Справа № 461/2212/26
Провадження № 1-кс/461/1893/26
іменем України
06.04.2026 року м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 з участю скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 , про повернення вилученого майна у кримінальному провадженні № 22024140000000238 від 25.09.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, -
Заявник ОСОБА_3 в порядку ст. 174 КПК України, звернулася до слідчого судді Галицького районного суду м. Львова із клопотанням про повернення вилученого під час проведення обшуку майна у кримінальному провадженні № 22024140000000238 від 25.09.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України
Просить в порядку ст. ч. 5 ст. 171 КПК України розглянути вказане клопотання та зобов'язати слідчий відділ Управління СБУ у Львівській області у кримінальному провадженні № 22024140000000238 від 25.09.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, повернути йому тимчасово вилучене майно 02.07.2025 року в ході проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний термінал ZTE Blade A7 2020 imei: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , синього кольору.
В обґрунтування клопотання зазначає, що 02.07.2025 р. під час проведення обшуку , за адресою: АДРЕСА_1 , де він фактично проживає було тимчасово вилучено мобільний термінал ZTE Blade A7 2020 imei: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , синього кольору.
Заявник стверджує, що з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна до суду слідчий не звертався.
Також наголошує, що на вказані предмети арешт судом у встановленому КПК України порядку не накладався, а тому згідно ст. 169 КПК України це тимчасово вилучене майно повинно бути повернуто власнику, тобто ОСОБА_3 .
В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав, просив його задоволити.
Слідчий СУ УСБУ у Львівській області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
За таких обставин слідчий суддя прийшов до висновку про можливість розгляду вказаної скарги у відсутності слідчого, оскільки його неявка не перешкоджає його розгляду.
Заслухавги думку заявника ОСОБА_3 , дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнений до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина 1 статті 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024140000000238 від 25.09.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, здійснює слідчий відділ СБУ у Львівській області.
02.07.2025 р. під час проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_3 було тимчасово вилучено мобільний термінал ZTE Blade A7 2020 imei: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , синього кольору.
Однак твердження заявника про те, що з клопотання про арешт вищезазначеного вилученого під час обшуку майна до суду слідчий не звертався, не відповідає дійсності.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21.07.2025 р. (справа № 461/5159/25, провадження № 1-кс/461/4234/25) на вказані вилучені речі вже накладено арешт, а тому вони не є тимчасово вилученими, а арештованими.
У відповідності до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
У відповідності до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Стаття 169 КПК України встановлює підстави за яких тимчасово вилучене майно повертається особі в якої воно вилучене, серед яких, зокрема в п.5 вказано «у разі скасування арешту».
З огляду на це, повернення тимчасово вилученого майна може відбутись виключно за наявності однієї із підстав визначених ч. 1 ст. 169 КПК України.
Оскільки, в даному випадку арешт на вказані речі був накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2025 року, то такі речі не можуть вважатися тимчасово вилученими, на що покликається заявник, оскільки воно є арештованим.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Скаржником не заявлено вимогу про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України.
Таким чином, спірні мобільний телефон не є тимчасово вилученим майном у розумінні ч. 7 ст. 236 КПК України та є арештованими.
За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_3 про повернення вилученого майна у кримінальному провадженні № 22024140000000238 від 25.09.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Керуючись ст. ст.167-175, 303-307, 376 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 , про повернення вилученого майна у кримінальному провадженні № 22024140000000238 від 25.09.2024 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1