Справа № 643/5115/26
Провадження № 1-кп/643/723/26
03.04.2026
Салтівський районний суд міста Харкова у складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025260000000118 від 22.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025260000000118 від 22.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України
У підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження не заперечували щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.
Суд, вислухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні, виходячи з наступного.
Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Салтівському районному суду міста Харкова.
Крім того, прокурором було заявлено клопотання про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
Клопотання обгрунтоване таким.
15.01.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» терміном до 03.03.2026.
27.02.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» терміном до 14.04.2026.
Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 та запобігання продовженню злочинної діяльності, можливого ухилення від судового розгляду, виникла необхідність в продовженні відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом із тим, під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 у виді тримання під вартою були встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які наразі не зменшилися, а саме:
Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, підтверджується тим, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено безальтернативне покарання на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, тому є підстави вважати, що ОСОБА_5 знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує, у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватися від суду.
Ризик вчинення ОСОБА_5 інших кримінальних правопорушень підтверджується матеріалами, отриманими в ході досудового розслідування, в тому числі під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а тому перебування його на волі може посприяти вчиненню ним інших кримінальних правопорушень або ж продовжити вчиняти правопорушення, яке йому інкримінується.
Вищевказані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, в своїй сукупності вказують на те, що обрання більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_5 ніж тримання під вартою, як особисте зобов'язання, особиста порука, чи-то домашній арешт не дасть можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним покладених судом обов'язків не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
На підставі викладеного прокурор просить суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Обвинувачений та його захисник просили суд змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Вирішуючи заявлене клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, заслухавши клопотання та думку сторін кримінального провадження, встановив наступне.
Частиною 3 ст. 315 КПК України, передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді 15.01.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» терміном до 03.03.2026 без визначення розміру застави.
27.02.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» терміном до 14.04.2026.
ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 15 років до довічного позбавлення волі.
Згідно з ч.1, 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд, перевіривши наявність ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України, які вказані у клопотанні прокурора, встановив наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Судом при оцінці ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні на предмет їх зменшення, або з'явлення нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження тільки призначено, свідки не допитувались, письмові докази не досліджувались.
Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, суд зазначає наступне.
Суд вважає даний ризик доведений прокурором, оскільки ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для нього наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 є особливо тяжким, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 15 років до довічного позбавлення волі, неодружений, даних щодо офіційного працевлаштування матеріали справи не містять, дітей немає, раніше не судимий.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
Щодо ризику вчинити інші кримінальні правопорушення обвинуваченим, суд зазначає наступне.
Суд погоджується з доводами прокурора щодо продовження існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим, вказаний ризик підтверджується тим, що у зв'язку з відсутністю у обвинуваченого законних джерел доходу, він не працевлаштований, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Будь-яких інших доказів, які б свідчили про відсутність або зменшення ризиків, передбачених у п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказаних у клопотанні прокурора у суду відсутні.
Сторона захисту також не надала жодних нових доказів, які б свідчили про відсутність або зменшення ризиків, які були встановлені судом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд, відповідно до положень ст. 178 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, відсутність даних про його офіційне працевлаштування, сімейний стан - неодружений, відсутність законних джерел до існування, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду та вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених у п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який відсутні.
За таких обставин, у суду відсутні докази про можливість запобігання тим ризикам на які посилається прокурор шляхом зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Суд не вважає за доцільне визначати розмір застави, позаяк кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_5 було направлене проти основ національної безпеки України.
Суд не бере до уваги доводи сторони захисту про те, що обвинувачений може відбувати домашній арешт, позаяк такий запобіжний захід, на даній стадії кримінального провадження не забезпечить запобіганню тим ризикам, які були встановлені у судовому засіданні та були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, на думку суду, не можуть запобігти ризикам, які суд вважає доведеними, оскільки такі дані про особу обвинуваченого, як відсутність міцних соціальних зв'язків, не слугують достатнім стримуючими факторами для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, судом було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).
Крім того, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.
Ураховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого до 01 червня 2026 року включно.
Згідно зі ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Керуючись ст. 372 КПК України суд
Призначити до судового розгляду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Салтівського районного суду м. Харкова на 08.04.2026 об 11 годині 50 хвилин.
У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту постановлення цієї ухвали.
Строк дії ухвали в частині строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановити до 01 червня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст ухвали складений та проголошений 06.04.2026 року о 12.50
Суддя - ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_7
Суддя ОСОБА_3