Справа №443/2287/25
Провадження №2-о/443/26/26
судового засідання
03 квітня 2026 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі: головуючого судді Сливки С.І., з участю секретаря судового засідання Кушнір М.І., розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Жидачів за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Пенсійний фонд України, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,
ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 29.12.2025 року відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження.
19.01.2026 представником заінтересованої особи подано відзив (письмові пояснення), у якому представник заінтересованої особи зокрема зазначає, що як вбачається із змісту заяви, встановлення факту необхідно для підтвердження страхового стажу роботи, набутого на території України, відповідно до положень Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу у цивільних справах (ратифіковано Законом України від 22.11.2002 N 238-IV) з метою отримання пенсійного забезпечення.
Встановлення факту належності заявнику Диплому та Трудової книжки вплине на отримання пенсійного забезпечення і пов'язане з наступним вирішенням спору про право, що відповідно є підставою для розгляду такої заяви по суті в порядку позовного провадження.
Таким чином представник заінтересованої особи фактично просить залишити заяву без розгляду.
19.01.2026 представником заявника подано відповідь на відзив, згідно якого останній вважає, що у відзиві відповідач не спростував його твердження та аргументи стосовно суті заяви про встановлення факту. Так, згідно п.6, ч.1 ст. 315 Цивільно процесуального кодексу України (далі-ЦПК України) суд розглядає справи про встановлення факту, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особі, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.
Питання щодо встановлення ідентичності імен чи прізвищ постає, коли переклад імені або прізвища в паспорті не відповідає свідоцтву про народження. Це відбувалось внаслідок зміни паспортів у зв'язку з набуття Україною незалежності. Заміна імені, в радянські часи, була пов'язана з русифікацією українського населення.
В даному випадку встановлення факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Відсутній матеріальний та процесуальний спір.
Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Відповідно до п.2.13. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 року № 58, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Таким чином, відповідач не надав суду правову позицію, яка спростувала наявність підстав для задоволення позову.
Заявник та її представник в судове засідання не з'явилися, однак представником заявника подано заяву, згідно якої останній просить розглянути справу без його участі, заяву підтримує в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи, в судове засідання не з'явився, згідно поданого відзиву, представник заінтересованої особи просить розглянути справу без участі їхнього представника.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явились.
Вирішуючи клопотання, в частині розгляду заяви по суті в порядку позовного провадження, суд враховує таке.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження (ч.2 ст.19 ЦПК України).
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст. 293 ЦПК України).
Згідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Відповідно до листа Верховного Суду України 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі №644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі №554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі №636/4087/19 (провадження№ 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі №752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі №750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).
Заявниця поданій заяві просить встановити факт належності їй правовстановлюючих документів, посилаючись при цьому на те, що іншої можливості встановити факт належності їй цих документів немає.
Більше того, згідно відповіді заінтересованої особи, яка адресована компетентному органу Чеської Республіки, то в такому зокрема заінтересована особа повідомляє, що відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку (а.с.38).
При цьому суд зазначає, що питання щодо права особи на отримання (призначення) пенсії з врахуванням відомостей, викладених у вищевказаних правовстановлюючих документах, судом у цій справі не вирішується, а тому приходить до висновку про відсутність у даному випадку спору про право між учасниками справи.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що предметом розгляду даної справи є встановлення факту належності правовстановлюючих документів, що відповідно до вимог положень ч.1 ст. 293, п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України підлягає розгляду лише в порядку окремого провадження, прихожу до висновку про відсутність у даному випадку спору про право та відповідно залишення заяви без розгляду.
Керуючись ч.1 ст. 293, п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання представника заінтересованої особи про залишення заяви без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Сливка С.І.