Справа № 643/22156/25
Провадження № 2/643/2717/26
31.03.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 (відповідач 1), які полягають у безпідставних звинуваченнях позивача, що завдало позивачу істотної шкоди охоронюваним правам та інтересам позивача;
- стягнути з відповідача 1 моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн. на користь позивача;
- стягнути з відповідача 1 матеріальну шкоду в розмірі 50000,00 грн. на користь позивача за втрати майнового характеру, моральних та фізичних страждань, погіршення стану здоров'я, заподіяними незаконними діями з боку відповідача 1;
- визнати протиправними дії ОСОБА_5 (відповідач 2), які полягають у безпідставних звинуваченнях позивача, що завдало позивачу істотної шкоди охоронюваним правам та інтересам позивача;
- стягнути з відповідача 2 моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн. на користь позивача;
- стягнути з відповідача 2 матеріальну шкоду в розмірі 50000,00 грн. на користь позивача за втрати майнового характеру, моральних та фізичних страждань, погіршення стану здоров'я, заподіяними незаконними діями з боку відповідача 2.
Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 16.12.2025 позов залишений без руху.
Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 19.12.2025 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 19.01.2026.
19.01.2026 судове засідання не відбулось через відсутність інтернету в приміщенні суду та неможливість у зв'язку з цим здійснювати фіксування судового засідання технічними засобами. Підготовче судове засідання відкладене на 19.02.2026.
19.02.2026 судове засідання не відбулось через неналежну роботу сайту Державного підприємства «Інформаційні судові системи» та неможливість у зв'язку з цим здійснювати фіксування судового засідання технічними засобами. Підготовче судове засідання відкладене на 31.03.2026.
07.01.2026 відповідач ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» (вх. № 545/26 від 07.01.2026) подала заяву про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви.
В обґрунтування заяви зазначила, що з початку повномасштабного вторгнення вона знаходиться поза межами України. Вона має доступ до справи лише через Електронний суд. Ухвалою від 19.12.2025 суд визначив термін 20 днів для надання відзиву. Але вона не має можливості його надати, оскільки не може ознайомитись з позовом.
Згідно з даними довідки про доставку електронного документу, копія уточненої позовної заяви ОСОБА_1 доставлена до електронного кабінету Алвеш Гомеш Бароза душ ОСОБА_4 13.01.2026.
19.01.2026 відповідач ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» (вх. № 2936/26 від 19.01.2026, вх № 5421/26 від 29.01.2026) подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання відомостей недостовірними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, в якій просить:
- визнати недостовірними та такими, що порочать її честь, гідність і ділову репутацію, відомості, поширені ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача за зустрічним позовом припинити їх поширення у будь-якій формі;
- зобов'язати відповідача за зустрічним позовом їх спростувати;
- стягнути з відповідача за зустрічним позовом моральну шкоду у розмірі 700000,00 грн.
22.01.2026 ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» (вх. № 3924/26 від 23.01.2026) подала клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
В обґрунтування клопотання зазначила, що у провадженні суду одночасно перебуває п'ять судових справ, ініційованих одним і тим самим позивачем, що призводить до значного фінансового навантаження на неї як сторону процесу. Витрати, пов'язані з веденням зазначених справ, включають оплату юридичних консультацій, підготовку процесуальних документів, судові витрати та інші необхідні витрати, що суттєво перевищують її фінансові можливості. При цьому позивач звільнений від сплати судового збору, що фактично створює для нього необмежені можливості ініціювати численні судові провадження. Така процесуальна ситуація стала причиною його процесуального натхнення, яке має ознаки зловживання правом на звернення до суду та спрямоване, зокрема, на завдання їй матеріальної шкоди. Зазначила, що вона не ухиляється від виконання процесуальних обов'язків та не заперечує обов'язок сплати судового збору, однак на даний момент не має об'єктивної можливості сплатити його одноразово без істотного погіршення свого матеріального становища. Додатково повідомила суд, що має значну заборгованість за оплату житлово комунальних послуг, зокрема за опалення, що підтверджується відповідними документами. Наявність такої заборгованості свідчить про складний майновий стан та відсутність вільних грошових коштів. З початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну вона вимушено проживає за межами України в евакуації. Її фактичний дохід на сьогодні забезпечує лише покриття базових життєвих потреб - проживання, харчування та мінімальні витрати на забезпечення її та членів її родини. У зв'язку з цим навіть сплата житлово-комунальних послуг у двох домогосподарствах (за місцем фактичного проживання та за місцем знаходження житла в Україні) є для неї надмірним фінансовим навантаженням, не кажучи вже про необхідність одноразової сплати судових витрат у кількох судових провадженнях, які за своєю суттю є для неї беззмістовними та нав'язаними. Відмова у відстроченні або розстроченні сплати судового збору за таких обставин фактично позбавить її можливості реалізувати право на судовий захист, що суперечить принципам доступу до правосуддя та рівності сторін у процесі.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 просила відстрочити сплату судового збору за подання зустрічного позову до ухвалення рішення у справі або розстрочити його сплату частинами у строк, визначений судом.
У судове засідання 31.03.2026 відповідачі не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
Позивач у судовому засіданні заперечував проти прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом. В обґрунтування заперечень в тому числі посилався на пропуск відповідачем процесуального строку для пред'явлення зустрічного позову, відсутність сплати судового збору за подання зустрічного позову, а також неотримання ним копії зустрічної позовної заяви.
Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом учасників справи, яким вони розпоряджаються на власний розсуд. Суд враховує, що відповідачі у судове засідання не з'явились, клопотання про їх участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, в тому числі з використання власних технічних засобів, не заявляли.
За таких обставин, ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе вирішити питання щодо зустрічного позову за відсутності відповідачів.
Вирішуючи питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічного позову, суд керується таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України, яка структурно розміщена у Главі 3 «Підготовче провадження» Розділу ІІІ, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Положеннями ч. 3 ст. 194 ЦПК України передбачено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про прийняття зустрічного позову, якщо це питання не було вирішене раніше.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з ч. 4 ст. 127 ЦПК одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року по справі № П/9901/736/18 зазначено, що згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
У постанові від 29.05.2024 у справі № 473/1467/22 Верховний Суд зазначив, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року в справі № 177/1163/16-ц (провадження № 61-2250св20), від 12 січня 2022 року в справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21); Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року в справі № 340/141/21 (адміністративне провадження № К/9901/18182/21) та ін.). Зазначене узгоджується із практикою ЄСПЛ, який в своїх рішеннях вказує на те, що надмірний формалізм при застосуванні процедурних правил буде впливати на справедливість процедури, що призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року в справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. Franc)», рішення від 08 грудня 2016 року в справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
У постанові Верховного Суду від 29.02.2022 у справі № 500/1912/22 зауважено, що згідно з висновками, що сформульовані у одному з останніх рішень Великої Палати ЄСПЛ, яке головним чином стосується процесуальних гарантій особи у суді та узагальнює позиції з раніше винесених рішень цього Суду, - справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia [ВП], № 40160/12, п.п. 76-78, 97-99): пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (див. рішення у справах «Роше проти Сполученого Королівства» (Roche v. the United Kingdom) [ВП], № 32555/96, п. 116; «З та інші проти Сполученого Королівства» (Z and Others v. the United Kingdom) [ВП], № 29392/95, п. 91; «Цудак проти Литви» (Cudak v. Lithuania) [ВП], № 15869/02, п. 54); право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним»; це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд; проте право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, п. 230); заходи, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, який залишається для особи, у такий спосіб або в такій мірі, щоб сама суть права була порушена; крім того, обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує легітимну мету та якщо відсутнє розумне співвідношення пропорційності між засобами, що використовуються, і метою, яка має бути досягнута; при цьому у практиці Суду закріплено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції; це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic), № 47273/99, пп. 50-51 та 69; «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), № 35787/03, п. 29); Суд постановляв, що є порушення права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey) [ВП], № 8917/05, п. 79; «Ефстатіу та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece), № 36998/02, п. 24; «Есім проти Туреччини»(Esim v. Turkey), № 59601/09, п. 21); у своїй подальшій практиці Суд послідовно спирався на вищезазначені елементи при ухваленні рішення щодо того, чи було тлумачення процесуальної норми таким, що необґрунтовано обмежувало право заявника на доступ до суду (див. приклади, рішення у справах, в яких було визнано порушення: «Новіньський проти Польщі» (Nowinski v. Poland), № 25924/06, п. 34;«Омеровіч проти Хорватії (№ 2)» (Omerovic v. Croatia) (№ 2), № 22980/09, п. 45; «Маширевіч проти Сербії» (Masirevic v. Serbia), № 30671/08, п. 51;«Корнеа проти Республіки Молдова» (Cornea v. the Republic of Moldova), № 22735/07, п. 24; «Лоулі-Георгопулу проти Греції» (Louli-Georgopoulou v. Greece), № 22756/09, п. 48; а також приклади, в яких Судом було постановлено, що обмеження доступ до суду не є непропорційним: «Уеллс проти Сполученого Королівства» (Wells v. the United Kingdom), № 37794/05; «Данн проти Сполученого Королівства» (Dunn v. the United Kingdom), № 62793/10, п. 38).
З наведених вище положень законодавства вбачається, що зустрічний позов може бути пред'явлений на стадії підготовчого провадження в строк для подання відзиву.
Ухвалою судді Салтівського районного суду м. Харкова 19.12.2025 справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження. В цій же ухвали суд встановив відповідачам строк для подання відзиву - двадцять днів з дня вручення даної ухвали.
Копія ухвали від 19.12.2025 доставлена до Електронного кабінету відповідача ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 19.12.2025 о 19-59 год., що підтверджується даними довідки про доставку електронного документу.
Згідно з ч. 7 ст. 14 ЦПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 761/14537/15-ц, від 18.04.2022 у справі № 750/3275/21, від 27.03.2023 у справі № 300/3013/22, перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Ураховуючи, що копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 19.12.2025 о 19-59 год., тобто після закінчення робочого дня, встановлений судом п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву, та, відповідно, зустрічного позову, почав перебіг 21.12.2026.
Суд враховує, що за відсутності даних щодо змісту позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 була позбавлена можливості визначитись із питанням щодо наявності підстав для пред'явлення зустрічного позову.
Доказів того, що ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 отримала копію позовної заяви ОСОБА_1 , яка направлялась їй судом засобами поштового зв'язку за адресою її зареєстрованого місця проживання в м. Харкові, матеріали справи не містять.
Крім того, згідно з доводами ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 та наданими їй документами, вона на даний час перебуває за межами України.
В системі «Електронний суд» копію позовної заяви ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 отримала 13.01.2026.
Зустрічний позов ОСОБА_2 пред'явила 19.01.2026.
Таким чином, зустрічний позов ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 пред'явила через 5 днів з моменту отримання копії позовної заяви ОСОБА_1 та ознайомлення з її змістом.
Ураховуючи наведене, а також ту обставину, що вирішення питання про подання зустрічного позову потребує попереднього ознайомлення із змістом первісного позову, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 строку на подання зустрічної позовної заяви, та поновлює вказаний строк.
Вирішуючи клопотання ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, суд керується таким.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Разом з тим, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021, ухваленої в справі № 0940/2276/18, питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною. Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням. Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Таким чином, умовою відстрочення сплати судового збору є встановлення того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 за 2025 рік.
Проте всупереч вказаних вище вимог Закону України «Про судовий збір» та вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 не надала суду доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за 2025 рік.
Ураховуючи наведене, відсутні підстави для відстрочення або розстрочення ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви.
Одночасно суд роз'яснює ОСОБА_2 , що вона не позбавлена права в строк, визначений даною ухвалою, надати суду передбачені законодавством України докази її річного доходу за 2025 рік, та повторно заявити клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Також суд звертає увагу ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 , що оскільки згідно з матеріалами справи вона є громадянином України та зареєстрована за місцем проживання в України, а фактично проживає за її межами, їй необхідно надати дані щодо розміру її доходів за 2025 рік як в України (наприклад, довідку з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків), так і відповідні довідки щодо розміру її доходів у країні фактичного проживання, перекладні українською мовою у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 193 ЦПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Частиною 1 ст. 194 ЦПК України визначено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу.
Дослідивши отримані матеріали, судом встановлені недоліки зустрічної позовної заяви, які унеможливлюють вирішення судом питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним та об'єднання в одне провадження вимог за вказаними позовами, а саме.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Всупереч вказаних вимог до позовної заяви не додані документи, що підтверджують сплату судового збору.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2026 року встановлено в розмірі 3328,00 грн.
Згідно п.п. 1) п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 1311,20 грн.
З зустрічної позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 пред'явлено 3 вимоги немайнового характеру.
Згідно ч. 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, судовий збір за подання позивачем ОСОБА_2 зустрічної позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, з урахуванням наявності трьох вимог немайнового характеру, становить 3993,60 грн. (1311,20 грн. х 3).
Відповідно до п.п. 1) п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме позовної заяви про відшкодування моральної шкоди справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 700000,00 грн., судовий збір за подання позовної заяви в частині вказаної вимоги становить 10500,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 необхідно сплатити судовий збір за подання позовної заяви у загальному розмірі 14493,60 грн. за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК Харків обл/мХар Салтіввсь//22030101, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37999607, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача: UA568999980313171206000020657, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Частиною 6 ст. 14 ЦПК України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Всупереч вказаних вимог позивачем за зустрічним позовом не зазначено про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи, в тому числі у неї особисто.
Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Всупереч вказаних вимог заявником не наведений такий розрахунок або не зазначено на відсутності судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Зустрічна позовна заява, а також долучені до неї документи подані позивачем до суду за допомогою системи «Електронний суд».
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
ОСОБА_2 на підтвердження направлення ОСОБА_1 копії зустрічного позову надала суду копію конверту, у якому в якості відправника зазначена вона, в якості отримувача - ОСОБА_1 (клопотання про долучення доказів, вх. № 3927/26 від 23.01.2026).
Також в матеріалах справи міститься конверт, у якому в якості відправника зазначена вона, в якості отримувача - ОСОБА_1 . Зазначений конверт не містить у собі будь-яких документів. При цьому з відміток Укрпошти на конверті вбачається, що відправником вказаного поштового повідомлення зазначений Салтівський районний суд, отримувачем ОСОБА_2 .
Між тим, виходячи з положень ч. 7 ст. 43 ЦПК України, належним доказом направлення ОСОБА_1 копії зустрічного позову є його направлення листом з описом вкладення. Саме з опису вкладення суд має можливість встановити, які документи направлялись адресату, та факт їх направлення.
Всупереч вказаних вище вимог суду не наданий опис вкладення (або аналогічний документ, який оформлюється у державі перебування ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 , та його завірений у встановленому законом порядку переклад).
За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 належним чином направила ОСОБА_1 копію зустрічного позову.
Таким чином, матеріали зустрічної позовної заяви не містять доказів відправки копії зустрічної позовної заяви з додатками відповідачу.
Положеннями ч. 5 ст. 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Позивачем до зустрічної позовної заяви додані копії письмових доказів (документів), перелік яких наведений в позовній заяві. Проте всупереч вказаних положень законодавства в позовній заяві не зазначено про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
Суд також зауважує, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року в справі № 487/10128/14-ц; постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2021 року в справі № 405/3360/17).
На даній стадії розгляду справи суд позбавлений можливості надавати оцінку по суті зустрічним позовним вимогам ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 . Разом з тим суд звертає увагу ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 , що із формулювання змісту позовних вимог суд позбавлений можливості встановити, які саме відомості складають предмет зустрічного позову та в який саме спосіб ОСОБА_2 просить спростувати поширені відомості.
Згідно з ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Способами усунення недоліків зустрічної позовної заяви є наступні:
1. Надати суду уточнену зустрічну позовну заяву, в якій крім вже зазначених відомостей додатково вказати:
- відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача;
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
- зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;
- конкретизувати позовні вимоги, вказавши, які саме відомості позивач просить визнати недостовірними.
2. Надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 14493,60 грн.
3. Надати суду докази направлення відповідачу копії уточненої зустрічної позовної заяви та додатків до неї на адресу електронного кабінету відповідача, зареєстрованої в системі «Електронний суд», або докази надсилання вказаних документів відповідачу у паперовій формі листом з описом вкладення.
Керуючись ст. 95, 175, 177, 185, 193-194, 258-261, 353 ЦПК України
Заяву ОСОБА_2 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання відомостей недостовірними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди - задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 пропущений процесуальний строк на подання зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання відомостей недостовірними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подання зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання відомостей недостовірними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання відомостей недостовірними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди - залишити без руху, надавши ОСОБА_2 душ ОСОБА_4 строк для усунення недоліків зустрічного позову - десять днів з дня вручення повного тексту цієї ухвали.
Роз'яснити ОСОБА_2 , що якщо вона відповідно до цієї ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, та усуне вказаній в цій ухвалі недоліки, зустрічний позов вважатиметься поданим у день первісного його подання до суду. Якщо вона не усуне недоліки зустрічного позову у встановлений строк, зустрічний позов вважатиметься неподаним та буде повернутий. Повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Крівцов Д.А.