вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" березня 2026 р. Справа№ 910/2917/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Мальченко А.О.
секретар судового засіданні: Романенко К.О.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 12.03.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 08.10.2025 (повний текст складено 15.10.2025)
у справі № 910/2917/25 (суддя Босий В.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Приватного акціонерного товариства
«Національна енергетична компанія «Укренерго»
2.Національної комісії, що здійснює державне регулювання
у сферах енергетики та комунальних послуг
про зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для здійснення відповідачем перерахунку розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року в порядку передбаченому пунктом 11 Розділу ??? (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про ринок електричної енергії».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 задоволено клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» та залучено Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі №910/2917/25 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі» відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем обрано спосіб захисту, який не є ефективним, не доведення позивачем наявності порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду, а також спрямованість позову на встановлення юридичних фактів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення було прийнято без встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За твердженнями скаржника, відповідачем були виставлені відповідні акти приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії із застосування формули, вказаної у пункті 9.3 глави 9 порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженої Постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46 «Про затвердження змін до постанови НКРЕКП, від 26.04.2019 №641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом», Постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21 визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, яким встановлювалась відповідна формула обрахунку обсягу частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії.
Скаржник зазначає, що листом №13/02/2025 від 13.02.2025 звертався до відповідача з проханням здійснити перерахунок розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії з врахуванням постанови Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21, однак, відповіді від відповідача останній не отримував, що й зумовило необхідність звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу, заперечень та додаткових пояснень
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідачем та третіми особами-1, 2 подано відзиви, у яких просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги, наголошуючи на тому, що позивачем не надано суду будь-якого обґрунтування щодо здійснення перерахунку, як і не наведено правових підстав для здійснення такого перерахунку.
Разом з цим, відповідач наголошує, що навіть у разі задоволення позовних вимог у даній справі, таке рішення неможливо буде виконати, адже алгоритму розрахунку частки на підставі п. 11 прикінцевих та перехідних положень закону не існує в принципі, відповідно не матиме можливості таке рішення виконати, в силу відсутності в законі необхідних показників для розрахунку частки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано додаткові пояснення у справі, та просить врахувати останні при ухваленні рішення.
При цьому, відповідачем були подані заперечення та додаткові пояснення у справі, а також третіми особами-1, 2 були подані додаткові пояснення у справі, та просять врахувати останні при ухваленні рішення.
Явка представників у судове засідання
В судове засідання 12.03.2026 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи-2, представник третьої особи-1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 10.11.2025, 16.12.2025, 20.01.2026, 10.02.2026, 03.03.2026 та 10.03.2026) до його електронного кабінету.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи-1.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 20.01.2020 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі» (продавець за «зеленим» тарифом) укладено договір №19/01/20 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до цього договору та законодавства України, у тому числі порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - порядок), або порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - порядок продажу електричної енергії споживачами).
До договору сторонами неодноразово укладались додаткові угоди, якими сторони погоджували внесення змін до його умов та викладали договір в новій редакції.
Згідно п. 1.2. договору в редакції додаткової угоди №960/01/21 від 26.02.2021 за цим договором гарантований покупець зобов'язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, в тому числі порядку або порядку продажу електричної енергії.
Розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця визначається відповідно до глави 9 порядку (п. 2.6. договору в редакції додаткової угоди №960/01/21 від 26.02.2021).
Відповідно до п. 3.3. договору (в редакції додаткової угоди №960/01/21 від 26.02.2021) оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 порядку або главою 6 порядку продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 9.3. Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року №641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом» (в редакції затвердженій постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46) передбачено, що обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за «зеленим» тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за формулою, наведеною у постанові.
На виконання умов договору, за період лютий 2022 року - серпень 2022 року відповідачем були виставлені позивачу акти приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та акти коригування до них, а саме:
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.03.2022 за лютий 2022 року;
- акт коригування від 16.02.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.03.2022 за лютий 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 10.06.2022 за березень 2022 року;
- акт коригування від 30.09.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 10.06.2022 за березень 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 24.05.2022 за квітень 2022 року;
- акт коригування від 17.02.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 24.05.2022 за квітень 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 04.07.2022 за травень 2022 року;
- акт коригування від 16.03.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 04.07.2022 за травень 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 19.07.2022 за червень 2022 року;
- акт коригування від 20.03.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 19.07.2022 за червень 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.08.2022 за липень 2022 року;
- акт коригування від 22.03.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.08.2022 за липень 2022 року;
- акт коригування від 07.05.2024 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.08.2022 за липень 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 30.09.2022 за серпень 2022 року;
- акт коригування від 21.02.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 30.09.2022 за серпень 2022 року;
- акт коригування від 13.05.2024 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 30.09.2022 за серпень 2022 року.
В той же час, вказані акти приймання-передачі позивачем не підписувались з огляду на те, що їх виставлення відбувалось із застосуванням формули, вказаної у пункті 9.3. глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженої постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46 «Про затвердження змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом», а зазначені у них суми не оплачувались, оскільки вважались не узгодженими.
Так, позивач звертає увагу на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРСЕКОЕНЕРГО» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб - Державного підприємства «Гарантований покупець», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекоенергосистеми», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрі Енерджі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Квант Енерджи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморська енергогенеруюча компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Велика Добронь», Приватного підприємства «Техсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «АСД ЛЕКС» про визнання протиправним та нечинним рішення в частині, позов задоволено. Визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 в цій справі скасовано і залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021.
Разом з тим, за твердженням позивача, виставлення відповідачем вищевказаних актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року (з врахування актів коригувань) відбувалось із застосування формули, вказаної у пункті 9.3. глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженої Постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46 «Про затвердження Змін до Постанови НКРЕКП, від 26.04.2019 №641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом».
Листом №13/02/2025 від 13.02.2025 позивач звертався до відповідача, у якому, посилаючись на рішення у справі №640/4069/21, просив здійснити перерахунок частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, однак, відповіді від відповідача останній не отримував, що й зумовило необхідність звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників присутніх учасників справи, перевіривши встановлені фактичні обставини справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку щодо наявності підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Так, відмовляючи у позові, суд першої інстанції вказав, що позивачем обрано спосіб захисту, який не є ефективним.
Щодо неефективного способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).
Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).
Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.
Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland)).
Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland)).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Таким чином, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність); відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
У постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Таким чином, під ефективним способом захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Спір між сторонами виник за наслідками розрахунку частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, з яким позивач не погоджується.
Разом з цим, вимога позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідно до договору за період лютий-серпень 2022 року відповідає вимогам ефективності (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №910/15990/23).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (з іншим предметом позову, проте щодо подібного способу судового захисту) вказала, що задоволення вимоги боржника зобов'язати кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір) може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.
Водночас Верховний Суд вважає, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за встановлених фактичних обставин здатне відновити порушені права позивача, попередити негативні наслідки, що можуть бути застосовані до нього, та встановити між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості за договором.
Відтак, з урахуванням висновків Верховного Суду у відповідності до п. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає обраний позивачем спосіб захисту належним, ефективним та таким, що може повною мірою відновити порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду.
Так, Окружний адміністративний суду міста Києва рішенням від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 визнав протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.10.2021 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.
Верховний Суд постановою від 08.09.2022 у справі №640/4069/21 скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Зокрема, Верховним Судом у вищевказаній справі зазначено такі висновки:
- враховуючи положення частини 6 статті 71, пункту 11 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії», покладення додаткової відповідальності на виробників, яким встановлено «зелений» тариф, та на виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, і входять до балансуючої групи гарантованого покупця, у вигляді відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця є протиправним;
- із системного аналізу змісту підпункту 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку в оскаржуваній частині вбачається, що НКРЕКП фактично установлено інші умови для отримання ДП «Гарантований покупець» відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця ніж ті, що визначені в Законі України «Про ринок електричної енергії»;
- норми Закону України «Про ринок електричної енергії» врегульовують повноваження НКРЕКП визначати правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця в порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії та умови відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії; проте наведені норми не передбачають повноважень НКРЕКП визначати порядок розрахунків обсягів, небалансів електричної енергії гарантованого покупця поза правилами ринку, як і не передбачають повноважень НКРЕКП визначати обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця;
- з урахуванням правил частини 2 статті 2 КАС України відповідач у спірних правовідносинах діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, без запобігання всім формам дискримінації, а тому підпункт 8 пункту1 Змін до Постанови №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку є протиправним.
Статтею 265 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним, зокрема відповідно до частини 2 цієї статті нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
У постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду».
Водночас у постановах Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №260/2988/21 та від 10.03.2020 у справі №160/1088/19 зазначається, що норма частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
Верховний Суд також неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19). Про це також зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідно до частини 6 статті 11 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.
Крім того, суди мають керуватися принципом законності та загальним правилом щодо переваги нормативно-правового акта вищої юридичної сили над нормативно-правовим актом нижчої юридичної сили (виходячи з ієрархії нормативно-правових актів).
На момент розгляду цієї справи була ухвалена та набрала законної сили постанова Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21, в якій встановлено невідповідність пункту 9.3 глави 9 Порядку вимогам Закону України «Про ринок електричної енергії»:
«56. Беручи до уваги викладене та враховуючи положення частини 6 статті 71, пункту 11 розділу XVII Закону №2019-VIII, Верховний Суд доходить висновку про те, що покладення додаткової відповідальності на виробників, яким встановлено "зелений" тариф та на виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, і входять до балансуючої групи гарантованого покупця, у вигляді відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця є протиправним.
57. Отже Верховний Суд вважає правильним аналогічний висновок суду першої інстанції, оскільки виробники не повинні нести відповідальність за торгову діяльність гарантованого покупця та не повинні мати обов'язку по відшкодуванню частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця. Відповідальність таких виробників перед гарантованим покупцем повинна бути в межах фактично понесених ними витрат, пов'язаних із врегулюванням небалансів електричної енергії, які гарантований покупець зазнав у результаті відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії від погодинних графіків відпуску електричної енергії відповідно до пункту 11 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення Закону №2019-VIII.
58. Верховний Суд констатує, що з системного аналізу змісту підпункту 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку в оскаржуваній частині вбачається, що НКРЕКП фактично установлено інші умови для отримання ДП "Гарантований покупець" від виробників яким встановлено "зелений" тариф та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, та входять до балансуючої групи гарантованого покупця, відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця ніж ті, що визначені в Законі №2019-VIII».
Таким чином, оскільки пункт 9.3 глави 9 Порядку в редакції Змін до Постанови №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, суперечить нормам Закону України «Про ринок електричної енергії», застосуванню підлягають саме відповідні норми закону як акта вищої юридичної сили, а не норми Порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставив акти приймання-передачі за серпень 2022 року, а також акти коригування вже після ухвалення Верховним Судом постанови у справі №640/4069/21.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2024 у справі №910/15990/23 відхилив посилання Державного підприємства «Гарантований покупець» на порушення принципу правової визначеності та зазначив, що відповідач мав усвідомлювати, що пункт 9.3 глави 9 Порядку не відповідав вимогам Закону України «Про ринок електричної енергії», що є актом вищої юридичної сили.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд від 08.09.2022 у справі №640/4069/21.
Верховний Суд в означеній постанові наголосив, що вирішуючи питання про можливість застосування норми протиправного нормативного акта до правовідносин, що існували в період до його скасування, підлягають встановленню конкретні підстави, з яких він був визнаний протиправним.
Протиправність нормативно-правового акта у зв'язку з 1) порушенням процедури його прийняття та 2) у зв'язку з невідповідністю Конституції України та / або іншим нормативно-правовим актам вищої юридичної сили мають різні за змістом правові наслідки, при цьому положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, не повинні застосовуватися судами.
З урахуванням вищевикладеного, положення пункту 9.3. глави 9 Порядку в редакції від 16.01.2021 у періоди лютий 2022 року - вересень 2022 року до правовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі» та Державного підприємства «Гарантований покупець» з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу застосуванню не підлягають як такі, що суперечить нормам Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про ринок електричної енергії».
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що балансуюча група - об'єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об'єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об'єднання.
Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом».
Відповідно до пункту 46 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.
За приписами пункту 89 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» сторона, відповідальна за баланс - учасник ринку, зобов'язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» регулятор здійснює державне регулювання ринку електричної енергії у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Беручи до уваги наведені положення Закону України «Про ринок електричної енергії», Верховний Суд виснував, що станом на 15.01.2021 відповідач не мав правових підстав для встановлення обсягів частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z та впровадження нових формул розрахунків за пунктом 9.3 Порядку.
Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень регулятора належить затвердження правил, порядків та умов, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 6 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначаються порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором.
Частинами 1 та 2 статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі.
За частинами 2-3 статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» з метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі. Об'єднання учасників ринку у балансуючі групи здійснюється на добровільній договірній основі, за умови дотримання ними типових вимог до балансуючої групи, визначених правилами ринку. Порядок створення, реєстрації та припинення балансуючих груп визначається правилами ринку.
Згідно з частинами 4, 5 статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані надавати гарантії виконання фінансових зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку.
За приписами частини 6 статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.
В силу частини 7 статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» в рамках балансуючої групи сторона, відповідальна за баланс балансуючої групи, здійснює купівлю та продаж електричної енергії в обсязі небалансів електричної енергії, обумовлених такими учасниками балансуючої групи, на договірних засадах.
Відповідно до частини 2 статті 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники електричної енергії, яким встановлено «зелений» тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на обєктах еелктроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах), що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенерігї - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), гарантованому покупцю відповідно до цього Закону за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього.
Згідно з частиною 6 статті 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» за відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії виробників, яким встановлено «зелений» тариф, та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, від їхніх погодинних графіків відпуску електричної енергії виробниками, які входять до балансуючої групи гарантованого покупця, відшкодовується частка вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця відповідно до цього Закону та правил функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.
Відповідно до пункту 2.6. договору (в редакції додаткової угоди №960/01/21 від 26.02.2021) розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця визначається відповідно до глави 9 порядку.
Глава 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел затвердженого постановою НКРЕКП 26.04.2019 №641 (у редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) визначала правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.
Пунктом 9.3. Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом» (в редакції затвердженій постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46) передбачено, що обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за «зеленим» тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за формулою, наведеною у постанові.
Разом з цим, постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21 залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021, яким визнано протиправним та нечинним п.п. 8 п. 1 Постанови №46, у частині викладення у новій редакції п. 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП 26.04.2019 №641.
Верховний Суд в наведеній справі дійшов висновку про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, без запобігання всім формам дискримінації, а тому підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку є протиправним.
При цьому, виставлення відповідачем вищевказаних актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року (з врахування актів коригувань, отриманих позивачем у наступних періодах) відбувалось із застосування формули, вказаної у пункті 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженої Постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46 «Про затвердження Змін до Постанови НКРЕКП, від 26.04.2019 №641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом».
Отже норма, яка у спірний період врегульовувала формулу розрахунку обсягу частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, є протиправною.
Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
Згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Питання можливості застосування визнаного судом протиправним нормативно-правового акта було розглянуто Верховним Судом.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
У постанові від 28.04.2020 у справі №904/164/19 Верховний Суд дійшов висновку, що:
- ч. 2 ст. 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним;
- суд наголошує на неможливості зобов'язати платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом;
- суди попередніх інстанцій врахували правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені у численних рішеннях. Цей Суд неодноразово звертав увагу Держави Україна на ту обставину, що дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання в права особи повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а вручання - пропорційним;
- принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року);
- враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що визнання протиправним і нечинним у судовому порядку рішення Криворізької міської ради від 12.07.2017 №1862 в оскаржуваній частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку з орендної плати саме з моменту його прийняття;
- застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним.
Переглядаючи судові рішення у справі №909/433/21, Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 дійшов висновку про відсутність у межах цієї справи правових підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, та застосовуючи частину 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України у пункті 65 дійшов таких висновків:
«У справі №909/433/21, що розглядається, суди попередніх інстанцій, з посиланням на правову позицію, викладену у справі № 160/1088/19, вірно вказали, що положення частини другої статті 265 КАС України встановлено момент втрати чинності нормативно-правовим актом, який визнається нечинним за рішенням суду. Разом з тим, встановивши обставини, що нормативно-правовий акт є протиправним, оскільки прийнятий органом місцевого самоврядування з порушенням вимог закону, тобто, поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом, суди, керуючись положеннями частин першої - третьої статті 11 ГПК України, дійшли висновку, що застосування тарифу, встановленого протиправним рішенням (скасованим у судовому порядку) не відповідатиме принципу верховенства права та призведе до порушення положень статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки покладення на Відповідача обов'язку виконувати положення рішення Долинської районної ради Івано-Франківської області від 06.02.2020 №877-44/2020, яке визнано протиправним та нечинним в частині встановлення тарифу на централізоване водопостачання для підприємств, установ, організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, суб'єктів підприємницької діяльності та інших підприємств, установ, організацій на рівні 60,00 грн за 1000 л (з ПДВ), означало б виправлення помилок відповідної ради, допущених при прийнятті такого рішення, за рахунок Відповідача, що не відповідає принципу належного урядування. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.04.2020 у справі №904/164/19.».
Відтак, протиправність п.п. 8 п. 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку, унеможливлює його застосування та здійснення розрахунків за передбаченою цим актом формулою.
Таким чином, твердження відповідача про відсутність підстав для здійснення будь-якого перерахунку частки за період лютий-серпень 2022 року у зв'язку з скасуванням формули у судовому порядку є необґрунтованими та безпідставними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із доводами позивача про те, що підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, не може підлягати застосуванню під час розрахунку частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії Державне підприємство «Гарантований покупець», яка відшкодовувалася продавцями за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи Державного підприємства «Гарантований покупець» і за періоди з моменту прийняття оскарженого підпункту (15.01.2021) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/4069/21 (08.09.2022).
Так, колегією суддів встановлено, що розрахунок вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідно договору №19/01/20 від 20.01.2020 за період лютий-серпень 2022 року Державним підприємством «Гарантований покупець» здійснений протиправно та, відповідно, має бути перерахований.
Однак, відповідач наголошує, що навіть у разі задоволення позовних вимог у даній справі, таке рішення неможливо буде виконати, адже алгоритму розрахунку частки на підставі п. 11 прикінцевих та перехідних положень закону не існує в принципі, відповідно не матиме можливості таке рішення виконати, в силу відсутності в законі необхідних показників для розрахунку частки.
Слід зазначити, що в абзаці 4 пункту 11 Розділу XVII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про ринок електричної енергії» вказано, що до 31 грудня 2029 року відшкодування суб'єктом господарювання, який виробляє електричну енергію на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах), що використовують енергію сонячного випромінювання та включені до складу балансуючої групи гарантованого покупця, вартості врегулювання небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця гарантованому покупцю здійснюється у разі відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії такого об'єкта (об'єктів) електроенергетики або черг його (їх) будівництва (пускових комплексів) від його погодинного графіка відпуску електричної енергії більш як на 5 відсотків.
На підставі вищевказаної норми Закону України «Про ринок електричної енергії» вартість врегулювання небалансу визначається шляхом визначення різниці між обсягом електричної енергії, вказаного виробником у його прогнозному погодинному графіку відпуску електричної енергії та фактичним погодинним обсягом відпуску електричної енергії (за умови перевищення цього обсягу більш як на 5 відсотків).
Вказана різниця обсягів електричної енергії може мати як позитивне так і негативне значення і, відповідно, небаланси можуть бути позитивними та негативними.
При позитивному обсяг відпуску електричної енергії більший, ніж обсяг, запланований до продажу. Позитивний небаланс - це надлишок виробленої та не спожитої електричної енергії.
При негативному небалансі обсяг відпуску електричної енергії менший, ніж обсяг, запланований до продажу. Тобто негативний небаланс - це обсяг невиробленої електричної енергії або електричної енергії, яку потрібно додатково закупити для споживання.
Виходячи з цих особливостей позитивного та негативного небалансу, питання щодо їх оплати вирішуються оператором системи передачі (ОСП) НЕК «Укренерго» наступним чином: (і) при позитивному небалансі ОСП викупає надлишок електричної енергії, але за значно нижчою ціною, ніж на інших сегментах ринку (min(PDAM;IMSP)-5%), а (іі) при негативному небалансі потрібно докупляти електричну енергію за більш високими цінами, і ці витрати понесе сторона, відповідальна за баланс (max(PDAM;IMSP)+5%). Такі ціни щогодини визначаються оператором системи передачі НЕК «Укренерго», систематично надаються відповідачу та розміщуються на сайті НЕК «Укренерго»:
https://ua.energy/uchasnikam_rinku/rezultaty-balansuyuchogo-rynku-2/#1664533607454-cd3a1ced-5300.
Отже, твердження відповідача про неможливість здійснення ним розрахунку розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії в порядку передбаченому пунктом 11 Розділу XVII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про ринок електричної енергії не відповідає дійсності та є безпідставним.
Таким чином, відповідач має в своєму розпорядженні усі необхідні дані та інформацію, необхідну для проведення такого розрахунку.
Ефективним способом захисту в даному випадку є позов про зобов'язання здійснити перерахунок, що також зазначено в постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 та 20.11.2024 у справі №910/15990/23.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на встановлене вище, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі №910/2917/25 задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі №910/2917/25 скасувати.
Постановити нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Зобов'язати Державне підприємство «Гарантований покупець» здійснити перерахунок розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року в порядку передбаченому пунктом 11 Розділу XVII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про ринок електричної енергії».
Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі» (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 12 кв. 9, код ЄДРГІОУ 42321381) 3 028, 00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову, 4 542, 00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/2917/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 06.04.2026, після повернення суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б. з відрядження.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
А.О. Мальченко