Номер провадження: 11-сс/813/672/26
Справа № 947/7485/26 1-кс/947/2797/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
01 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисникаОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваногоОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025162480001164, внесеного до ЄРДР 24 вересня 2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотання слідчого СВ ОРУП № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 22 квітня 2026 року включно.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, існуванням ризиків, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та дійшов висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Крім того, слідчий суддя, враховуючи стадію досудового розслідування та кваліфікацію дій підозрюваного, дійшов висновку про відсутність підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою та невмотивованою, оскільки стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Посилаючись на викладене захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронних засобів контролю.
Позиції учасників судового розгляду.
Участь підозрюваного ОСОБА_8 в судовому засіданні в режимі відеоконференції не забезпечена співробітниками ДУ «ОСІ».
Вислухавши думку прокурора та захисника, які вважали за можливим проводити розгляд справи за відсутності підозрюваного, апеляційний суд дійшов висновку розглядати апеляційну скаргу за відсутності останнього, оскільки апеляційним судом вжиті заходи для його повідомлення про призначення судового засідання в апеляційному суді.
Захисник у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити її.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, ухвалу суду першої інстанції вважав законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності; ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав у повній мірі та врахував їх при постановленні ухвали.
Відповідно до клопотання у проваджені СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480001164 24 вересня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 24 лютого 2026 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України (а.с. 55-88).
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Оскільки у апеляційній скарзі сторона захисту не оспорює обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_8 , апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді у цій частині та констатує, що пред'явлена підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України, є обґрунтованою.
Як зазначалось раніше, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді, в даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені пунктами 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В частині наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя прийшов до переконання про необгрунтованість вказаного ризику.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що органом досудового розслідування доведені зазначені ризики, з огляду на наступне:
- ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, у тому числі злочину проти встановленого порядку несення військової служби в особливий період, пов'язаного із перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України, а також корупційного кримінального правопорушення. Санкції інкримінованих статей передбачають покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк. Усвідомлюючи тяжкість можливого покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. При цьому, з урахуванням встановлених обставин, а саме використання ним електронних засобів зв'язку, адміністрування та участі у Telegram-спільноті, а також наявності контактів з іншими особами, причетними до протиправної діяльності, не виключається можливість організації ним свого переховування, у тому числі шляхом використання таких зв'язків;
- з огляду на характер інкримінованих дій, що здійснювались із використанням мобільного телефону, мережі Інтернет, месенджера «Telegram», розміщенням геолокацій, повідомлень та іншої інформації, яка має доказове значення у кримінальному провадженні, а також враховуючи, що досудовим розслідуванням не встановлено та не вилучено всі носії інформації, електронні дані, листування та інші документи, підозрюваний ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може знищити, змінити або приховати такі відомості, у тому числі шляхом видалення облікових записів, переписок, цифрових слідів, що унеможливить або істотно ускладнить встановлення обставин кримінального правопорушення;
- ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, зокрема на осіб, які брали участь у реалізації протиправної схеми, у тому числі пов'язаної із діяльністю ГО «УЦМ», а також інших учасників відповідної Telegram-спільноти. Такий вплив може здійснюватися шляхом переконання, залякування, підкупу або іншого протиправного впливу з метою зміни або викривлення їх показань. При цьому, з урахуванням принципу безпосередності дослідження доказів судом, існує ризик впливу на свідків до їх допиту в суді, що може перешкодити встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні;
- враховуючи встановлений характер протиправної діяльності, яка полягала у систематичному розміщенні інформації про місця перебування військовослужбовців ТЦК та СП під час проведення мобілізаційних заходів, використанні спеціально створеної Telegram-спільноти та маскуванні таких повідомлень, а також взаємодії з іншими особами у межах відповідної схеми, підозрюваний, перебуваючи на волі, може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема шляхом координації дій інших осіб, узгодження їх позицій, приховування спільної діяльності або впливу на них з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПКне вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.1-5 ч.1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене, а також враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, свідчить про наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року), а тому на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, відповідно до положень ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Водночас, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених, зокрема, ст. 109-114-2 КК України, суд має право не визначати розмір застави, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України. Така правова позиція узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 19.06.2024 № 7-р(ІІ)/2024, яким підтверджено дискреційні повноваження суду щодо визначення або невизначення застави залежно від конкретних обставин кримінального провадження та наявних ризиків.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для визначення застави, оскільки з урахуванням характеру інкримінованих кримінальних правопорушень, пов'язаних із перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України в умовах особливого періоду та участю у протиправній схемі, спрямованій на вплив на діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, застосування застави не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не досягне мети запобіжного заходу. За таких обставин втручання у право на свободу є виправданим наявним суспільним інтересом та відповідає підходам, сформульованим у практиці ЄСПЛ.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів, дотримуючись вимог ст. 404 КПК України, оцінивши у сукупності доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, а апеляційна скарга захисника не містить переконливих доводів зворотного. У зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статтями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196, 197 , 370, 372, 376, 404, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисникаОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваногоОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025162480001164, внесеного до ЄРДР 24 вересня 2025 року,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4