Постанова від 25.03.2026 по справі 910/192/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2026 р. Справа№ 910/192/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 25.03.2026,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025

у справі №910/192/25 (суддя Мандичев Д.В.)

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі №910/192/25 відмовлено керуючому реструктуризацією арбітражному керуючому Кучерявому Д.В. у задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника; задоволено клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі; закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича; залишено без розгляду клопотання арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. від 25.04.2025 про витребування інформації.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.08.2025 у справі №910/192/25 повністю; справу № 910/192/25 направити до Господарського суду міста Києва на подальший розгляд.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/192/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі №910/192/25 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/192/25.

02.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/192/25 у 5-ти томах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі №910/192/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.11.2025; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 29.10.2025; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 05.11.2025.

28.10.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить прийняти даний відзив на апеляційну скаргу до розгляду; залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 №910/192/25 у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 - без задоволення; судові витрати покласти на фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Як зазначає заявник, перед кредиторами залишається не вирішеним питання щодо використання Боржником коштів, отриманих від кредиторів, зокрема, загальна сума заборгованості задекларована в Заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника станом на 07.01.2025 становила 54 060 705,20 грн. На думку кредитора, відсутність відомостей щодо використання отриманих у кредиторів коштів вказує на непрозорість поведінки Боржника та не дає змоги встановити, відсутності/наявності в діях Боржника реальних та об'єктивних обставин виникнення неплатоспроможності та спростування обставин, що майно членів сім'ї не було придбане за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами. Також кредитор зазначає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що у даній справі Боржником тричі подавались декларації про майновий стан ОСОБА_1 за 2022, 2023 та 2024, останні з яких (підписані боржником 18.06.2025) надійшли до суду 19.06.2025, тобто вже після подання кредитором ОСОБА_2 заяви від 03.06.2025 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, що свідчить про недобросовісну поведінку Боржника. План реструктуризації боргів Боржника, наявний у матеріалах справи, не відповідає вимогам ст. 124 КУзПБ, що в свою чергу позбавляє кредиторів закономірних очікувань як в частині його розгляду, так і в частині фактичного погашення вимог у межах процедури погашення боргів боржника.

11.11.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій він просить допустити його ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до участі у судовому засіданні у справі №910/192/25.

12.11.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій він просить допустити його представника - адвоката Шило Євгенія Павловича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до участі у судовому засіданні у справі №910/192/25.

12.11.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій вона просить допустити її ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до участі у судовому засіданні у справі №910/192/25.

19.11.2025 суддя Козир Т.П., що входить до складу колегії суддів, якою розглядається дана апеляційна скарга, знаходилась у відпустці, у зв'язку з чим судове засідання 19.11.2025 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі №910/192/25 призначено на 04.02.2026; роз'яснено, що керуючий реструктуризацією боргів ОСОБА_1 арбітражний керуючий Кучерявий Дмитро Владиславович ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), представник ОСОБА_2 - адвокат Шило Євгеній Павлович ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) братимуть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. 04.02.2026 на лікарняному, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/192/25 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді:Козир Т.П., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі №910/192/25 до свого провадження у новому складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 виправлено описку, допущену в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у справі №910/192/25, яка помилково датована 03.02.2026, та ухвалено вважати вірною дату вказаної ухвали: " 04.02.2026".

04.02.2026 у судове засідання з'явився представник ОСОБА_2 та арбітражний керуючий Кучерявий Дмитро Владиславович, всі інші не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені.

У судовому засіданні арбітражний керуючий Кучерявий Дмитро Владиславович зазначив, що скаржниця повідомила його щодо того, що вона не змогла з'явились у судове засідання, оскільки проходить лікування.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі №910/192/25 відкладено на 25.03.2026 об 11 год. 30 хв., зазначено, що судове засідання буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1); роз'яснено, що керуючий реструктуризацією боргів ОСОБА_1 арбітражний керуючий Кучерявий Дмитро Владиславович ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), представник ОСОБА_2 - адвокат Шило Євгеній Павлович ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) братимуть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

21.03.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких він просить прийняти ці письмові пояснення до розгляду та залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 №910/192/25 у справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення; визнати поважними причини неподання доказів та прийняти їх до розгляду у справі № 910/192/25, а саме: Рішення 74 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради від 15.10.2020 №2620 "Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність земельних ділянок громадянам" (роздруківка); роздруківку з сайту Судової влади України по справі №442/1559/26 Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області; копію Протоколу судового засідання №5844700 по справі №442/9643/25 від 04.02.2026; роздруківку з сайту Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області по справі №442/9643/25; винести окрему ухвалу відносно ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за порушення законодавства під час процедури встановлення її неплатоспроможності та за зловживання процесуальними правами.

У зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. 25.03.2026 у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/192/25 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі №910/192/25 до свого провадження у новому складі суду.

25.03.2026 у судове засідання з'явились представники АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_2 та в режимі відеоконференції скаржниця та арбітражний керуючий Кучерявий Д.В. Представники інших учасників справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Крім того, судовою колегією вирішено не брати до уваги та залишити без розгляду письмові пояснення ОСОБА_2 , які надійшли до суду 21.03.2026 через систему "Електронний суд", залишивши без розгляду заявлені у цих поясненнях клопотання про долучення доказів та винесення окремої ухвали.

