Справа № 183/3050/26
№ 1-кс/183/488/26
01 квітня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого, слідчого відділу Самарівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 березня 2026 року за № 12026042350000305 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Меліоративне Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянину України, з неповною освітою, неодруженому, військовослужбовцю військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, курсанту 2 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України, у військовому званні «солдат», проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому:
-19.04.2021 Новомосковським міськрайонним судом в Дніпропетровській області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 24.06.2021 Новомосковським міськрайонним судом в Дніпропетровській області за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ч. 4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань призначеного за вироком суду від 19.04.2021 Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області покарання призначено за цим вироком до відбуття 3 роки 1 місяць позбавлення волі. 11.09.2024 звільнений з Криворізької ВК Дніпропетровської області (№80) по відбуттю строку покарання,
- 02.02.2026 ухвалою Самарівського міськрайонного суду в Дніпропетровській області на підставі ч. 5 ст. 401 КК України звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України кримінальне провадження закрито, звільнено із зали суду для подальшого проходження військової служби у в/ч НОМЕР_2 ,
підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 382, ч. 5 ст. 407 КК України,
До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого, слідчого відділу Самарівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 березня 2026 року за № 12026042350000305, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 .
В обґрунтування заявленого клопотання стороною обвинувачення зазначено, що солдат ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період і проходячи її на посаді курсанта 2 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України, в порушення вимог ст.ст. 65, 68, 129-1 Конституції України, ч. 2, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», будучи звільнений ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2026 року у справі №183/12776/25, №1-кп/183/2653/25, яка набрала законної сили 10 лютого 2026 року, від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та зобов'язаний цією ж ухвалою суду не пізніше 72 годин після набрання нею законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби, діючи з прямим умислом, з метою ухилитись від виконання покладених на нього судом обов'язків та маючи реальну можливість їх виконання, не виконав ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2026 року у справі №183/12776/25, №1-кп/183/2653/25 та у період з 10 по 14 лютого 2026 року не прибув до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби, а залишився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд до 30 березня 2026 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місця знаходження на території м. Самар Дніпропетровської області, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, - умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили.
Крім того, солдат ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період і проходячи її на посаді курсанта 2 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи звільнений ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2026 року у справі №183/12776/25, №1-кп/183/2653/25, яка набрала законної сили 10 лютого 2026 року, від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та зобов'язаний цією ж ухвалою суду не пізніше 72 годин після набрання нею законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби, діючи умисно, з метою нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість, не виконав ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2026 року у справі №183/12776/25, №1-кп/183/2653/25 та у період з 10 по 14 лютого 2026 року не прибув до військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується в АДРЕСА_2 , чим незаконно не виконав свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби та продовжував ухилятися від військової служби за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд до 30 березня 2026 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місця знаходження, а саме на території м. Самар Дніпропетровської області, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
В ході досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено у вигляді позбавлені волі стром від п'яти до десяти років, існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_6 , з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_6 не має офіційного джерела доходу, що може сприяти нез'явленню ОСОБА_6 викликом слідчого, прокурора та суду;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_6 в подальшому може, як у спосіб погроз, так і реально незаконно впливати на свідків за провадженням, оскільки останні проживають в одному населеному пункті з підозрюваним, інших свідків за провадженням. При цьому, враховуючи, що на разі під час здійснення досудового розслідування не допитані та не встановлені інші особи, тобто свідки, яким можуть бути відомі обставини та відомості вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення, а тому ОСОБА_6 може впливати на даних осіб для зміни їх показів з метою уникнення кримінальної відповідальності;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, враховуючи, що ОСОБА_6 не мав реального наміру повернутися до військової частини раніше, так як його було затримано працівниками Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровської області. Таким чином ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може продовжити злочинну діяльність, тобто вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Крім того, застосування до ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 не здійснював заходів, спрямованих на прибуття до розташування військової частини та на службу, тому застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання не забезпечить виконання останнім виконання покладених на нього обов'язків.
Враховуючи особистість ОСОБА_6 , а також те, що досудовим слідством не встановлено осіб, які б могли поручитися за виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків, застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистої поруки також не вбачається можливим та не забезпечить виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків.
Враховуючи сукупність викладених обставин, у разі незастосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, для запобігання вищевказаним ризикам, до підозрюваного доцільно застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Під час судового розгляду прокурор заявлене клопотання підтримав, мотивуючи його обставинами, викладеним у клопотанні письмово, просив його задовольнити.
Слідча в судовому засіданні клопотання підтримала.
Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 , кожен окремо, не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Вислухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-ІХ. А Указом № 133/2022 в України продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
03 березня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042350000305 внесено відомості за фактом умисного невиконання ухвали суду, що набрала законної сили та нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, що за своїми ознаками підпадають під правову кваліфікацію злочинів, визначених ч.1 ст. 382, ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно.
31 березня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 382, ч. 5 ст. 407 КК України. Повідомлення про підозру від 31. Березня 2026 року вручено ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період і проходячи її на посаді курсанта 2 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України, в порушення вимог ст.ст. 65, 68, 129-1 Конституції України, ч. 2, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», будучи звільнений ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2026 року у справі №183/12776/25, №1-кп/183/2653/25, яка набрала законної сили 10 лютого 2026 року, від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та зобов'язаний цією ж ухвалою суду не пізніше 72 годин після набрання нею законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби, діючи з прямим умислом, з метою ухилитись від виконання покладених на нього судом обов'язків та маючи реальну можливість їх виконання, не виконав ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2026 року у справі №183/12776/25, №1-кп/183/2653/25 та у період з 10 по 14 лютого 2026 року не прибув до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби, а залишився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд до 30 березня 2026 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місця знаходження на території м. Самар Дніпропетровської області, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України - умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили.
Крім того, солдат ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період і проходячи її на посаді курсанта 2 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи звільнений ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2026 року у справі №183/12776/25, №1-кп/183/2653/25, яка набрала законної сили 10 лютого 2026 року, від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та зобов'язаний цією ж ухвалою суду не пізніше 72 годин після набрання нею законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби, діючи умисно, з метою нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість, не виконав ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2026 року у справі №183/12776/25, №1-кп/183/2653/25 та у період з 10 по 14 лютого 2026 року не прибув до військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується в АДРЕСА_2 , чим незаконно не виконав свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби та продовжував ухилятися від військової служби за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд до 30 березня 2026 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місця знаходження, а саме на території м. Самар Дніпропетровської області, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Вирішуючи клопотання по суті, виходжу з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам визначеним положенням цієї статті.
Статтею 178 КПК України визначено обов'язок суду, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінити в сукупності всі обставини вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та особу підозрюваного.
Ураховуючи зібрані органом досудового слідства докази та встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає обґрунтованою повідомлену громадянинуОСОБА_6 підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 382, ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_6 слідчий суддя ураховує, що вказаний у клопотанні слідчого ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеним.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_6 підозрюється, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину та за який передбачена реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був установлений.
Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які проживають з ним в одному населеному пункті, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_6 , будучи звільненим від кримінальної відповідальності, не мав реального наміру повернутися до військової частини, час поводив на власний розсуд, доки його не було затримано працівниками Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровської області.
Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, матиме реальну можливість вчинити інше кримінальне правопорушення,а тому вказана обставина свідчить про можливість продовження ним злочинної діяльності.
Слідчий суддя враховує наявність у ОСОБА_6 місця проживання, однак, дані обставини з урахуванням вищевикладеного не можуть слугувати достатньою підставою для застосування підозрюваномуОСОБА_6 іншого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну зі спроб, що передбачена пунктами 1-3 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Усе вищенаведене є беззаперечною підставою для обрання підозрюваномуОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з відсутністю підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.При, цьому, слідчий суддя ураховує строки досудового розслідування,а відтак, оскільки слідчий суддя дійшов про обґрунтованість клопотання слідчого щодо необхідності застосування запобіжного заходу, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути 60 днів, однак не перевищувати строки досудового розслідування.
Статтею 183 ч. 1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 176 ч. 7 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України, тобто тримання під вартою.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати підозрюваному найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених раніше ризиків.
Керуючись ст. ст. 110, 177, 189, 190, 371, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого, слідчого відділу Самарівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 березня 2026 року за № 12026042350000305 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 травня 2026 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Для тримання під вартою підозрюваний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає направленню доІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено, підписано та оголошено о 08 год. 30 хв. 03 квітня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1