Справа № 646/1219/25 Головуючий суддя І інстанції Василенко О. Я.
Провадження № 22-ц/818/1887/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про відшкодування шкоди, з них
26 березня 2026 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Основ'янського (Червонозаводського) районного суд м. Харкова про відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до Червонозаводського районного суду м. Харкова, в якому просить просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі, який суд вважатиме справедливим, з огляду на завдану психологічну травму, та порушення гідності та репутацію діями судді Червонозаводського районного суду м. Харкова.
В обґрунтування позову (з урахуванням уточненої позовної заяви) посилається на те, що 12 лютого 2025 року 13:00 під час відкритого судового засідання у справі № 646/1484/24 у Червонозаводському районному суді м. Харкова суддя Блага Ірина Сергіївна без належних правових підстав вимагала від позивача публічно оголосити дату народження й точне місце проживання та реєстрації; після відмовного протесту позивача оголосити ці дані суддя винесла попередження та ухвалу про видалення із зали суду. Позивач вважає такі дії неправомірними, оскільки перед початком засідання секретар суду вже перевірив документи позивача, дата народження та місце проживання/реєстрації є конфіденційною інформацією, а видалення з залу суду позбавило позивача можливості брати участь у розгляді справи. Примусове розголошення конфіденційної інформації та усунення із зали суду спричинило психологічних дискомфорт, стрес та завдало шкоди гідності. Позивач вказує на порушення Конституції України, а саме щодо недоторканість особистого життя (ст.32), захисту прав і свобод людини і громадянина (ст.55), право на справедливий суд і рівність перед законом (ст.129); ст.14 Закону України «Про захист персональних даних», ст.6, 8, 13 Європейської конвенції з прав людини, Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та Кодексу етики суддів. Крім того, посилається на практику ЄСПЛ у рішеннях щодо дотримання балансу між принципом публічності судового засідання та захистом приватного життя. В зв'язку з наведеним, просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі, який суд вважатиме справедливим, з огляду на завдану психологічну травму та порушення гідності та репутацію вказаними вище діями судді Червонозаводського районного суду м. Харкова.
Рішенням Слобідського районного суду м.Харкова від 27 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилився у своїх висновках стосовно підстав заявленого позову та не надав належної оцінки тому, що дата народження та адреса реєстрації/проживання є персональними даними (ст. 2 Закону "Про захист персональних даних").
Вимога судді публічно оголосити ці дані у відкритому засіданні порушує: ст. 32 Конституції України (недоторканність особистого життя); ст. 7 Закону "Про захист персональних даних" (відсутність згоди на поширення даних), та виходить за межі повноважень судді при "встановленні особи" за ст. 217 ЦПК України.
Встановлення особи має здійснюватися шляхом: пред'явлення паспорта або іншого документа, перевірки документа секретарем суду (що було зроблено).
При цьому суд не встановив, чи перевищила суддя Блага І.С. свої повноваження, що є невстановленням обставин, які мають значення для справи.
Суд сам має встановити незаконність дій відповідача, дослідивши докази. Суд не може відмовити у позові лише з тієї підстави, що інший орган (ВРП, прокуратура, поліція) не встановив факту правопорушення.
Відзиву на скаргу не надходило.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржене рішення суду відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції своє рішення мотивував наступним.
Звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_1 зазначив, що йому завдано моральної шкоди внаслідок того, що під час судового засідання головуюча суддя Блага І.С. без належних правових підстав вимагала від позивача публічно оголосити дату народження й точне місце проживання та реєстрації, хоча перед початком засідання секретар суду вже перевірив документи позивача, а після відмовного протесту позивача оголосити ці дані суддя винесла попередження та ухвалу про видалення із зали суду, що позбавило позивача можливості брати участь у розгляді справи.
При цьому, з доданих позивачем до позову матеріалів також не вбачається, що суддю (з процесуальними діями якої не погоджується позивач) було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема, за рішенням органу, який наділений спеціальними повноваженнями та компетенцію вирішувати спірні питання, пов'язані з законністю процесуальних дій судді.
Отже, незгода позивача з процесуальними діями судді Червонозаводського (Основ'янського) районного суду м. Харкова не свідчить про незаконність дій відповідача та заподіяння позивачу моральної шкоди.
Відтак, ОСОБА_1 не доведено складу цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави перед особою за завдані збитки.
Також не доведено позивачем і факту заподіяння йому моральних страждань або інших негативних явищ внаслідок дій державного органу, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження характеру та обсягу заподіяної моральної шкоди, зокрема, довідок з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеків за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Судом встановлено, що 12.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області з заявою, в якій просив органи НП прийняти міри до судді Благи І.С., яка всупереч закону вимагала відкрито висловити конфіденційні дані під час відкритого засідання у справі №646/1484/24 (а.с. 4 зворотний бік).
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , наданих начальнику ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області, ОСОБА_1 повідомив, що 12.02.2025 приблизно о 13:00 він прийшов на засідання у справі №646/1484/24 до Червонозаводського районного суду м. Харкова, під час якого суддя Блага І.С. всупереч закону вимагала відкрито висловити свої конфіденційні дані під час відкритого засідання. Після того, як ОСОБА_1 відмовився надавати дані, отримав попередження від судді, після декількох попереджень суддя ухвалила видалити ОСОБА_1 з судового засідання та покинути приміщення судового залу. Після чого ОСОБА_1 зробив виклик поліції за номером 102 (а.с.4).
Позивачем також надано копію звернення до Червонозаводського районного суду м. Харкова про надання заявнику ухвали про видалення ОСОБА_1 з зали судового засідання в паперовому та електронному вигляді (а.с. 5).
Так, згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У статті 1176 ЦК України визначені такі підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду:
1. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
2. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
5. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
7. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 вказано, що застосовуючи ст. 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачено законодавцем у статті 23 ЦК України. Згідно зазначеної норми права моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статті 1176 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_1 зазначив, що йому завдано моральної шкоди внаслідок того, що під час судового засідання головуюча суддя Блага І.С. без належних правових підстав вимагала від позивача публічно оголосити дату народження й точне місце проживання та реєстрації, хоча перед початком засідання секретар суду вже перевірив документи позивача, а після відмовного протесту позивача оголосити ці дані суддя винесла попередження та ухвалу про видалення із зали суду, що позбавило позивача можливості брати участь у розгляді справи.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За своїм змістом вказані у підставах розглянутого судом позову дії судді мали процесуальний характер, та ґрунтувалися на відповідних нормах цивільного процесуального права, ст. 214 ЦПК України
Встановлення особи сторони у цивільному процесі (згідно ЦПК) здійснюється головуючим перед початком засідання шляхом перевірки документів (паспорт, ID-картка) та опитування, що передбачено згідно норми ст. 217 ЦПК України.
Фізичні особи підтверджують особу документами. Особи без документів або з сумнівними даними можуть бути не допущені. Отже, для з'ясування даних, які необхідні для верифікації та підтримання комунікації суду зі стороною, суд вправі опитувати сторону у справі стосовно її особистих даних, зокрема ті, про які зазначив позивач у своїх підставах позову.
Згідно ч.ч .2, 3 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
У разі виникнення заперечень у будь-кого з учасників справи, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого ці заперечення заносяться до протоколу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу.
Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки позивач всупереч визначеного у ст.ст. 12, 81 ЦПК України процесуального обов'язку доведення підстав позову не навів визначених у вищевказаних нормах матеріального права підстав для притягнення судді до відповідальності за цим позовом, - суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у його задоволенні.
Наведені у скарзі доводи не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та висновків суду не спростували.
Доказів на підтвердження заявлених вимог позивачем суду не надано.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін
Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 03 квітня 2026 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії Ю.М.Мальований.
О.В.Маміна.