Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/881/25
Провадження № 2/670/103/26
06 квітня 2026 року селище Віньківці
Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Мамаєва В.А.
з участю секретаря судового засідання Кушнір О.В.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності матері позивача - ОСОБА_4 . В підвальному приміщенні даного багатоквартирного житлового будинку знаходиться автомагазин «Автомаг». ОСОБА_2 є керівником даного магазину. 29.08.2025 року близько 11:30-12:00 години дня ОСОБА_2 прийшовши на подвір'я багатоквартирного будинку, де позивач зі своєю матір'ю та знайомою сортували картоплю, почав привселюдно агресивно та зневажливо принижувати позивача обзиваючи «драною козою», а її матір ОСОБА_4 - «блядю». Така його поведінка виникла через те, що позивач припаркувала автомобіль біля свого будинку під своїм балконом на прибудинковій території, навпроти вікна своєї квартири, поруч із його автомагазином. Позивач у відповідь на приниження ОСОБА_2 спробувала пояснити, що він не вправі так розмовляти і принижувати її, адже вона паркує свій автомобіль у даному місці у себе під балконом тільки в окремих випадках, коли навколо будинку немає більше вільних місць. Окрім того, вона намагалася пояснити, що напередодні поступилась своїм паркомісцем на подвір'ї його родичці, яка приїхала провідувати своїх батьків. Однак, відповідач не мав бажання слухати її пояснення і продовжував далі говорити образливі, принизливі фрази на зразок «лікуйся в психіатричній лікарні, дура» прямуючи на вихід з подвір'я до дороги, де було багато людей. Така поведінка ОСОБА_2 з приниженням честі та гідності по відношенню до позивача була уже не одноразовою. Так, в минулому році, вранці близько 7-8 години він в крикливому тоні під багатоквартирним будинком зокрема під балконом позивача розмовляв по телефону. Коли позивач вийшла на балкон і попросила, щоб він трохи тихіше розмовляв, бо у неї ще спить малолітня дитина, у якої всю ніч була температура, він нецензурно в присутності інших прохожих односельчан послав її «на три букви» обізвавши «засранкою» і продовжуючи волати на усі груди. ОСОБА_2 уже перейшов усі межі дозволеного неодноразово обзиваючи та принижуючи позивача, як жінку та громадянина України, адже нічого поганого вона йому не зробила та шкоди ніякої не нанесла. Інформація щодо неї була поширена відповідачем в присутності її матері, знайомої її матері, літньої сусідки, яка перебувала у той час на своєму балконі, а також перехожих, які проходили повз та пили каву біля кав'ярні навпроти її подвір'я. Зважаючи на вищезазначене, інформація, поширювана щодо неї відповідачем, має негативний принизливий характер. Беззаперечно, що поширення окресленої інформації порушує її немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію. Привселюдною зневагою відповідач створив негативну соціальну оцінку її особи в очах оточуючих, порушивши її честь та гідність та спричинив проблеми її здоров'ю, адже через перенесений стрес та хвилювання у неї стала сильно боліти голова, біль тільки наростав, дзвеніло у вухах, почали тремтіти руки та з'явилося сильне відчуття тошноти. Випивши самостійно знеболююче та прилігши на протязі години її стан здоров'я нічим не покращився. Навпаки головний біль наростав, тошнило і стукало у висках, тоді вона поїхала до місцевої лікарні з розрахунком, щоб її вкололи щось знеболююче. При огляді виявилось, що у неї високий артеріальний тиск, що призвело до гіпертонічного кризу. Після огляду їй терміново було поставлено крапельницю та надано кваліфіковану медичну допомогу. Напротязі цілого тижня вона отримувала уколи та лікувалась, що підтверджується копією епікризу з карти стаціонарного хворого № 2595, зі змісту якого вбачається, що саме 29.08.2025 року її було госпіталізовано до терапевтичного відділення із гіпертонічною хворобою І степені та розписано призначене лікарем лікування. Позивачем були понесені витрати на лікування, що підтверджується квитанціями на придбання ліків. Через головний біль, головокружіння, тошноту та недомагання її чоловік - ОСОБА_5 змушений був залишити на декілька днів роботу і перебувати із малолітнім сином та допомагати їй. Тому відповідно за декілька днів пропущеної роботи її чоловіком, який є фізичною особою підприємцем, їх сім'я залишилась без фінансового доходу, необхідного для життя та забезпечення родинних потреб. Проте на цьому проблеми з її здоров'ям не скінчились. Через перенесений стрес та моральне пригнічення, яке продовжувалося, у неї відбувся гормональний збій і розпочалась маткова кровотеча. Щоб не бути знову госпіталізованою, вона придбала в аптеці лікарський засіб (таблетки Віданол) для зупинення кровотечі та прийняла вісім таблеток Віданол з періодичністю в годину з надією, що все призупиниться, щоб хоч до вечора протриматись, поки приїде з роботи чоловік і залишиться із малолітньою дитиною. Через декілька днів вона відвідала лікаря-гінеколога, який призначив лікування і знову ж таки підтвердив, що причиною кровотечі у її випадку може бути стрес. На підтвердження звернення до лікаря-гінеколога надає аркуш із призначенням лікування та квитанцію на придбання відповідно призначених ліків від 18.09.2025 року. Тому в сукупності, як виявилось ОСОБА_2 порушено не тільки її честь та гідність, а й підірвано стан її здоров'я, адже через понесений стрес після його численних принижень та образ вона потрапила до лікарні з високим тиском, а саме гіпертонічним кризом. В результаті чого її сім'я понесла фінансові витрати на лікування та втрачено декількаденний заробіток її чоловіка, адже він був змушений приглядати за їх малолітнім сином і нею поки вона себе погано почувала. Окрім матеріальної шкоди (фінансові витрати на лікування у сумі 5248,60 грн та втрата шестиденного заробітку від підприємницької діяльності її чоловіка - 60000 грн) їй було завдано і моральну шкоду неправомірними діями відповідача, оскільки вона зазнала фізичного болю, була змушена отримувати крапельниці та уколи, було порушено її нормальний спосіб життя та залишились наслідки зі здоров'ям і до сьогоднішнього дня, які потребують вирішення оперативним шляхом. Відповідно до ст. 23 ЦК України вона має право на відшкодування моральної шкоди. Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в сумі 65248 грн 60 коп. та моральну шкоду в сумі 100000 грн, а всього разом 165248 грн 60 коп.
09.01.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
11.02.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та пояснив, що з позивачкою та членами її сім'ї перебуває у неприязних відносинах, протягом тривалого часу через паркування ними автомобіля. 29.08.2025 року позивач припаркувала автомобіль біля магазину, який заважав розгрузити автомобіль із товаром. Він зайшов до двору і попросив забрати автомобіль. Позивач почала хамити, сказала, що буде ставити автомобіль де вважатиме за потрібне, потім почала сваритися вона та її мати. Після чого позивач вдарила його кулаком. Він не захотів сварки та пішов назад до магазину, а позивач почала обзивати його бидлом, дураком та йти за ним разом з її матір'ю. Позивач йшла за ним до вулиці, знову почала кидатися на нього з кулаками, тому він зайшов до автомагазину.
Представник відповідача ОСОБА_3 пояснив, що згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації. До способів захисту немайнових прав особи, які порушені внаслідок поширення проти неї та (або) членів сім'ї недостовірної інформації відноситься, зокрема, спростування недостовірної інформації (та заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права. За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. З аналізу змісту вказаної норми слідує, що особа задля захисту свого порушеного особистого немайнового права за допомогою cт. 277 ЦК України може обрати два способи захисту, які передбачені конструкцією вказаної норми, а саме - право на відповідь чи право на спростування цієї інформації. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що саме наслідком неправомірних дій відповідача 29.08.2025 року позивач потрапила до лікарні та понесли витрати на лікування. Крім того, ставиться питання про стягнення з відповідача 60 тисяч гривень щодо втрати сімейного доходу. Але в свою чергу позивач до справи не залучає співпозивачем свого чоловіка та не проводить розрахунок у відповідності до вимог Цивільного кодексу України. За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви, допитаних в судовому засіданні сторін та свідків події 29.08.2025 року, між сторонами склалися глибоко неприязні відносини, що зумовлені конфліктами з приводу нежитлового приміщення автомагазину відповідача по АДРЕСА_2 , заїзду та стоянки автомобілів до магазину тощо. В ході суперечки 29.08.2025 року обидві сторони допускали нецензурні висловлювання та висловлювали в образливій формі свої оціночні судження відносно іншої сторони, кожна із сторін висловлювала негативну оцінку особистості та дій іншої сторони. Висловлювання відповідача щодо позивача не містить конкретних фактів, а є власними судженнями відповідача щодо позивача, її дій та поведінка, з використанням відповідних мовних засобів (алегорії, гіперболи), які ґрунтуються на його особистій думці («драна коза», «засранка», «психічно хвора» та інші), а не на твердженнях про факти стосовно позивача. За відсутності факту поширення недостовірної інформації негативного змісту, відсутні правові підстави і для відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням такої інформації на користь позивача. Просить відмовити у задоволені позову.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що 29.08.2025 року у дворі багатоквартирного будинку разом з ОСОБА_6 та донькою (позивачкою) перебирали картоплю. До двору забіг ОСОБА_2 та звернувшись до неї сказав: «Свєта, блядь, скільки це буде продовжуватися». Сказав, що йому заважає автомобіль доньки, щоб розгрузити товар. Потім побачив доньку та обізвавши її козою драною і ще якимись принизливими словами та сказав прибрати автомобіль. Вона обурилася і запитала чому він ображає її та її доньку. Після цього ОСОБА_2 розвернувся та пішов до магазину. Була лише словесна перепалка, ніхто нікого не бив. Під час цих подій були присутні також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , також вже біла магазину вона побачила ОСОБА_8 , інших осіб не було.
Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 ОСОБА_9 змінила своє прізвище та ім'я на ОСОБА_4 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що близько 7 ранку прийшла до ОСОБА_4 допомогти перебрати картоплю. Близько 10 год. до них приєдналася донька останньої. Після цього до двору зайшов ОСОБА_2 і звертаючись до ОСОБА_4 сказав: «Свєта, блять, скажи їй забрати автомобіль». Люда, повернувшись до ОСОБА_2 сказала, що її автомобіль нікому не заважає. Після чого ОСОБА_2 обізвав ОСОБА_10 козою драною та повернувшись пішов назад. Це була словесна перепалка, але ніхто нікого не бив.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що прийшла до ОСОБА_11 , щоб взяти картоплі, але у дворі почула сварку і зупинилась. Приблизно з відстані 4 м. чула як ОСОБА_2 обізвав ОСОБА_12 «б…..», а ОСОБА_10 козою драною, причину конфлікту вона не чула. Після цього ОСОБА_2 пішов до магазину.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що працює продавцем у автомагазині. 29.08.2025 року приблизно до обіду ОСОБА_2 пішов попросили позивачку прибрати автомобіль, щоб розгрузити товар. Потім він почув, що на подвір'ї на підвищених тонах говорили ОСОБА_2 , позивач та її мати, але змісту розмови не чув. Коли ОСОБА_2 зайшов до магазину, то сказав, що вони розпускають руки, але хто не сказав.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що перебуває у негативних відносинах з сім'єю позивача, є рідною сестрою дружини ОСОБА_2 . Проживає у будинку, на другому поверсі. В той день була у квартирі, чула у дворі будинку сварку, але змісту не чула і не бачила, але чула ляпас і ОСОБА_2 сказав «навіщо ти мене вдарила».
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що того дня була в автомагазині, її чоловік пішов попросити позивачку прибрати автомобіль. Через вікно почула сварку, зміст розмови не чула та вийшла на вулицю. Побачила, що йде чоловік, а за ним позивачка та її мати. Позивачка обізвала чоловіка бидлом, сварилася.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див .постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).
Позивач вважає, що протиправними діями відповідача була поширена інформація, що має негативний принизливий характер по відношенню до неї, внаслідок чого були порушені її немайнові права на честь, гідність, ділову репутацію та здоров'я.
Абзацом 1 частини 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що поширена відповідачем інформація щодо позивачки: «коза драна», «засранка», «хвора на голову», «потрібно лікуватися в психіатричній лікарні в Скаржницях», а щодо матері позивачки: «блядь» є суб'єктивними оціночними судженнями відповідача щодо позивачки та її матері, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Але суд погоджується з доводами позивачки про те, що такі оціночні судження були висловлені відповідачем у принизливій та непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивачки та свідчить про явне порушення відповідачем моральних норм.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ЦК України при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до частини 2 та 3 ст. 200 ЦК України суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частини 1 та 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У постанові Великої Палати ВС від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.
Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова ВП ВС від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99). КЦС ВС неодноразово застосовував цю позицію. Зокрема, в постанові від 1 березня 2023 року у справі № 496/1691/19 суд вказав, що ст. 23 ЦК України є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.
У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об'єднана палата КЦС зазначила, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Також у цій постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_14 як недостовірні, оскільки вона перебуває у негативних відносинах з позивачкою та її сім'єю, є рідною сестрою дружини відповідача, тому є заінтересованою у результатах справи. Так, її показання про те, що вона чула ляпас і запитання ОСОБА_2 : «навіщо ти мене вдарила?» спростовуються показами свідків, які були очевидцями: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 . Свідок ОСОБА_14 при дачі показань сказала, що не дивилась у вікно і не бачила, що відбувалося, але стверджувала, що ляпас ОСОБА_2 нанесла саме позивачка, потім визнала, що не бачила хто наніс ляпаса, що свідчить про недостовірність таких показань і явну заінтересованість у результатах справи. Тому суд критично ставиться до показань ОСОБА_14 і не бере їх до уваги.
Також суд не бере до уваги як недостовірні показання свідка ОСОБА_8 про те, що позивачка назвала її чоловіка (відповідача) бидлом, оскільки це спростовується показаннями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , навіть свідок ОСОБА_14 не вказує про наявність даної обставини. Враховуючи, що ОСОБА_8 є дружиною відповідача і заінтересована в результатах справи, то суд критично ставиться до її показань в цій частині і не бере їх до уваги.
Дослідивши всі надані сторонами докази, суд приходить до переконання, що твердження відповідача про те, що позивачка вчинила сварку, нанесла йому удар кулаком і обізвала бидлом є безпідставними і не доведені належними і достовірними доказами. Навпаки, позивачем доведено, що відповідач 29.08.2025 року у дворі багатоквартирного будинку у присутності інших осіб ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 ) висловив оціночні судження щодо позивачки у принизливій та непристойній формі, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію; порушення відповідачем моральних норм та приписів ст. 68 Конституції України, ч. 4 ст. 13 ЦК України, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію»; заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачці, яка полягає у приниженні її честі, гідності та ділової репутації позивачки, у фізичному болю та стражданнях, яких позивачка зазнала у зв'язку з погіршенням стану здоров'я; причинний зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та моральною шкодою; вину відповідача у заподіяні моральної шкоди.
Суд вважає, що позивачем обрано правильний та ефективний спосіб захисту своїх немайнових прав - стягнення моральної шкоди, оскільки цей спосіб є належним, передбаченим ст.ст. 16, 23, 200 ЦК України, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» та відновить порушене право позивача шляхом отримання компенсації за заподіяну моральну шкоду, а тому суд не погоджується з доводами представника відповідача про обрання позивачем неправильного способу захисту.
Також суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що позивачем не доведено причинний зв'язок між протиправними діями відповідача і тим, що позивач потрапила до лікарні (моральною шкодою), як необґрунтованими і не бере їх до уваги, оскільки позивачем надані докази про звернення позивача 29.08.2025 року безпосередньо після протиправних дій відповідача за медичною допомогою до КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня» та перебування на стаціонарному лікуванні у період з 29.08.2025 року по 04.09.2025 року з діагнозом гіпертонічна хвороба 1 ст., гіпертонічний криз, неускладнений, що підтверджується епікризом з карти стаціонарного хворої № 2595 КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня».
При визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, період протиправних дій відповідача, час перебування позивача на лікуванні, а також вимоги розумності й справедливості, та вважає, що стягненню підлягає моральна шкода у розмірі 30000 грн, яка буде справедливою і достатньою для компенсації позивачу за порушені немайнові права.
Що стосується позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, то суд виходить із наступного.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не надано суду доказів того, що чоловік позивачки протягом шести днів не працював, доглядаючи за нею та сином, і у зв'язку з цим їх сім'я не отримала дохід у розмірі 60000 грн, розміру місячного доходу чоловіка та розрахунок доходу, які сім'я позивачки могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), а тому суд вважає вимогу про стягнення матеріальної шкоди в цій частині необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Що стосується відшкодування витрат на придбання ліків (медикаментів), то суд відповідно до ст. 77 ЦПК України не приймає як неналежні докази чеки: № 0000017161 від 04.09.2025 року на суму 388,80 грн, № 0000103858 від 01.09.2025 року на суму 155,70 грн, № 0000017102 від 31.08.2025 року на суму 88,00 грн, № 0000017152 від 04.09.2025 року на суму 115,00 грн, № 0000017110 від 31.08.2025 року на суму 200,00 грн, № 0000017130 від 02.09.2025 року на суму 220,00 грн, № 104051 від 14.09.2025 року на суму 153,40 грн, оскільки в даних чеках не вказано назви медичних препаратів (ліків), а тому неможливо встановити, що саме ці ліки були придбані відповідно до призначення лікаря вказаного у епікризі.
Також суд не бере до уваги як неналежний доказ (ст. 77 ЦПК України) лист з зазначенням медичних препаратів (ліків), що наданий позивачем (а.с. 26), оскільки він не містить реквізитів лікаря та дати його складання.
Позивачем не надано доказів і звернення до лікаря гінеколога у вересні 2025 року та призначення лікарем вживання медичних засобів, а також доказів причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача 29.08.2025 року та захворювання (гормональний збій і маткова кровотеча) у вересні 2025 року. Тому суд не бере до уваги як неналежні докази (ст. 77 ЦПК України) чеки на придбання ліків поза межами строку стаціонарного лікування позивача у період з 29.08.2025 року по 04.10.2025 року включно: чек № BLGTXXZLEE4 від 10.09.2025 року на суму 430,00 грн, чек № KRIuELRKvkw від 24.09.2025 року на суму 785,40 грн, чек № 5246683485 від 18.09.2025 року на суму 627,00 грн
Документально підтверджені витрати позивача на стаціонарне лікування у КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня» у період з 29.08.2025 року по 04.10.2025 року складають 2258 грн 60 коп., що підтверджується: чеком № 1318 від 01.09.2025 року на суму 472,20 грн, чеком № 5104356013 від 29.08.2025 року на суму 660,00 грн, чеком № 5104231828 від 29.08.2025 р. на суму 408 грн та чеком № 152946 від 04.10.2025 року на суму 718,40 грн.
Тому вимога позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди підлягає задоволенню частково в сумі 2258 грн 60 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов заявлено з ціною 165248 грн 60 коп. (65248 грн 60 коп. матеріальна шкода + 100000 грн 00 коп. моральна шкода), а задоволено на загальну суму 32258 грн. 60 коп. (30000 грн. моральна шкода + 2258 грн 60 коп. матеріальна шкода), тобто на 19,52 % (32258,60х100:165248,60). Тому Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 529 грн 23 коп. (2711,20х19,52%), сплата якого позивачем підтверджується квитанцією № 38 від 26.12.2025 року на суму 1211 грн 20 коп. та квитанцією № 39 від 26.12.2025 р. на суму 1500 грн.
На підставі ст. 68 Конституції України, ст. ст. 13, 23, 200 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 141, 263, 265, 352, 354-355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 2258 (дві тисячі двісті п'ятдесят вісім) грн 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 529 (п'ятсот двадцять дев'ять) грн 23 коп.
Повне найменування сторін:
1. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
2. Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Мамаєв