Справа №333/9085/25
Провадження №2/333/721/26
Іменем України
06 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №333/9085/25 за позовом Національного університету «Запорізька політехніка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості по оплаті за навчання у розмірі 13405,00 гривень. В обґрунтування позову зазначено, що 18.07.2023 року між Національним університетом «Запорізька політехніка» та ОСОБА_1 укладено договір №3233 про навчання у закладі вищої освіти. Також був укладений договір №3204/І-Бд/23-24 від 18.07.2023 року про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців, що передбачає фінансові зобов'язання щодо оплати освітньої послуги. 07.08.2023 року Наказом Національного університету «Запорізька політехніка» №352-С відповідача було поновлено з 07.08.2023 року на 4 курс факультету будівництва, архітектури та дизайну на денну форму навчання спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія (промислове і цивільне будівництво)». 27.06.2024 року відповідача Наказом Національного університету «Запорізька політехніка» №338-С «Про особовий склад студентів» відраховано з університету за невиконання навчального плану та умов контракту. На момент подання позовної заяви сума заборгованості відповідача становить 13405,00 грн. Відповідно до ст.46 Закону України «Про вищу освіту» здобувач може бути відрахований із закладу за порушення умов договору. У разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність відповідно до закону (п.1 розд. IV договору). Згідно з пп.8.2. договору №3233 про навчання у закладі вищої освіти здобувач зобов'язаний виконувати освітню програму, індивідуальний навчальний план та досягати визначених освітньою програмою результатів навчання. Відповідно до пп.5 п. 3 розд. V договору, він припиняється (розривається) у разі відрахування здобувача.
13.11.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому вона просить суд відмовити в задоволенні позову. Пунктом п. 2 розділу ІІІ договору №3204/і- Бд/23-24 від 18.07.2024 року передбачена вартість платної освітньої послуги за роками навчання, 2023-2024, - 34500,00 грн., з переліком можливої внесення оплати - одноразово, щомісяця, щороку, щосеместрово. Однак, строки внесення оплати в договорі не зазначені, що свідчить про відсутність права вимоги та передчасне звернення до суду. Предметом зазначеного договору (п. 2 розділу І) є фінансові зобов'язання замовника щодо оплати освітньої послуги, що надається здобувачу закладом. Тобто, тлумачення даного пункту, є таким, що оплата здійснюється за фактично надані послуги, а не за їх ненадання. Відповідач не отримував освітні послуги позивача з січня 2024 року, через евакуацію з м.Запоріжжя до Вінницької області, та відповідно не мав зобов'язання оплачувати послуги, які він не отримував. За весь цей період часу ненадання послуг відповідачу, позивач жодного разу не повідомив відповідача про наявність заборгованості, не намагався провести досудове врегулювання спору, суду не надано жодного листа-повідомлення на ім'я відповідача про наявність заборгованості та пропозицію сплатити цю суму. Щодо наявності заборгованості за оплату навчання, відповідача не повідомляли, такі письмові докази в матеріалах справи відсутні. Позивач не зазначив строки, в які відповідач повинен був здійснювати оплату за отримання освітніх послуг, не відрахував його після припинення надання послуг чи початку невиконання зобов'язань по їх оплаті, а дочекався закінчення навчального року - 27.06.2024 року, що свідчить про намагання отримати дохід за рахунок оплати ненаданих послуг відповідачу, свідчить про неправомірність стягнення плати за неотримані освітні послуги. Позов не містить обставин невиконання відповідачем індивідуального навчального платну та порушення умов контракту, а містить тільки абстрактне посилання на їх порушення. У наказі про відрахування №338-с від 27.06.2024 року міститься посилання на підставу - подання деканату, яке не додано до позову.
19.11.2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що відповідно до особистої картки студента/слухача визначено, що вартість освітніх послуг за другий семестр становить 17250, 00 грн. У графі «сплата по періодам навчання» вказано строк до якого відповідач повинен був здійснити оплату. Однак, станом на дату підготовки позовної заяви відповідачем не сплачені, що підтверджується відсутністю відповідних надходжень на рахунок закладу освіти та даними бухгалтерського обліку. Невиконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати освітніх послуг є порушенням умов укладеного договору про надання освітніх послуг, а також внутрішніх нормативних актів закладу освіти. Таким чином, твердження відповідача про відсутність строків оплати не звільняє його від виконання зобов'язання. Відповідно до п.п. 1, 2 розділу «Обов'язки сторін» договору про навчання та договору про надання платної освітньої послуги, заклад освіти надає освітні послуги, а замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату незалежно від того, якою формою здобуття освіти він фактично користувався. Таким чином, наявність підписаних договорів підтверджує факт добровільного прийняття ОСОБА_1 на себе зобов'язань, в т.ч. і грошових. Крім того, на підтвердження фактичного надання освітніх послуг до матеріалів справи додаються докази надсилання відповідачу логіну та паролю для входу до навчальної платформи Moodle. Надання таких облікових даних є невід'ємною складовою процесу організації дистанційного навчання (у якому зараз надають освітні послуги всі навчальні заклади м.Запоріжжя) та свідчить про те, що відповідачу було надано технічний доступ до навчальних матеріалів, завдань і комунікацій з викладачами. Вхід до системи Moodle здійснюється особисто студентом, що підтверджує можливість користування наданими університетом освітніми послугами та спростовує твердження відповідача про їх не отримання. Освітній процес здійснювався відповідно до навчального плану, відповідач мав доступ до занять, оцінок тощо. Відповідно до п. 8 договору про надання платної освітньої послуги, у разі відрахування здобувача, освітні послуги вважаються наданим, а договір розірваним на дату видання наказу про відрахування. Отже, для усіх спеціальностей процес навчання відбувається згідно з навчальним планом, присутність на заняттях та належне виконання зобов'язань - це власне бажання здобувача, за яке він несе відповідальність. Університетом освітні послуги були надані в повному обсязі. Відсутність здобувача вищої освіти на заняттях - не є причиною припинення нарахування оплати за освітню послугу. Варто зазначити, що діяльність університету у 2024 році не припинялася. Освітній процес відбувався у дистанційній формі згідно з наказом МОН України щодо окремих питань організації освітнього процесу в умовах воєнного стану. Відповідач не подавав заяви про відрахування, призупинення навчання чи розірвання договору, тому договір продовжував діяти, а університет - надавати освітні послуги. Як можна побачити, з особистої картки студента/слухача відповідач сплатив 21.03.2024 року 3500 грн., хоча стверджує, що освітні послуги він в цей період не отримував. Таким чином, здійснення цього платежу є фактичним визнанням фінансових зобов'язань за договором про надання платної освітньої послуги. Наявність заборгованості підтверджується особистою карткою студента/слухача, що міститься в матеріалах справи. Твердження Відповідача про те, що Університет нібито «не відрахував його після припинення надання послуг», є юридично некоректним. Відрахування здійснюється виключно: за заявою здобувача; за академічну неуспішність; за порушення правил; за несплату, але після офіційного рішення університету. Відрахованою особа вважається з моменту видання наказу про відрахування з університету. Таким чином, жодної заяви від відповідача про відрахування або припинення освітніх відносин до університету не надходило. Тому договір продовжував діяти і університет продовжував надавати освітні послуги в установленому порядку. Університет діє виключно в межах повноважень, передбачених законодавством України та умовами укладеного між сторонами договору. Відповідно до листа МОНУ про здійснення оплат, крім того, в Україні введено правовий режим воєнного стану, у зв'язку з чим університет, розуміючи складні обставини для студентів, не застосовує до них жорстких санкцій за прострочення оплати. Навпаки - позивач надав відповідачу відтермінування та додатковий час для здійснення платежів, що підтверджує добросовісність та лояльність університету до відповідача. Саме тому позивач не наполягав на негайному відрахуванні відповідача за несплату, хоча мав таке право, а надав можливість виконати зобов'язання з оплати пізніше. Таким чином, твердження відповідача з приводу цього аргументу, є помилковим та не підтверджується жодними доказами. Університет діяв не лише в межах договору та закону, а й з урахуванням принципу розумності, добросовісності та підтримки здобувачі освіти в умовах воєнного стану.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно і належним чином, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач і його представник, будучи повідомленими судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі, проти позову заперечують, просять врахувати позицію, викладену у відзиві на позов.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
18.07.2023 року між Національним університетом «Запорізька політехніка» та ОСОБА_1 укладено договір про навчання у закладі вищої освіти № 3233 (а.с.9).
Невід'ємним додатком до нього є договір №3204/І-Бд/23-24 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців, що передбачає фінансові зобов'язання щодо оплати освітньої послуги (а.с.10).
Відповідно до п.2 зазначеного договору вартість платної освітньої послуги за 2023-2024 навчальний рік становить 34500,00 гривень.
07.08.2023 року наказом Національного університету «Запорізька політехніка» №352-С ОСОБА_1 було поновлено на 4 курс факультету будівництва, архітектури та дизайну денної форми навчання за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія (промислове і цивільне будівництво)» (а.с.8).
27.06.2024 року ОСОБА_1 наказом Національного університету «Запорізька політехніка» №338-С «Про особовий склад студентів» відраховано з університету за невиконання індивідуального навчального плану та порушення умов контракту.
Відповідно до особистої картки студента/слухача визначено, що вартість освітніх послуг за другий семестр становить 17250, 00 грн., 21.03.2024 року сплачено 3500,00 гривень, заборгованість оплаті за навчання 13405,00 грн. (а.с.5).
На підставі п.13 договору №3233, сторони передбачали, що у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність відповідно до закону.
Згідно з п. 18.5 договору №3233, договір припиняється (розривається) у разі відрахування здобувача.
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи з приписів, викладених в ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст.ст. 525-526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ст.ст.901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 року у справі №643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
18.07.2023 року між Національним університетом «Запорізька політехніка» та ОСОБА_1 укладено договір про навчання у закладі вищої освіти № 3233 за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія», форма здобуття освіти «денна». Невід'ємним додатком до нього є договір №3204/І-Бд/23-24 про надання освітніх послуг, що передбачає фінансові зобов'язання щодо оплати освітньої послуги.
Вказаний договір та додаток до нього підписаний ОСОБА_1 і представником закладу, є дійним та неоспореним. Відповідно до матеріалів справи 07.08.2023 року відповідачем було сплачено 17250,00 грн за перший семестр навчального року 2023-2024 року, і 21.03.2024 року - 3500,00 грн, тобто частково за другий семестр.
В абз. 3 частини 1 статті 63 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що особи, які навчаються у закладах вищої освіти, зобов'язані виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання.
Також пунктами 4, 5 частини 1 статті 46 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: невиконання індивідуального навчального плану; порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання.
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови договору про надання освітніх послуг.
Факт невиконання зобов'язань за договором, зокрема, оплати передбачених ним освітніх послуг, підтверджується наданою позивачем особистою карткою студента/слухача. Відповідач відсутність такої оплати не спростував.
Відповідачем заперечувалася будь-яка участь в освітньому процесі, так і отримання освітніх послуг від позивача у період з січня 2024 року, через евакуацію з м. Запоріжжя до Вінницької області.
Згідно зі ст. ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Весь термін навчання відповідача, за який не було сплачено, Національний університет «Запорізька політехніка» належним чином надавав можливість безперешкодно отримувати освітні послуги, тобто одержувачу надавалася можливість навчатися, отримувати відповідні освітні послуги, користуватися матеріальною базою закладу тощо.
Таким чином, через невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за вказаними договорами у останнього утворилася заборгованість у розмірі 13405,00 гривень.
У зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, враховуючи обставини справи, суд вважає за можливе позов задовольнити повністю.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.526, 530, 610, 625, 626, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст.10-13, 77-80, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов Національного університету «Запорізька політехніка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Національного університету «Запорізька політехніка» (юридична адреса: м.Запоріжжя, вул.Жуковського, буд.64, код ЄДРПОУ 02070849, р/р НОМЕР_2 , банк одержувача: ДКСУ м. Київ) заборгованість по оплаті за навчання в розмірі 13405 (тринадцять тисяч чотириста п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Національного університету «Запорізька політехніка» (юридична адреса: м.Запоріжжя, вул.Жуковського, буд.64, код ЄДРПОУ 02070849, р/р НОМЕР_2 , банк одержувача: ДКСУ м. Київ) витрати на оплату судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 06 квітня 2026 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков