Постанова від 01.04.2026 по справі 906/1015/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року Справа № 906/1015/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Петухов М.Г.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Маршівська О.П.

позивача: не з"вився

відповідача 1: Рудзей Ю.В. адвокат

відповідача 2: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.01.2026 у справі №906/1015/25 (суддя Соловей Л.А., м. Житомир)

за позовом: Виконувача обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Звягельської міської ради

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача 2: Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськжитлосервіс"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 469 488,18 грн

Виконувач обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Звягельської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Комунального підприємства Звягельської міської ради "Звягельсервіс", у якому просить визнати недійсними додаткові угоди №2 від 21.06.2024, №3 до договору №144-Т на закупівлю (постачання) електричної енергії від 30.01.2024, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Комунальним підприємством Звягельської міської ради "Звягельсервіс"; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на користь Звягельської міської ради безпідставно набуті грошові кошти у сумі 469 488,18 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.01.2026 по справі №906/1015/25 позов виконувача обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Звягельської міської ради задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 19.01.2026 р. по справі №906/1015/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог виконувача обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури відмовити.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.01.2026 у справі №906/1015/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.04.2026.

16 березня 2026 року прокурором Звягельської окружної прокуратури подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Житомирської області від 19.01.2026 у справі № 906/1015/25 без змін.

31 березня 2026 року Звягельська міська рада подала заяву, в якій просить суд розгляд справи, призначений на 01.04.2026 о 10:30 год, провести без участі представника Звягельської міської ради та просила апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Житомирської області від 19.01.2026р. у справі №906/1015/25 без змін.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 01.04.2026 підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.

Прокурор в судовому засіданні 01.04.2026 заперечила доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення.

В судове засідання 01.04.2026 Комунальне підприємство Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськжитлосервіс" свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомило.

Згідно ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача 1, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив, що між Комунальним підприємством Звягельської міської ради «Звягельсервіс» та ТОВ «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» за результатами публічної закупівлі було укладено договір постачання електричної енергії від 30.01.2024 №144-Т, яким визначено обсяг, ціну та інші істотні умови закупівлі. Надалі сторони уклали додаткові угоди №2 від 21.06.2024 та №3 від 09.07.2024, якими істотно змінено умови договору: збільшено ціну за одиницю електроенергії на 36,06% та одночасно зменшено обсяг поставки.

Для підтвердження обґрунтованості змін істотних умов договору ТОВ "ЖОЕК" до листа №640 від 14.06.2024 на адресу КП Звягельської міської ради "Звягельсервіс" з вимогою укласти додаткову угоду №2 використано аналітичні матеріали з сайту "Оператор ринку" про середньозважені ціни станом на січень 2024 року та травень 2024 року, а до листа №706 від 04.07.2024 з вимогою укласти додаткову угоду №3 використано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №808-3/24 від 02.07.2024.

Суд першої інстанції, оцінивши надані докази в обґрунтування коливання ціни товару на ринку як підстави для укладення додаткових угод №2 від 21.06.2024 та №3 від 09.07.2024 наведені документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв'язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі".

З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність додаткових угод №2 та №3 вимогам п.2 ч.5 ст.41 Закону та пп.2 п.19 Особливостей, а відтак про наявність правових підстав для визнання додаткових угод №2 від 21.06.2024 та №3 від 09.07.2024 недійсними.

Оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції визнано недійсними додаткові угоди №2 від 21.6.2024 та №3 від 09.07.2024 до договору №144-Т на закупівлю (постачання) електричної енергії від 30.01.2024, якими збільшено вартість електричної енергії, що свідчить про те, що підстава для оплати товару за такою ціною фактично відпала, суд, керуючись ст. 216, 1212 ЦК України, дійшов висновку, що кошти в сумі 469 488,18 грн (467 091,55грн+2 396,63грн) підлягають стягненню з відповідача як безпідставно набуті.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач 1 посилається на те, що укладення спірних додаткових угод здійснювалося відповідно до пункту 13.7 договору №144-Т на закупівлю (постачання) електричної енергії від 30.01.2024 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник) та Комунальним підприємством Звягельської міської ради (споживач), який передбачає можливість зміни ціни за одиницю товару пропорційно ринковим коливанням за умови їх документального підтвердження та без збільшення загальної суми договору. Вказана норма, за твердженням скаржника, відповідає положенням пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості), які допускають зміну ціни без обмеження у 10%, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Поряд з цим, скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема у справах №922/2321/22 та №920/19/24. Він вважає, що наведені висновки були зроблені у справах, де правовідносини виникли до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1178, а отже, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які виникли після її введення. Натомість, за позицією апелянта, у випадку укладення договору після 19.10.2022 застосуванню підлягають саме Особливості, які не містять обмеження щодо максимального відсотка підвищення ціни, а лише вимагають її пропорційності ринковим коливанням та належного документального підтвердження.

Також апелянт посилається на судову практику, зокрема постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №902/202/24 та постанову Верховного Суду від 05.02.2025, у яких зроблено висновок про можливість зміни ціни за одиницю товару без обмеження 10% за умови дії Особливостей та належного підтвердження коливання ціни на ринку.

Крім того, скаржник вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо неналежності наданих доказів коливання ціни. Зазначається, що довідки Харківської торгово-промислової палати та дані з веб-сайту ДП «Оператор ринку» відповідають вимогам договору та прямо передбачені як допустимі докази коливання ціни. У договорі чітко визначено перелік документів, які можуть підтверджувати такі зміни, а також порядок їх оцінки, включаючи необхідність відображення динаміки цін з моменту укладення договору або внесення попередніх змін.

Скаржник наголошує, що надані документи повністю відповідали умовам договору та вимогам Особливостей, а тому були достатніми для обґрунтування внесення змін до істотних умов договору. Відтак, визнання додаткових угод недійсними є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам процесуального та матеріального права.

У підсумку апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Прокурор, заперечуючи доводи апеляційної скарги, у відзиві зазначає, що доводи апелянта про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права не відповідають фактичним обставинам справи, чинному законодавству та усталеній судовій практиці Верховного Суду. Зокрема, апелянт обґрунтовує правомірність укладення додаткових угод №2 та №3 посиланням на коливання ціни електричної енергії на ринку та положення постанови Кабінету Міністрів України №1178, однак такі доводи є помилковими.

Прокурор вказує, що незалежно від дії Особливостей здійснення публічних закупівель у період воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», які встановлюють загальне обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10% від початкової ціни, визначеної за результатами процедури закупівлі. При цьому зазначене обмеження має імперативний характер і підтверджене правовими висновками Великої Палати Верховного Суду та сталою судовою практикою.

У відзиві прокурор зазначає, що спірними додатковими угодами перевищено допустимий 10-відсотковий поріг збільшення ціни, а також допущено збільшення загальної суми договору, що прямо заборонено законом. Посилання апелянта на те, що постанова №1178 нібито скасовує таке обмеження, є безпідставними, оскільки вона має підзаконний характер і не змінює приписів закону, а лише деталізує порядок їх застосування.

Окремо прокурор спростовує доводи апелянта щодо належності доказів коливання ціни на електроенергію. Зазначає, що надані ТОВ «ЖОЕК» довідки торгово-промислової палати та матеріали з веб-сайту ДП «Оператор ринку» не є належним доказом у розумінні закону, оскільки вони лише фіксують окремі значення цін, але не містять аналізу їх динаміки, відсотку коливання, порівняння з попередніми періодами та обґрунтування причин зміни.

Прокурор підкреслює, що для правомірної зміни ціни за договором постачальник повинен не лише довести факт підвищення ринкової ціни, але й обґрунтувати неможливість виконання договору за первісною ціною, непередбачуваність такого підвищення та його істотний вплив на виконання зобов'язань. Жодних таких обґрунтувань апелянтом не надано.

Крім того, прокурор у відзиві зазначає, що укладення додаткових угод без належних підстав суперечить основним принципам публічних закупівель, зокрема принципам ефективності, економії та добросовісної конкуренції, оскільки нівелює результати проведеної процедури закупівлі та створює ризики неефективного використання бюджетних коштів.

З урахуванням викладеного прокурор вважає, що доводи апеляційної скарги є недоведеними, не підтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Звягельська міська рада та Комунальне підприємство Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськжитлосервіс" своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 263 ГПК України не скористалися.

Згідно з ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

За результатами проведення процедури закупівлі 30.01.2024 між КП Звягельської міської ради "Звягельсервіс" (споживач/відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник/відповідач-1) укладено договір №144-Т на закупівлю (постачання) електричної енергії (а.с.32-42 т.1).

Цей договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії (п.1.1. договору).

Згідно п. 1.2. договору сторони визначили, що умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, а також Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022.

Відповідно до п. 2.2. договору, істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі крім випадків зазначених п. 19 Особливостей та в порядку передбаченому умовами договору.

Згідно з п.3.1. договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 3.6. договору обсяг закупівлі за цим договором становить 438 597 кВт/год.

Ціна цього договору становить 2 804 513,78грн, в т.ч. ПДВ 467 418,96грн (п.5.1 договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5. договору).

Згідно п. 13.1-13.3. договору, зміни до нього можуть вноситися у випадках, передбачених Законом та оформляються в такій самій формі, що й договір про закупівлю, а саме у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди.

Пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору. Пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування.

Пунктом 13.7 договору, сторони узгодили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таке документальне підтвердження має гуртуватися на офіційних даних про середньозважену ціну купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі - РДН) в торговій зоні «ОЕС України» які оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за посиланням а мережі Інтернет https://oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії».

