Справа №521/21403/25
Номер провадження 3/521/350/26
12 січня 2026 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду м.Одеси Крижановський О.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Головного управління ДПС в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, директор ТОВ «МГК-ТЕПЛОДАР», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, суд
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 28.11.2025 року від 88/15-32-07-04-13, вбачається, що ОСОБА_1 згідно акту від 28.11.2025 року №63976/15-32-07-04-03: п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.198.5 ст. 198, п.188.1 ст.188, п.185.1 ст. 185, п.206.2 ст.206 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення з ГІДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за вересень 2025 року у сумі 6 709 805 грн.
ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував що складеного протоколу, надав письмові заперечення, крім того, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 року /справа №420/42985/25/ відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ «МГК-ТЕПЛОДАР» про скасування наказу ГУ ДПС в Одеській області за №12954-п від 22.12.2025 року.
Об'єктивною стороною ч.1 ст.163-1 КУпАП є порушення правил ведення податкового обліку. За змістом згаданої норми КУпАП, об'єктивна сторона саме цього складу адміністративного правопорушення не прирівнює заниження/ завищення податків чи доходів від діяльності підприємства до ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку. Значення має порушення самого порядку або процедури ведення податкового обліку (неподання, несвоєчасне подання певних документів, звітів і т. ін.).
В протоколі про адміністративне правопорушення від 28.11.2025 року від 88/15-32-07-04-13 зазначено, що посадова особа директор ТОВ «МГК-ТЕПЛОДАР» ОСОБА_1 згідно акту від 28.11.2025 року №63976/15-32-07-04-03: п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.198.5 ст. 198, п.188.1 ст.188, п.185.1 ст. 185, п.206.2 ст.206 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення з ГІДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за вересень 2025 року у сумі 6 709 805 грн.
Дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про наступне.
Частиною 1 ст. 163-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері оподаткування.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні таких діянь: а) відсутність податкового обліку; б) порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених ч.1 ст.163-1 КУпАП України, характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
При складенні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вимоги ч. 1 ст. 256 КУпАП дотримані не були, оскільки в ньому не вказана суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, в чому вона полягала, замість цього переписані порушення встановлені в ході перевірки та їх наслідки, без конкретизації об'єктивної сторони правопорушення. Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що в ньому відсутні дані про суть правопорушення, а саме конкретні дії або бездіяльність ОСОБА_1 які містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та порушують наведені в протоколі нормативно-правові акти, відсутні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У даному випадку у змісті протоколу наведений перелік законодавчих актів, які порушені, але не вказано, які ж дії (бездіяльність) вчинено.
Перелік статей нормативних актів не замінює необхідності викладення обставин вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, як документа, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів. Зокрема, у протоколі зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Посилання в протоколі про адміністративне правопорушення на акт перевірки, в якому зазначено допущені порушення податкового законодавства та розкрито об'єктивну сторону адміністративного правопорушення суперечить вимогам КУпАП, а сама суть адміністративного правопорушення зазначена в протоколі, є неконкретною та позбавляє можливості ефективно захищатися від нього. З огляду на встановлені вище обставини протокол про адміністративне правопорушення не містить викладення об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 163-1 КУпАП із викладом фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку суд може встановити наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення, її винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд зазначає, що вказані докази у розумінні ст. 252 КУпАП є недопустимими, такими, які узгоджуються із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", і свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, враховуючи наступне.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Відповідно до змісту п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі, зокрема, акта, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність.
Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.
Таким чином, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.
Також, згідно із положеннями ст. 58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.
Статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).
Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов'язання, яке платник податків має право оскаржити.
Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.
Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.
Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом".
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.
Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Крім того, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 року /справа №420/42985/25/ відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ «МГК-ТЕПЛОДАР» про скасування наказу ГУ ДПС в Одеській області за №12954-п від 22.12.2025 року.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно із положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.
Отже, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 163-1, 245, 247, 251, 252, 280, 283 КУпАП, суд,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: О.В. Крижановський