Справа № 442/2531/26
Провадження № 1-кп/442/236/2026
06 квітня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої-судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, внесене 29.01.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026141110000089 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дрогобича Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , непрацюючого, розлученого, учасника бойових дій, згідно ст.89 КК України раніше несудимого; обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України;
з участю прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 28.01.2026 приблизно о 22 год 00 хв, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , вчинив конфлікт зі співмешканкою ОСОБА_5 у словесну суперечку, в ході якої вирішив умисно заподіяти останній тілесні ушкодження.
Реалізовуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди здоров'ю іншої особи, стоячи обличчям до ОСОБА_5 , умисно наніс їй кулаком своєї правої руки один удар в область обличчя зліва, а саме, в ділянку щелепи, після чого кулаком правої руки зверху по голові, правою рукою стиснув шию, коли потерпіла впала на землю, продовжував наносити удари правою ногою в область ребер зліва, в область правої руки зліва та лівого плеча, чим заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 3,4,5,6-го ребер зліва, синець у верхньо-зовнішньому квадраті лівої молочної залози, які відносяться до середнього ступеня тілесних ушкоджень, як такі, що викликають тривалий розлад здоров'я, а також тілесні ушкодження у вигляді крововиливу, рани на слизовій лівої щоки, крововиливу, саден на верхній губі посередині, на спинковій поверхні правої китиці; синців на задній поверхні у верхній третині лівого плеча, на зовнішній поверхні в нижній третині лівого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, вчинивши тим самимдії, які мають ознаки фізичного домашнього насильства у відповідності до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-8.
Вказані дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України, як заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто, умисного ушкодження, яке не є небезпечне для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
01.04.2026 між підозрюваним ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 471 КПК України, укладено угоду про примирення.
Згідно даної угоди підозрюваний ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_5 дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст.122 КК України. Угода про примирення укладена за ініціативи потерпілої ОСОБА_5 .
Сторони угоди домовились щодо призначення ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, у виді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого від відбування призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, з визначенням йому іспитового строку, поклавши згідно ст. 76 КК України обов'язки.
Разом з тим, підозрюваний ОСОБА_3 не заперечує проти застосування до нього обмежувального заходу згідно ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілої, а саме, направлення для проходження програми для кривдників.
Потерпіла ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просила затвердити угоду, оскільки вони з обвинуваченим дійсно примирилися. Підтвердила, що угода укладена з її ініціативи; розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення. Дана угода між ними укладена добровільно без будь-якого примусу.
Обвинувачений ОСОБА_3 також просить угоду про примирення затвердити. При цьому, підтвердив добровільність укладення такої та розуміння передбачених законом наслідків, а також дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Пояснив, що наслідки невиконання умов угоди йому зрозумілі.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила кримінального процесуального та кримінального кодексів України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Вислухавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів. Потерпілою від даного кримінального правопорушення є ОСОБА_5 .
Потерпіла ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 добровільно уклали угоду про примирення, зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України та закону. Підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 заподіяв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто, умисне ушкодження, яке не є небезпечне для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, а тому його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України.
Покарання, яке пропонується в угоді, є покаранням у межах санкції ч.1 ст.122 КК України.
При таких обставинах суд вважає за можливе затвердити угоду про примирення між обвинуваченим та потерпілою та призначити узгоджений сторонами вид та розмір покарання, яке є необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про примирення, укладену 01 квітня 2026 року між підозрюваним ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід, поклавши на нього обов'язок пройти програму для кривдників протягом 1 (одного) місяця.
Контроль за виконанням програми для кривдників покласти на орган пробації за місцем проживання обвинуваченого.
Попередити ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за ст.390-1 КК України за умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, зокрема, за умисне ухилення від проходження програми для кривдників.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.
Суддя ОСОБА_1