У якості документального підтвердження таких даних про коливання ціни на ринку. Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином роздруківки (скріншоти) з веб- сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» про середньозважені ціни за результатами роботи РДН в торговій зоні «ОЕС України» (мають бути завірені представником постачальника), або Довідки (висновки) видані Торгово-промисловою палатою України або територіальними Торгово-промисловими платами (ТПП), інші документом органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

Документ що підтверджує коливання ціни товару на ринку (довідки ТПП, роздруківки (скріншоти) з веб-сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» та інше) має відображати коливання цін з моменту укладення договору (таким моментом укладання договору Сторони визначають будь який день або період (декада, місяць) з дати подання Постачальником, як Учасником процедури закупівлі, своєї пропозиції на торгах до останній день розрахункового періоду (календарний місяць) в якому було укладено договір (включно); або останньої о внесення змін до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару (таким моментом останнього внесення змін до Договору. Сторони визначають день або період (декада, місяць), який був відображений, як момент виникнення необхідності внесення змін, при внесені останніх змін у Договір на підставі п.п. 2 або 5 п. 13.7 Договору) до моменту виникнення необхідності внесення змін (таким моментом виникнення необхідності внесення змін, Сторони визначають день або період (декада, місяць), який відображає зміну ціни на РДН в торговій зоні «ОЕС України» відносно моменту укладення договору або моменту останнього внесення змін до Договору) зумовлених коливанням ціни на ринку.

Внесення таких змін у договір, здійснює і вся шляхом укладання додаткової угоди до договору, яка направляється заінтересованою на внесені змін у договір стороною іншій, разом з пропозицією (супровідним листом), яка має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін у договір, та документальним підтвердженням коливання ціни на ринку, яке має бути здійснене в порядку визначеному цим пунктом договору.

Пунктом 15.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом та умовами договору, про зміну будь-яких умов договору та про право розірвати договір без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Відповідно до комерційної пропозиції, яка є додатком №1 до Договору на закупівлю (постачання) електричної енергії від 30.01.2024 № 144-Т, ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії складає 6,394284грн з ПДВ (ціна електричної енергії - 4,80грн, тариф з передачі без ПДВ - 0,52857 грн, ПДВ - 20%) (а.с.43 т.1).

Згідно п.9 комерційної пропозиції, договір діє з дати постачання, зазначеної в заяві-приєднання (01.02.2024) та до 31.12.2024.

Додатком 2 (заява-приєднання) до договору на закупівлю (постачання) електричної енергії від 30.01.2024 № 144-Т визначено початок постачання з 01.02.2024 (а.с.44 т.1).

У подальшому між відповідачами було укладено ряд додаткових угод:

- додаткова угода №1 від 30.04.2024 до договору № 144-Т від 30.01.2024 на підставі якої внесені зміни щодо реквізитів сторін, зокрема реквізити споживача викладено в новій редакції (а.с.48 т.1);

- додаткова угода №2 від 21.06.2024 до договору № 144-Т від 30.01.2024 якою викладено пункт 1 Додатку «Комерційна пропозиція» то договору №144-Т від 30.01.2024 р. в новій редакції « 1. Ціна на електричну енергію (Ц) за 1 кВт*год 6,936876 грн з ПДВ, яка розрахована за формулою Ц = (Цо - Тпер) + ПДВ. де: Цо - вартість електричної енергії як товару в структурні ціни за одиницю електричної енергії без урахування регульованих тарифів і ПДВ яка становить 5.252160 грн без ІІДВ.

Тпер - тариф на послуги з передачі електричної енергії, установлений НКРЕКП, який становить - 0.528570 грн без ПДВ:

ПДВ - 20% відповідно до податкового законодавства України, який становить - 1.156146 грн.»

1.2 . З урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год, у зв'язку з чим п. 3 .6 договору №144-Т від 30.01.2024 р викласти в новій редакції:

« 3.6 Обсяг закупівлі за цим договором становить: 417267.05 кВт/год.»

2. Всі інші умови договору залишаються без змін.

3. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і діє до завершення дії договору та керуючись ч.3 ст.631 ЦК України розповсюджується на зобов'язання, що виникають за договором з 01.06.2024 р. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору (а.с.49 т.1).

- додаткова угода №3 від 09.07.2024 до договору № 144-Т від 30.01.2024, якою викладено пункт 1 Додатку «Комерційна пропозиція» то договору №144-Т від 30.01.2024 р. в новій редакції « 1. Ціна на електричну енергію (Ц) за 1 кВт*год - 8,700341 грн з ПДВ, яка розрахована за формулою Ц = (Цо - Тпер) + ПДВ. де: Цо вартість електричної енергії як товару в структурні ціни за одиницю електричної енергії без урахування регульованих тарифів і ПДВ яка становить 6,721714 грн без ІІДВ.

Тпер - тариф на послуги з передачі електричної енергії, установлений НКРЕКП, який становить - 0.528570 грн без ПДВ:

ПДВ - 20% відповідно до податкового законодавства України, який становить - 1,450057 грн.»

1.2. З урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год, у зв'язку з чим п. 3 .6 договору №144-Т від 30.01.2024 р викласти в новій редакції:

« 3.6 Обсяг закупівлі за цим договором становить: 367 773,0711 кВт/год.»

