Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/454/26
Номер провадження 2/299/201/26
06.04.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори, про визнання права власності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори, про визнання права власності.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 .
Спадкодавець заповіт не залишив.
Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Позивач як син, відповідачі ОСОБА_2 як дружина, ОСОБА_3 як дочка є спадкоємцями за законом першої черги.
У свою чергу відповідачі декларують відсутність власного майнового інтересу до кола спадкового майна, однак від документального підтвердження такої позиції ухиляються.
Згідно положень ч.І ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Покійному батьку позивача- па ирані приватної власності належало таке нерухоме майно: житловий будинок з надвірними спорудами за адресайгьсрегівський район, АДРЕСА_1 . З часу відкриття спадщини весь ризик та тягар утримання цього нерухомого майна несе позивач.
Набути право власності на спадкове речове право шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі позивач не може через відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують належність майнових прав покійному спадкодавцю. Така ситуація обумовлена тим, що у документованих матеріалах, що залишилися по смерті батька, оригіналів документів такого характеру віднайдено не було. За вказаних обставин державний нотаріус Виноградівської районної державної контори Боричок К.С. в оформленні спадкових прав сторонам спору відмовила.
Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєсрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді. коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Належність спадкового нерухомого майна покійному батьку позивача підтверджується будівельним паспортом від 09.08.1990 року, який містить у своєму складі паспорт на забудову земельної ділянки в населеному пункті Української РСР №262 від :3.!6.1990 року, дозвіл на право виконання будівельних робіт та акт про відведення ігмельнс: ділянки у межах села (селища, міста) від 15.02.1990 року.
Технічну інвентаризацію спадкового житлового будинку проведено. Згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 05.11.2025 року №805 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 будівництвом завершений та рахується за ОСОБА_4 .
Враховуючи те, що позивач прийняв спадщину, але не має можливості оформити в установленому актами цивільного законодавства порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно, змушений звернутися до суду з позовом про визнання за права власності на спадкове майно.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, проте представника позивача - адвокат Бора Ю.Ю. подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с.35).
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, до суду подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Вимоги позову визнають (а.с.29, 30).
Третя особа - державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. у судове засідання не з'явилася, справу розглянуто за її відсутності.
Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України судом у підготовчому судовому засіданні ухвалюється рішення.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України (2003 р.).
У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 . Вказаний факт стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 21.03.2011 прку (а.с.11)
Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 від 09.08.1991 року (а.с. 7), згідно якого ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Спадкодавець заповіту не залишав. Спадкування відбувається за законом.
Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.
Позивач, як син спадкодавця є спадкоємцем за законом.
Спадкодавцю ОСОБА_4 на праві власності належав житловий будинок з надвірними спорудами та земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
За оформленням спадщини позивач звернувся до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно державний нотаріус у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу відмовила (а.с.12).
Позивачем замовлено проведення технічної інвентаризації спадкового житлового будинку, що підтверджується копією технічного паспорту житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с.14-16 зв.).
Згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 05.11.2025 року №805 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 будівництвом завершений та рахується за покійним ОСОБА_4 на підставі будівельного паспорта (а.с.13).
Належність майнових прав батьку позивача підтверджується будівельним паспортом та дозволом на право виконання будівельних робіт, актом відведення земельної ділянки (а.с.17-18 зв., 19, 19 зв.).
Відповідачі претензій до спадкового майна не мають, з заявами про прийняття спадщини не зверталися, до суду подали письмові заяви про визнання позову.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно дост.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). В ст.1217 ЦК України, зазначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1268, 1269, 1270, 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п.37 постанови №5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Оскільки оформлення спадщини у нотаріальному порядку виявилося об'єктивно неможливим, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на майно, а спадкодавець за життя такі не оформив, відсутні перешкоди для переходу права власності на предмет позову в порядку спадкування за законом в судовому порядку, то позивачка звернувся до суду на підставі ст.392 ЦК України не безпідставно.
За таких обставин суд вважає, що позивач, як спадкоємець за законом першої черги, має право на набуття всіх прав, має право на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, однак не зміг його отримати з незалежних від нього причин.
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийЛеньо В. В.