Так, судовою колегією в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 надано учасникам справи право на подання пояснень у строк до 05.11.2025. Пунктом 5 резолютивної частини вказаної ухвали попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, встановлених нормами ГПК України та судом, залишаються без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 ГПК України.

Вказані письмові пояснення надійшли до суду 21.03.2026, тобто після встановленого судом строку. Клопотання про поновлення строку на подання вказаних пояснень та клопотань заявником не заявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).

Враховуючи викладене, не доведення заявником поважності причин пропуску встановленого судом процессуального строку, судовою колегією залишено без розгляду письмові пояснення ОСОБА_2 , та заявлені у цих поясненнях клопотання про долучення доказів та винесення судом окремої ухвали, але надано можливість усно надати пояснення у судовому засіданні.

Скаржниця та арбітражний керуючий Кучерявий Д.В. просили суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу. Скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.08.2025 у справі №910/192/25. Прийняти нове судове рішення, яким справу № 910/192/25 направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Представник АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що упередженість суду полягає в тому, що судом зроблено висновок про недобросовісну поведінку апелянта лише тому, що останнім виправлені декларації подано лише після того, як кредитором було подано заяву про закриття провадження у даній справі. Скаржниця наголошує, що закриття провадження можливе лише при очевидній недобросовісності, якщо боржник системно приховує доходи, не надає пояснень і ухиляється. Однак, вищевказане, на її думку, не відповідає поведінці ОСОБА_1 , адже в матеріалах справи наявні пояснення Боржника, ОСОБА_1 приймала участь у судових засіданнях, що доводить те, що вона не ухиляється, а навпаки сприяє своєю поведінкою у розгляді справи. Скаржниця зазначає, що ОСОБА_1 не зазначила в деклараціях про доходи своїх батьків, бо їй не була відома дана інформація, що не може свідчити про її недобросовісну поведінку. Апелянт вказує, що разом із заявою про відкриття провадження про неплатоспроможність ОСОБА_1 подано до суду проект реструктуризації боргів, який передбачав, як реалізацію нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності, так і щомісячне перерахування боржником на користь кредиторів грошових коштів у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок. Проте, в подальшому, ОСОБА_1 дізналась, що тяжко хвора онкологією. Відтак, Боржницею, враховуючи свій незадовільний фізичний стан, запропоновано план реструктуризації боргів, в якому зазначено, що ОСОБА_1 згодна на часткове погашення вимог кредиторів шляхом або реалізації усього належного їй майна у процедурі погашення боргів боржника, або щомісячного перерахування на користь кредиторів грошових коштів у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок протягом 5 років. Пропонуючи кредиторам такий план реструктуризації боргів ОСОБА_1 враховувала те, що на її утриманні перебувають двоє дітей та відсутність чоловіка, а також і те, що вона має онкологічне захворювання, внаслідок якого отримала 2 групу інвалідності та всі кошти, які отримує витрачає на своє лікування та утримання себе та дітей. Як зазначає скаржниця, двоє дітей ОСОБА_1 є ймовірними спадкоємцями всього її майна, тому вона має подбати про майбутнє своїх дітей.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі №910/192/25 слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.02.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 за номером 75316 від 17.02.2025. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславович. Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 09.04.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 визнано кредитором у справі № 910/192/25 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 : Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" з грошовими вимогами на суму 36 725,88 грн., з яких: 6 056,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 30 669,88 грн. - вимоги другої черги; ОСОБА_3 з грошовими вимогами на суму 21 893 039,40 грн., з яких 4 844,80 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 21 888 194,60 грн. - вимоги другої черги; ОСОБА_4 з грошовими вимогами на суму 22 490 576,40 грн., з яких 4 844,80 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 22 485 731,60 грн. - вимоги другої черги; ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 12 139 504,62 грн., з яких 6 056,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 12 133 448,62 грн. - вимоги другої черги. Встановлено дату проведення зборів кредиторів: 21.04.2025. Визначено дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 04.06.2025.

Кредитором - ОСОБА_2 подано до суду заяву про закриття провадження у справі, яка обґрунтована тим, що кредитором перевірено подані ОСОБА_1 уточнені декларації про майновий стан від 27.03.2025 за 2022, 2023 та 2024 та виявлено наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а саме:

1. У декларації за 2022 рік в Розділі II Відомості про доходи та інші грошові виплати боржника та членів його сім'ї з усіх джерел в Україні, у тому числі одержані (нараховані) за межами України в колонці Сума одержаного (нарахованого) доходу за рік зазначено дохід боржника в сумі 59 334,45 грн. заробітна плата та зазначено сукупний дохід членів сім'ї боржника 59 334,45 грн.

Тобто, Боржник вказує що загальний дохід її та членів сім'ї боржника за 2022 рік становить 59 334,45 грн.

Разом з тим, згідно з наявним в матеріалах справи № 910/192/25 листа ГУ ДПС України від 05.03.2025 №7599/5/26-15-12-06-07-9, направленого на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 14.02.2025 у справі №910/192/25, вбачається, що Боржником та членами її сім'ї у 2022 році були отримано наступні доходи: Боржник - 60 663,75 грн.; ОСОБА_5 (батько) - 34 300,00 грн.; ОСОБА_6 (матір) - 75 400 грн.

Таким чином, загальний сукупний розмір доходів Боржника та членів її сім'ї у 2022 році становить 170 363,00 грн. замість зазначених у поданій боржником декларації.

Крім того, у Декларації за 2022 рік розділ V(Б) Транспортні засоби, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім'ї боржника зазначено наступні зареєстровані легкові автомобілі за членами сім'ї: ОСОБА_5 - Volkswagen Golf (2000 року випуску), дата набуття 24.12.2021 вартістю 104 000,00 грн., ОСОБА_6 - Opel Astra (2005 року випуску), дата набуття невідома, вартістю 166 000,00 грн.

Згідно з доданим до клопотання керуючого реструктуризацією про визнання ОСОБА_1 банкрутом листом Головного сервісного центру МВС від 03.03.2025 №31/6423-5143-2025 - 05.11.2022 знято з обліку належний ОСОБА_6 транспортний засіб Opel Astra (2005 року випуску) та на підставі укладеного договору зареєстровано за ОСОБА_7 .

Тобто, вказаний транспортний засіб було відчужено у 2022 році та в Декларації не відображено отримання членом сім'ї боржника коштів від відчуження майна, вартість якого згідно з Декларацією становить 166 000,00 грн.

При цьому згідно з Декларацією за 2022 рік від 27.03.2025 вбачається що ані у Боржника, ані у членів сім'ї відсутні вклади у банках, готівкові кошти, електронні гроші та інші активи.

Також, у Декларації за 2022 рік від 27.03.2025 Боржником не зазначено про 1 000 000,00 грн., отриманих на підставі Договору позики від 30.06.2022, що був укладений із ОСОБА_8 .

2. У декларації за 2023 рік в Розділі II Відомості про доходи та інші грошові виплати боржника та членів його сім'ї з усіх джерел в Україні, у тому числі одержані (нараховані) за межами України в колонці Сума одержаного (нарахованого) доходу за рік зазначено дохід боржника в сумі 6 678,57 грн. заробітна плата та зазначено сукупний дохід членів сім'ї боржника 6 678,57 грн.

Тобто, Боржник вказує що загальний дохід її та членів сім'ї боржника за 2023 рік становить 6 678,57 грн.

При цьому, з листа ГУ ДПС України від 05.03.2025 №7599/5/26-15-12-06-07-9 вбачається, що Боржником та членами її сім'ї у 2023 році були отримано наступні доходи: Боржник - 70 545,84 грн.; ОСОБА_5 (батько) - 34 300,00 грн.; ОСОБА_6 (матір) - 49 000,00 грн.

Таким чином, загальний сукупний розмір доходів Боржника та членів його сім'ї у 2023 році становить 153 845,84 грн. замість зазначених у поданій боржником декларації.

Крім того, у Декларації за 2023 рік розділ V(Б) Транспортні засоби, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім'ї боржника зазначено наступні зареєстровані легкові автомобілі за членами сім'ї: ОСОБА_5 - Volkswagen Golf (2000 року випуску), дата набуття 24.12.2021 вартістю 104 000,00 грн., ОСОБА_6 - Volkswagen Grafter (2011 року випуску), дата набуття 02.08.2023, вартістю 375 000,00 грн., Ford focus (2007 року випуску), дата набуття 04.10.2023, вартістю 146 000,00 грн., Subaru Outback (2010 року випуску), дата набуття 21.12.2023, вартістю 290 000,00 грн.

Таким чином, у 2023 році матір Боржника, яка, як і інші члени сім'ї боржника, не мала у 2022 році вкладів у банках, готівкових коштів, електронних грошей та інших активів придбала транспортних засобів на загальну суму 811 000,00 грн.

Також, з листа Головного сервісного центру МВС від 03.03.2025 №31/6423-5143-2025 вбачається, що у 2023 році ОСОБА_6 було відчужені наступні транспортні засоби: Volkswagen Grafter (2011 року випуску) (вартість зазначена в Декларації за 2023 рік 375 000,00 грн.) - на користь ОСОБА_9 ; Ford focus (2007 року випуску) (вартість зазначена в Декларації за 2023 рік 146 000,00 грн.) - на користь ОСОБА_10 .

Таким чином, Боржником не зазначено в Декларації за 2023 рік відчуження членом сім'ї транспортних засобів на загальну суму 521 000,00 грн.

Також, згідно з Декларацією за 2023 рік від 27.03.2025 вбачається, що ані у Боржника, ані у членів сім'ї відсутні вклади у банках, готівкові кошти, електронні гроші та інші активи.

Крім того, з Декларації за 2023 рік вбачається, що матір Боржника ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 31.05.2023 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Лютик Р.В., зареєстрованого в реєстрі за №548, придбала нерухоме майно, а саме: Загальна площа (кв.м.), Опис: Група нежитлових приміщень складу та магазину площею 99 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вартість вказаного майна становить 79 737,00 грн.

Разом з тим, з Декларацій за 2022, 2023 роки вбачається, що у власності членів сім'ї Боржника були відсутні будь-які кошти, та отримані доходи не дозволяли придбати таке майно.

3. У декларації за 2024 рік в Розділі II Відомості про доходи та інші грошові виплати боржника та членів його сім'ї з усіх джерел в Україні, у тому числі одержані (нараховані) за межами України в колонці Сума одержаного (нарахованого) доходу за рік зазначено дохід боржника в сумі 38 072,80 грн. заробітна плата та зазначено сукупний дохід членів сім'ї боржника 38 072,80 грн.

Тобто, Боржник вказує що загальний дохід її та членів сім'ї боржника за 2024 рік становить 38 072,80 грн.

Згідно відомостей, зазначених в листі ГУ ДПС України від 05.03.2025 №7599/5/26-15 12-06-07-9, Боржником та членами її сім'ї у 2023 році були отримано наступні доходи: Боржник - 55 401,52 грн.; ОСОБА_6 (матір) - 49 000,00 грн.

Таким чином, загальний сукупний розмір доходів Боржника та членів її сім'ї у 2024 році становить 104 401,52 грн. замість зазначених у поданій боржником декларації.

Крім того, у Декларації за 2024 рік розділ V(Б) Транспортні засоби, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім'ї боржника зазначено наступні зареєстровані легкові автомобілі за членами сім'ї: ОСОБА_5 - Volkswagen Golf (2000 року випуску), дата набуття 24.12.2021 вартістю 104 000,00 грн.; ОСОБА_6 - Subaru Outback (2010 року випуску), дата набуття 21.12.2023, вартістю 290 000,00 грн., Toyota Highlander (2010 року випуску), дата набуття 17.04.2024, вартістю 580 000,00 грн.

Таким чином, у 2024 році матір Боржника, яка, як і інші члени сім'ї боржника, не мала в 2023 році вкладів у банках, готівкових коштів, електронних грошей та інших активів придбала транспортних засобів на загальну суму 580 000,00 грн.

4. У Деклараціях за 2022, 2023 рокі від 27.03.2025 в Розділі IX Відомості про частку в статутному (установчому) капіталі товариства, підприємства, організації боржника та членів його сім'ї зазначено, що члени сім'ї володіли частками в статутних капіталах господарських товариств, зокрема: ОСОБА_5 володів 100% частки в статутному капіталі ТОВ "Віктор Трейд Компані" (станом на сьогодні назва ТОВ "Галаксі Омега Постач 2023") (код ЄДРПОУ 44772365) номінальною вартістю 1 000 000,00 грн.; ОСОБА_6 володіла 100% частки в статутному капіталі ТОВ "Ремістар" (код ЄДРПОУ 43860104) (станом на сьогодні назва ТОВ "Агробуд Стар Проект 2023") номінальною вартістю 500 000,00 грн.

Разом з тим, Боржником в Деклараціях за 2023 та 2024 роки не зазначено відомостей про отримані членами сім'ї доходи від відчуження зазначених вище корпоративних прав.

5. У розділі XIV Відомості про фінансові зобов'язання боржника та членів його сім'ї та інші витрати, у тому числі за межами України, Декларацій за 2022, 2023 та 2024 роки суми витрат Боржника та членів її сім'ї перевищують суми задекларованих боржником доходів.

При цьому Боржником не надано пояснень стосовно походження коштів, які перевищують доходи членів сім'ї.

У запереченнях щодо заяви ОСОБА_2 про закриття провадження у справі ОСОБА_1 в частині зазначення неповної/недостовірної інформації у деклараціях про майновий стан за 2022, 2023 та 2024 вказано, що незначні неточності, на переконання ОСОБА_1 , є технічними та не мали на меті приховування значних активів. Щодо інформації про членів сім'ї ОСОБА_1 , зокрема, батьків, боржником вказано, що її матір завжди мала власні доходи та була у різні періоди засновником та кінцевим бенефіціарним власником кількох підприємств. Щодо транспортних засобів, зареєстрованих на батьків, ОСОБА_1 зазначено, що ними займається її брат, який купує, ремонтує, оформляє та продає автомобілі. З метою оптимізації податків і для можливості обліку на фізичну особу він реєструє автомобілі на маму або батька, у чому, на переконання ОСОБА_1 , немає жодного порушення, це звичайна побутова практика. Щодо доходів батьків боржником зазначено, що вони багато років працювали (у тому числі за межами України), накопичували заощадження, за рахунок яких купували собі майно. ОСОБА_1 вказано, що її батьки не зобов'язані звітувати перед боржником про свої кошти, а також стосовно напруженості у стосунках боржника з ними. Інформація про доходи батьків не була зазначена боржником у деклараціях про майновий стан у зв'язку з тим, що вона не була відома ОСОБА_1 . Відомості про відчуження батьками транспортних засобів та часток у статутних капіталах юридичних осіб, а також розмір доходів, отриманих внаслідок такого відчуження, також не були відомі ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі №910/192/25 закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII введено в дію 21.10.2019, далі - КУзПБ).

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Стаття 6 КУзПБ визначає перелік судових процедур, які застосовуються щодо боржника. Згідно з частиною другою названої статті до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

Реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 1 КУзПБ).

За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.

За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

Регулювання реструктуризації боргів боржника - фізичної особи наведено в розділі ІІІ "Реструктуризація боргів боржника" книги четвертої "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ.

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

В силу пункту 11 частини третьої статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.

Відповідно до частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 вказав, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема, шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів. Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.

Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов'язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації (зокрема, постанови Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 916/1482/21, від 03.08.2023 у справі № 926/2987-б/20).

Суд також звертається до позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 щодо того, що нормами Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.

Стаття 124 КУзПБ встановлює загальні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника, серед яких є вимоги до умов, що мають бути зазначені у цьому плані (частина друга), а частиною четвертою цієї статті КУзПБ також визначені загальні вимоги до виконання плану реструктуризації боргів боржника - пропорційно за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів, у черговості, визначеній цим Кодексом. У разі реалізації в процедурі реструктуризації боргів майна боржника, яке є предметом забезпечення, план реструктуризації боргів має передбачати позачергове задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує. Кошти, що залишилися після реалізації майна боржника, яке є предметом забезпечення, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів згідно із затвердженим господарським судом планом реструктуризації боргів у черговості, визначеній цим Кодексом (частина четверта статті 124 КУзПБ).

Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував увагу Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки: повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо; надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог; подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ); повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ); погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:

- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ;

- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ);

- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ);

- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому, демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Така позиція висловлена Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

Верховний Суд у вказаній постанові, також, наголошує на ключовій ролі арбітражного керуючого на цьому етапі справи про неплатоспроможність фізичної особи, адже, саме йому належить подати суду на затвердження план реструктуризації боргів боржника, тому керуючий реструктуризацією зобов'язаний забезпечити розроблення такого плану відповідно до вимог статті 124 КУзПБ та з урахуванням економічно обґрунтованих пропозицій сторін, а також у встановлені строки подати його на схвалення зборам кредиторів та для затвердження - суду.

Верховний Суд у своїх постановах, неодноразово висловлювався щодо ролі арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Керуючий реструктуризацією зобов'язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого, виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до пунктів 9 - 11 частини п'ятої статті 119 КУзПБ при відкритті провадження у справі.

Водночас, розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частини 2, 3 статті 123 КУзПБ).

Відповідно до статті 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).

План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов'язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо).

Строк виконання плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність не може перевищувати п'ять років.

Порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника закріплений у статті 126 КУзПБ, яка передбачає подання керуючим реструктуризацією відповідної заяви протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів, розгляд такої заяви господарським судом протягом 10 днів з для її отримання із заслуховуванням кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.

Господарський суд зобов'язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником (частина 10 статті 126 КУзПБ).

Водночас, суд повинен проаналізувати зміст плану реструктуризації на відповідність положенням статті 124 КУзПБ через призму його обґрунтованості та узгодженості з самою природою реструктуризації, дослідити причини незгоди кредитора з таким планом та його умовами.

За змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо: - протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника; - зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте, не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з'ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.

Зокрема, у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 було відзначено, що до встановленого строку визнання боржника банкрутом за частиною першою статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 цього Кодексу, зобов'язаний з'ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

У постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 925/473/20 викладена правова позиція, що також підтримана у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, за змістом якої суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов'язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (частина перша статті 130 КУзПБ).

Адже, у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі, тощо.

Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (частина перша статті 130 КУзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.

Верховний Суд зауважив у наведеній вище постанові, що вказане безперечно не повинно залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд та сторони (учасники) справи не позбавлені можливості надавати оцінку поведінці боржника: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов'язань, маючи на меті фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.

Отже, у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому, враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема, закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов'язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже, за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

Така правова позиція висловлена Верховим Судом у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

Здійснюючи функцію судового контролю у даній справі, з огляду на встановлені обставини справи з урахуванням інтересів усіх учасників провадження у справі про неплатоспроможність, досліджуючи поданий боржником план реструктуризації та обставини несхвалення його зборами кредиторів, суд апеляційної інстанції, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов до наступних висновків: позиція кредитора щодо несхвалення плану реструктуризації боргів боржника ґрунтується на незгоді з передбаченим прощенням майже 100 % кредиторської заборгованості боржника та є зрозумілою, адже, надмірний утиск інтересів кредитора не може в кінцевому випадку зводитися до порушення його прав та інтересів в частині максимального задоволення визнаних судом грошових вимог до боржника шляхом справедливої реструктуризації заборгованості; будучи працездатною особою, боржником не зазначено в плані можливих додаткових заходів для отримання більшого доходу або реального передбачуваного доходу, або реалізації належній йому на праві власності земельної ділянки та, як наслідок, забезпечення погашення заборгованості перед кредиторами на умовах реструктуризації.

