Дата документу 30.03.2026
Справа № 334/8386/25
Провадження № 2/334/454/26
30 березня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Добрєва М.В.,
за участю секретаря Денисенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника, адвоката Беклеміщева О.В. до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника, адвоката Беклеміщева О.В. звернувся до суду із позовом до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Ухвалою суду від 06.10.2025 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
13.10.2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків разом із доказами.
Ухвалою суду від 20.10.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
12.12.2023 року представник позивача, адвокат Беклеміщев О.В. подав до суду позовну заяву ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, в обґрунтування якої зазначає, що 03.07.2023 року о 16 годині 55 хвилин в місті Запоріжжі по вулиці Гребельній, 12 водій транспортного засобу Seat Ibiza номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 не витримав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом BMW 1201 номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду.
Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження чим було завдано матеріальної шкоди. Зокрема, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль BMW 1201, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
08 серпня 2023 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя розглянув матеріали справи №334/5718/23 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатом розгляду матеріалів суд виніс постанову, якою визнав ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та наклав на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. в дохід держави.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Seat Ibiza номерний НОМЕР_1 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «ОРАНТА».
10.07.2023 року ПАТ НАСК "ОРАНТА" було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу BMW 120i, реєстраційний номер НОМЕР_2 та складено протокол.
01.08.2023 року було складено додаток до первинного протоколу огляду транспортного засобу.
30.09.2023 року фахівцями ПАТ НАСК "ОРАНТА" було зроблено розрахунок страхового відшкодування. При розрахунку розміру страхового відшкодування бралися до уваги результати проведених вищевказаних оглядів, а також положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24.07.2009 року.
Згідно зазначеного розрахунку вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу склала 110146,66 грн., а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 48263,86 грн.
Згідно зі страховим актом № ОЦВ-23-08-94223/1 ПАТ НАСК "ОРАНТА" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 42 633, 13 грн. (48 263,86 грн - 5 630, 73 грн. ПДВ).
09.10.2023 з транспортно-товарознавчого року судовим експертом Булейко О.А. було складено висновок експерта з транспортно-товарознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку 09/10.
Згідно вищевказаного висновку експерта вартість матеріального збитку заподіяного мені внаслідок ДТП в цінах станом на час звернення з урахуванням фізичного зносу автомобіля склала 121 474, 27 коп. ( без ПДВ).
Згідно довідки ФОП ОСОБА_5 від 11.06.2025 року клієнтом ОСОБА_3 в період з 17.08.2023 року по 09.10.2023 року, згідно наряд замовлення №19959 було сплачено 117114 гривень за ремонт автомобіля BMW 120I, державний номер НОМЕР_4 .
Отже, позивач надав ПАТ НАСК "ОРАНТА" висновок експерта матеріального дослідження щодо визначення вартості страхового збитку від 09.10.2023 року № 09/10 і попросив зробити доплату відшкодування.
ПАТ НАСК "ОРАНТА" відмовило в проханні позивача, так як не вбачало підстав для доплати в заявленому розмірі.
Натомість ПАТ НАСК “ОРАНТА" замовило звіт № 29-D/14/52 від 02.02.2024 року відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу BMW 120I, реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок пошкодження при ДТП, з урахуванням фізичного зносу склав 83 861, 95 грн. (з ПДВ).
Після цього ПАТ НАСК "ОРАНТА" на рахунок позивача здійснило доплату страхового відшкодування у розмірі 30 928, 75 грн. (без ПДВ) (83 861, 95 грн. - 10 300, 07 грн. (ПДВ) - 42 633, 13 грн. (сума попередньо сплаченого страхового відшкодування)
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 43552,12 грн. у якості відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.
04.11.2025 року представник відповідача ОСОБА_6 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому ПАТ «НАСК «ОРАНТА» заперечує проти вимог позивача, зазначаючи, що відповідальність страховика обмежена виключно розміром матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу деталей, тоді як обов'язок з відшкодування різниці між фактичними витратами на ремонт і сумою страхової виплати покладається на винну особу.
Відповідач наголошує на безпідставності стягнення витрат на самостійно обрану позивачем експертизу, оскільки огляд транспортного засобу був організований компанією вчасно, а наданий позивачем висновок вважає неналежним доказом через порушення методики оцінки.
Крім того, відповідач вважає, що розмір відшкодування має бути зменшений на суму франшизи та ПДВ, а надані позивачем фіскальні чеки без актів виконаних робіт не дозволяють ідентифікувати обсяг та відповідність проведеного ремонту характеру пошкоджень.
Просить у задоволенні позову відмовити.
23.02.2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Беклеміщева О.В. про долучення до матеріалів справи копії наряду-замовлення №19959 від 06.10.2023 року.
17.03.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення від представника відповідача ОСОБА_6 в яких він вказує на повне та належне виконання своїх зобов'язань шляхом виплати страхового відшкодування у розмірі 73 561,88 грн. Відповідач зазначає, що цей розмір визначено на підставі незалежної оцінки з обов'язковим застосуванням коефіцієнта фізичного зносу запасних частин , а також вирахуванням суми ПДВ і франшизи.
Заперечуючи проти розрахунку позивача, страховик зауважує, що заявлена до стягнення сума фактично є вартістю зносу деталей, який за законом не покривається страховою компанією, а підлягає відшкодуванню безпосередньо винною особою. Крім того, страховик звертає увагу суду на суперечливість наданих позивачем доказів, оскільки визначена у висновку експерта вартість ремонту (215 506,67 грн) суттєво перевищує вартість фактично проведених робіт згідно з нарядом-замовленням (117 114,00 грн), що, на думку відповідача, підтверджує необґрунтованість позовних вимог.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі, позов просили задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але в заявах заперечував щодо задоволення позову, зазначивши причини в відзиві.
Третя особа на стороні відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час, день та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Всебічно з'ясувавши обставини справи, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи всі надані докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно вимог п. 4 ч. 4 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що 03.07.2023 року о 16 годині 55 хвилин в місті Запоріжжі по вулиці Гребельній, 12 водій транспортного засобу Seat Ibiza номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 . не витримав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом BMW 1201 номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду.
Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження чим було завдано матеріальної шкоди. Зокрема, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль BMW 1201, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
08 серпня 2023 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя розглянув матеріали справи №334/5718/23 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатом розгляду матеріалів суд виніс постанову, якою визнав ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та наклав на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. в дохід держави.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, факт вини ОСОБА_2 у заподіянні шкоди майну позивача є доведеним і не підлягає повторному доказуванню.
Цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Відповідач визнав вказану подію страховим випадком та виконав свої зобов'язання, передбачені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснивши виплату страхового відшкодування позивачу двома частинами: Згідно зі страховим актом № ОЦВ-23-08-94223/1 у сумі 42 633,13 грн., на підставі додаткового звіту № 29-D/14/52 від 02.02.2024 доплату у сумі 30 928,75 грн. Загальний розмір виплаченого відшкодування склав 73 561,88 грн.
Позивач, не погоджуючись із вказаною сумою, надав суду висновок експерта № 09/10 від 09.10.2023, згідно з яким вартість матеріального збитку становить 121 474,27 грн (без ПДВ), а також наряд-замовлення №19959 від 06.10.2023 на суму 117 114,00 грн як доказ фактичних витрат на ремонт. На цій підставі позивач просить стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» різницю у розмірі 43 552,12 грн.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц роз'яснила, що страховик у деліктних правовідносинах виплачує страхове відшкодування у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. При цьому обсяг відповідальності страховика не завжди збігається з обсягом шкоди, яку має відшкодувати винна особа.
Відповідно до ст. 29 Закону №1961-IV, при пошкодженні транспортного засобу страховик відшкодовує витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом з урахуванням фізичного зносу деталей. Як встановлено судом, автомобіль BMW 120i на момент ДТП мав значний термін експлуатації, що зумовило нарахування коефіцієнта зносу в розмірі 0,7 (70%).
Суд критично оцінює наданий позивачем висновок експерта № 09/10 від 09.10.2023, оскільки він містить розрахунок збитків станом на дату завершення висновку (через 3 місяці після ДТП), що суперечить п. 32 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна», згідно з яким оцінка проводиться виходячи з характеристик майна на дату заподіяння збитків.
Щодо вимоги позивача стягнути різницю між фактичними витратами на ремонт (117 114 грн) та виплаченою страховою сумою, суд зазначає, що за змістом статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування витрат, які не покриваються страховим відшкодуванням (зокрема суми ПДВ при відсутності акта виконаних робіт від платника ПДВ, суми франшизи та вартості фізичного зносу), покладається на особу, винну у скоєнні ДТП, а не на страхову компанію.
Суд також враховує, що ОСОБА_2 залучений до справи як третя особа. Оскільки позивач пред'явив вимоги про стягнення повної суми збитків виключно до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», яка діє в межах спеціального закону і вже виплатила оцінений матеріальний збиток, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову до цього відповідача.
Наявність у позивача наряду-замовлення на суму 117 114 грн свідчить про його фактичні витрати, проте право на їх повне відшкодування (понад страхову виплату) має реалізовуватися шляхом пред'явлення вимог до безпосереднього винуватця події - ОСОБА_2 , який у даному процесі статусу відповідача не має.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Верховний суд у Постанові від 28.10.2020 року у справі № 761/23904/19 також, вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Належними сторонами у судовому процесі є суб'єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. Належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом. Відповідно, належними сторонами будуть ті особи, які є суб'єктами права вимоги чи несення обов'язку.
Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Звідси належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, які дійсно є суб'єктами порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення (правовий висновок у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 05.03.2020 року №14/325 «б»).
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
ПАТ «НАСК «ОРАНТА» в повному обсязі виконало свої зобов'язання перед позивачем у межах, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності...», виплативши страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу деталей.
Різниця між реальною вартістю ремонту (без урахування зносу) та виплаченим страховим відшкодуванням згідно зі ст. 1194 ЦК України є обов'язком безпосереднього винуватця ДТП, а не страхової компанії. Оскільки позивач пред'явив вимоги про стягнення цієї різниці виключно до страховика, який не є належним відповідачем за цією частиною збитків, а вимог до водія ОСОБА_2 (третьої особи) заявлено не було, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.
Розглянувши питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 82, 89, 141, 263-265, 1194 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до «НАСК «ОРАНТА», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Добрєв М. В.