Номер провадження: 33/813/419/26
Номер справи місцевого суду: 947/140/26
Головуючий у першій інстанції Борщов І. О.
Доповідач Сегеда С. М.
02.04.2026 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
правопорушника ОСОБА_1 ,
захисника ОСОБА_1 - адвоката Прокоф'єва О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Прокоф'єв Олександр Олександрович, на постанову Київського районного суду м. Одеси від 05 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п.12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до адміністративних матеріалів, сержант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою та військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи всупереч інтересам служби, в порушення своїх статутних обов'язків та наведених вище вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (далі - ЗСУ), ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, п.п.52, 53 Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року
№560, п.5 розділу II Інструкції із застосування територіальними центрами
комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відео фіксації, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.08.2024 року №532, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.11.2025 року №596, в умовах особливого періоду, під час дії правового режиму воєнного стану, маючи реальну можливість для належного виконання службових обов'язків, 26.11.2025 року вчинив недбале ставлення до військової служби, що виразилось в перериванні ним відеофіксації заходів оповіщення солдата ОСОБА_2 , яке мало місце 26.11.2025 року за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, біля буд.№18, у зв'язку з чим такі дії призвели, зокрема, до неможливості відображення всіх обставин подій, що відбувались під час спілкування з ОСОБА_2 26.11.2025 року, неможливості встановити об'єктивний хід подій, що відбувався після переривання запису відео сержантом ОСОБА_1 та передувало повторному, в порушення чинного законодавства України, призову 27.11.2025 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу, а також в цілому унеможливлювало належний та об'єктивний контроль за виконанням військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 своїх посадових обов'язків під час здійснення заходів оповіщення.
Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Київського районного суду м. Одеси від 05 січня 2026 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП (а.с.90-91).
Не погоджуючись із вказаною вище постановою, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Прокоф'єф О.О., подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити (а.с.92-94).
Одночасно, задовольняючи клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Прокоф'єва О.О. та з метою повного, всебічного з'ясування обставин та ухвалення законного і мотивованого судового рішення, постановою Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 копію відео фіксації пригоди з нагрудної камери сержанта ОСОБА_1 , яка трапилась 26 листопада 2025 року в м. Одесі, по вул. Архітекторська, напроти будинку №18, під час оповіщення військовозобов'язаних, а саме з моменту затримки громадянина ОСОБА_2 та до прибуття з останнім до чергової частини ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Попереджено службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 про відповідальність за невиконання рішення апеляційного суду.
Встановлено строк для виконання постанови Одеського апеляційного суду до 29 жовтня 2025 року та оголошено у справі перерву до 25 лютого 2026 року.
26 лютого 2026 року судове засідання було відкладено на 19 березня 2026 року, у зв'язку з не надходженням до Одеського апеляційного суду відповіді на вищезазначений запит від ІНФОРМАЦІЯ_2 .
19 березня 2026 року, на виконання вимог постанови Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року, від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла інформація, із якої вбачається, що термін зберігання відеозаписів з нагрудних камер складає 30 днів, а тому ІНФОРМАЦІЯ_3 не може виконати постанову Одеського апеляційного суду.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її представника, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції належним чином з'ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне, обґрунтоване та справедливе рішення.
Диспозиція ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Об'єктивна сторона правопорушення характеризується невиконанням або неналежним виконанням військовою службовою особою своїх обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування.
Невиконання обов'язків означає невиконання дій, які входять до службових обов'язків. Неналежне виконання означає нечітке, формальне або неповне здійснення обов'язків.
Стаття 172-15 КУпАП є бланкетною нормою, тобто такою, що лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює дану норму більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено, які порушення правил несення військової служби допущені особою, та якими нормативними актами передбачені правила, що порушила особа.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) в Україні настає особливий період.
Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Також, щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18.03.2024 наголосив Верховний Суд України у постанові від 30.05.2018 у справі №521/12726/16-ц. Крім того, у зв'язку з військовою агресією РФ указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який був продовжений та діє до теперішнього часу.
Із протоколу про військове адміністративне правопорушення, серії ОД №794 від 20.12.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 ставиться в провину порушення вимог ч.2 ст.172-15 КУпАП.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами ЗСУ, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Так, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
- протоколом про військове адміністративне правопорушення серії ОД №794 від 20.12.2025 року, який підписаний ОСОБА_1 та в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги (а.с.3-9);
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с.50-51);
- письмовими показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 48, 49);
- журналом обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.24-26);
- витягами з наказів (а.с. 41);
- флеш-накопичувачем (а.с.56), тощо.
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме в тому, що він, будучи військовослужбовцем, недбало поставився до обов'язків військової служби, що виразилось в перериванні ним відеофіксації заходів оповіщення ОСОБА_2 , яке мало місце 26.11.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим такі дії призвели, зокрема, до неможливості відображення всіх обставин подій, що відбувались під час спілкування з ОСОБА_2 .
Твердження апелянта про те, що співробітники ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ПТУ ВСП у ЗСУ) не повідомили ОСОБА_1 про те, що відносно нього складається протокол, який буде розглядатися судом, не приймаються до уваги, оскільки спростовується протоколом про військове адміністративне правопорушення, серії ОД №794 від 20.12.2025 року в якому зазначено, що на підставі ст.276 КУпАП справа буде розглядатися за місцем його вчинення (а.с.8), підписом ОСОБА_1 (а.с.8, 9) та заявою ОСОБА_5 , в якій останній провину за скоєне правопорушення повністю визнав (а.с.86).
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 було введено в оману працівниками ПТУ ВСП у ЗСУта порушено його право на захист, передбачені ст.ст. 55, 59 Конституції України та ст.268 КУпАП, апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки також спростовуються протоколом про військове адміністративне правопорушення серії ОД №794 від 20.12.2025 року, який підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень (а.с.8).
Більш того, дії працівників ПТУ ВСП у ЗСУОСОБА_1 та його захисником не оскаржувались, а також такі докази під час розгляду справи в апеляційному суді не надавались.
Що стосується показань свідка ОСОБА_6 , які він давав в суді апеляційної інстанції, то слід зазначити, що показання даного свідка жодним чином не спростовують недбалого ставлення ОСОБА_1 до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, тобто його винність у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Крім того, Одеський апеляційний судвідмовив в задоволенні клопотання захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Прокоф'єва О.О. про допит в якості свідка ОСОБА_4 з тих підстав, що даний свідок вже давав свої пояснення по справі 20.12.2025 року і про його допит в якості свідка до 02.04.2026 року не заявлялось (а.с.49).
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були б підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.
Апеляційний суд враховує, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на власному тлумаченні норм права.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Прокоф'єв Олександр Олександрович, залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 05 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда