вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" березня 2026 р. Справа № 910/6906/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Кітовський В.Л.;
відповідача - Яндульський Д.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Подс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 (повне рішення складене 16.12.2025)
у справі №910/6906/25 (суддя - Алєєва І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Подс»
до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
про визнання недійсним одностороннього правочину.
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Подс» звернулося з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним одностороннього правочину Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку №20.1.0.0.0/7-240418/457 від 18.04.2024, який оформлений рішенням про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору від 17.04.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у повідомленні про відмову від підтримання ділових відносин жодним чином не роз'яснено, які саме дії позивача стали підставою для відмови від підтримання ділових відносин, до нього не додано безпосередньо рішення від 17.04.2024. На переконання позивача, відповідач не підтвердив наявності підстав для припинення ділових відносин з позивачем у зв'язку з установленням клієнту неприйнятно високого ризику відповідно до ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення», тому оспорюваний односторонній правочин суперечить положенням ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 відкрито провадження у справі №910/6906/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 (повне рішення складене 16.12.2025) у справі №910/6906/25 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Подс» відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Подс» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Доводи скаржника зводяться до наступного:
- рішення суду першої інстанції не містить будь-якої оцінки фактичних обставин, які були підставою для вчинення банком оспорюваного правочину, та наведених позивачем доводів на спростування наявності відповідних підстав. Натомість, суд обмежився виключно посиланням на норми ст. 7, 15 Закону України Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» та норми Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою НБУ №65 від 19.05.2020, і зробив висновок, що банк зобов'язаний в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком;
- в оскаржуваному рішенні не надано оцінки доводам позивача та поданим ним доказам, не перевірено правомірність вчинення банком одностороннього правочину про відмову від підтримання ділових відносин і не встановлено, що у відповідача взагалі були підстави для відмови від підтримання ділових відносин.
В апеляційній скарзі також викладено клопотання про долучення до матеріалів справи копії наказу Рівненської обласної військової адміністрації №978 від 18.11.2025 «Про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Подс» критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період».
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 апеляційну скаргу у справі №910/6906/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6906/25, призначено її до розгляду на 03.02.2026, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву.
Водночас, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» у встановлений процесуальний строк не скористалося правом на подання відзиву, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
29.01.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Подс» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яку ухвалою від того ж дня задоволено.
Водночас, судове засідання, призначене на 03.02.2026, не відбулося у зв'язку з оголошенням в місті Києві сигналу повітряної тривоги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 справу призначено до розгляду на 05.03.2026.
23.02.2026 від представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке ухвалою від 02.03.2026 задоволено.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/812/26 від 04.03.2026 у зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6906/25.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 апеляційну скаргу у справі №910/6906/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 справу №910/6906/25 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
У призначене засідання суду 05.03.2026 з'явилися представники сторін.
Судом поставлено на обговорення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Подс», викладене в апеляційній скарзі, про долучення до матеріалів справи копії наказу Рівненської обласної військової адміністрації №978 від 18.11.2025. Представник відповідача заперечив щодо задоволення клопотання про долучення зазначеного доказу до матеріалів справи.
Апеляційний суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Подс» про долучення до матеріалів справи доказу, оскільки позивачем порушено приписи ст. 80 та 269 ГПК України та не обґрунтовано неможливість подання доказу до суду першої інстанції.
Надалі судом розпочато розгляд апеляційної скарги по суті, заслухано пояснення представників сторін та оголошено перерву в судовому засіданні до 24.03.2026 з метою додаткового з'ясування обставин справи.
19.03.2026 представником Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» подано клопотання про закриття провадження, у якому останній просить на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Подс», який оформлений рішенням про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору від 17.04.2024.
В судове засідання 24.03.2026 з'явилися представники сторін.
Судом поставлено на обговорення клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Представник позивача заперечив щодо задоволення вказаного клопотання.
Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 24.03.2026, постановив відмовити у задоволення вищевказаного клопотання, оскільки:
- відповідачем не доведено наявність підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України;
- предметом даного спору є визнання недійсним одностороннього правочину банку №20.1.0.0.0/7-240418/457 від 18.04.2024, а не безпосередньо рішенням про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору від 17.04.2024, яким обґрунтовано такий односторонній правочин;
- судове рішення про закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України в суді апеляційної інстанції може бути ухвалене лише внаслідок скасування оскаржуваного рішення, проте відповідач не подавав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 та не просив його скасувати.
Після розгляду клопотання суд продовжив розгляд апеляційної скарги, дослідив докази та заслухав виступи представників сторін в судових дебатах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин даної справи убачається, що позивачу на підставі договору банківського рахунку від 03.01.2024 було відкрито в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» банківські рахунки у гривні №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , що підтверджується відповідними довідками.
В анкеті при відкритті рахунку позивач вказав, що товариство планує отримувати надходження у вигляді фінансової допомоги та від господарської діяльності, здійснювати зовнішньоекономічну діяльність.
Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, 12.03.2024 позивач отримав від відповідача лист №20.1.0.0.0/7-240312/14808, у якому Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» просило на підставі ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» надати наступну інформацію та документи, що стосуються діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Подс»:
- документи, що засвідчують право власності/оренди на виробничі/складські приміщення/офісні приміщення/транспортні засоби товариства;
- опис бізнесу з визначенням змісту та мети діяльності, позиції на ринку, наявність/відсутність штату найманих працівників, основних джерел та обсягів надходження коштів і наступної реалізації послуг;
- договори та пояснення економічної доцільності використання фінансової допомоги від ТОВ «ТЕК СПЕЦТРАНС-АГРО», ТОВ «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК». Надати пояснення щодо джерел походження коштів для надання/повернення фінансової допомоги як Товариством з обмеженою відповідальністю «Подс», так і його контрагентами;
- договори з контрагентами на території України, яким буде реалізовано імпортований товар від нерезидента HUAYAO NETWORK TECHNOLOGY CO., LIMITED (Гонконг (Сянган) (НК)) та всі супутні документи до них, а саме розрахунки, специфікації, акти прийому-передачі товару, видаткові накладні, замовлення на транспортування, маршрутні листи.
У листі відповідач також зазначив, що вищезазначені документи мають бути надані/надіслані до банку протягом 10 робочих днів від дня надсилання цього повідомлення.
Також позивач був попереджений, що ненадання необхідних документів для здійснення перевірки є підставою для відмови в обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення».
Позивач на вказаний запит надав відповідь листами за вих. №№12 та 13 від 15.03.2024.
У листі №12 від 15.03.2024 позивач повідомив про наступні обставини:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Подс» є суб'єктом господарювання, яке хоче здійснювати господарську діяльність у сфері торгівлі іншими товарами господарського призначення;
- ОСОБА_1 є засновником товариства згідно рішення №1 від 05.12.2023. Для здійснення діяльності у товаристві станом на 15.03.2024 оформлено 1 особу, а саме директора ОСОБА_1. На підприємстві планується закуповувати товар за кордоном і перепродавати на вітчизняному ринку. Основними покупцями мають бути фізичні особи, де буде заключатися усний договір, проте ведуться переговори на оптову торгівлю. Планується оформити в якості працівника менеджера зі збуту. Основним постачальником товарів є нерезидент - HUAYAO NETWORK TECHNOLOGY CO., LIMITED (CHINA) згідно з імпортним договором №0112 від 12.01.2024. Вказані товари позивач планував реалізовувати, зокрема через оптову торгівлю. Дана компанія є загальновідомим виробником даного виду товарів і користується вигідною ціновою політикою;
- метою діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Подс» є одержання максимально можливого прибутку за рахунок реалізації споживачам товарів, які будуть імпортуватися з-за кордону. Основним джерелом надходження коштів підприємства є залучені позики від дружніх товариств, а саме ТОВ «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК» та ТОВ «ТЕК СПЕЦТРАНС-АГРО». Проте, при реалізації отриманого товару основним джерелом надходження буде виручка, отримана в господарській діяльності;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Подс» орендує складські приміщення/земельні ділянки, які знаходяться на території: 34504, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Варшавська, 6-Г, що підтверджується договором оренди №03.01/1 та актом прийому-передачі від 03.01.2024. Товариство здійснюватиме оплату за послуги оренди приміщення і комунальні послуги згідно вищевказаного договору.
У листі №13 від 15.03.2024 позивач повідомив банку наступну інформацію та відомості:
- для здійснення фінансових операцій, а саме для попередньої оплати за товар нерезиденту згідно контракту №0112 від 12.01.2024, укладеного з HUAYAO NETWORK TECHNOLOGY CO., LIMITED, та інвойсу було заключено договори позики з ТОВ «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК» №1104/2024-1 від 11.01.2024 та з ТОВ «ТЕК СПЕЦТРАНС-АГРО» №1104/2024 від 11.01.2024;
- ТОВ «ТЕК СПЕЦТРАНС-АГРО» є постійним партнером, який зареєстрований 21.08.2017 та поступово розвивається, щоб ефективно задовольняти потреби своїх клієнтів. Компанія виконує усі свої процеси з великою обережністю та вигідною ціновою політикою, вантажоперевезення автомобільних транспортних засобів, техобслуговування і ремонт моторних транспортних засобів;
- ТОВ «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК» є постійним партнером, який зареєстрований 02.10.2018. Займається техобслуговуванням та ремонтом моторних транспортних засобів, неспеціалізованою оптовою торгівлею, транспортною обробкою вантажів.
На підтвердження викладених обставин позивачем до матеріалів справи надано відповідні копії договорів позики, оренди, акту приймання-передачі та контракту, про які зазначалося в листах, адресованих Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк».
Водночас, 18.04.2024 відповідач надіслав позивачу повідомлення №20.1.0.0.0/7-240418/457 про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, у якому вказувалося, що банком 17.04.2024 було прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору, мотивоване встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненаданням необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановленням даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/поданням інформації з метою введення в оману банку.
У повідомленні відповідач також зазначив, що внаслідок прийнятого рішення про відмову достроково за ініціативою банку розриваються укладені договори банківського обслуговування/депозитні (вкладні) договори та договори, укладені з метою отримання інших банківських послуг (продуктів), що не передбачають відкриття поточних рахунків, та закриваються поточні/депозитні та інші рахунки після здійснення завершальних операцій.
Проте, за доводами позивача, у повідомленні про відмову від підтримання ділових відносин жодним чином не роз'яснено, які саме дії позивача стали підставою для відмови від підтримання ділових відносин, і до нього не додано безпосередньо рішення від 17.04.2024.
Вказані обставини слугували підставою для звернення з даним позовом, в обґрунтування якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Подс» зазначило, що відповідач не підтвердив наявності підстав для припинення ділових відносин з позивачем у зв'язку з установленням клієнту неприйнятно високого ризику відповідно до ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення», тому оспорюваний односторонній правочин суперечить положенням ч. 1 ст. 203 ЦК України та підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив наступне:
- підставою для встановлення неприйнятно високого ризику є наявність критерію, визначеного ч. 6 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення», а саме наявність обґрунтованих підозр про здійснення клієнтом (групою, у складі групи) операцій ВК/ФТ, інших злочинів, що є підставою для встановлення клієнту неприйнятно високого ризику ділових відносин;
- в силу вимог спеціального законодавства у визначених випадках у банка існує прямий обов'язок встановити для клієнта неприйнятно високий ризик та розірвати ділові відносини з таким клієнтом, що і було встановлено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Подс»;
- обґрунтованість рішення банку відносно позивача підтверджується виявленими відповідачем ознаками підозрілості операцій відповідно до ст. 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення», додатку 19 «Посилені заходи належної перевірки клієнта» та додатку 20 «Індикатори підозрілості фінансових операцій» до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою правління Національного банку України №65 від 19.05.2020, а також висновку у вигляді службової записки напрямку «Фінансовий моніторинг» банку №E.17.U.0.0/4-7016343 від 17.04.2024 «Висновок НФМ. Розірвання ділових відносин, клієнт ТОВ «ПОДС» ЄДРПОУ 45391266 та ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 /По правилу «Import. Контроль операцій ЗЕД» проєкту «Розумний облік» розраховані алерти»;
- наданий відповідачем висновок напрямку «Фінансовий моніторинг» №E.17.U.0.0/4-7016343 від 17.04.2024 складено уповноваженим підрозділом, відповідальним за фінансовий моніторинг, який володіє спеціальними знаннями та навичками для виявлення та запобігання ризикам відмивання коштів та фінансування тероризму, а також для дотримання вимог законодавства у сфері ПВК/ФТ, і зазначений документ є належним та достатнім доказом законності та обґрунтованості дій банку.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов таких висновків:
- виходячи з аналізу норм Цивільного кодексу України у взаємозв'язку з нормами спеціального законодавства про фінансовий моніторинг, банки зобов'язані встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин стосовно клієнтів у разі, зокрема, неможливості виконувати визначені Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. У разі встановлення для клієнта (групи клієнтів) неприйнятно високого ризику, банк в тому числі у порядку ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» зобов'язаний відмовитись від договірних відносин з таким (такими) клієнтами;
- направлення відповідачем повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору банківського обслуговування узгоджуються з приписами Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
З наведеними вище висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги. Клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
Згідно зі ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до банківських послуг, зокрема, належить відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу).
Банк має право надавати платіжні послуги відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» з урахуванням вимог цього закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють діяльність банків.
За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Договір банківського рахунка укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка в банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 ЦК України).
Як було зазначено, 03.01.2024 відповідачем було відкрито позивачу банківські рахунки у гривні №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
Статтею 341 Господарського кодексу України, положення якого були чинними станом на час виникнення спірних правовідносин сторін, зокрема, передбачено, що розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.
Частина 1 ст. 1074 ЦК України встановлює, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Відповідно до ч. 4 ст. 1075 ЦК України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку внаслідок встановлення клієнту неприйнятно високого ризику на підставі ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон №361-IX), що, зокрема, зазначено у повідомленні №20.1.0.0.0/7-240418/457 від 18.04.2024.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону №361-IX суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
Пунктом 39 ч. 1 ст. 1 Закону №361-IX визначено, що неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.
Як встановлено п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №361-IX, банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону №361-IX суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:
- неможливості виконувати визначені цим законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;
- наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Згідно положень ст. 11 Закону №361-IX на банки покладено обов'язок здійснювати належну перевірку клієнтів, в тому числі шляхом проведення ідентифікації та верифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України.
Частиною 3 ст. 12 Закону №361-IX унормовано, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин з метою визначення, чи є такі фінансові операції або дії клієнта підозрілими.
Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України №65 від 19.05.2020 (далі - Положення №65).
Пунктами 34-37 Положення №65 передбачено, що банк зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.
Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації.
Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.
Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.
Критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до Положення №65, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (п. п. 45, 46 Положення №65).
Враховуючи зазначені вище норм ЦК України у взаємозв'язку з нормами спеціального законодавства про фінансовий моніторинг, можна зробити висновок, що банки зобов'язані встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин стосовно клієнтів у разі, зокрема, неможливості виконувати визначені Законом №361-IX обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. У разі встановлення для клієнта (групи клієнтів) неприйнятно високого ризику, банк в тому числі у порядку ст. 15 Закону №361-IX зобов'язаний відмовитись від договірних відносин з таким (такими) клієнтами.
Відповідно до висновку банку у вигляді службової записки напрямку «Фінансовий моніторинг» №E.17.U.0.0/4-7016343 від 17.04.2024 «Висновок НФМ. Розірвання ділових відносин, клієнт ТОВ «ПОДС» ЄДРПОУ 45391266 та ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 /По правилу «Import. Контроль операцій ЗЕД» проєкту «Розумний облік» розраховані алерти», підставами для встановлення неприйнятно високого ризику для Товариства з обмеженою відповідальністю «Подс» та пов'язаної з ним особи є:
- наявність критерію, визначеного ч. 6 ст. 7 Закону №361-IX, а саме неможливість банку виконувати визначені законом Закону №361-IX обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з клієнтом чи фінансовою операцією;
- наявність критерію, визначеного п. 61 розділу IV Положення №65 - клієнт (особа), щодо якого у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ним (ними) операцій ВК/ФТ, інших злочинів.
