Справа № 952/421/25
Номер провадження 2-а/952/6/25
18.03.26 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Яценко Є.І.,
секретаря судового засідання Оданець С.В.,
за участю сторін:
представника позивача - Лаврова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Зачепилівка Берестинського району Харківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:
- Скасувати Постанову №9 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП від 13 травня 2025 року, винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000грн. 00коп. за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
- Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
- Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача витрати по справі, а саме: сплачений судовий збір в розмірі 605грн. 60коп.
В обгрунтування позовних вимог вказує, що 14 травня 2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач дізнався про те, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 13 травня 2025 року винесено відносно нього Постанову №9 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Так, протокол №9 від 12 травня 2025 року за ч.3 ст.210 КУпАП складався за відсутності ОСОБА_1 , якого не було ознайомлено з правами та обов'язками, оскільки відповідачем не було вжито всіх можливих заходів для повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення №9 від 12 травня 2025 року не містить дати та даних (підпису) особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Крім того, не відповідає дійсності той факт, що позивач відмовився від отримання повістки в Новомажарівському старостинському округу №7 Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області, про що було складено відповідний акт від 17 березня 2025 року, №43/6/22-12.
Відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вжито всіх можливих заходів для повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Тобто суб'єктом владних повноважень не виконано належним чином обов'язку для забезпечення реалізації позивачем прав, визначених статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.
Про розгляд справи 13 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача не повідомляв. Розгляд справи було проведено та винесено Постанову №9 від 13 травня 2025 року, по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП без участі позивача.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 13 травня 2025 року не містить підпису позивача, що притягається до адміністративної відповідальності. З наданої копії Постанови вбачається виправлення дати винесення Постанови («13-14»), а також вручення Постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 13 травня 2025 року особі яка притягається до адміністративної відповідальності відбулося 14 травня 2025 року.
Отже, позивач вважає, що вказана постанова є протиправною, а тому її слід скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з явився, з наданого відзиву вбачається, що 12 травня 2025 року першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію і про військовий обов'язок і військову службу та складено Протокол №9. Відповідно до наданих ОСОБА_1 та наявних у ІНФОРМАЦІЯ_2 документів було виявлено, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до Розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №48 вих. від 21 лютого 2025 року №592.
В ході оповіщення через Новомажарівський старостинський округ №7, ОСОБА_1 відмовився від повістки, що підтверджується Актом Новомажарівського старостинського округу №7 вих. від 17 березня 2025 року, №43/6/22-12.
У зв'язку з виявленим порушення, з урахуванням вимог ст.254 КУпАП ,уповноваженою особою - ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 Харківської області12 травня 2025 року складено Протокол №9 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, де міститься роз'яснення його права та обов'язки ,а також повідомлено про час, дату та місце розгляду справи.
Отже, вказаний протокол складено згідно вимог чинного законодавства.
13 травня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Відповідачем не було допущено жодних процесуальних порушень, а позовна заява фактично не містить належних та допустимих доказів про таке.
Щодо твердження позивача на той факт, що Протокол №9 від 12 травня 2025 року складався без його присутності є не правдивим, так як він особисто розписався про те, що він ознайомлений зі змістом статті 68 Конституції України та статтею 268 КУпАП та в поясненнях зазначив «отримував».
Таким чином, позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні свідок староста Новомажарівського старостинського округу № 7 Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області ОСОБА_3 , вказала, що ОСОБА_1 який проходив біля будинку Новомажарівського старостинського округу № 7 був запрошений до приміщення Новомажарівського старостинського округу № 7 для отримання повістки, але ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки, про що було складено відповідний Акт.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 дала пояснення аналогічні поясненням свідка ОСОБА_3 .
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
12 травня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , майором ОСОБА_5 було складено Протокол №9 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 , підполковником ОСОБА_6 №9 від 13 травня 2025 року ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Відповідно Розпорядження №48 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21 лютого 2025 року з метою проходження військово-лікарської комісії, визначення придатності до військової служби та звірки облікових даних здійснено оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів до ІНФОРМАЦІЯ_8 19 березня 2025 року о 08:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Акту Новомажарівського старостинського округу №7 Зачепилівської селищної ради встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований і проживає в АДРЕСА_2 про прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_10 19.03.2025 року проінформований особисто. Від отримання повістки відмовився.
Відповідно до Довідки про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12 травня 2025 року, №67 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 був доставлений 12 травня 2025 року о 12:29 год. працівником поліції ОСОБА_7 до ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв'язку з порушенням ВО з 26.03.2025 року по 25.03.2026 року.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Стаття 210 КУпАП регулює порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Згідно Примітки, яку містить стаття 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:
1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;
3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
4) місце, день і час явки за викликом;
5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;
6) реєстраційний номер повістки;
7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту ст.247 КУпАП вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;
процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;
процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Порядок процедури оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена п.п.12-48.
Так, відповідно до п.12 Порядку виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних районного (міського) територіального центру комплектування:
здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні резервістів та військовозобов'язаних за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання шляхом вручення повісток під їх особистий підпис;
повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов'язаними вимог законодавства;
невідкладно письмово повідомляють відповідному районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про резервістів та військовозобов'язаних, які відмовилися від отримання повісток.
За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (п.21 Порядку).
Відповідно до пункту 24 Порядку у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (п.28 Порядку).
Повістки мають право вручати:
представники виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад - в адміністративних межах населених пунктів та територій, на які поширюється повноваження відповідних виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (п.31 Порядку).
За правилами пункту 41 Порядку в редакції Постанови КМУ № 563 від 16.05.2024 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 при розгляді адміністративного матеріалу, Протоколу №9 від 12 травня 2025 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, не надав належну оцінку доказам, покладених в основу Постанови №9 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, а саме:
- Акт відмови від отримання повістки, складений працівниками Новомажарівського старостинського округу №7 Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області, не відповідає формі визначеної Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженогоПостановою КМУ №563 від 16.05.2024 року.
При цьому суд зазначає, що належним підтвердження оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 є: відеозапис доведення акту відмови від отримання повістки (додаток 2) у відповідності до пп.1.п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженогоПостановою КМУ №563 від 16.05.2024 року.
Тобто, відповідач фактично не володіє даними, що підтверджують належне оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 та відмову ОСОБА_1 від отримання повістки, а, відповідно вимоги пп.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року, №1487 і Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», позивачем порушено не було.
Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Недоведена вина прирівнюється до невинуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем шляхом надання належних та допустимих доказів не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а відтак притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах у справі про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4)змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладених обставин, враховуючи відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що оскаржувана Постанова №9 від 13 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
До того ж, у пункті 34 рішення у справі «Шкіря проти України» (заява № 30850/11) ЄСПЛ повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення.
Це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватися виключно з огляду на обставини справи (див., наприклад, рішення у справах «Гарсія Руіз проти Іспанії» [ВП] (Garcia Ruiz v. Spain) [GC], заява № 30544/96, пункт 26, ЄСПЛ 1999-I, «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 25, від 18 липня 2006 року, «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява №22750/02, пункти 42-47, від 15 листопада 2007року, та «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, пункти 18 і 19, від 07 жовтня 2010 року).
В частині відшкодування судового збору Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 дійшла наступного висновку: «За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.»
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у порядку ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, ураховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись: ст.ст.286,72-77,139,271,272 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати Постанову №9 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , у справі про адміністративне правопорушення, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 .
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_1 , у рахунок відшкодування судових витрат 605 грн. 60коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання його повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 31.03.2026 року.
Суддя Є.І. Яценко