Номер провадження: 11-сс/813/763/26
Справа № 947/10025/26 1-кс/947/3359/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
31.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.03.2026 року відносно;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, одруженого, працюючого водієм ТОВ «УКРТРАНС-ОДЕСА», зареєстрованого та проживаючого за адресою; АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у кримінальному провадженні, № 12026160000000247 від 05.03.2026 року,-
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.03.2026 року було задоволено клопотання органу досудового розслідування та відносно ОСОБА_7 , застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03.05.2026 року без визначення розміру застави.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), які обґрунтовують повідомлену підозру та є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову, якою відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ризики, на які посилається слідчий у клопотанні не доведені; оскаржувана ухвала не містить обґрунтувань щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Слідчий суддя не прийняв до уваги, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки має постійне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , від органів досудового розслідування за суду не зникав, не має закордонного паспорту, має ряд захворювань (в тому числі ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба III ступеня (ГПМК). 2 ст. ризик 4, Гіпертинзивне серце, СН ІІА.ФК III.).
Апеляційний розгляд проведено без участі прокурора, який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, до судового засідання не з'явився, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.
Апеляційний розгляд проведено без участі підозрюваного ОСОБА_7 , однак за участю його захисника ОСОБА_6 , яка не наполягала на участі підозрюваного.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України вказує, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.
Зазначені вимоги суд першої інстанції виконав в повному обсязі. В оскарженій ухвалі слідчий суддя навів належні та достатні мотиви для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, на думку апеляційного суду, відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість та невмотивованість судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що СУ ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026160000000247, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_7 , будучи особою, яка у встановленому законодавством порядку 09.07.1985 набула права керування транспортними засобами та 08.03.2025 отримав посвідчення водія НОМЕР_1 з категоріями «В1»-«DE», працюючи водієм у ТОВ «УКРТРАНС-ОДЕСА», 05.03.2026 року, о 17.08 год., керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача «MAN TGA 18/440», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом-самоскидом «MEILLER MHKS 41-3G», реєстраційний номер НОМЕР_3 , діючи відповідно до своїх трудових обов'язків, здійснював перевезення вантажу у вигляді сипучих металів (ільменіту) вагою 24500 кг, рухаючись у денний час доби, без опадів, в умовах необмеженої видимості, зі сторони села Коблево Миколаївської області у напрямку села Кошари Одеського району Одеської області, по асфальтованому сухому дорожньому покриттю автомобільної дороги загального користування міжнародного значення М-14 сполученням «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», що має спеціальне обладнання дорожнього покриття та придорожньої зони, на якій організований двосторонній рух, проїзна частина має по одній, місцями по дві, смуги для руху у протилежних напрямках, що позначені горизонтальною дорожньою розміткою 1.1. та 1.5.
Проїжджаючи на 53 км + 650 м цієї автодороги, поза населених пунктів, на території Південнівської територіальної громади Одеського району Одеської області, по рівній ділянці з горизонтальним профілем, що мала незначне заокруглення дороги праворуч, рухаючись зі швидкістю близько 50 км/год (фактична швидкість органами досудового розслідування не встановлена), водій ОСОБА_7 , керуючи джерелом підвищеної небезпеки, вкрай уважним не був, за дорожньою обстановкою та її зміною постійно не стежив, своєчасних заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації не вжив, не переконався, що обрана ним швидкість руху на цій ділянці дороги, забезпечить постійний контроль за траєкторією руху цього великогабаритного завантаженого транспортного засобу і його розташування в межах своєї смуги, тобто не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, чим проявив кримінальну протиправну недбалість, тобто не передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті іншій особі, як наслідку своєї дії, що утворювала реальну загрозу для життя і здоров'я цієї особи, хоча повинен був і міг передбачити ці наслідки, якщо б діяв більш обачливо.
У той самий час, у зустрічному напрямку, зі сторони села Кошари у бік села Коблево, зі швидкістю приблизно 60-70 км/год (фактична швидкість руху органами досудового розслідування не встановлена), у своїй смузі, рухався автомобіль «FIAT DOBLO», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_8 .
За відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, водій ОСОБА_7 , нехтуючи вимогами правил дорожнього руху, під час зустрічного роз'їзду на ділянці дороги, що вимагала особливої уваги, не дотримався безпечного інтервалу, хоча мав таку технічну можливість, перетнув суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.1., виїхав на зустрічну смугу руху, чим створив аварійну ситуацію для водія ОСОБА_8 , і допустив зіткнення без гальмування, на зустрічних курсах, передньою лівою кутовою частиною тягача «MAN TGA 18/440», з передньою лівою кутовою частиною автомобіля «FIAT DOBLO», р/н НОМЕР_4 , що призвело до подальшого некерованого виїзду автопоїзда за межі проїзної частини у кювет з подальшим перекиданням.
Своїми необережними діями у формі кримінальної протиправної недбалості водій ОСОБА_7 грубо порушив вимоги пунктів: 1.5.; 2.3. б), 12.1.; 13.1 і розділу 34 «Дорожня розмітка» «Правил дорожнього руху», які введені в дію з 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, що призвело до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_8 та заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 .
За викладених обставин, 06.03.2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, дослідженими слідчим суддею.
Сторона захисту обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_7 в апеляційному порядку не оскаржувала, тому в цій частині ухвала слідчого судді не перевіряється, однак, апеляційний суд вважає, що надані прокурором докази, які долучені до клопотання, доводять на даній стадії досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі, а тому апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді в цій частині.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не погоджуючись із доводами захисника про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявності ризиків, які були б підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, у цьому кримінальному провадженні.
Апеляційний суд погоджується з доводами клопотання слідчого та висновками слідчого судді стосовно існування ризиків що підозрюваний ОСОБА_7 може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які обумовлені обґрунтованістю підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
На наявність зазначених ризиків вказує те, що ОСОБА_7 із врахуванням презумпції невинуватості обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, яке призвело до невідворотних наслідків у вигляді загибелі людини. За вказане кримінальне правопорушення передбачено покарання від 3 до 8 років позбавлення волі. Усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому в разі визнання винним за вироком суду, підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності може вжити заходів до переховування від органів досудового розслідування, суду, для уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Так, з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. А тому відсутність у ОСОБА_7 паспорту для виїзду за кордон, на що звертала увагу сторона захисту, не виключають такої можливості.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду та не врахування слідчим суддею даних щодо особи підозрюваного, в тому числі того, що він має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, роботи, апеляційний суд вважає, що з урахуванням характеру, ступеню тяжкості інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, суворості покарання, що загрожує останньому в разі визнання його винуватим, даних про особу підозрюваного, слідчим суддею застосований відповідний запобіжний захід, який є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Доводи сторони захисту про те, що відсутній ризик того, що ОСОБА_7 може впливати на потерпілих та свідків, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки, відповідно до приписів ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Отже, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може вплинути на свідків та потерпілих до допиту їх в суді.
Твердження сторони захисту про те, що при розгляді клопотання, слідчий суддя не врахував вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків, наявність родини місця проживання та майновий стан, спосіб життя та інші обставини, що характеризують його особу, не відповідає дійсності, адже слідчий суддя зазначив в ухвалі, що враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, специфіку та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні такого кримінального правопорушення, тому, ризик у вигляді переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, на теперішній час існує.
Таким чином, слідчий суддя прийшов обґрунтованого висновку, що застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого залишилися з огляду на серйозний характер, враховуючи, що в результаті вчинення кримінального правопорушення загинула людина, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, що не зможе бути забезпечено застосуванням іншого, більш м'якого запобіжного заходу
Також є обґрунтованим висновок слідчого судді про можливість у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 4 ст.183 КПК України не визначати розмір застави, так як інкримінований підозрюваному ОСОБА_7 злочин спричинив загибель людини.
Довід захисника про те, що слідчий суддя, порушивши вимоги діючого КПК України, не надав оцінки всім обставинам справи та не розглянув можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд не враховує, адже, слідчий суддя не знайшов підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, аналізуючи всі викладені вище обставини у їх сукупності, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість можливого призначеного покарання, наявність обґрунтованої підозри та ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, ризиків незаконного впливу на свідків, а також особи підозрюваного, на переконання апеляційного суду, прокурором доведено те, що обрання підозрюваному ОСОБА_7 іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти доведеним ризикам, а слідчий суддя вірно оцінив та відобразив ці факти в своїй ухвалі.
В зв'язку з наведеним апеляційний вважає застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виправданим, а доводи сторони захисту в цій частині - необґрунтованими.
Дійшовши висновку про законність та обґрунтованість оскарженої ухвали апеляційний суд також враховує, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК України, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Твердження сторони захисту про неврахування даних про особу підозрюваного, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки всі дані про його особу були враховані при постановленні судового рішення, а нових документів щодо інших даних про особу ОСОБА_7 на підтвердження вказаних доводів, захисником не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про неспроможність доводів апеляційної скарги захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.03.2026 року, відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у кримінальному провадженні, № 12026160000000247 від 05.03.2026 року, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4