Пунктом 1 частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.

Зі змісту пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ вбачається, що якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути виявлені за наслідком перевірки керуючим реструктуризації недоліки щодо повноти та достовірності інформації, зазначеної у поданих ним (боржником) деклараціях, наступають визначені цією нормою наслідки у вигляді закриття провадження у справі. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20.

Суд першої інстанції звернув увагу, що конструкція пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

Наведені висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, яка є усталеною практикою при розгляді справ про неплатоспроможність фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства ОСОБА_1 разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність надано до господарського суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2021-2024.

31.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов звіт керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. від 29.03.2025 про результати перевірки декларацій про майновий стан ОСОБА_1 за 2022, 2023 та 2024, в якому зазначено, що керуючим реструктуризацією виявлено незадекларовані боржником відомості щодо майна ОСОБА_1 та членів її сім'ї.

При цьому арбітражним керуючим Кучерявим Д.В. у поданому звіті вказано, що 28.03.2025 від боржника надійшли виправлені декларації за 2022, 2023 та 2024, у яких ОСОБА_1 уточнено інформацію щодо рухомого та нерухомого майна боржника та членів її сім'ї. Зокрема, боржником зазначено відомості про належне їй та членам її сім'ї нерухоме майно та про його вартість, інформацію про рухоме майно (транспортні засоби) та його вартість, що належить членам сім'ї ОСОБА_1 , відомості про корпоративні права, що належать членам сім'ї боржника, та про майно боржника, яке перебуває у заставі (іпотеці).

Згідно з висновком керуючого реструктуризацією, викладеним у звіті від 29.03.2025 про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника, відомості про майно боржника та членів її сім'ї у виправлених деклараціях уточнені ОСОБА_1 у повному обсязі.

28.03.2025 (до отримання господарським судом звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій про майновий стан ОСОБА_1 за 2022 - 2024) до суду надійшло клопотання боржника від 20.03.2025 про долучення до матеріалів справи письмових пояснень про розгляд вимог кредиторів та уточнених декларацій ОСОБА_1 про майновий стан за 2022 - 2024, підписаних боржником 27.03.2025.

У подальшому 19.06.2025 до Господарського суду міста Києва боржником утретє (після поданої ОСОБА_2 заяви про закриття провадження у справі із посиланням, у тому числі, на недостовірність зазначених ОСОБА_1 відомостей в уточнених деклараціях про майновий стан боржника) подано уточнені декларації про майновий стан за 2022 - 2024, підписані боржником 18.06.2025, у додатках до заперечення ОСОБА_1 на заяву ОСОБА_2 про закриття провадження у справі.

09.07.2025 до суду вдруге надійшов звіт керуючого реструктуризацією від 09.07.2025 № 02-26/45 про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника ОСОБА_1 за 2022 - 2024, у якому зазначено, що 18.06.2025 ОСОБА_1 разом із запереченнями на заяву про закриття провадження у справі № 910/192/25 надала суду уточнюючі декларації за 2022, 2023 та 2024.

Згідно з висновком керуючого реструктуризацією, викладеним у звіті від 09.07.2025 № 02-26/45 про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника, подані ОСОБА_1 декларації про майновий стан від 18.06.2025 за 2022, 2023 та 2024 є правильними з викладеною у повному обсязі достовірною інформацією.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що певні неточності в деклараціях про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправлених декларацій.

Однак, у даній справі боржником тричі подавались декларації про майновий стан ОСОБА_1 за 2022, 2023 та 2024, останні з яких (підписані боржником 18.06.2025) надійшли до суду 19.06.2025, тобто вже після подання кредитором ОСОБА_2 заяви від 03.06.2025 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, що свідчить про недобросовісну поведінку боржника.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що аналіз пункту 11 частини третьої статті 116, пункту 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме: боржник подає до суду декларації; керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту; отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.

Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, обов'язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк, встановлений законом.

При цьому нормами Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 та від 06.10.2021 у справі №910/15694/20.

Судом першої інстанції зазначено, що Кодексом України з процедур банкрутства не встановлено можливості для боржника подавати виправлені декларації про майновий стан необмежену кількість разів. Водночас, законодавцем прямо встановлено, що керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, доводить результати перевірки до відома боржника, що є підставою для виправлення декларації у строк встановлений законом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у п. 44 постанови від 21.06.2022 у справі № 903/264/21.

Частиною 3 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства чітко визначено, що керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов'язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника, а не робити це багаторазово протягом періоду розгляду справи, у тому числі після подання кредитором заяви про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду щодо застосування частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, який викладений у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, до членів сім'ї такого боржника в обов'язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов'язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов'язків.

У постановах від 22.05.2022 у справі № 916/1482/21, від 03.08.2023 у справі № 926/2987-б/20 Верховний Суд звертав увагу, що інформація, яка міститься в державних реєстрах прав на нерухоме майно, рухоме майно тощо має офіційний характер, тож з метою забезпечення повноти та достовірності відомостей та усунення сумнівів у наявності прихованих активів, така інформація має бути отримана боржником та відображена в декларації про майновий стан, а в подальшому належно перевірена керуючим реструктуризацією задля складання звіту про результати перевірки декларації боржника.

Отже, відображена боржником в деклараціях про майновий стан інформація має відповідати правовстановлюючим документам, відомостям з державних реєстрів тощо.

Судом першої інстанції вірно враховано, що 13.03.2025 до суду надійшло повідомлення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.03.2025 № 7599/5/26-15-12-06-07-сі на виконання вимог ухвали суду від 14.02.2025 по справі № 910/192/25, до якого долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2022 по грудень 2024 щодо боржника та членів її сім'ї.

Таким чином, з 13.03.2025 офіційна інформація щонайменше про доходи ОСОБА_1 та членів її сім'ї за 2022, 2023 та 2024 роки, надана податковим органом, була доступна боржнику для ознайомлення та врахування, однак, не була використана/врахована боржником при поданні до господарського суду уточнених декларацій про майновий стан від 27.03.2025 за 2022, 2023 та 2024.

Крім того, у разі обгрунтованої неможливості самостійно отримати/надати інформацію про членів сім'ї, ОСОБА_1 не була позбавлена права звернутися до суду з відповідними клопотанням про витребування таких відомостей. Станом на 08.08.2025 такі клопотання до суду боржником не подавалися.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно відхилено доводи ОСОБА_1 стосовно того, що інформація про доходи батьків, а також про відчуження ними транспортних засобів і корпоративних прав, а також грошових коштів, отриманих в результаті відчуження зазначених активів, була невідома боржнику.

Неповнота зазначення боржником майнового стану членів її сім'ї є підставою відповідно до частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства для закриття провадження у справі, оскільки боржником недобросовісно не було вжито всієї повноти заходів для з'ясування, витребування відповідної інформації для подання до суду виправлених декларацій у встановлений КУзПБ 7-денний строк.

Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав з якими Кодекс України з процедур банкрутства пов'язує можливість альтернативного вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема, закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом при ухваленні рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Об'єктивна складова діяльності боржника полягає в аналізі наявних у боржника активів, економічної доцільності та ефективності їх використання для погашення наявного боргу перед кредитором.

Суб'єктивна складова діяльності боржника зводиться до аналізу поведінки боржника, яка повинна бути максимально відкритою щодо кредитора та суду і спрямована на пошук реальних шляхів погашення боргу перед ним до моменту визнання його банкрутом.

Обов'язком суду у вирішенні питання подальшої долі процедури неплатоспроможності є врахування інтересів усіх кредиторів у справі задля забезпечення дотримання їх прав та законних інтересів у максимальному задоволенні своїх вимог до боржника.

Суд першої інстанції критично поставився до поданих боржником після надходження до суду заяви кредитора про закриття провадження у справі повторних уточнених декларацій (через чотири місяці після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2025) без вказівки про неможливість отримання відповідної інформації з офіційних джерел з урахуванням невчинення ОСОБА_1 чи її представником відповідних активних дій для отримання такої інформації.

Судом першої інстанції вірно враховано також наступні обставини, що мали місце протягом провадження у справі № 910/192/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , а саме:

- боржником не надано на розгляд першим зборам кредиторів проект плану реструктуризації боргів. Натомість, боржником запропоновано продати належне ОСОБА_1 майно, дохід від реалізації якого спрямувати на погашення кредиторської заборгованості, а її залишок списати. Вказані обставини підтверджуються Протоколом зборів кредиторів ОСОБА_1 від 21.04.2025;

- у подальшому боржником подано до суду план реструктуризації боргів ОСОБА_1 , згідно з положеннями якого боржником запропоновано до погашення кредиторської заборгованості в загальному розмірі 360 000,00 грн. (0,64 % усієї заборгованості боржника) шляхом щомісячного перерахування на користь кредиторів грошових коштів у розмірі 6 000,00 грн. протягом 5 років та прощення її залишку в розмірі 56 199 846,30 грн. (99,36 % усієї заборгованості боржника). Вказані обставини підтверджуються додатком до клопотання ОСОБА_1 від 03.05.2025;

- при цьому проект плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 , поданий боржником разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, окрім щомісячного перерахування боржником на користь кредиторів грошових коштів у розмірі 6 000,00 грн. передбачав також реалізацію нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності, для задоволення вимог кредиторів, що відповідає положенням ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства. Вказані обставини підтверджується додатком до заяви ОСОБА_1 від 07.01.2025;

- ОСОБА_1 зазначено про небажання одночасно продавати все належне їй нерухоме майно та сплачувати щомісячні платежі задля погашення вимог кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. ОСОБА_1 вказано, що вона готова для часткового задоволення вимог кредиторів шляхом або реалізації усього належного їй майна у процедурі погашення боргів боржника, або щомісячного перерахування на користь кредиторів грошових коштів у розмірі 6 000,00 грн. у разі затвердження запропонованого боржником плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 у редакції від 01.05.2025. Вказані обставини підтверджуються Протоколом зборів кредиторів від 05.05.2025.

Таким чином, боржником з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність погіршено запропоновані ОСОБА_1 при поданні до суду заяви від 07.01.2025 умови реструктуризації кредиторської заборгованості, не подано на розгляд перших зборів кредиторів проекту плану реструктуризації та у подальшому запропоновано часткове погашення боргу (0,64 %) та прощення його залишку (99,36%), що, вочевидь, призвело би до порушення прав та законних інтересів кредиторів.

Такі дії/бездіяльність боржника підтверджують відсутність у ОСОБА_1 наміру ефективно співпрацювати з кредиторами задля досягнення основної мети процедури реструктуризації боргів боржника - максимального задоволення вимог кредиторів на справедливих та реальних умовах.

На переконання суду, вказані обставини свідчать про недобросовісне використання боржником судових процедур неплатоспроможності, тому така поведінка боржника не може вважатися добросовісною.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши поведінку боржника, з огляду на те, що у деклараціях про майновий стан наведена неповна та недостовірна інформація про доходи боржника та членів її сім'ї, що підтверджується поданими ОСОБА_1 повторними уточненими деклараціями про майновий стан (подання яких не передбачено Кодексом України з процедур банкрутства) від 18.06.2025 за 2022, 2023 та 2024, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства.

Крім того, відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Здійснюючи функцію судового контролю у даній справі, з огляду на встановлені обставини справи з урахуванням інтересів усіх учасників провадження у справі про неплатоспроможність, суд апеляційної інстанції зауважує, що позиція кредиторів ґрунтується на незгоді з передбаченим прощенням майже 100 % кредиторської заборгованості боржника та є зрозумілою, адже, надмірний утиск інтересів кредиторів не може в кінцевому випадку зводитися до порушення їхніх прав та інтересів в частині максимального задоволення визнаних судом грошових вимог до боржника шляхом справедливої реструктуризації заборгованості; будучи працездатною особою, боржницею не зазначено в плані можливих додаткових заходів для отримання більшого доходу або реального передбачуваного доходу, або реалізації належного їй на праві власності майна та, як наслідок, забезпечення погашення заборгованості перед кредитором на умовах реструктуризації.

Враховуючи викладені вище обставини щодо відсутності у боржника дієвого прагнення до компромісу з кредиторами, пропозиція прощення/списання 99,36 % кредиторської заборгованості (у зв'язку з чим план реструктуризації боргів не був погоджений зборами кредиторів, такі умови вочевидь призвели б до утиску прав і законних інтересів кредиторів), суд апеляційної інстанції розцінює це як намагання створити формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів, що свідчить про недобросовісне використання боржницею судових процедур неплатоспроможності з метою списання 99,36 % наявної заборгованості за рахунок надмірного утиску інтересів кредиторів.

Визначені у плані реструкутризації умови не можуть свідчити про реальні та беззаперечні наміри боржниці щодо досягнення цілей та завдань процедури реструктуризації, шляхом подання до суду виконуваного плану реструктуризації, в якому були б враховані інтереси як боржника, так і кредиторів, та які б були спрямовані на реальне погашення заборгованості перед кредиторами, а не її майже повне списання/прощення.

Отже, наданий до суду План реструктуризації боргів передбачає погашення 0,64 % та прощення 99,36 % кредиторської заборгованості боржника, односторонньо враховує інтереси виключно боржника, ігноруючи, при цьому, майнові інтереси кредиторів у справі.

Вказані обставини, на думку колегії суддів, свідчать про недобросовісну поведінку боржника у спірних правовідносинах, при ініціюванні процедури неплатоспроможності та на стадії подачі плану реструктуризації і затвердження його умов.

Враховуючи невідповідність умов поданого Боржником плану реструктуризації боргів боржника вимогам законодавства, оскільки цей план вказує на ознаки ухилення Боржника від виконання зобов'язань, який фактично має на меті не реструктуризацію боргів перед кредитором Боржника, як передбачає закон (стаття 124 КУзПБ), а фактичне списання заборгованості перед кредитором, та свідчить про зловживання Боржником правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність, ігнорування ним мети і завдань процедури реструктуризації боргів, суд першої інстанції інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку слід закрити провадження у справі про неплатоспроможність Боржника, в тому числі внаслідок його недобросовісної поведінки у цій справі про неплатоспроможність.

Також, з огляду на встановлені судом обставини, що вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 за ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 11 ст. 126 КУзПБ суд парвомірно відмовив керуючому реструктуризацією арбітражному керуючому Кучерявому Д.В. у задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника та залишив без розгляду клопотання арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. від 25.04.2025 про витребування інформації.

Враховуючи закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , судом першої інстанції правомірно припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів та припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 ОСОБА_11 .

Доводів скаржника по суті апеляційної скарги, які б спростували законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в апеляційній скарзі суду не наведено.

Місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно надав оцінку поданим стороною заяві та доказам у справі у їх сукупності, вірно застосував норми матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної ухвали, а тому колегія суддів доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі №910/192/25 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржницю.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі №910/192/25 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/192/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 06.04.2026

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко