Справа № 182/1048/26
Провадження № 1-кп/0182/831/2026
01.04.2026 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.01.2026 за № 12026041340000124 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , не працює, не одружений, з освітою 9 класів, згідно ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення /злочину/, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін судового провадження
прокурора ОСОБА_4
(у режимі ВКЗ з власного пристрою),
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
Обвинувачений ОСОБА_3 13.01.2026 об 11:57 год. знаходився поблизу багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де у під'їзді № 2 у поштовій скриньці № 25 знайшов ключі з біркою «25» та у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану введеного на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із подальшим продовженням строку дії, скориставшись тим, що поруч нікого немає та за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою фізичної сили відчинив поштову скриньку № 25 та дістав звідти ключ.
У подальшому ОСОБА_3 за допомогою шматка паперу заклеїв двірні вічки квартир, що розташовані на одному майданчику з квартирою АДРЕСА_3 та за допомогою ключа, який знайшов у поштовій скриньці, відчинив двері вказаної квартири. Зайшовши до приміщення квартири АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 протиправно, таємно, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, переслідуючи мету незаконного збагачення, із зальної кімнати викрав велосипед Checker Pig Speed Pig сірого кольору, ринкова вартість якого згідно висновку експерта судової товарознавчої експертизи № 198 від 30.01.2026 складає 14 325,33 грн. Також, з приміщення коридору ОСОБА_3 викрав рюкзак потерпілого, в якому було декілька пар взуття (рюкзак та взуття матеріальної цінності для потерпілого не становлять) та туристична камера Spots FHD 2.0" 12 MP, ринкову вартість якої згідно висновку експерта судової товарознавчої експертизи № 198 від 30.01.2026 визначити не можливо. Таким чином ОСОБА_3 , спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на суму 14 325 грн. 33 коп. Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого в умовах воєнного стану ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення /злочин/, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.
Позиція обвинуваченого
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину свою визнав у повному обсязі та суду показав, що потерпілого раніше не знав. 13.01.2026 на вулиці було холодно, проходив мимо будинку по АДРЕСА_2 та побачив, що до під'їзду відчинені двері. Зайшов погрітися. У поштовій скриньці побачив ключ з біркою, на якій був напис «25». Піднявся на 4 поверх та вказаним ключем відкрив двері до квартири АДРЕСА_3 . У квартирі побачив велосипед, який стояв зліва у кімнаті, у коридорі був рюкзак. Взяв велосипед та рюкзак і вийшов з квартири. Двері зачинив та спустився до виходу. Куди подів ключ від квартири вже не пам'ятає. Або викинув його, або залишив у квартирі. У рюкзаку було взуття та камера. Рюкзак викинув. Велосипед заклав у ломбарді, що розташований на Площі. Зустрів знайомого, сказав, що велосипед знайшов, і вони на паспорт знайомого заклали велосипед. За велосипед отримали 3 тис. грн. Спричинені збитки потерпілому відшкодував, а саме передав потерпілому 3 600 грн. Потерпілий написав розписку, що не має до нього претензій. Потерпілий викупив велосипед у ломбарді. Він потерпілому відшкодував суму, за яку той викупив велосипед. Передбачав, що у квартирі може бути відеонагляд. Однак, камери у квартирі не бачив. Отримані грошові кошти за велосипед потратив на придбання ліків для матері. Їй не говорив, звідки у нього гроші на ліки. У скоєному розкаюється. Запевнив, що більше такого робити не буде. Просить не позбавляти його волі, зробив належні висновки.
Позиція потерпілого
Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився. Надав заяву, відповідно до якої просить суд провести судовий розгляд справи без його участі. Цивільний позов заявляти не буде. Покарання обвинуваченому просить призначити на розсуд суду. Інших заяв та клопотань не має. Зі змістом ч. 3 ст. 349 КПК України ознайомлений, будь-яких інших доказів, окрім тих які є у кримінальному провадженні не має. Не заперечує, щодо розгляду кримінального провадження у спрощеному порядку. Позбавлення права можливості оскарження вироку в частині не досліджених доказів розуміє і згодний з цим.
Оцінка суду
У зв'язку з визнанням вини, оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, інші докази у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувалися. При цьому судом було роз'яснено, що в цьому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини, які не досліджувалися, в апеляційному порядку.
Враховуючи показання обвинуваченого та письмову заяву потерпілого, співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд вважає, що дії ОСОБА_3 мають правильну правову кваліфікацію за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
Вина ОСОБА_3 у скоєному доведена у повному обсязі.
Призначення покарання
При визначенні виду та міри покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами /ч. 4 ст. 185 КК України/.
Також суд ураховує обставини справи та особу винного.
Так, ОСОБА_3 згідно ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості (а.п. 112 - 113). Має постійне місце проживання (а.п. 121), за яким характеризується посередньо (а.п. 122). Не працює, не одружений, на утриманні нікого не має. На обліку у лікаря психіатра не перебуває (а.п. 117). Перебуває на обліку у лікаря нарколога з 18.12.2024. Перебуває на програмі ЗПТ (а.п. 115).
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд вважає щире каяття (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України), добровільне відшкодування завданого збитку (п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України) та визнання вини (ч. 2 ст. 66 КК України).
При цьому, судом враховується, що щире каяття ОСОБА_3 проявилося в критичній оцінці ним свого діяння шляхом визнання вини, запевнення, що він більше подібного не вчинить і бажає виправитись.
Добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому ОСОБА_5 підтверджується письмовою розпискою потерпілого, долученої до матеріалів справ, у які потерпілий вказав, що у рахунок відшкодування збитку отримав від ОСОБА_3 3 600 грн., претензій до обвинуваченого не має і цивільний позов подавати не буде.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України відсутні.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді позбавлення волі.
Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.
Разом з тим, зваживши на обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого - визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, тому вважає можливим застосувати щодо нього ч. 1 ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши обов'язки, передбачені п. 1), 2) ч. 1 ст. 76 КК України.
Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Вирішення цивільного позову
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Вирішення питання про запобіжний захід
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід не застосовувався.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Вирішення питання про долю речових доказів
Суд вирішує долю речових доказів відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Речові докази:
- СD-R диск з 2 файлами запису камери відеоспостереження з під'їзду № 2 будинку № 110 по вул. Шевченка у м. Нікополі, який долучено до матеріалів провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження;
- циліндровий механізм замка у розібраному та розпиляному стані та ключ до нього, поміщені до полімерного пакету, які знаходяться в камері схову речових доказів Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровської області (упакування ID № 3026041529787825) - знищити;
- СD-R диск з 2 файлами запису камери відеоспостереження з приміщення ломбарду «Гарант» за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 23, який долучено до матеріалів провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирішення питання про процесуальні витрати
Також суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судової товарознавчої експертизи, згідно довідки в сумі 424 грн. 08 коп., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі винесення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
На підставі наведеного, керуючись ст. 370, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченню за ч. 4 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
На підставі п. 1), 2) ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 в період іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не застосовувався.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази:
- СD-R диск з 2 файлами запису камери відеоспостереження з під'їзду № 2 будинку № 110 по вул. Шевченка у м. Нікополі, який долучено до матеріалів провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження;
- циліндровий механізм замка у розібраному та розпиляному стані та ключ до нього, поміщені до полімерного пакету, які знаходяться в камері схову речових доказів Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровської області (упакування ID № 3026041529787825) - знищити;
- СD-R диск з 2 файлами запису камери відеоспостереження з приміщення ломбарду «Гарант» за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 23, який долучено до матеріалів провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 08 коп.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку у суді.
Суддя: ОСОБА_1