вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" березня 2026 р. Справа№ 910/10158/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від позивача - Максимов О.М.
від відповідача - Рудченко Є.Д.
від третьої особи-1 - Колупаєв А.П.
від третьої особи-2 - Зєваков І.Г.
від третьої особи-3 - Горяча Ж.С.
від третьої особи-4 - Горяча Ж.С.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група Ковальська"
на рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2025 р. (повний текст складено 23.12.2025 р.)
у справі № 910/10158/25 (суддя - Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група Ковальська"
до Антимонопольного комітету України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача
1. Компанія "Divinereach Limited"
2. Компанія "CRH Eastern Europe B.V."
3. Приватне акціонерне товариство "Віпцем"
4. Компанія CRH Ukraine B.V.
про визнання недійсним рішення,
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група Ковальська" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 19.06.2025 р. № 249-р "Про надання дозволу на концентрацію".
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що оспорюване рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з'ясування та доведення обставин, які мають значення для справи про концентрацію, оскільки під час ухвалення рішення відповідач не врахував обставини, які мали вирішальне значення, а саме взяті на себе CRH Ukraine B.V. зобов'язання, метою яких було усунення потенційних ризиків обмеження конкуренції у зв'язку з придбанням компанією цементних активів Dyckerhoff в Україні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 р. залучено до участі у справі № 910/10158/25 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Компанію "Divinereach Limited", Компанію "CRH Eastern Europe B.V." та Приватне акціонерне товариство "Віпцем".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 р. залучено до участі у розгляді справи № 910/10158/25 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Компанію CRH Ukraine B.V.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.11.2025 р. у справі № 910/10158/25 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група Ковальська" у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група Ковальська" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що під час ухвалення оскаржуваного рішення від 19.06.2025 р. № 249-р відповідачем не було враховано обставини, які мали вирішальне значення при ухваленні іншого рішення Антимонопольного комітету України № 304-р від 05.09.2024 р., а саме взяті на себе CRH Ukraine B.V. зобов?язання, метою яких було усунення потенційних ризиків обмеження конкуренції у зв?язку з придбанням цементних активів Dyckerhoff в Україні.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група Ковальська" у справі № 910/10158/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 р. поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10158/25 та призначено до розгляду на 17.02.2026 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 р. було відкладено розгляд справи до 10.03.2026 р.
У судовому засіданні 10.03.2026 р. було оголошено перерву до 31.03.2026 р. після надання учасниками справи усних пояснень стосовно апеляційної скарги.
У судовому засіданні 31.03.2026 р. представники учасників справи у судових дебатах підтримали пояснення стосовно апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
19.06.2025 р. Антимонопольним комітетом України було прийнято рішення № 249-р "Про надання дозволу на концентрацію", яким надано дозвіл Компанії "Divinereach Limited" (м. Дублін, Ірландія) на набуття (разом із Компанією "CRH UKRAINE B.V." (м. Роттердам, Нідерланди)) контролю над Компанією "CRH Eastern Europe B.V." (м. Амстердам, Нідерланди), що забезпечує здійснення контролю над Приватним акціонерним товариством "Віпцем".
На думку позивача, спір у справі виник у зв'язку з тим, що під час ухвалення рішення № 249-р від 19.06.2025 р. "Про надання дозволу на концентрацію" відповідач не врахував обставин, які мали вирішальне значення, а саме взяті на себе CRH Ukraine B.V. зобов'язання, метою яких було усунення потенційних ризиків обмеження конкуренції у зв'язку з придбанням компанією цементних активів Dyckerhoff в Україні.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Статтею 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб'єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, а щодо розгляду та вирішення справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання - також з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".
За ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єктів господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
У сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надавати висновки, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації, висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; переглядати, перевіряти рішення, прийняті органами Антимонопольного комітету України в межах компетенції; дозволяти або забороняти узгоджені дії, концентрацію; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; здійснювати повноваження, передбачені пунктами 6, 11, 12, 15 і 16 частини першої цієї статті; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.
Як передбачено ч. 1 ст. 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за результатами розгляду справ про узгоджені дії, концентрацію приймається рішення:
- Антимонопольним комітетом України - про надання дозволу на узгоджені дії; заборону узгоджених дій; надання дозволу на концентрацію; погодження установчих документів господарських товариств, об'єднань чи змін до них; заборону концентрації;
- адміністративною колегією Антимонопольного комітету України - про надання дозволу на концентрацію; погодження установчих документів господарських товариств, об'єднань чи змін до них; надання дозволу на узгоджені дії, крім дозволів на підставі частини першої статті 10 цього Закону; заборону узгоджених дій;
- державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, відповідною адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України - про надання дозволу на узгоджені дії, крім дозволів на підставі частини першої статті 10 цього Закону; заборону узгоджених дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України надає дозвіл на концентрацію у разі, якщо така концентрація не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на ринку.
Так, у даному випадку концентрація полягає у придбанні Компанією "Divinereach Limited" акцій Компанії "CRH Eastern Europe B.V." (м. Амстердам, Нідерланди) у розмірі, що забезпечує досягнення 25 відсотків голосів у вищому органі управління компанії, з правом вето для забезпечення блокування ключових управлінських рішень вищого органу управління Компанії "CRH Eastern Europe B.V.".
Вбачається, що концентрація буде здійснена на підставі договору купівлі-продажу акцій, укладеного 23.04.2025 р. між компаніями "Divinereach Limited" і "CRH UKRAINE B.V." (далі - договір).
У дату закриття договору між компаніями "Divinereach Limited" і "CRH UKRAINE B.V." буде підписано акціонерний договір стосовно управління Компанією "CRH Eastern Europe B.V." та Приватним акціонерним товариством "Віпцем" (далі - ПрАТ "Віпцем") (м. Київ, Україна) (далі - акціонерний договір), також затверджено нову редакцію статуту Компанії "CRH Eastern Europe B.V.".
Акції Приватного акціонерного товариства "Віпцем" у розмірі 100% станом на дату закриття договору (але в будь-якому випадку не пізніше ніж о 23:59 год 13 липня 2025 року) будуть передані Компанії "CRH Eastern Europe B.V." згідно з положеннями додатка 2 до договору. Також буде затверджена нова редакція статуту Приватного акціонерного товариства "Віпцем".
Реалізація права вето міноритарного акціонера буде здійснюватися шляхом прийняття рішень єдиним акціонером ПрАТ "Віпцем" ? Компанією "CRH Eastern Europe B.V." за участю міноритарного акціонера.
Внаслідок концентрації та на умовах, викладених в положеннях проекту акціонерного договору, статутів Компанії "CRH Eastern Europe B.V." та Приватногого акціонерного товариства "Віпцем", Компанія "Divinereach Limited" разом із Компанією "CRH UKRAINE B.V." набуде прямий спільний контроль над Компанією "CRH Eastern Europe B.V." та опосередкований спільний контроль над Приватним акціонерним товариством "Віпцем".
Концентрація буде здійснена на виконання зобов'язання, яке обумовлене рішенням Антимонопольного комітету України від 05.09.2024 р. № 304-р, яким надано дозвіл на концентрацію.
За інформацією заявників Компанія "CRH Eastern Europe B.V." здійснює діяльність фінансового холдингу та не здійснює діяльності на території України. Компанія "CRH Eastern Europe B.V." на дату здійснення концентрації безпосередньо володітиме 100 відсотками акцій Приватного акціонерного товариства "Віпцем", яке здійснює діяльність з виробництва та продажу, просування або дистрибуції цементної продукції; єдиним власником Компанії "CRH Eastern Europe B.V." та Приватного акціонерного товариства "Віпцем" є компанія "CRH UKRAINE B.V.", яка здійснює діяльність фінансового холдингу та не здійснює діяльності на території України. Компанія "CRH UKRAINE B.V.", крім вказаних суб'єктів господарювання, також пов'язана відносинами контролю з резидентами та нерезидентами України, які утворюють групу суб'єктів господарювання CRH (далі - Група CRH), та здійснюють діяльність, зокрема, на території України з виробництва та продажу цементу, готових для використання розчинних бетонних сумішей, виробів із бетону для будівництва, надання транспортних послуг у рамках договорів про поставку цементу/бетону, надання послуг консультування з питань комерційної діяльності й керування. Кінцеві бенефіціари в Компанії "CRH UKRAINE B.V." відсутні.
Компанію "CRH UKRAINE B.V." опосередковано контролює Компанія "CRH plc" (Ірландія), акції якої торгуються на фондових біржах. Жодна особа не володіє більше ніж 10 відсотками акцій Компанії "CRH plc"; Компанія "Divinereach Limited" здійснює діяльність інвестиційного холдингу та не здійснює діяльності на території України; Компанія "Divinereach Limited" пов'язана відносинами контролю із суб'єктами господарювання - нерезидентами України, які утворюють групу суб'єктів господарювання Fitzditton (далі - Група Fitzditton); кінцевими бенефіціарними власниками Групи Fitzditton є фізичні особи - громадяни Ірландії.
На підставі викладеного Антимонопольний комітет України дійшов висновку, що заявлена концентрація не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на товарних ринках України.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання (далі - концентрація).
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України надає дозвіл на концентрацію у разі, якщо така концентрація не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на ринку.
Як передбачено ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції", концентрацією визнається, зокрема безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність в інший спосіб чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує можливість чинити вирішальний вплив, у тому числі досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.
За ст. 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції" концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього одержання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України в усіх випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону, якщо: сукупні вартісні показники усіх учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, у тому числі за кордоном, перевищують суму, еквівалентну 30 мільйонам євро, і при цьому вартісні показники в Україні не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищують суму, еквівалентну 4 мільйонам євро, у кожного; або вартісні показники в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищують суму, еквівалентну 8 мільйонам євро, і при цьому обсяг реалізації товарів хоча б одного іншого учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 150 мільйонам євро.
Згідно зі ст. 23 Закону України "Про захист економічної конкуренції" учасниками концентрації визнаються, зокрема: суб'єкти господарювання, стосовно яких здійснюється або має здійснитися злиття, приєднання; суб'єкти господарювання, які набувають або мають намір набути контроль над суб'єктом господарювання, та суб'єкти господарювання, щодо яких набувається або має набутися контроль.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про захист економічної конкуренції" учасники узгоджених дій, учасники концентрації, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України, звертаються: із заявою про надання дозволу на узгоджені дії - до Антимонопольного комітету України чи його територіальних відділень; із заявою про надання дозволу на концентрацію - до Антимонопольного комітету України.
Як передбачено ст. 28 Закону України "Про захист економічної конкуренції", якщо протягом строку розгляду заяви, передбаченого частиною першою статті 27 цього Закону, органами Антимонопольного комітету України не виявлено підстав для заборони узгоджених дій, концентрації та якщо узгоджені дії, концентрація не заборонені відповідно до Закону України "Про санкції", органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію. Рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію також вважається прийнятим, якщо протягом строку розгляду заяви, передбаченого частиною першою статті 27 цього Закону, органи Антимонопольного комітету України не розпочали розгляд справи про узгоджені дії, концентрацію відповідно до частини першої статті 30 цього Закону, за умови, що узгоджені дії, концентрація не заборонені відповідно до Закону України "Про санкції".
Позивач посилається на те, що під час ухвалення спірного рішення від 19.06.2025 р. № 249-р відповідачем не було враховано обставини, які мали вирішальне значення при ухваленні іншого рішення Антимонопольного комітету України № 304-р від 05.09.2024 р., а саме взяті на себе CRH Ukraine B.V. зобов?язання, метою яких було усунення потенційних ризиків обмеження конкуренції у зв?язку з придбанням цементних активів Dyckerhoff в Україні.
Вбачається, що рішення Антимонопольного комітету України № 304-р від 05.09.2024 р. та спірне рішення № 249-р від 19.06.2025 р. це два окремі, непов'язані між собою рішення, які прийняті в межах двох окремих процедур стосовно двох окремих концентрацій на ринку цементу.
Так, рішення Антимонопольного комітету України № 304-р від 05.09.2024 р. стосується концентрації щодо придбання компанією CRH Ukraine B.V. акцій третьої особи-3 у Компанії Dyckerhoff GmbH. Вказане рішення було прийнято Антимонопольним комітетом України за результатами розгляду саме справи про концентрацію.
При цьому, рішення Антимонопольного комітету України № 249-р від 19.06.2025 р. стосується концентрації щодо набуття Компанією Divinereach Limited спільного (разом з CRH Ukraine B.V.) контролю над Приватним акціонерним товариством "Віпцем" та Компанією CRH Eastern Europe B.V. Вказане рішення було прийнято Антимонопольним комітетом України за результатами розгляду заяви про концентрацію.
Виконання зобов?язань, передбачених рішенням Антимонопольного комітету України № 304-р від 05.09.2024 р., є окремою процедурою, яка передбачає необхідність особи, на яку такі зобов'язання покладені, звітувати Антимонопольному комітету України у встановлені рішенням строки про виконання відповідних зобов'язань. Неналежне виконання зобов?язань може призвести до негативних наслідків, передбачених ст. ст. 52, 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Проте, зазначене не є підставою для визнання недійсним окремого рішення про надання дозволу на концентрацію.
Стосовно твердження позивача про те, що концентрація, передбачена спірним рішенням, не є належним виконанням зобов'язання, передбаченого рішенням Антимонопольного комітету України № 304-р від 05.09.2024 р., судова колегія зазначає наступне.
Вбачається, що спірним рішенням на Компанію CRH Ukraine B.V. було покладено, зокрема, зобов?язання протягом 9 місяців з моменту здійснення заявлених концентрацій передати придбаний пакет акцій Приватного акціонерного товариства "Дікергофф цемент Україна" спеціально створеній Компанією CRH Ukraine B.V. юридичній особі та продати або іншим чином передати акції (частку) у розмірі від 25% до 28% статутного капіталу холдингової компанії третій особі, не пов?язаній відносинами контролю з Компанією CRH Ukraine B.V., з правами вето (для забезпечення блокуванням ключових управлінських рішень вищого органу управління Холдингової компанії).
Тобто, Компанія CRH Ukraine B.V. була зобов?язана передати відповідні акції будь-якій третій особі, не пов?язаній з нею відносинами контролю.
Правова природа надання Антимонопольним комітетом України дозволу на концентрацію полягає в оцінці допустимості здійснення певної концентрації з огляду на положення законодавства про захист економічної конкуренції, тобто в оцінці її впливу на певний ринок. Антимонопольний комітет України надає дозвіл не на фактичне придбання акцій (часток, паїв), злиття суб'єктів господарювання або створення нового суб'єкта господарювання тощо, а лише підтверджує можливість вчинення таких дій без порушення норм законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки вони не призводять до монополізації або суттєвого обмеження конкуренції на товарних ринках України (постанова Верховного Суду від 19.12.2023 р. у справі № 910/21620/21).
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Таким чином Антимонопольний комітет України, надаючи дозвіл на концентрацію, діяв у межах своїх повноважень, у порядку та спосіб, встановлений законом, а відтак, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як передбачено ч. 2 ст. 20 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 р. у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 р. у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 р. у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 р. у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 р. у справі № 904/7841/21, від 29.08.2023 р. у справі № 910/5958/20.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Разом з цим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
Відсутність порушення прав та інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі № 910/15262/18 та від 03.03.2020 р. у справі № 910/6091/19.
Перевіряючи дії Антимонопольного комітету України на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Антимонопольного комітету України, з'ясовує і визначає наявність або відсутність, а відтак доведеність або недоведеність, обґрунтованість чи необґрунтованість передбачених ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України через критерії неповноти з'ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, неправильності застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що при прийнятті оспорюваного рішення Антимонопольний комітет України діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, висновки, викладені у його рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими, в той час як вимога позивача про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 19.06.2025 р. № 249-р "Про надання дозволу на концентрацію" є необґрунтованою, недоведеною та не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
За ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2025 р. у справі № 910/10158/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група Ковальська" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група Ковальська" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2025 р. у справі № 910/10158/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група Ковальська".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06.04.2026 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко