Номер провадження: 11-сс/813/754/26
Справа № 947/10028/26 1-кс/947/3361/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
31.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.03.2026 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малоярославець другий, Тарутинського району, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025160000001277 від 12.12.2025 року, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 та відносно ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03.05.2026 року із визначенням розміру застави - 181 (сто вісімдесят один) розмір прожиткового мінімуму для працездатних за 2026 рік, що становить 602 368 (шістсот дві тисячі триста шістдесят вісім ) гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), які обґрунтовують повідомлену підозру та є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:
- ризики, на які посилається слідчий у клопотання необґрунтовані на не підтверджені матеріалами справи;
- слідчий суддя безпідставно визначив непомірно високий розмір застави.
Судовий розгляд проведено за відсутності підозрюваного ОСОБА_8 , оскільки клопотання про проведення судового засідання за його участю не заявлялось, а захисник вважав можливим розглянути апеляційну скаргу без участі підозрюваного.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, натомість прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення учасників справи; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України вказує, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.
Зазначені вимоги суд першої інстанції виконав в повному обсязі. В оскарженій ухвалі слідчий суддя навів належні та достатні мотиви для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, на думку апеляційного суду, відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість та невмотивованість судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя при постановленні ухвали дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025160000001277 від 12.12.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює Одеська обласна прокуратура.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до СУ ГУНП в Одеській області надійшла інформація від НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, про те, що особи з числа громадян України, організували нелегальний канал переправлення осіб через державний кордон України поза наявними пунктами пропуску, з метою власного збагачення в умовах дії правового режиму воєнного стану.
06 березня 2026 року ОСОБА_8 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинені за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивівза наступних обставин:
За версією досудового розслідування, ОСОБА_8 , у невстановлений слідством день та час, але не пізніше грудня 2025 року, заздалегідь вступивши у злочинну змову з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та іншими невстановленими особами, спрямовану на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України до Республіки Молдова, поза межами пунктів пропуску та діючи з корисливим умислом відповідно до заздалегідь спланованих дій, домовились здійснити незаконне переправлення громадянина України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (особа залучена до конфіденційного співробітництва), за грошову винагороду у сумі 5 500 доларів США.
Так, 13.12.2025 реалізуючи спільний протиправний умисел, діючи за попередньою домовленістю, невстановлена особа, яка представлялась на ім'я « ОСОБА_12 » та використовувала акаунт в месенджері Телеграм під назвою « ОСОБА_13 » та мобільний номер телефону НОМЕР_2 , провів телефонну розмову з ОСОБА_11 , якому роз'яснив, яким саме чином буде здійснено його переправлення через державний кордон України поза межами офіційних пунктів пропуску, роз'яснивши маршрут, яким транспортом відбудеться перевезення до кордону з Республікою Молдова та які речі необхідно брати із собою, при цьому зазначивши, що за вказані послуги необхідно буде заплатити грошові кошти в розмірі 5 500 доларів США особам, які будуть здійснювати його безпосереднє переправлення, а також ОСОБА_11 було повідомлено, що йому необхідно буде чекати подальших вказівок.
В подальшому, вищезазначена невстановлена особа, яка представлялась на ім'я « ОСОБА_12 », підтримуючи зв'язок з ОСОБА_11 та в ході спілкування 21.02.2026, 26.02.2026 та 02.03.2026, повідомляла, що особи, які безпосередньо будуть його переправляти через державний кордон України, здійснюють перевірку маршруту та у зв'язку з несприятливими погодними умовами організація перетину буде здійснена пізніше, надавши таким чином вказівку очікувати його подальших команд.
Далі, 05.03.2026 близько 10:00 год., вищезазначена невстановлена особа, представляючись на ім'я « ОСОБА_12 », в ході телефонного дзвінка, надала вказівку ОСОБА_11 , прибути о 15 годині 00 хвилин в район лікарні в смт. Сарата, що розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Сарата, вул. Соборна, буд. 2 та таким чином повідомивши, що організація його переправлення через державний кордон України, буде здійснена саме 05.03.2026 та за вказаною адресою його зустрінуть інші особи, які будуть організовувати безпосередній перетин.
Прибувши за раніше обумовленою адресою, ОСОБА_11 , став очікувати подальших вказівок та вже близько 18:00 год. останньому надійшов телефонний дзвінок з номеру телефону НОМЕР_3 , від невстановленої особи, яка представилась на ім'я « ОСОБА_14 » та яка повідомила, що він відповідає за водіїв, які прибуть найближчим часом та здійснять його перевезення безпосередньо до державного кордону та організують подальший перетин.
В подальшому, 05.03.2026 близько 19:00 год. ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, реалізуючи спільний злочинний умисел, здійснивши телефонний дзвінок ОСОБА_11 , з номеру телефону НОМЕР_4 , встановили його точне місце знаходження та прибувши на транспортному засобі марки «ВАЗ 2110», в кузові сірого кольору, д.н.з. « НОМЕР_5 », за кермом якого перебував ОСОБА_10 , забрали ОСОБА_11 та почали рух в напрямку міста Арциз Одеської області.
Надалі, в ході реалізації вищезазначеного злочинного умислу, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , здійснили перевезення ОСОБА_11 до м. Арциз, де на околицях міста в ході руху по вул. Горького, вздовж залізно дорожніх колій, забрали ще одну особу чоловічої статі, а саме ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який також мав намір незаконно перетнути кордон.
Далі, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_10 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, прибувши разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_15 близько 20:00 год., за адресою: м. Арциз, вул. Свободи, буд. 122, надали вказівку ОСОБА_11 передати їм раніше обумовлені грошові кошти за організацію його переправлення через державний кордон України в обхід офіційних пунктів пропуску. В свою чергу ОСОБА_11 , виконуючи вказівку ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , передав в руки ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 5 500 доларів США.
Однак, в подальшому, вищезазначені протиправні дії ОСОБА_8 та ОСОБА_10 та інших невстановлених осіб, були викриті працівниками правоохоронних органів та їх незаконна діяльність припинена.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зібраними у кримінальному провадженні та доданими слідчим до клопотання у своїй сукупності, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 15.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 16.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 06.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 06.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 06.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 06.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 06.03.2026; протоколом впізнання особи за фотознімками проведеного зі свідком ОСОБА_11 , у якому останній впізнає особу яка була з водієм у транспортному засобі і яка брала грошові кошти в розмірі 5500 доларів США як оплату за незаконний перетин державного кордону України - ОСОБА_8 від 06.03.2026; протоколом затримання ОСОБА_8 від 06.03.2026 в порядку ст. 208 КПК України; протоколом обшуку транспортного засобу марки ВАЗ 21104 державний номер НОМЕР_5 .
На підставі зазначеного, апеляційний суд вважає, що надані слідчим та прокурором докази, які долучені до клопотання, доводять на даній стадії досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі, а тому апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді в цій частині.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не погоджуючись із доводами захисника про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявності ризиків, які були б підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Апеляційний суд погоджується з доводами клопотання слідчого та висновками слідчого судді стосовно існування ризиків що підозрюваний ОСОБА_8 може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, знищити, вчинити інше кримінальне правопорушення, які обумовлені обґрунтованістю підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
Наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі та усвідомлюючи передбачене законодавством за вчинення інкримінованого йому кримінальне правопорушення покарання, може переховуватися від органів досудового слідства та суду. Так, з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. Окрім того, ОСОБА_8 на теперішній час ще не виповнилось 23 роки (на момент апеляційного розгляду підозрюваному - 19 років), у зв'язку з чим існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, на нього не розповсюджуються.
Апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про те, що наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів залишатись на території України, та можливо маючи значні матеріальні ресурси для тривалого перебування за кордоном, де він має громадянство, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Зазначений ризик підвищений специфікою інкримінованого злочину, а також не встановленням на теперішній час всіх осіб, причетних до вчинення злочину.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, апеляційний суд виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя звернув увагу на наявність в матеріалах клопотання даних про свідків, зокрема, ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів слідчого та прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваного.
Також колегія суддів визнає обґрунтованим висновок щодо наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудове розслідування перебуває в активній фазі, та наразі органом досудового розслідування проводиться ряд оперативно (розшукових) заходів з метою встановлення всіх обставин вчинення злочину та причетних до його вчинення осіб, існує об'єктивна необхідність у відшуканні речей та документів (знарядь ймовірно вчинених злочинів), які можуть мати доказове значення для даного кримінального провадження та які станом на теперішній час органом досудового розслідування встановлені не були.
Тому на цьому етапі слідства ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є вкрай обґрунтованим.
Таким чином, аналізуючи всі викладені вище обставини у їх сукупності, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість можливого призначеного покарання, наявність обґрунтованої підозри та ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, ризиків незаконного впливу на свідків та можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також особи підозрюваного, на переконання апеляційного суду, прокурором доведено те, що обрання підозрюваному ОСОБА_8 іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти доведеним ризикам, а слідчий суддя вірно оцінив та відобразив ці факти в своїй ухвалі.
В зв'язку з наведеним апеляційний вважає застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виправданим, а доводи сторони захисту в цій частині - необґрунтованими.
Дійшовши висновку про законність та обґрунтованість застосування найсуворішого запобіжного заходу, апеляційний суд також враховує, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК України, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Доводи захисника про необхідність зменшення розміру застави, непомірність його для підозрюваного, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки менший розмір застави, з великою вірогідністю може виявитися недостатнім для гарантування запобігання встановленим ризикам.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Задовольняючи клопотання слідчого частково, слідчий суддя виходив з того, що у клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на характер вчиненого кримінального правопорушення, просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу у розмірі - 300 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб.
Як встановлено вище, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Натомість, апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про те, що оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого кримінального злочину, пов'язаного із організацією незаконного переправленням осіб придатних до військової служби через державний кордон України у групі осіб в умовах воєнного стану, що опосередковано впливає на обороноздатність держави та свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, розмір винагороди за вчинення інкримінованих дій, розмір доходів, а також високий ступінь встановлених ризиків, то слідчий суддя прийшов обґрунтованого висновку, що лише застава в розмірі 181 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 602368 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_8 обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Так, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув'язнення.
Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.
Зважаючи на тяжкість та характер злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, апеляційний суд вважає, що застава у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.
За вказаних вище обставин, запобіжний захід у виді застави у розмірі 181 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялися б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Твердження сторони захисту про неврахування даних про особу підозрюваного, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки всі дані про його особу були враховані при постановленні судового рішення, а нових документів щодо інших даних про особу ОСОБА_8 на підтвердження вказаних доводів, захисником не надано.
Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування на даному етапі досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу, для запобігання названим вище ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та продовження їх існування, у зв'язку з чим неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, в тому числі домашній арешт, як про це просить захист.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про неспроможність доводів апеляційної скарги захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.03.2026 року відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025160000001277 від 12.12.2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4