Номер провадження: 11-сс/813/719/26
Справа № 946/1439/26 1-кс/946/427/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
02.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12026162150000088 від 24.01.2026 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2026 року
про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Залізничне Болградського району Одеської області, громадянина України, офіційно не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, судимість погашена,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
встановив:
Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026162150000088 від 24.01.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Із матеріалів справи вбачається, що 27.02.2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в тому, що він, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, час та у невстановлений спосіб, придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), яку в подальшому зберігав при собі з метою збуту.
Після цього, 06.02.2026 року, ОСОБА_7 маючи злочинний умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), знаходячись заздалегідь в домовленому місці на куті вул.Святослава Хороброго та вул.Леонтовича в м.Ізмаїл Одеської області, де під складеними фрагментами будівельних матеріалів шляхом підняття закладання та передав із рук в руки, незаконно збув за отримані від ОСОБА_8 , шляхом переказу грошових коштів у сумі 500 гривень на банківську карту «Банку Альянс» за номером НОМЕР_1 із особистим рахунком НОМЕР_2 , один полімерний згорток масою 0,428г, в якому знаходилася особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) маса якої становить 0,377г, яка діяла в рамках проведення оперативної закупки.
В той же день ОСОБА_8 добровільно видала співробітникам поліції один полімерний згорток масою 0,428г, в якому знаходилася особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он).
Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2026 року частково задоволено клопотання слідчого та до підозрюваного ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» до 27.04.2026 року, з визначенням застави - 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133120 грн., з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України в разі внесення застави.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною залишати житло в період часу з 23 години до 06 години ранку наступної доби.
Вимоги апеляційної скарги захисник мотивує тим, що після повідомлення про підозру, з 27.02.2026 року по 04.03.2026 року, ОСОБА_7 перебував на свободі, займався особистими та сімейними справами. Із 27.02.2026 року ОСОБА_7 не намагався переховуватись від органу досудового розслідування та суду, не здійснював вплив на свідків та інших осіб у кримінальному провадженні. Вказаний факт спростовує доводи органу досудового розслідування про доведеність існування ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Також захисник посилається на те, що органом досудового розслідування було порушено право ОСОБА_7 на захист, оскільки під час повідомлення про підозру, вручення клопотання про обрання запобіжного заходу, останньому не було роз'яснено його право мати захисника. Захисник також не залучався під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прокурор у судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, з заявами або клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертався.
Згідно з ч.4 ст.405 КПК України (далі - КПК) неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
З огляду на положення ч.4 ст.405 КПК апеляційний суд вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу сторони захисту без участі прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; дослідивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина 1 ст.404 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст.177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону в частині обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.
Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею в повній мірі досліджено питання наявності обґрунтованої підозри, а матеріали провадження містять достатньо доказів, щоб переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозра, пред'явлена ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України є обґрунтованою.
На даному етапі досудового розслідування додані до клопотання слідчого докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри.
При цьому, відповідно до ст.ст.89, 94 КПК та Глави 28 КПК питання про встановлення вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею в достатній мірі досліджене питання щодо існування наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким, оскільки передбачає покарання за його вчинення у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Апеляційний суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених п.п.1 та 3 ч.1 ст.177 КПК, а саме, що: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду та впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Кримінальне правопорушення, яке інкримінується підозрюваному відноситься до категорії тяжких злочинів в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що дає підстави вважати, що під тяжкістю покарання, яке загрожує підозрюваному у разі доведеності його провини останній може вдатись до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, підозрюваний може впливати на свідків з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, що буде перешкоджати встановленню істини по справі.
Апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч.1,2 ст.23, ст.224, ч.4 ст.95 КПК.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе забезпечити належного виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків, і не дасть змогу органу досудового розслідування контролювати місце його перебування.
Обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Колегія суддів звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, враховувати положення ст.177, 178 КПК, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Застава фактично є гарантією, що підозрюваний чи обвинувачений буде сумлінно виконувати визначені кримінально процесуальним законом обов'язки, а суд має визначити таку суму застави, яка б дисциплінувала і мотивувала останнього на їх виконання.
Слідчий суддя належним чином виконав вимоги кримінального процесуального Закону та, в якості альтернативного запобіжного заходу, визначив ОСОБА_7 заставу в межах п.2 ч.5 ст.182 КПК.
На переконання апеляційного суду перспектива втрати застави у визначеному слідчим суддею розмірі, буде достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб запобігти виникненню у нього бажання переховуватись від органу досудового розслідування, або будь-яким іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують обрання саме такого виду запобіжного заходу.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи захисника стосовно порушення права підозрюваного на захист.
Так, згідно з ч.3 ст.193 КПК слідчий суддя, суд зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення захисником підозрюваного, обвинуваченого, якщо останній заявив клопотання про залучення захисника, якщо участь захисника є обов'язковою або якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника.
Апеляційний суд звертає увагу, що кримінальне провадження з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.307 КК України не передбачає обов'язкової участі захисника.
Із журналу судового засідання від 04.03.2026 року вбачається, що слідчий суддя до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу роз'яснив підозрювану ОСОБА_7 його процесуальні права, передбачені ч.2 ст.193 КПК, в тому числі право мати захисника, але підозрюваний не заявляв клопотання про призначення захисника (а.п.29-30).
За таких обставин, колегія суддів констатує, що підозрюваний ОСОБА_7 свідомо, за власної волі, позбавив себе можливості реалізувати своє право на отримання безоплатної правової допомоги та не залучив захисника самостійно, хоча з 27.02.2026 - дати повідомлення про підозру до 04.03.2026 року - дати розгляду клопотання слідчого, підозрюваний мав можливість виконати такі дії.
Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про неспроможність доводів захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2026 року, якою в кримінальному провадженні №12026162150000088 від 24.01.2026 року до підозрюваного ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4