2. Всі інші умови договору залишаються без змін.

3. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і діє до завершення дії договору та керуючись ч.3 ст.631 ЦК України розповсюджується на зобов'язання, що виникають за договором з 01.07.2024 р. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору (а.с. 54 т.1).

Отже, загальний обсяг товару зменшено до 367 773,0711 кВт/год (обсяг зменшено на 70 823,9289 кВт/год від обсягу узгодженого у договорі).

Підставами укладення додаткових угод №2 та №3 стали лист ТОВ "ЖОЕК" від 14.06.2024 №640 з доданими до нього скріншотами з сайту ДП "Оператор ринку" та лист ТОВ "ЖОЕК" від 04.07.2024 №706 з доданою до нього довідкою Харківської ТПП №808-3/24 від 02.07.2024 (а.с.50-51, 55-57 т.1).

На виконання умов договору ТОВ "ЖОЕК" за період з лютого по грудень 2024 поставило КП Звягельської міської ради "Звягельсервіс" електричну енергію загальним обсягом 363 610 кВт, про що свідчать акти приймання-передачі електричної енергії від 29.02.2024 №14-0041-0203/2/1, від 31.03.2024 №14-0041-0203/3/1, від 30.04.2024 №14-0041-0203/4/1, від 30.04.2024 №14-0041-0203/4/2, від 31.05.2024 № 14-0041-0203/5/2, від 31.05.2024 №14-0041-0203/5/1, від 30.06.2024 №14-0041-0203/6/1, від 30.06.2024 №14-0041-0203/6/2, від 31.07.2024 №14-0041-0203/7/1, від 31.07.2024 №14-0041-0203/7/1-2, від 31.08.2024 №14-0041-0203/8/1-2, від 31.08.2024 №14-0041-0203/8/1, від 30.09.2024 №14-0041-0203/9/1-2, від 30.09.2024 №14-0041-0203/9/1, від 31.10.2024 №14-0041-0203/10/1-2, від 31.10.2024 №14-0041-0203/10/1, від 30.11.2024 №14-0041-0203/11/1-2, від 30.11.2024 №14-0041-0203/11/1, від 25.12.2024 №14-0041-0203/12/1, від 25.12.2024 № 14-0041-0203/12/1-2 (а.с.80-99 т.1).

Відповідач 2 отриману електроенергію оплатив в повному обсязі в сумі 2 804 513,78 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 13.03.2024 №71, від 08.04.2024 №115, від 09.05.2024 №189, від 09.05.2024 №2, від 11.06.2024 №3, від 11.06.2024 №280, від 08.07.2024 №336, від 08.07.2024 №4, від 06.08.2024 №402, від 08.08.2024 №5, від 09.09.2024 №6, від 09.09.2024 №468, від 07.10.2024 №7, від 07.10.2024 №536, від 07.11.2024 №8, від 07.11.2024 №604, від 09.12.2024 №10, від 09.12.2024 №652, від 26.12.2024 №722, від 26.12.2024 №14(а.с.60-79 т.1).

Вважаючи, що підписані сторонами додаткові угоди №2 від 21.06.2024 та №3 від 09.07.2025 до договору №144-Т на закупівлю (постачання) електричної енергії від 30.01.2024 укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", прокурор звернувся до Звягельської міської ради з листом №54-84-3146вих25 від 22.07.2025 в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" про необхідність вжиття заходів на захист інтересів держави (а.с.114-124 т.1).

04 серпня 2025 року Звягельська міська рада за результатами розгляду звернення прокурора у листі №04/1487 повідомила, що нею не вживалися заходи щодо перевірки процедури закупівлі Електричної енергії «Електроенергія для потреб міста» (ідентифікатор закупівлі - ID: UA-2024-01-09-008432-а), замовником якого було Комунальне підприємство Звягельської міської ради «Звягельсервіс». Просила забезпечити представництво прокурором інтересів держави в особі Звягельської міської ради (а.с.125 т.1).

05 серпня 2025 року в.о. керівника Звягельської окружної прокуратури окружної прокуратури на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до Звягельської міської ради з повідомленням, в якому зазначив що окружною прокуратурою до Господарського суду Житомирської області буде заявлено позов в інтересах держави в особі Звягельської міської ради до Комунального підприємства Звягельської міської ради «Звягельсервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод від 21.06.2024 № 2 та від 09.07.2024 № 3 до Договору № 144-Т на закупівлю (постачання) електричної енергії від 30.01.2024, стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 469 488,18 грн (а.с.158 т.1).

4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія зазначає наступне.

Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Звягельської міської ради, зазначив, що укладення оспорюваних додаткових угод до договору публічної закупівлі з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів.

Згідно з ч.1 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ч. 4-5 цієї ж статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до підпункту 2 пункту "а" частини першої статті 27 цього ж Закону до відання виконавчих органів міських, селищних та сільських рад належать повноваження щодо забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

За висновками Верховного Суду, що викладені в постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надані широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами 1, 2 ст. 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

У п. 10.3 постанови від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки засновником комунального підприємства (закладу) та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, яка фінансує і контролює діяльність свого комунального підприємства (закладу), а також зобов'язана контролювати виконання міського (обласного) бюджету за договорами про закупівлю товарів, то орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів, тому є належним позивачем у справах про стягнення бюджетних коштів.

Згідно з п.п. 1.1,4.1,4.4 Статуту Комунального підприємства Звягельської міської ради "Звягельсервіс" підприємство засноване Звягельською міською радою на комунальній власності територіальної громади, підприємство є підпорядкованим, підзвітним засновнику. Органом управління є виконавчий комітет Звягельської міської ради. Майно підприємства належить до комунальної власності та закріплюється за ним на праві господарського відання. Джерелами формування майна підприємства є, у тому числі, грошові та матеріальні внески Засновника.

За твердженням прокурора, оскільки спірна процедура закупівлі здійснювалася за рахунок коштів бюджету Звягельської міської ради, саме на Звягельську міську раду покладаються функції контролю за ефективністю їх витрачання, а тому саме останнє становить собою орган, уповноважений на захист інтересів держави в розумінні ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, з врахуванням листа Звягельської окружної прокуратури №54-84-3146вих25 від 22.07.2025 до Звягельської міської ради, надісланого у зв'язку із виявленими порушеннями з метою вжиття належних заходів реагування, листа-відповіді Звягельської міської ради від 04.08.2025, а також листа-повідомлення Звягельської окружної прокуратури від 05.08.2025 до вказаного органу про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв'язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсними додаткових угод №2 від 21.06.2024, №3 від 09.07.2024 до договору №144-Т на закупівлю (постачання) електричної енергії від 30.01.2024, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Комунальним підприємством Звягельської міської ради "Звягельсервіс", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абзац 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

30 січня 2024 року між КП Звягельської міської ради "Звягельсервіс" (споживач/відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник/відповідач-1) укладено договір №144-Т на закупівлю (постачання) електричної енергії (а.с.32-42 т.1).

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже на час спірних правовідносин був чинними і обов'язковими для сторін.

Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України, який був чинний на час спірних правовідносин сторін, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Пункт 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) також передбачає, що постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Статтею 276 Господарського кодексу України, який був чинний на час спірних правовідносин сторін визначено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника. Показники якості енергії узгоджуються сторонами шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень. Кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодержано ним для обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Договір №144-Т на закупівлю (постачання) електричної енергії укладався сторонами за результатами процедури відкритих торгів, отже до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню також приписи Закону України "Про публічні закупівлі" та положення затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (далі - Особливості).

Колегія суддів зазначає, що правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначені Законом України "Про публічні закупівлі".

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом частини 4 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" відносини, пов'язані із сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Відповідно до приписів статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель / спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що основні вимоги до договору про закупівлю та порядок внесення змін до нього врегульовані статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції станом на час спірних правовідносин) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною четвертою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно пункту 2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції станом на час спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

У цій нормі права передбачена можливість внесення змін до договору про закупівлю у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної у договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми.

З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою від 21.06.2024 №2 сторонами узгоджено підвищення ціни за одиницю товару до 6,936876 грн, на 8,49 % від її вартості, визначеної договором (ціна електричної енергії - 5,252160 грн (без ПДВ), тариф з передачі без ПДВ - 0,52857 грн (не змінився), ПДВ - 20% (1,156146 грн).

Одночасно з цим, загальний обсяг товару зменшено до 417 267,05 кВт/год (на 21 329, 95 кВт/год).

Додатковою угодою від 09.07.2024 № 3 сторонами узгоджено підвищення ціни за одиницю товару до 8,700341 грн, на 25,42 % від вартості 1 кВт/год електроенергії, встановленої додатковою угодою від 21.06.2024 № 2 та на 36,06 % від вартості 1 кВт/год електроенергії, встановленої у договорі (ціна електричної енергії - 6,721714 грн (без ПДВ), тариф з передачі без ПДВ - 0,52857 грн (не змінився), ПДВ - 20% (1,450057 грн).

В свою чергу, загальний обсяг товару зменшено до 3 67 773,0711 кВт/год (обсяг зменшено на 49 493,9789 кВт/год порівняно з додатковою угодою від 21.06.2024 № 2 та загалом на 70 823,9289 кВт/год від обсягу узгодженого у договорі).

Питання допустимості збільшення сторонами договору ціни товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" виступало предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22, за наслідками розгляду якої ухвалено постанову від 24.01.2024.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду відзначила, що із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Системний аналіз положень статей 651, 652 Цивільного кодексу України та положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням вищенаведених висновків щодо застосування цієї норми права, дає підстави для висновку, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 розглянула питання щодо відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, та дійшла висновку про відсутність підстав для цього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 вказала на те, що інший підхід до розуміння положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який передбачає щоразу з кожним внесенням змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та 5 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. Застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до пунктів 3-7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі-Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Відповідно до пункту 1 Особливостей (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ці особливості встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Пунктом 18 зазначених Особливостей передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, у тому числі за результатами електронного аукціону, крім випадків: визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті; перерахунку ціни в бік зменшення ціни тендерної пропозиції переможця без зменшення обсягів закупівлі; перерахунку ціни та обсягів товарів в бік зменшення за умови необхідності приведення обсягів товарів до кратності упаковки.

За змістом пункту 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону;

9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об'єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. №382 "Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії російської федерації" (Офіційний вісник України, 2023 р., №46, ст. 2466), якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку.

У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених цим пунктом, замовник обов'язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю та зміни до договору про закупівлю відповідно до вимог Закону з урахуванням цих особливостей.

Отже, положеннями п. 19 Особливостей, визначено, що сторони мають право змінити умови укладеного договору про закупівлю, у зв'язку із зміною ціни за одиницю товару пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, за умови документального підтвердження такого коливання, та головне така зміна не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

За доводами скаржника, сторони керуючись пп.2 п.19 Особливостей, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, мали право підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними доводами скаржника, враховуючи наступне.

Зазначеною Постановою №1178 Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз.

Водночас постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема до норми п. 2 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі №916/747/24, від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23).

На момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткових угод до нього) норма п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" була чинною та незміною. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2026 у справі №922/2121/25 вказав, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України "Про публічні закупівлі", зокрема пунктом 2 частини п'ятої статті 41, оскільки:

1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом;

2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого зазначеною нормою.

Схожих висновків щодо правозастосування постанови №1178 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 у справі №918/694/23.

Отже, укладаючи спірні додаткові угоди №2 від 21.06.2024, №3 від 09.07.2024 та змінюючи ціну на одиницю спірного товару, сторони договору мали керуватись імперативними приписами положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.

Натомість, колегія суддів дійшла висновку, що як свідчать обставини цієї справи, сторони договору про закупівлю, укладаючи додаткові угоди №2 від 21.06.2024, №3 від 09.07.2024, не дотримались приписів п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 19.03.2026 у справі №922/2123/25.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 року у справі №913/368/19, від 11.05.2023 року у справі №910/17520/21). Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Водночас на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 року у справі №916/747/24).

Крім того, спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Однак, під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Наведене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку ст. 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 року у справі №926/3244/22).

На підтвердження обґрунтованості внесення змін до істотних умов договору ТОВ «ЖОЕК» разом із листом №640 від 14.06.2024, адресованим КП Звягельської міської ради «Звягельсервіс» з вимогою укладення додаткової угоди №2, надало аналітичні матеріали з веб-сайту «Оператор ринку», що відображають середньозважені ціни станом на січень та травень 2024 року. Крім того, до листа №706 від 04.07.2024 з вимогою укладення додаткової угоди №3 було долучено цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №808-3/24 від 02.07.2024.

Водночас зазначені документи не містять жодних відомостей щодо динаміки зміни ціни на електричну енергію, не відображають пропорційності її зростання, а також позбавлені аналізу вартості електричної енергії на конкретні дати у співставленні з попередніми періодами чи будь-яких інших даних, які б об'єктивно підтверджували коливання ціни на відповідному ринку. За таких обставин ці матеріали не можуть вважатися належним і достатнім обґрунтуванням для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Посилання відповідача 1 на передбачене договором право сторін здійснювати перерахунок ціни електричної енергії шляхом укладення додаткової угоди у разі її зміни не заслуговують на увагу та обґрунтовано відхиляються судом як безпідставні. Це зумовлено тим, що відповідні положення договору допускають зміну погодженої ціни за одиницю товару виключно за умови надання належного документального підтвердження коливання ціни такого товару, причому саме з моменту укладення договору про закупівлю або з часу останнього внесення змін до нього в частині ціни за одиницю товару.

З огляду на те, що договір №144-Т про закупівлю (постачання) електричної енергії укладено 30.01.2024 і саме ним визначено ціну за одиницю товару, саме з цього моменту мало братися до уваги наступне коливання ціни для оцінки можливості збільшення ціни додатковою угодою №2.

Підставою для збільшення ціни став лист ТОВ «ЖОЕК» від 14.06.2024 № 640 та додані до нього скріншоти з сайту ДП «Оператор ринку» про середньозважені ціни станом на січень 2024 року (ціна становила 3 858,57 грн) та травень 2024 року (ціна становила 4 221,92 грн), з відсотком коливання цін у сторону їх збільшення на 9,42 % (а.с. 50-51 т.1).

Пунктом 3 даної додаткової угоди №2 передбачено, що її дія розповсюджується на зобов'язання сторін за договором, починаючи з 01.06.2024.

Тобто, додатковою угодою №2 ціна за одиницю товару була підвищена на підставі наданого відповідачем-1 витягу з веб-сайту ДП «Оператор ринку», який відображає середньозважені ціни за період січень-травень 2024 року, тобто охоплює часовий проміжок, що передує внесенню змін до договору цією додатковою угодою.

Так, за даними АТ «Оператор ринку» середньозважена ціна електричної енергії «на добу наперед» за січень 2024 року становила 3,85857 грн, за лютий - 3,26858 грн, за березень - 3,08953 грн, за квітень - 3,33377 грн, за травень - 4,22192 грн (а.с.102-106 т.1).

З викладеного вбачається, що фактично підстав для внесення змін до договору від 30.01.2024 №144-Т в частині збільшення ціни за одиницю товару шляхом укладення додаткової угоди від 21.06.2024 №2 не було, оскільки умовами договору вартість одиниці товару визначено на рівні - 4,80 грн, що є більшим ніж навіть середньозважена ціна на момент його укладання.

Тобто, середньозважені ціни на електричну енергії станом на дати направлення відповідачем 1 листа від 14.06.2024 №640, їх отримання відповідачем 2 та укладення додаткової угоди від 21.06.2024 № 2 були значно меншими, ніж запропоновані ТОВ «ЖОЕК», та нижчими від вартості встановленої договором про закупівлю, що виключає правові підстави для підвищення договірної ціни.

Таким чином, лист ТОВ «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» №640 від 14.06.2024 та надані в якості додатків до нього скріншоти з сайту ДП «Оператор ринку», не могли бути підставою для укладання додаткової угоди від 21.06.2024 №2, оскільки не містили реальних даних про коливання цін на електроенергію на ринку в бік збільшення, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю.

Відтак, додаткова угода від 21.06.2024 №2 до договору №144-Т на закупівлю (постачання) електричної енергії від 30.01.2024 укладена за відсутності правових підстав - документального підтвердження такого коливання, а тому підлягає визнанню судом недійсною з моменту її укладання.

Поряд з цим, 05.07.2024 на адресу КП «Звягельсервіс» надійшов лист ТОВ «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» від 04.07.2024 № 706, яким вказується про зростання середньозваженої ціни на електричну енергію на ринку України у червні 2024 року відносно травня 2024 року, середньозважені ціни за який були підставою для укладання 21.06.2024 додаткової угоди №2 та пропонується підвищення вартості електроенергії, без врахування тарифу на послуги з передачі електроенергії та ПДВ на 27,98 % (а.с.55 т.1).

Загальну вартість 1 кВт/год електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електроенергії та ПДВ визначено на рівні 8,700341 грн/кВт*год, що на 25,42% більше від вартості, визначеної додатковою угодою від 21.06.2024 №2.

На підтвердження коливання ціни товару на ринку надано цінову довідку №808-3/24 Харківської торгово-промислової палати від 02.07.2024 (а.с.56-57 т.1).

Так, за результатами опрацювання вказаної довідки встановлено, що середньозважена ціна на «ринку на добу наперед» в ОЕС України за травень 2024 року становила 4 221,92 грн/МВт*год (4,22192 грн/кВт*год), за червень - 5 403,3 8 грн/МВт*год (5,40338 грн/кВт*год).

Відтак, на підставі листа ТОВ «ЖОЕК» від 04.07.2024 № 706 та долученої до нього цінової довідки №808-3/24 Харківської торгово-промислової палати від 02.07.2024 між сторонами укладено додаткову угоду від 09.07.2024 №3 до договору №144-Т від 30.01.2024, якою вартість 1 кВт/год електроенергії (без врахування тарифу на послуги з передачі електроенергії та ПДВ) підвищено з 5,252160 грн, встановленої незаконною додатковою угодою від 21.06.2024 №2, до 6,721714 грн, а з урахуванням тарифу на послуги з передачі електроенергії та ПДВ остаточну ціну визначено на рівні 8,700341 грн за 1 кВт/год.

У свою чергу, колегія суддів зазначає, що середньозважена ціна електричної енергії «на добу наперед» за червень 2024 року склала 5,40338 грн, липень - 5,96711 грн, серпень - 5,73860 грн, вересень - 5,73860 грн, жовтень - 5,65997 грн, листопад - 5,56745 грн, грудень - 5,96526 грн (а.с.107-113 т.1).

Середньозважені ціни електричної енергії на сайті ДП «Оператор ринку» зазначаються без врахування ПДВ та тарифу на передачу електроенергії.

При цьому, вартість 1 кВт/год електроенергії навіть за найвищим показником ціни «чистої електроенергії» (липень 2024 року - 5,96711 грн), з урахуванням ПДВ та тарифу на послуги з передачі буде складати 7,794816 грн, що розраховано по формулі, яка вказується самим постачальником безпосередньо у договорі та додаткових угодах до нього: (5,96711 грн («чиста вартість 1 кВт/год») + 0,52857 грн (тариф на послуги з передачі електроенергії)) + 20%ПДВ.

Одночасно з цим, вартість 1 кВт/год електричної енергії без врахування тарифу на послуги з передачі та ПДВ, яка встановлена додатковою угодою від 09.07.2025 №3 становить 6,721714 грн, що є значно вище показника середньозваженої ціни електроенергії за липень 2024 року - 5,96711 грн, який був найбільшим у 2024 році, відтак не відповідає реальному коливанню цін на ринку.

За наведених обставин, керуючись ст. 86 ГПК України щодо оцінки доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цінова довідка №808-3/24 Харківської торгово-промислової палати від 02.07.2024 не могла бути підставою для укладання додаткової угоди від 09.07.2024 №3, оскільки не є документальним підтвердженням коливання цін на спірний товар на момент підписання додаткової угоди №3 та не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи викладене, підвищення вартості 1 кВт/год електроенергії до показника 8,700341 грн є безпідставним, нееквівалентним реальному коливанню цін на ринку, більш того зробленим у порівнянні з ціною визначеною незаконною додатковою угодою від 21.06.2024 №2.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що аналіз відомостей офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку» свідчить, що в умовах волатильності ринкових цін на електричну енергію, за яких періодично відбувається зниження та підвищення цін, що зрівноважують один одного, ТОВ «ЖОЕК» випадки зниження ціни ігнорувалися, а випадки її підвищення - використовувалися як приводи для внесення змін до договору, що свідчить про спрямованість дій відповідача не на належне виконання умов договору про закупівлю, укладеного за результатами електронного аукціону, а на багатократне, неправомірне та недобросовісне підвищення цін на реалізовуваний ним товар.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що додаткові угоди №2 від 21.06.2024 та №3 від 09.07.2024 до договору №144-Т від 30.01.2024 укладені без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", п. п. 2 пп. 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178, а тому підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладення додаткових угод №2 від 21.06.2024 та №3 від 09.07.2024 до договору №144-Т від 30.01.2024 здійснено з порушенням вищевказаних приписів Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі». За таких умов зазначені додаткові угоди є оспорюваними та підлягають визнанню недійсними.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 безпідставно отриманих коштів у сумі 469 488,18 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з актами приймання-передачі електричної енергії та платіжних інструкцій КП Звягельської міської ради "Звягельсервіс" за період з лютого по травень 2024 року включно за ціною, визначеною умовами Договору (6,394284 грн кВт/год) спожито 152 306 кВт/год електроенергії, за що сплачено бюджетних коштів у розмірі 973 887,82грн.

Відповідно до актів приймання-передачі електричної енергії, у червні 2024 року постачальником поставлено 4 417 кВт/год електричної енергії, за що ним було отримано, за рахунок бюджетних кошів та відповідно до умов додаткової угоди від 21.01.2024 №2 (ціна 1 кВт/год - 6,936876грн) 30 640,18грн.

Водночас за умовами договору такий обсяг поставки відповідає сумі 28 243,55грн (4417х6,394284грн), що свідчить про переплату у розмірі 2 396,63грн (30 640,18грн - 28243,55грн).

У період з 01.07.2024 по 31.12.2024 ТОВ "ЖОЕК" поставлено 206 887кВт/год електричної енергії, за яку споживачем сплачено бюджетних коштів у сумі 1 799 985,78грн, за ціною, встановленою додатковою угодою від 09.07.2024 №3.

Разом з тим, згідно з договірними умовами вартість такого обсягу поставки мала б дорівнювати 1 332 894,23грн (206 887 х 6,394284), тому переплата складає 467 091,55 грн (1799 985,78 - 1 332 894,23).

Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди №2 від 21.06.2024 та №3 від 09.07.2024 до договору №144-Т від 30.01.2024 є недійсними та не породжують правових наслідків, та встановивши, що внаслідок виконання споживачем своїх зобов'язань фінансового характеру за оспорюваними угодами постачальником було отримано грошові кошти на загальну суму 469 488,18 грн (467 091,55 грн + 2 396,63 грн) які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1 і підстава їх набуття відпала, а тому відповідач 1 зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову у вказаній частині щодо стягнення грошових коштів на користь Звягельської міської ради.

Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палатою Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, 21.11.2025 у справі №920/19/24, яка підлягає врахуванню судами в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України.

5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла дійти висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, суд апеляційної інстанції вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, дійшла висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 19.01.2026 у справі №906/1015/25 без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 19.01.2026 у справі №906/1015/25 без змін.

2. Справу №906/1015/25 повернути Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "06" квітня 2026 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Попередній документ

135441546

Наступний документ

135441548

Інформація про рішення:

№ рішення:	135441547
№ справи:	906/1015/25
Дата рішення:	01.04.2026
Дата публікації:	07.04.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (12.02.2026)
Дата надходження:	07.08.2025
Предмет позову:	визнання недійсними додаткових угод та стягнення 469 488,18грн,

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

30.09.2025 11:30	Господарський суд Житомирської області
04.11.2025 12:45	Господарський суд Житомирської області
02.12.2025 10:30	Господарський суд Житомирської області
19.01.2026 11:00	Господарський суд Житомирської області
01.04.2026 10:30	Північно-західний апеляційний господарський суд