Справа №523/2143/26
Провадження №1-кс/523/3440/26
02 квітня 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , в присутності підозрюваної, розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_5 , в матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідування за № 22026160000000072 від 30.01.2026, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Одеса, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
До Пересипського районного суду міста Одеси надійшло клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_5 із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
Слідчий обґрунтовує клопотання тим, що слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026160000000072 від 30.01.2026 за підозрою громадянки України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у вигляді процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється Одеською обласною прокуратурою.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Після початку широкомасштабного військового вторгнення російської федерації в Україну 24.02.2022 у громадянки України ОСОБА_6 , яка була невдоволеною чинною державною владою в Україні, сповідувала антиукраїнську ідеологію і неприйняття державності України, була прихильником приєднання території України до рф або створення на її території проросійських псевдодержавних утворень, підтримувала збройну агресію рф проти України, визнавала її правомірною і підшукувала способи сприяти їй, усвідомлювала, що рф здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв'язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан, виник злочинний умисел, направлений на надання державі-агресору рф, її державним органам, організаціям і представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Способом допомоги державі-агресору рф в проведенні підривної діяльності проти України ОСОБА_6 , обрала - передачу представникам спеціальних служб рф або розвідувальних органів рф інформацію, направлену на допомогу у проведенні підривної діяльності проти України.
На виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_6 , у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, діючи умисно, маючи умисел на надання державі-агресору рф, її державним органам і організаціям, їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах збройної агресії рф проти України і в умовах введеного в Україні у встановленому законом порядку воєнного стану, переслідуючи протиправну мету зниження обороноздатності, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді створення загрози державній та економічній безпеці України, використовуючи власний мобільний телефон марки «HUAWEI» моделі «TITU02», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , із сім-картою НОМЕР_3 , будучи авторизованою у месенджері «Telegram» під нікнеймом « ОСОБА_8 », в ході спілкування текстовими повідомленнями в месенджері «Telegram» із невстановленим співробітником розвідувальних органів російської федерації, який знаходився у невстановленому місці на території російської федерації або на тимчасово окупованій російською федерацією території України (точне місце не встановлене), використовував авторизований в месенджері «Telegram» під нік-неймом « ОСОБА_9 », ім'я користувача « ОСОБА_10 », одержала від вказаного невстановленого співробітника розвідувальних органів російської федерації пропозицію надати інформацію щодо розташування в м. Одеси та Одеській області визначеної електропідстанції і її точних географічних координат, стану фортифікаційних оснащень від ракетно-бомбових ударів, та в цілому щодо функціонування електропідстанції, яка забезпечує електроенергією Одеський регіон.
На вказану пропозицію ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що російська федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв'язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан, в ході спілкування текстовими повідомленнями в месенджері «Telegram» із вищевказаним невстановленим співробітником розвідувальних органів російської федерації, відповіла згодою і зобов'язалась виконати поставлене завдання по встановленню і передачі зазначеної інформації.
Так, 18.11.2025, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і військової агресії російської федерації проти України, виконуючи завдання представника іноземної держави - співробітника розвідувального органу російської федерації, направилась, за невстановлених в ході досудового розслідування обставин, до об'єкта критичної інфраструктури - електричної підстанції «Аджалик 330», що розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, поблизу с. Міщанка, біля автодороги «М14», де виконала фото та відеофіксацію зазначеного об'єкту.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 18.11.2025, у період з 15 год. 30 хв. по 16 год. 25 хв., ОСОБА_6 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на допомогу російській федерації, її державним органам, організаціям і представникам в проведенні підривної діяльності проти України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності, економічній безпеці України в умовах воєнного стану і військової агресії російської федерації проти України, виконуючи завдання представника іноземної держави - співробітника розвідувального органу російської федерації, знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці, використовуючи власний мобільний телефон марки «HUAWEI» моделі «TITU02», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , із сім-картою НОМЕР_3 , в ході спілкування текстовими повідомленнями в месенджері «Telegram» повідомила невстановленому співробітнику розвідувального органу російської федерації дані у вигляді фото та відеофайлів на якому зображено об'єкт критичної інфраструктури - електричну підстанцію «Аджалик 330», що розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, поблизу с. Міщанка, біля автодороги «М14».
Згідно з листом Південного ТУОМ ПрАТ «НЕК Укренерго» № 018/7724 від 03.02.2026, передана ОСОБА_6 інформація що електрична підстанція «Аджалик 330», що розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, поблизу с. Міщанка, біля автодороги «М14» відноситься до об'єкту критичної інфраструктури.
Поряд з цим, відповідно до листа ОТУ «Одеса» № 38/ОТУ/340 від 03.02.2026, електрична підстанція «Аджалик 330», що розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, поблизу с. Міщанка, біля автодороги «М14» забезпечує, в тому числі, функціонування НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони ЗСУ, військовослужбовці яких діють у складі протиповітряної оборони.
При цьому, надаючи іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги достовірну інформацію про розташування об'єкту критичної інфраструктури, ОСОБА_6 усвідомлювала, що зазначений об'єкт стане цілями вогневого ураження збройними силами рф, а надана нею інформація буде використана для планування і ведення збройними силами рф військових дій проти України, проведення розвідувальними органами рф підривної діяльності проти України, у зв'язку з чим її дії направлені на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
У зв'язку з викладеними фактичними обставинами, громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України - державна зрада, за ознаками: державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.
03.02.2026 ОСОБА_6 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
03.02.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Слідчий у клопотанні зазначає, що запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, неможливо.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437 - 442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437 - 442-1 КК України.
У зв'язку з вказаними обставинами, орган досудового розслідування просить суд при ухваленні рішення про обрання підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розмір застави не визначати.
Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:
- повідомленням ГВ КР Управління СБ України в Одеській області про вчинення кримінального правопорушення № 65.0.5/1/65.1-633 від 30.01.2026, щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України;
- показами підозрюваної ОСОБА_6 щодо обставин вчинення нею кримінального правопорушення;
- протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 і вилученими в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 в ході якого виявлено мобільний термінал, в якому наявне листування із невстановленим співробітником розвідувального органу рф;
- протоколом огляду мобільного терміналу ОСОБА_6 , де зафіксовано листування із невстановленим співробітником розвідувального органу рф;
- відповіддю ОТУ «Одеса» за вих. № 38/ОТУ/340 від 03.02.2026;
- відповіддю ПрАТ «Укренерго» за вих. № 018/7724 від 03.02.2026;
- іншими матеріалами досудового розслідування у сукупності.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, зібрані в ході досудового розслідування докази є вагомими, та у разі визнання її винною, їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, що згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України дозволяє обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважає мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими.
Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання у повному обсязі.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання, просила відмовити, оскільки ризики не доведені, в її підзахисної погіршився стан здоров'я.
Підозрювана підтримала думку захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання слідчого, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної є запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Підставою застосування запобіжного заходу є також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вдатися до спроб будь-яким чином перешкодити кримінальному провадженню.
Перебуваючи на свободі, підозрювана ОСОБА_6 може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі і на території інших держав, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою їй повідомлено про підозру; проживанням в Одеській області, в якій знаходяться морські та сухопутні пункти пропуску через державний кордон України і яка межує з Республікою Молдовою; бажанням і можливістю продовжити свою протиправну діяльність, перебуваючи на свободі; відсутністю законних джерел доходу; конспіративним характером її протиправної діяльності; наявністю паспортного документа для перетину державного кордону України; зв'язком з розвідувальними органами Російської Федерації та можливістю використання їхніх сил і засобів для переховування від органів досудового розслідування та суду, в тому числі і на території інших держав;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії; тим, що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені; тим, що всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, і свідки на даний час не встановлені; тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою їй повідомлено про підозру;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі на осіб, обізнаних про обставини вчинення кримінального правопорушення, але на даний час не встановлених, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою їй повідомлено про підозру; тим, що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені; тим, що всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, і свідки на даний час не встановлені і не допитані;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується її мотивом неприйняття української державності, підтримкою нею збройної агресії Російської Федерації проти України, визнанням її правомірною і підшукуванням способів сприяти їй; зв'язком з розвідувальними органами Російської Федерації, які проводять підривну діяльність проти України.
Слідчий суддя вважає, що слідчим надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Для закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні необхідно виконати наступні слідчі та процесуальні дії:
- призначати комп'ютерно технічну експертизу та отримати висновок стосовно мобільного телефону, який був вилучений у ОСОБА_6 ;
- отримати характеризуючі дані відносно підозрюваної ОСОБА_6 від органів державної влади та державних установ;
- скласти та вручити обвинувальний акт;
- виконати вимоги ст. 290 КПК України.
Отримані в результаті проведення слідчих дій відомості являтимуться доказами причетності підозрюваної ОСОБА_6 до скоєння інкримінованого кримінального правопорушення.
Статтею 22 КПК України презюмується принцип змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України в сукупності із вищевказаними обставинами враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється; характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваної та приходить до висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти, передбаченим ст. 177 КПК України ризикам.
Обставин які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.
Вказані обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на свободі, підозрювана буде перешкоджати виконанню покладених на неї процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Як вбачається з ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства) що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Зазначені ризики не зменшилися, що, згідно з ст. 177 та ст. 199 КПК України, є підставою для продовження підозрюваній строку тримання під вартою.
Щодо посилань сторони захисту на необґрунтованість ризиків слідчий суддя доходить висновку про відхилення таких аргументів з огляду на те, що станом на даний момент досудове розслідування не закінчено, повний обсяг слідчих дій не проведено і ризики такі як: переховування від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення у якому обвинувачується є об'єктивним та не спростовується наведеними аргументами.
У зв'язку з цим доводи сторони захисту суд вважає такими, що не підтверджені належними доказами та не можуть бути взяті до уваги при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу.
Враховуючи наведене, оцінюючи в сукупності всі обставини, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню та відносно підозрюваної ОСОБА_6 необхідно продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання та зменшення розміру застави судом не встановлено.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991).
В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»). Уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою.
У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п.п. 23-24).
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє слідчого суддю, суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак відповідно до вказаної статті зобов'язує слідчого суддю, суд визначити розмір застави застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проте, згідно з ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та продовження відносно підозрюваного строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку проведення досудового розслідування.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації її дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки не підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування, а під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 197, 199, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_5 , в матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідування за № 22026160000000072 від 30.01.2026, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 01.06.2026 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1