ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
06 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2955/25(916/4814/25)
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши заяву Державного підприємства «СЕРВІС» про ухвалення додаткового рішення (вх. 1091/26 від 16.03.2026)
в межах розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «СЕРВІС»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви, суддя суду першої інстнації Демешин О.А., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 04.12.2025
по справі №916/2955/25 (916/4814/25)
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕНЬЮБ ГЕЙТС»
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖІ БІ ШІППІНГ»
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: розпорядника майна арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства «СЕРВІС»
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Марін Сервіс»
про стягнення 800 486,72 грн. з підстав заборгованості за Договором морського агентування № 17.06 від 17.06.2024р.
яка заявлена в межах справи № 916/2955/25
за заявою кредитора Державного підприємства «СЕРВІС»
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Бі Шіппінг»
про банкрутство, -
Описова частина.
До Господарського суду Одеської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНЬЮБ ГЕЙТС» про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просив суд:
- накласти арешт на морське судно «ТАМАНСКИЙ» (IMO:8727044), судновласником якого є Державне підприємство «СЕРВІС», яке знаходиться в акваторії морського порту Усть-Дунайськ, Філії Усть-Дунайськ ДП «Адміністрація морських портів України» шляхом затримання та заборони його виходу з акваторії морського порту Усть-Дунайськ;
- заборонити капітану морських портів Рені, Ізмаїл та Усть-Дунайськ, Філії Усть-Дунайськ ДП «Адміністрація морських портів України» оформлювати і надавати дозвіл на вихід судна «ТАМАНСКИЙ» (IMO:8727044) з акваторії морського порту Усть-Дунайськ.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.12.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНЬЮБ ГЕЙТС» задоволено; накладено арешт на морське судно «ТАМАНСКИЙ» (IMO:8727044), судновласником якого є Державне підприємство «СЕРВІС», яке знаходиться в акваторії морського порту Усть-Дунайськ, Філії Усть-Дунайськ ДП «Адміністрація морських портів України» шляхом затримання та заборони його виходу з акваторії морського порту Усть-Дунайськ; заборонено капітану морських портів Рені, Ізмаїл та Усть-Дунайськ, Філії Усть-Дунайськ ДП «Адміністрація морських портів України» оформлювати і надавати дозвіл на вихід судна «ТАМАНСКИЙ» (IMO:8727044) з акваторії морського порту Усть-Дунайськ.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «СЕРВІС» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/2955/25 (916/484/25).
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства «СЕРВІС» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/2955/25 (916/4814/25) - задоволено; ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/2955/25 (916/4814/25) - скасовано; прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНЬЮБ ГЕЙТС» про забезпечення позову до подання позовної заяви.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Державного підприємства «СЕРВІС» про ухвалення додаткового рішення (вх. 1091/26 від 16.03.2026), в якій апелянт просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНЬЮБ ГЕЙТС» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 51 000,00 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського від 17.03.2026 вирішено розгляд заяви Державного підприємства «СЕРВІС» про ухвалення додаткового рішення (вх. 1091/26 від 16.03.2026) у справі №916/2955/25(916/4814/25) здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; заяву Державного підприємства «СЕРВІС» про ухвалення додаткового рішення (вх. 1091/26 від 16.03.2026) у справі №916/2955/25(916/4814/25) вирішено розглянути у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; встановлено учасникам справи строк для подання заперечень на заяву Голови правління Державного підприємства «СЕРВІС» про ухвалення додаткового рішення (вх. 1091/26 від 16.03.2026) у справі №916/2955/25(916/4814/25) до 23.03.2026.
Відповідно до частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Таким чином, беручи до уваги те, що за результатами розгляду заяви Державного підприємства «СЕРВІС» про ухвалення додаткового рішення (вх. 1091/26 від 16.03.2026) у справі №916/2955/25(916/4814/25) судом апеляційної інстанції вирішуватиметься лише питання розподілу судових витрат, колегія суддів вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6, 7 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 17.03.2026, якою вирішено здійснювати розгляд заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, була отримана в електронному кабінеті Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕНЬЮБ ГЕЙТС» - 18.03.2026, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖІ БІ ШІППІНГ» - 18.03.2026, арбітражним керуючим Демчаном Олександром Івановичем - 18.03.2026, Державним підприємством «СЕРВІС» - 18.03.2026, Товариством з обмеженою відповідальністю «СКМ Марін Сервіс» - 18.03.2026.
Тобто учасники справи вважаються повідомленими належним чином про розгляд апеляційним господарським судом заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в письмовому провадженні без виклику сторін.
Мотивувальна частина.
У статті 2 ГПК визначено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 наведеної норми).
Відповідно до статті 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Попереднє визначення суми судових витрат урегульовано статтею 124 ГПК, відповідно до якої разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина 1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2). Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина 3). Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини 1, 2 статті 126 ГПК).
Порядок розподілу судових витрат визначено у статті 129 ГПК, за змістом якої судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1). Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4). У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9). При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина 11). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, порядок розподілу судових витрат відповідно до статті 129 ГПК здійснюється судом за результатами вирішення спору.
Відповідно до частини 2 статті 315 ГПК, статей 13, 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновок Великої Палати Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися норма права, є обов'язковим для застосування судами.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 зазначено, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується, зазвичай, при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору з ухваленням рішення суду.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених ГПК, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина 2 статті 232 ГПК).
Разом із тим за частиною 1 статті 233 ГПК суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
У статті 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати (пункт 5 частини 1).
Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (частина 3 статті 233 ГПК).
Отже, ГПК, а саме положеннями статті 233 ГПК обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні ухваленням рішення за результатами розгляду справи по суті (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 914/201/19, в ухвалах Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 903/834/20, від 03.08.2022 у справі № 907/418/21).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Отже, зміст статті 221 (ухвалення рішення про судові витрати) та статті 244 ГПК свідчить про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, зокрема про судові витрати саме після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог (після розгляду по суті) якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується судом при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом це питання не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи (подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 904/4380/21, від 11.05.2023 у справі № 910/4631/22, від 07.06.2023 у справі № 910/15830/20, від 27.03.2023 у справі № 910/25118/15, в ухвалі Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 907/418/21).
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20 зазначено, що зі змісту норми статті 244 ГПК убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Водночас розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови (частина 4 статті 232 ГПК).
В той же час, розгляд справи №916/2955/25(916/4814/25) по суті ще не закінчено, оскільки судом апеляційної інстанції переглядалася ухвала Господарського суду Одеської області від 04.12.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви по справі №916/2955/25 (916/4814/25).
В той же час, остаточне рішення у справі №916/2955/25 (916/4814/25) ще не було прийнято.
Таким чином, враховуючи те, що вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції, якою вирішено питання забезпечення позову, не відповідає положенням статті 129 ГПК і на цьому етапі судового провадження є передчасним, колегія суддів вважає, що Державне підприємство «СЕРВІС» не дотрималась установленого процесуальним законом порядку подання заяви про розподіл судових витрат, встановлених статтями 233, 237, 244 ГПК, тому у задоволенні відповідної заяви Державного підприємства «СЕРВІС» про ухвалення додаткового рішення (вх. 1091/26 від 16.03.2026) у справі №916/2955/25(916/4814/25) необхідно відмовити.
Керуючись статтями 123, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Відмовити в задоволенні заяви Державного підприємства «СЕРВІС» про ухвалення додаткового рішення (вх. 1091/26 від 16.03.2026) у справі №916/2955/25(916/4814/25).
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Додаткову постанову складено та підписано 06.04.2026.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран