Справа № 185/4792/25
Провадження № 2/185/2044/26
03 квітня 2026 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бабія С. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб цивільну справу за позовом адвоката Мотуза Олександра Володимировича, який діє від імені ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він тривалий час знаходився у трудових відносинах з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» та за час роботи на даному підприємстві стався нещасний випадок . На підтвердження своїх доводів позивачем надано витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21.03.2025 року, номер витягу 135/25/829/В яким позивачу первинно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 50% та встановлено третю групу інвалідності по трудовому каліцтву. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги, а тому просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків 245000,00 грн.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його недоведеність. Згідно пояснень, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що у справі відсутні докази, які підтверджують зміни у позивача психічного стану, а тому підстав відшкодування моральної шкоди позивачеві немає.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд прийшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач тривалий час працював у відповідача, що підтверджується копією трудової книжки позивача, яка міститься в матеріалах справи.
Позивачем надано суду акт форми Н-1/П який вказує на обставини за яких стався нещасний випадок, а саме: 29.10.2024 в 3-ю зміну о 17 годині 55 хвилин помічник начальника дільниці монтажно- демонтажних робіт ОСОБА_2 згідно абзацу 2 пункту 2.9 «Положення про нарядну систему» видав наряд гірничому майстру дільниці монтажно-демонтажних ОСОБА_3 який в свою чергу, згідно абзацу 3, пункту 2.9 Положення про нарядну систему» видав наряд ланці робітників: гірникам очисного забою (далі - ГО3), а саме. ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (ланковий), ОСОБА_6 ОСОБА_7 (бригадир), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та машиністу гірничих виїмкових машин (далі - МГВМ) ОСОБА_12 на: приведення робочого місця в безпечний стан, проведення розрізної печі 148 лави, кріплення розрізної печі 148 лави, доставку лісоматеріалів, встановлення анкерного кріплення, обслуговування електрообладнання, обслуговування ПТК (пересувний транспортний конвеєр) на 148 збірному штреку, зачищення гірничої маси.
Керівництво роботами у зміні здійснював гірничий майстер дільниці МДР ОСОБА_3 , який на момент настання нещасного випадку знаходився на заїзді 148 збірного штреку для контролю проведення робіт з формування рухомого складу.
Приблизно о 19 годині 45 хвилин працівники дільниці МДР прибули на робоче місце по 148 збірному штреку до розрізної печі 1487 лави, оглянули робоче місце та приступили до виконання наряду. З початку зміни частина працівників займалися доставкою кріпильних мaтеріалів вручну, а саме: З6 дерев'яних стійок довжиною 1,3 метри, 9 дерев'яних брусів довжиною 3,8 метри, переносились від місця складування на 148 збірному штреку до сполучення з розрізною піччю 148 лави до місця завантаження на скребковий конвеєр СП- 251 для подальшого транспортування у вибій розрізної печі 148 лави.
Приблизно о 20 годині 00 хвилин ГОЗ ОСОБА_13 разом з МГВМ ОСОБА_12 та ГОЗ ОСОБА_10 взяли анкерне кріплення та полімері закріплювачі у вигляді ампул та пішли у вибiй pозрізної печі 148 лави, де почали буріння шпурів для встановлення анкерного кріплення. Через обводнення покрівлі буріння шпурів для встановлення анкерів йшло повільно.
Приблизно о 22 годині 00 хвилин робітники встигли встановити 2 анкери кріплення. В час у розрізну піч 148 лави, для контролю виконання робіт та обстеження вибою прийшли виконуючий обов'язки заступника начальника дільниці МДР ОСОБА_14 та бригадир ГОЗ Мухортов Є. M., з'ясувавши, що у вибої відсутні кріпильні матеріали для подальшого проведення і кріплення виробки, ОСОБА_14 дав команду розпочати доставку 16 дерев'яних стійок довжиною 1,3 метра та 9 дерев'яних брусів довжиною 3,8 метра з сполучення 148 збірного штреку у вибій розрізної печі 148 за допомогою скребкового конвеєра СП-251, що передбачено пунктом 9 «Паспорту на проведення та кріплення розрізної печі 148 лави».
ГОЗ ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та МГВМ ОСОБА_12 підійшли до кінцевої станції СП-251, там вже знаходилися ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 та ОСОБА_8 .
Для доставки дерев'яних стійок у розрізну піч 148 лави працівники розташувалися наступним чином: ГОЗ ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , знаходячись на сполученні 148 збірного штреку з розрізною піччю 148 лави, завантажували дерев'яні стійки на скребковий конвеєр СП-251. ГОЗ ОСОБА_1 (згідно «Паспорту на проведення та кріплення розрізної печі 48 лави» мав розташуватись біля кінцевої головки перевантажувача СПЦ), для зняття лісоматеріалів зі скребкового конвеєру СП-251, але розташувався, безпосередньо, біля кінцевої станції скребкового конвеєру СП-251, знімав доставлені дерев'яні стійки та складував поруч, а ГОЗ ОСОБА_8 підносив зняті з конвеєра лісоматеріали ближче до розрізної печі 148 лави. Помічник начальника дільниці МДР ОСОБА_16 , розташувався в 5 метрах перед ОСОБА_1 та по голосовим командам ОСОБА_1 , за допомогою переговорного пристрою КУЗ, запускав та зупиняв кнопкою «СТОП» (згідно «Паспорту на проведення та кріплення розрізної печі 148 лави» дозволяється знімати лісоматеріали довжиною до 2-x метрів з працюючого конвеєру).
Приблизно о 22 годині 29 хвилин за допомогою скребкового конвеєра СП-251 працівники доставили у вибій 9 дерев'яних брусів та 6 дерев'яних стійок. О 22 годині 30 хвилин при зніманні з працюючого скребкового конвеєра СП-251 чергової (сьомої) дерев'яної стійки ОСОБА_1 взявся лівою рукою за середину стійки, а правою за її передній край і почав витягувати стійку з конвеєра (що не відповідає вимогам пункту 9 Паспорту на проведення та кріплення розрізної печі 148 лави») При цьому задній кінець стійки уперся в скребок ланцюга конвеєра внаслідок чого зап'ястя правої кисті ОСОБА_17 було притиснуте переднім краєм дерев' яної стійки до рами кінцевої станції скребкового конвеєру СП-251. ОСОБА_1 почав кричати від болю, почувши це ОСОБА_2 зупинив конвеєр кнопкою «СТОП» переговорного пристрою КУЗ, та дав голосову команду, щоб скребковий конвеєр СП-251 перемкнули «по ходу» в інший бік руху, та там був переключений B режим «по ходу» і права рука ОСОБА_1 була звільнена. В цей час до потерпілого підійшли ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та почали надавати допомогу. Далі ОСОБА_18 та ОСОБА_8 вивели потерпілого з розрізної печі та почали супроводжувати його до підземного пункту охорони здоров'я. В цей час ОСОБА_14 , сповістив гірничого диспетчера про нещасний випадок.
Приблизно о 22 годині 45 хвилин ОСОБА_1 та супроводжуючі його працівники дістались заїзду Західного магістрального відкотного штреку горизонту 410 метрів, де зустріли медичну сестру підземного пункту охорони здоров'я ОСОБА_19 , яка надала потерпілому першу медичну допомогу. Далі працівники направилися до руддвору горизонту 370 метрів та вивезли Селіванова на шахтну поверхню.
Далі ОСОБА_1 автомобілем Реанімаційно-протишокової групи 8-го воєнізованого гірничого рятувального загону був доставлений до Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради, а потім до Комунального некомерційного підприємства міська клінічна лікарня № 16» Дніпропетровської міської ради місто Дніпро. Згідно п.7 акту форми Н-1/П, висновком комісії встановлено, що нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом.
Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21.03.2025 року, номер витягу 135/25/829/В (копія додається) позивачу первинно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 50% та встановлено третю групу інвалідності по трудовому каліцтву, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №210/3177/17.
У відповідності до статті 4 Закону України “Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
В даному випадку професійне захворювання пов'язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я відбулося при виконанні ним трудових обов'язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Суд не може погодитись із запереченнями відповідача, який вважає не доведеним, як сам факт професійного захворювання так і факт заподіяння моральної шкоди так як не надано відповідних медичних документів та не встановлено зміни у психічному стані, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.
Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім'ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.
Таким чином, при визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров'я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
За таких обставин, суд вважає розумним та справедливим стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100000,00грн , а в іншій частині відмовити.
Інші доводи відповідача фактично зводяться до суб'єктивної оцінки доказів та не можуть бути підставами для відмови у задоволенні позову.
Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24 (провадження № 61-14246св24) вказав, що обов'язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов'язкових платежів».
Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою (один відсоток розміру задоволених позовних вимог, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити частково позов адвоката Мотуза Олександра Володимировича, який діє від імені ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000,00грн .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", ідентифікаційний номер 00178353, вул. Соборна, 76, м. Павлоград Дніпропетровської області, 51400.
Суддя Сергій БАБІЙ