На переконання апелянта, до моменту такої реєстрації земельна ділянка не була сформована як об'єкт цивільних прав, що унеможливлює виникнення будь-яких зобов'язань щодо неї, в тому числі й кондикційних, передбачених ст.1212 ЦК України.
Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги в межах, визначених ст.269 ГПК України, колегія суддів виходить з такого.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про підвідомчість даної справи цивільному суду, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права, які визначають юрисдикцію господарських судів.
Згідно з ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках. Відповідно до п.1 ч.1 цієї статті, до юрисдикції господарських судів належать, зокрема, спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спори, що виникають з правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язань сторін у таких спорах.
Визначальною ознакою для віднесення справи до господарської юрисдикції є сукупність двох критеріїв: суб'єктного складу (участь у справі суб'єкта господарювання) та характеру спору (спір має виникнути з господарських правовідносин). Як вбачається з матеріалів справи, Валевич Марина Володимирівна з 14.03.2008 зареєстрована як фізична особа-підприємець, і на момент виникнення спірних правовідносин, а також на момент звернення з позовом та перегляду справи в апеляційному порядку, не припинила цей статус. Основним видом її економічної діяльності є надання послуг перукарнями та салонами краси (код 96.02 за КВЕД).
Відповідно до ч.2 ст.50 ЦК України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Згідно з ч.1 ст.52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Колегія суддів звертає увагу, що факт реєстрації права власності на нерухоме майно за фізичною особою, а не за фізичною особою-підприємцем, не є вирішальним для визначення юрисдикції спору, що виник у зв'язку з використанням цього майна. Цивільний кодекс України не розрізняє таких окремих суб'єктів права власності, як «фізична особа» та «фізична особа-підприємець». Майно фізичної особи-підприємця не є відокремленим від майна фізичної особи. Однак, вирішальне значення має цільове призначення використання цього майна.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:02:157:0022 має цільове призначення: 03.10 - для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку. Розташована на цій земельній ділянці нежитлова будівля за своїми характеристиками (нежитлова) також призначена для використання у господарській, а не особистій діяльності. Крім того, сам факт звернення ФОП Валевич М.В. до Криворізької міської ради з клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки для обслуговування належної їй нежитлової будівлі та подальше укладення нею договору оренди свідчить про те, що спірна земельна ділянка використовується (або мала на меті використовуватися) для здійснення підприємницької діяльності.
Посилання апелянта на те, що під час укладення договору купівлі-продажу вона діяла як фізична особа, не змінює правової природи спірних правовідносин, оскільки подальше використання придбаного майна (нежитлової будівлі) нерозривно пов'язане з її статусом підприємця. Сплата коштів за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт, що використовується у підприємницькій діяльності, є складовою частиною витрат такої діяльності. Отже, спір про стягнення безпідставно збережених коштів за користування цією земельною ділянкою безпосередньо стосується господарської діяльності відповідача.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 920/1191/23, на яку обґрунтовано послався суд першої інстанції в ухвалі від 19.11.2025. Верховний Суд у зазначеній постанові вказав, що сам по собі факт незазначення в договорі про те, що майно придбано підприємцем, не може впливати на визначення юрисдикції, якщо з характеру правовідносин вбачається, що вони притаманні саме господарській діяльності. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про неподібність правовідносин у справі № 920/1191/23, оскільки в обох справах спір виник щодо стягнення коштів за користування земельною ділянкою з цільовим призначенням для підприємницької діяльності, а власник нерухомості мав статус фізичної особи-підприємця. Це свідчить про подібність ключових ознак - суб'єктного складу та характеру правовідносин.
Отже, оскільки відповідач є суб'єктом господарювання, а спірні правовідносини виникли у зв'язку з використанням майна (земельної ділянки) для здійснення підприємницької діяльності, цей спір правомірно розглянуто Господарським судом Дніпропетровської області. Підстави для закриття провадження у справі за п.1 ч.1 ст.231 ГПК України відсутні.
Щодо суті спору та доводів про відсутність у позивача права власності на земельну ділянку, колегія суддів вважає безпідставними аргументи апелянта про те, що Криворізька міська рада не є належним позивачем через відсутність державної реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у спірний період.
Відповідно до ст.83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності, зокрема, перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності (п.«а» ч.2 ст.83 ЗК України).
Статтею 80 цього Кодексу визначено, що суб'єктами права комунальної власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Отже, право комунальної власності на земельні ділянки в межах населеного пункту виникає у територіальної громади в силу закону з моменту набрання чинності відповідними положеннями Земельного кодексу України, тобто з 01.01.2002, за винятком земель, які перебувають у приватній чи державній власності. Державна реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є не підставою для виникнення цього права, а лише офіційним визнанням та підтвердженням державою вже існуючого права.
У постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд зазначив, що відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 1 січня 2013 року не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку, а право власності на земельну ділянку, розташовану в межах населеного пункту, орган місцевого самоврядування має в силу закону.
Таким чином, той факт, що державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:157:0022 була проведена лише 31.01.2025, не спростовує того, що територіальна громада міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради була її власником і в період з 11.08.2023 по 30.01.2025. Посилання апелянта на ч.9 ст.791 ЗК України, яка передбачає, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї, є помилковим, оскільки тлумачиться скаржником без урахування системного зв'язку з наведеними вище нормами. Формування земельної ділянки (присвоєння кадастрового номера) зазначеній земельній ділянці відбулось 16.12.2022, що підтверджено належними доказами, зокрема, Витягом з Державного земельного кадастру. Державна ж реєстрація права власності засвідчує юридичний факт належності цього вже сформованого об'єкта конкретному суб'єкту. Відсутність такої реєстрації не скасовує самого права власності, набутого в силу закону, і не звільняє фактичного користувача земельної ділянки від обов'язку платити за таке користування.
Доводи скаржника про те, що земельна ділянка не була сформована як об'єкт цивільних прав до 30.01.2025, спростовуються матеріалами справи. Як правильно встановлено судом першої інстанції, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 16.12.2022. Відповідно до ч.4 ст.791 ЗК України, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Лист Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 1571/299-25 від 13.06.2025 підтверджує, що з дати реєстрації (16.12.2022) площа та цільове призначення земельної ділянки не змінювалися. Тобто, протягом усього спірного періоду земельна ділянка існувала як індивідуально визначений об'єкт, що є необхідною передумовою для виникнення будь-яких прав та обов'язків щодо неї. Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка є сформованим об'єктом цивільних прав, є правильним.
Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів на підставі ст.1212 ЦК України.
Зі змісту ст.1212 ЦК України слідує, що зобов'язання з безпідставного збагачення виникають за наявності трьох умов: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого); 2) відсутність для цього правової підстави; 3) факт збагачення (збільшення вартості власного майна або збереження його тоді, коли воно мало вибути з володіння особи).
У даній справі встановлено, що відповідачка, набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці, з 11.08.2023 фактично стала її користувачем. Відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у статті 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, переходить право на земельну ділянку, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього власника. Однак встановлено, що право користування земельною ділянкою належним чином оформлене не було. До моменту державної реєстрації права оренди (30.01.2025) відповідачка користувалась земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц сформулювала правовий висновок про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України. Цей висновок є усталеним і неодноразово підтверджувався Верховним Судом, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.
У даній справі відповідачка, користуючись земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, не сплачувала за це кошти, тим самим зберігаючи їх у себе. Позивач, будучи власником землі, не отримав доходу у вигляді орендної плати, який міг би отримувати за звичайних умов, якби право оренди було оформлено належним чином. Сума, яка підлягала сплаті за користування, визначена позивачем на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки та затверджених органом місцевого самоврядування ставок орендної плати, що відповідає вимогам Податкового кодексу України (п.п.14.1.136, 14.1.147 п.14.1 ст.14, п.288.1 ст.288).
Розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 11.08.2023 по 30.01.2025 на суму 39207,79 грн перевірено судом першої інстанції та апеляційним судом. Він є арифметично правильним, здійсненим з урахуванням змін до рішення міської ради щодо ставок орендної плати, та відповідачкою не спростований.
Посилання скаржника на те, що позивач своєю бездіяльністю сприяв виникненню правової невизначеності, не звільняє відповідачку від обов'язку сплатити за фактичне користування землею. Крім того, матеріали справи свідчать, що ФОП Валевич М.В. зверталась до органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу землі в оренду, що підтверджує факт її користування та визнання за радою права власності. Наявність чи відсутність вини сторін для кондикційних зобов'язань, на що правильно звернув увагу суд першої інстанції, не має вирішального значення, оскільки важливим є сам факт безпідставного збереження майна (коштів).
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, щодо неналежності доказу у вигляді Витягу з Державного земельного кадастру, отриманого після спірного періоду, не можуть бути підставою для скасування рішення. Цей витяг містить інформацію про стан земельної ділянки, який є незмінним з моменту її формування, що підтверджується й іншими доказами, зокрема, листом Головного управління Держгеокадастру. Крім того, обставини справи встановлюються на підставі сукупності усіх наявних доказів, які у даній справі є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.
Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 у справі № 904/6002/25 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну правову оцінку поданим доказам і доводам сторін, правильно застосував до спірних правовідносин положення ст.ст.1212-1214 ЦК України, ст.ст.96, 120, 125, 206 ЗК України, а також врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, не спростовують правильних по суті та законних висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки встановлених обставин та незгоди з оцінкою доказів, що саме по собі не є підставою для скасування судового рішення. Підстав для зміни або скасування рішення, передбачених статтею 277 ГПК України, апеляційним судом не встановлено.
7. Щодо розподілу судових витрат.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на апелянта. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, заявлених апелянтом, то оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстави для їх відшкодування за рахунок позивача відсутні.
На підстав наведеного, керуючись ст.ст.129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Валевич Марини Володимирівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 у справі № 904/6002/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 у справі № 904/6002/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.
Повну постанову складено 06.04.2026.
Головуючий суддя Т.Ю.Демчина
Судді А.О.Кошля
Т.В.Стефанів