Справа № 185/4265/24
Провадження № 2/185/4971/26
18 березня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря судового засідання Мельник А.М., представника позивача адвоката Букура М.Є., відповідачки ОСОБА_1 , представника відповідачки адвоката Чернявської С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Позивачка звернулася до суду з даним позовом в якому просила: стягнути з відповідачки грошові кошти на відшкодування матеріальної шкоди завдано внаслідок ДТП ТОВ АТП «СОВТУР» грошові кошти на відшкодування завданої внаслідок ДТП майнової шкоди у сумі 61 509, 37 грн., моральну шкоду 20 000 грн. та судовий збір.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 16.11.2023 року о 17.37 по вул. Дніпровська, м. Павлограда, керуючи транспортним засобам «Chevrolet Tacuma» д/н НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом з паркувального місця не переконалась що це буде безпечно та вона не створить небезпеку чи перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, не звернулася за допомогою до сторонніх осіб та скоїла зіткнення з автомобілем «Audi» д/н НОМЕР_2 , який рухався позаду, внаслідок чого транспортні засоби отримала механічні пошкодження. В результаті ДТП ТЗ отримали механічні пошкодження. Постановою Павлоградського міськрайонного суду від 12.12.2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. станом на момент ДТП ні позивачка, ні відповідачка не мали полісу ОСЦВПВ. Внаслідок дій ОСОБА_1 позивачці було завдано матеріальну шкоду. Відповідно до звіту № 0624 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ, складеного 05.01.2024 ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi» д/н НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає 58 509,37 грн. Вартість проведеного дослідження становить 3 000 грн., отже розмір невідшкодованої шкоди становить 61 509,37 грн. Крім того, позивачка вважає що діями відповідачки їй спричинена моральна шкода яка полягає у душевних хвилюваннях, психологічному дискомфорті, порушенні душевної рівноваги, що негативно позначилися на її душевному стані через пошкодження транспортного засобу. Розмір моральної шкоди оцінює в 20 000 грн.
Ухвалою суду від 29.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом/повідомленням сторін.
Представник відповідачки надав відзив на позов, зазначив, що у позові вказано що автомобіль «Audi» д/н НОМЕР_2 перебуває у власності позивачки ОСОБА_2 , однак це не відповідає дійсності, так як даний автомобіль належав ОСОБА_4 і 17.01.2024 року автомобіль «Audi» д/н НОМЕР_2 було відчужено ОСОБА_2 . У позові зазначено, що ОСОБА_4 , згідно довіреності № НСР 312676 від 06.02.2024 року уповноважив представляти свої інтереси у органах державної влади громадянина ОСОБА_5 .. З цього випливає, що право вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, саме у ОСОБА_2 , відсутнє. Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ від 05.01.2024 року замовником оцінки був саме ОСОБА_4 і саме йому було завдано матеріального збитку, так як він на момент ДТП був власником автомобіля «Audi» д/н НОМЕР_2 і тільки він особисто (або через свого представника) може звернутись до суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана його майну. Крім того вважає, що розмір матеріального збитку позивачкою не доведено. ОСОБА_1 є винуватцем ДТП та її діями спричинено матеріальну шкоду власнику майна, тобто ОСОБА_4 , але ОСОБА_2 (яка є неналежним позивачем) не доведено розмір матеріальної шкоди.
Представник позивачки надав відповідь на відзив, зазначив що ОСОБА_2 вже фактично володіла, користувалася та розпоряджалася автомобілем «Audi», хоча юридично й не була оформлена власником транспортного засобу, оскільки на той час був великий попит на перереєстрацію транспортних засобів, були відсутні талони та черга у сервісні центри. Однак ОСОБА_2 на той час вже передала кошти за вказаний автомобіль, вільно ним розпоряджалася та користувалася. Довіреність ОСОБА_4 була видана на ім'я ОСОБА_5 - чоловіка позивачки, тому що вона не має відповідних навичок та знань у галузі автомобілів, а майно - автомобіль «Audi» є спільно набутим майном під час спільного життя та шлюбу, отже було вирішено уповноважити саме ОСОБА_5 на вирішення таких питань.
Представник відповідачки надав заперечення на відповідь на відзив, зазначив, що позов поданий неналежним позивачем, так як його права та інтереси, які становлять зміст спірних правовідносин, не порушені з огляду на обставини, які склались у даній справі, тому у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі. У звіті про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ від 05.01.2024 року зазначено, що будь-яких інших пошкоджень, крім: передній бампер який має глибокі подряпини, зчеси з правої та лівої сторони, порушено герметичності каркасу фари передньої правої, підкрилок передній лівий (зруйновано у передній частині), диск колеса переднього лівого (сліди динамічної дії, пошкодження ЛФП), під час огляду оцінювачем не виявлено. Отже, з огляду на здоровий глузд, не фіксування оцінювачем, під час огляду автомобіля «AUDI» д.н.з. НОМЕР_2 вік якого складає 11 років з пробігом 251503 км., інших пошкоджень, зокрема пошкоджень ЛФП є абсурдом, а пошкодження елементів з правої сторони, як зазначено в звіті, вважає такими, що ставлять під сумнів висновок оцінювача, а отже і недоведеність позивачем загального розміру завданої матеріальної шкоди
Ухвалою від 29.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом/повідомленням сторін.
Ухвалою від 15.01.2025 року за клопотанням представника відповідачки адвоката Ковальова А.О. призначена судова транспортно-товарознавча експертиза, провадження у справі зупинено.
05.02.2025 року до суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.
Ухвалою від 11.02.2025 відновлено провадження, справа призначена до розгляду.
Ухвалою від 05.03.2025 року з урахуванням пропозицій викладених експертом, судом призначена судова транспортно-товарознавча експертиза.
26.03.2025 року до суду надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення судової експертизи.
Стороною позивачів була подана апеляційна скаргу на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду від 05.03.2025 про призначення експертизи.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.06.2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.03.2025 року - залишено без змін.
Ухвалою від 16.09.2025 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою від 29.09.2025 року з урахуванням клопотання експерта призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу.
26.11.2025 року до суду надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи у зв'язку з ненаданням транспортного засобу на експертизу.
Ухвалою суду від 02.12.2025 року поновлено провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивачки адвокат Букур М.Є, позов підтримав посилаючись на доводи викладені у позові та відповіді на відзив. Щодо ненадання транспортного засобу на експертизу пояснив, що через некоректно поставлені представником відповідача питання, цивільна справа декілька разів поверталась з експертної установи. В результаті того, що з моменту аварії пройшов тривалий період часу і транспортний піддається корозії, позивачкою було прийнято рішення про ремонт транспортного засобу.
Відповідачка позов не визнала, пояснила що вона пропонувала чоловіку позивачки пошліфувати фари, однак він сказав що йому потрібні нові. Крім того, її діями були спричиненні пошкодження лівої частини автомобіля позивачки, однак експерт зазначає у висновку також пошкодження і з правої сторони, що ставить під сумнів висновок та відповідно і суму заявлену до стягнення.
Представник відповідачки адвокат Чернявська С.А. в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов та на свої пояснення надані в судовому засіданні. Просила врахувати, що позивачка є неналежним позивачем. Крім того сторона позивачів ухилилася від участі в експертиза тому розмір матеріальної шкоди є недоведеним.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, визначив, дослідив та встановив наступні докази, обставини та відповідні правовідносини.
У відповідності до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 16.11.2023 року о 17.37 по вул. Дніпровська, м. Павлограда, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобам «Chevrolet Tacuma» д/н НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом з паркувального місця не переконалась що це буде безпечно та вона не створить небезпеку чи перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, не звернулася за допомогою до сторонніх осіб та скоїла зіткнення з автомобілем «Audi» д/н НОМЕР_2 , який рухався позаду, внаслідок чого транспортні засоби отримала механічні пошкодження.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду від 12.12.2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. (а.с. 20)
Дана постанова не була оскаржена і набрала законної сили.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У результаті ДТП з вини ОСОБА_1 був пошкоджений автомобіль «Audi» д/н НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належав ОСОБА_4 , та який перебував у фактичному володінні ОСОБА_2 .
Як зазначив представник позивачки на час ДТП ОСОБА_2 користувалася транспортним засобом на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_4 . На той час кошти за вказаний автомобіль вже були передані власнику ОСОБА_4 , однак через попит на талони до сервісного центру вони не змоги вчасно перереєструвати автомобіль на нового власника. Тому саме від імені ОСОБА_4 була заява до ФОП ОСОБА_3 про оцінку вартості матеріального збитку. Вартість дослідження була сплачена саме родиною позивачки.
17.01.2024 року право власності на автомобіль «Audi» НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , 2012 року випуску був зареєстрований за ОСОБА_2 (а.с. 15)
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність транспортних засобів як позивачки так і відповідачки не була зареєстрована.
24.12.2023 року транспортний засіб «Audi» НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , 2012 року був оглянутий оцінювачем ОСОБА_6 (а.с. 24)
05.01.2024 року ФОП ОСОБА_3 складено звіт № 0624 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ. Згідно висновку оцінювача, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi» А 6 2.8 FSi Tiptronic (4G2/4G5) НОМЕР_2 , без урахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає: 131 877,71 грн. Матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Audi» А 6 2.8 FSi Tiptronic (4G2/4G5) НОМЕР_2 в результаті його пошкодження складає: 58 509,37 грн. (а.с.21-23)
Добровільно матеріальний збиток відповідачкою не відшкодовано.
Щодо твердження представників відповідачки про те що ОСОБА_2 є неналежним позивачем, оскільки на час ДТП вона не була власником ТЗ, суд виходить з наступного.
У постанові по справі № 147/66/17 від 14.12.2021 року Велика Палата Верховного Суду виснувала, що факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для неї, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну.
За змістом частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху (див. висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).
Аналогічного висновку дійшли Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі №299/2811/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 300/193/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 607/3007/16-ц, Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, і така практика є сталою.
Як встановлено в судовому засіданні на час ДТП транспортний засіб «Audi» фактично перебував у користуванні родини позивачки. Як позивачка так і її чоловік ОСОБА_5 користувалися транспортним засобом на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортним засобом. Як зазначив, представник позивачки фактично кошти за автомобіль ще до моменту ДТП були передані його колишньому власнику ОСОБА_4 , однак через великі черги до ТСЦ та попит на талони, не змогли одразу після передачі коштів перереєструвати право власності на нового власника ОСОБА_2 . Вже 17.01.2024 року право власності ОСОБА_2 на автомобіль було зареєстровано в ТСЦ, а тому суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 має право вимагати відшкодування шкоди, завданої автомобілюНОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , 2012 року випуску шляхом пред'явлення вимоги до відповідачки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно до п. 14 постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що позивачкою надано суду належні та допустимі докази на підтвердження факту завдання шкоди, та вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Отже з відповідачки підлягає стягненню вартість відновлювального ремонту в розмірі 58 509, 37 грн. та дослідження щодо оцінки вартості матеріального збитку КТЗ. Звіт № 0624 в розмірі 3 000 грн. ( а.с. 19)
Щодо стягнення з відповідачки моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
У статті 1167 ЦК України зазначені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Стаття 23 ЦК України, передбачає можливість відшкодування моральної шкоди завданої особі внаслідок пошкодження її майна, тобто майна власником якого є ця особа.
Судом встановлено, що позивачка є особою, яка потерпіла внаслідок винних дій ОСОБА_1 , яка скоїла дорожньо-транспортну пригоду.
За таких обставин суд вважає, що позивачка як власниця пошкодженого майна має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, які вона зазнала у зв'язку із пошкодженням належного їй автомобіля.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди суд враховує те, що ДТП, внаслідок якого майно позивача - автомобіль «Audi» був пошкоджений, сталось з вини ОСОБА_1 , у зв'язку з пошкодженням автомобіля вона зазнала вимушених змін, докладала зусиль для відновлення своїх прав, зазнала негативних емоцій, душевних хвилювань, відчувала психологічний дискомфорт, які знаходяться в причинному зв'язку з подією ДТП та протиправними діями відповідачки.
Враховуючи встановлені обставини, виходячи з засад розумності, справедливості та об'єктивності суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред'явлений до стягнення є завищеним та не доведеним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідачки 5 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися,суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Згідно висновків Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 № 303А, п. 2958 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України суд -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти на відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 61 509 (шістдесят одна тисяча п'ятсот дев'ять) грн. 37 копійок
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір сплачений позивачкою до суду у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
В іншій частині - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня її проголошення (складення).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса : АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса : АДРЕСА_2 .
Суддя С. Г. Юдіна