За результатами дослідження підстав та обґрунтованості встановлення банком позивачу категорії ризику на рівні неприйнятно високого, колегія суддів встановила такі обставини.
Так, зміст висновку банку свідчить про наступне.
Обґрунтування щодо підозр, відповідно до яких зазначена діяльність клієнтів сприяє ВК/ФТ або вчиненню інших злочинів:
Підставою для фіксування підозр є розраховані алерти по правилу «Import. Контроль операцій ЗЕД» проєкту «Розумний облік». Клієнти згуртовані відповідно до однотипних ознак ризиковості та підозри щодо фіктивного підприємництва у сфері експортних операцій.
Відповідно до Типологічного дослідження «Відмивання доходів від податкових злочинів» (2020 рік) виявлено інструменти в п. 6.2, що використовувалися клієнтом в ході проведення операцій.
ТОВ «ПОДС»:
Дата заснування - 27.12.2023 (3 місяці)
Основний вид діяльності - 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами
Місцезнаходження - Україна, 34504, Рівненська обл., Сарненський р-н, місто Сарни, вул. Варшавська, будинок 6Г
Статутний капітал - 10000,00 грн
Засновник - ОСОБА_1, АДРЕСА_1 .
Обороти по рахунку НОМЕР_4 з 01.01.2023 склали 4 млн грн. Надходження первинної фінансової допомоги в сумі 4 млн грн. Внесок до статутного капіталу від засновника в сумі 10 тис. грн. Перерахування коштів на здійснення валютно-обмiнних операцій в сумі 3,785 млн грн, виплату авансу, за послуги перекладу, податки.
Тобто, при проведенні перевірки банком було виявлено, що суму поворотної фінансової допомоги майже в повному обсязі було використано на здійснення валютно-обмінних операцій.
Враховуючи неочевидну економічну доцільність здійснених операцій по рахунку 2600* клієнта, надіслано запит клієнту ТОВ «ПОДС» (ЄДРПОУ 45391266) від 12.03.2024 №20.1.0.0.0/7-240312/14808, про який колегією суддів було зазначено вище.
В якості відповіді клієнтом було надано: договір оренди приміщення, опис діяльності, договори поворотної фінансової допомоги.
Ознаки ризиковості:
- транзитна діяльність з використанням рахунків банку;
- використання продуктів банку (операції купівлі валюти/транскордонні перекази) з метою легалізації коштів невстановленого походження;
- операції господарської діяльності в т. ч. у сфері ЗЕД - результат внесення коштів невстановленого походження.
Критеріїв, відповідно до постанови правління НБУ №26 від 16.03.2023 «Про розкриття інформації щодо зв'зків клієнтів із державою, що здійснює збройну агресію проти України», не встановлено.
Фінансові операції та/або дії клієнта банк вважав підозрілими за ознакою, визначеною ст. 12 Закону №361-IX та додатком 19 «Посилені заходи належної перевірки клієнта» до Положення №65, а саме:
- фінансові операції клієнта є складними, незвично великими для його діяльності або не відповідають фінансовому стану.
Згідно з додатком 20 «Індикатори підозрілості фінансових операцій» до Положення №65:
- фінансова операція/сукупність пов'язаних між собою фінансових операцій не є характерною/характерними для звичайної діяльності клієнта (наприклад, цілі, тип та обсяг операції), а надані пояснення не є аргументованими;
- нетипова активність за рахунками клієнта.
Враховуючи вищевикладене, діяльність клієнта визнано підозрілою.
При ухваленні рішення банк керувався положеннями типологічних досліджень, затвердженими наказами Державної служби фінансового моніторингу України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Зокрема, банком використано положення Типологічного дослідження «Актуальні методи, способи, інструменти легалізації (відмивання) злочинних доходів та фінансування тероризму (сепаратизму)», затверджене наказом Державної служби фінансового моніторингу України №146 від 20.12.2021.
За результатами дослідження встановлено наступні основні інструменти, що використовувались у типових схемах відмивання злочинних доходів: використання готівки; завищення/заниження вартості товарів/робіт/послуг; здійснення транзитних операцій; проведення безтоварних операцій; підміна (заміна) номенклатури товарів; неповернення валютної виручки; відсутність розрахунків за імпортними контрактами; використання фіктивних контрактів; надання/повернення фінансової допомоги тощо.
Також банком враховано положення Типологічного дослідження «Відмивання доходів від податкових злочинів», затверджене наказом Державної служби фінансового моніторингу України №122 від 21.12.2020.
Згідно з п. 7.2 Типологічного дослідження «Відмивання доходів від податкових злочинів» індикатори підозрілих фінансових операцій суб'єктів господарювання:
- перерахування коштів «транзитом» після їх зарахування упродовж одного або декількох найближчих днів іншим суб'єктам господарювання, що може свідчити про проведення оплати за товар без фактичного постачання/переміщення товару (безтоварні операції);
- «змішування» фінансових потоків для приховування джерел походження коштів та їх подальшого руху;
- призначення платежів не містять зрозумілої та чіткої мети;
- очевидна невідповідність змісту прибуткових та видаткових операцій суб'єкта;
- проведення операцій без видимого економічного змісту;
- проведення операцій за виконаними контрактами, відступлення права вимоги та переведення боргу, факторинг;
- надання фінансової допомоги/кредитів працівникам;
- регулярне отримання коштів з-за кордону та/або переказ за кордон, якщо мета таких переказів є незрозумілою;
- регулярне надання/отримання позик (фінансової допомоги) юридичними особами, які не належать одній бізнес-групі тощо.
У зв'язку з наявністю підстав вважати, що обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю «Подс», характер або наслідки фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, банк прийняв рішення про розірвання ділових відносин з позивачем та пов'язаними з ним особами, тобто про відмову в підтриманні ділових відносин шляхом затвердження висновку у вигляді службової записки з підстави, визначеної абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону №361-IX, у зв'язку з установленням неприйнятно високого рівня ризику/ненаданням необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановленням даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/поданням інформації з метою введення в оману банку.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що надані банком докази підтверджують обставини неприйнятно високого ризику ділових відносин з клієнтом, а відтак спірний односторонній правочин вчинено Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» з дотриманням вимог законодавства про фінансовий моніторинг.
Щодо документів, долучених позивачем до позовної заяви, зокрема, копій договору поставки товару №18/12/24/п/1 від 18.12.2024, договору поставки товару №0306-24П від 03.06.2024 та видаткової накладної №1 від 03.06.2024, договору поставки товару №0406-24П від 04.06.2024 та видаткової накладної №2 від 04.06.2024, договору поставки товару №17/12/24-П3 від 17.12.2024, договору поставки товару №17/12/24-П/4 від 17.12.2024, варто зауважити на тому, що такі докази датовані пізніше ніж відповідачем прийнято рішення та вчинено спірний односторонній правочин, що унеможливлює їх врахування під час розгляду спору.
В контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу та нагадує, що відповідач у листі №20.1.0.0.0/7-240312/14808 від 12.03.2024 просив позивача надати, зокрема, договори та пояснення економічної доцільності використання фінансової допомоги від ТОВ «ТЕК СПЕЦТРАНС-АГРО», ТОВ «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК», а також пояснення щодо джерел походження коштів для надання/повернення фінансової допомоги як Товариством з обмеженою відповідальністю «Подс», так і його контрагентами.
Водночас, позивач у своїх листах №№12 та 13 від 15.03.2024 так і не зміг пояснити джерел походження коштів для надання йому фінансової допомоги його контрагентами.
Також банк просив надати договори з контрагентами на території України, яким буде реалізовано імпортований товар від нерезидента HUAYAO NETWORK TECHNOLOGY CO., LIMITED (Гонконг (Сянган) (НК)) та всі супутні документи до них, а саме розрахунки, специфікації, акти прийому-передачі товару, видаткові накладні, замовлення на транспортування, маршрутні листи.
Знову ж таки, вказані вимоги банку позивач не виконав, а, як наголошувалося вище, договори поставки, на які посилається позивач, укладені задовго після прийняття рішення банком про відмову від ділових відносин.
Отже, суд констатує, що позивач не надав на вимогу банку усієї вичерпної інформації та доказів, що були необхідні для здійснення моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта.
Таким чином, за результатами оцінки наявних в матеріалах справи належних доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що банк, виявивши за результатами проведення належної перевірки підозрілу діяльність позивача та пов'язаної з ним особи, правомірно встановив позивачу неприйнятно високий ризик та, як наслідок, скористався наданим йому ст. 15 Закону №61-ІХ правом щодо відмови від ділових стосунків з позивачем, повідомивши належним чином останнього про своє рішення. А тому, оскільки односторонній правочин банку про відмову від ділових відносин з позивачем відповідає чинному законодавству, суд першої інстанції правомірно вказав на відсутність підстав для визнання його недійсним відповідно до ст. ст. 203 та 215 ЦК України.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.
При цьому, правомірність таких висновків підтверджуєься і Верховним Судом у постанові від 16.01.2025 у справі №910/18278/23 за подібних правовідносин, де касаційний суд зазначив наступне:
«За результатами оцінки наявних в матеріалах справи належних доказів у їх сукупності, неспростованих позивачем, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що:
- банк, здійснивши належну перевірку фінансових операцій ТОВ «Гаумарджос» та пов'язаних з ним осіб з дотриманням внутрішньої процедури, виявивши за її результатами підозрілу діяльність групи осіб (використання рахунків юридичної особи в банку для легалізації коштів, здійснення складних та незвично великих фінансових операцій за відсутності очевидно економічної чи законної мети), у зв'язку з відсутністю на момент здійснення операцій у володіння банку будь-яких документів на підтвердження походження коштів, їх економічної мети та сплати податків, правомірно встановив позивачу неприйнятно високий ризик та, як наслідок, скористався наданим йому правом у ст. 15 Закону №361-ІХ щодо відмови від ділових стосунків з позивачем для уникнення ризиків використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, при цьому повідомивши про своє рішення належним чином;
- односторонній правочин банку про відмову від ділових відносин з позивачем відповідає приписам ст. 15 Закону №361-ІХ, вимогам Положення №65 та внутрішнім документам банку, тому підстави для визнання його недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України відсутні.
Отже, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди при вирішенні цього спору врахували правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах та правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, дослідили та оцінили всі зібрані у справі докази у їх сукупності за правилами ст. 86 ГПК України та з огляду на встановлені конкретні обставини справи дійшли обґрунтованого висновку про правомірність оспорюваного рішення банку, відповідно, про відмову у задоволенні позову.»
Також, апеляційний суд звертає увагу, що у справах №№910/18504/20, 910/10855/21 та 922/1253/23, предметом розгляду в яких були вимоги про визнання недійсними односторонніх правочинів, вчинених банками щодо розірвання договорів з клієнтами у зв'язку із встановленням їм неприйнятно високого рівня ризику, Верховний Суд, аналізуючи положення ч. 6 ст. 7, ст. ст. 11, 12, ч. 1 ст. 15 Закону №361-IX та ст. 1075 ЦК України, дійшов висновків, зміст яких полягає у тому, що право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунку з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику:
- не є абсолютним, а умовним, таким що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки;
- не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, враховуючи встановлені обставини справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
При цьому, банкам надано можливість на власний розсуд вирішувати питання щодо вжиття у разі необхідності заходів з витребування у клієнта додаткової інформації або офіційних документів для здійснення належної перевірки та самостійно встановлювати ними у внутрішніх документах критерії ризиків, процедури прийняття відповідного рішення та порядок доведення його до відома клієнта.
Як наслідок, апеляційний суд вважає, що місцевим господарським судом правомірно, з дотриманням приписів матеріального та процесуального право, ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову, а тому протилежні доводи скаржника відхиляються, як необґрунтовані.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі №910/6906/25 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Подс» не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Подс» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі №910/6906/25 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Подс».
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 03.04.2026.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко