Справа № 127/27876/25
Провадження № 22-ц/801/860/2026
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.
Доповідач:Голота Л. О.
01 квітня 2026 рокуСправа № 127/27876/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Оніщука В.В., Рибчинського В.П.,
за участю секретаря судового засідання Козюма Д.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 127/27876/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Вінницька міська рада, Немирівська міська рада Вінницької області про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.01.2026, ухвалене у складі судді Бессараб Н.М. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 28.01.2026, -
3.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, в якій просила: встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована тим, що батьки заявниці, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спільно проживали у с. Супрунівка Вінницького району, Вінницької області. Заявник проживала і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Мати заявниці ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько заявниці ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина за законом на транспортний засіб марки ВАЗ 210934-20, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки за життя заповіт він не складав. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька є заявниця, інших дітей в батька немає.
З березня 2023 року та по день смерті батько заявниці проживав з нею та її сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 . Весь період проживання батька із заявницею він не пересувався, був лежачим, зважаючи на отриману травму: перелом шийки правої стегнової кістки, в нього було хворе серце, легені. Заявниця доглядала батька, возила з чоловіком на обстеження, займалася його лікуванням, неодноразово викликала швидку медичну допомогу до нього в критичних ситуаціях. Після його смерті заявниця займалася його похованням. Оскільки заявниця спільно проживала з батьком на час відкриття спадщини, тому вона прийняла спадщину.
З метою оформлення спадкових прав заявниця звернулася до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Посвятенка Ю.Д., проте отримала роз'яснення № 55/01-16 від 22.08.2025, у якому вказано, що заявниця не подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька до нотаріуса або уповноваженої посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування протягом передбаченого законом шестимісячного строку, що свідчить про відсутність заведеної спадкової справи згідно з відомостями, наявними в Спадковому реєстрі. Відповідно до інформації про реєстрацію місця проживання заявниці, наявної у витягу з реєстру Вінницької територіальної громади, на час відкриття спадщини заявниця проживала у АДРЕСА_1 . Тобто, відповідно до інформації наявної в актовому записі про смерть ОСОБА_3 та у зазначеному витягу з реєстру територіальної громади, заявниця не проживала разом з батьком на час його смерті, тому нотаріус не може вважати заявницю спадкоємцем, який фактично прийняв спадщину. Згідно з нормами статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Заявницею наданий акт про фактичне проживання осіб, складений мешканцями будинку АДРЕСА_2 21.07.2025, а також довідка, видана ОСББ «А.Кримського-46», відповідно до яких ОСОБА_3 на час відкриття спадщини проживав разом із заявницею за адресою: АДРЕСА_1 . Але інформація, що міститься у вказаних акті та довідці, суперечать відомостям, наявним в актовому записі про смерть ОСОБА_3 . Також нотаріус не може прийняти ці документи в якості підтвердження місця відкриття спадщини та факту прийняття спадщини, оскільки такі докази не передбачені нормами «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
Ухвалою суду від 5.11.2025 залучено Немирівську міську раду Вінницької області в якості заінтересованої особи /а. с. 119/.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.01.2026 відмовлено у задоволенні заяви.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 ,подано апеляційну скаргу (вх № 2410/26-х від 26.02.2026), в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити заяву.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявницею не доведено факт спільного проживання з батьком на час відкриття спадщини, не взяв до уваги письмові докази та показання свідка; суд не надав оцінки тій обставині, що ОСОБА_3 23.02.2023 отримав травму : перелом шийки правої стегнової кістки, у зв'язку з чим був лежачим, не пересувався, в нього також було хворе серце та легені, догляд за ним здійснювала заявниця, яка забрала його в березні 2023 року з лікарні до себе у м. Вінниця. Заявниця доглядала батька, возила його на обстеження, займалась його лікуванням, неодноразово викликала швидку медичну допомогу; з березня 2023 по день смерті (28.11.2023) ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_1 за адресою: кв. АДРЕСА_3 ; суд помилково не взяв до уваги: акт про фактичне проживання осіб, посвідчений головою правління ОСББ «А-Кримського-46» від 21.07.2025; довідку ОСББ «А-Кримського-46» від 22.07.2025; відповідь КНП «Територіальне медичне об'єднання «Вінницькій обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної Ради» № 08/1347 від 1.08.2025; медичні документи ОСОБА_3 ; покази свідка ОСОБА_5 ; не врахував положення частини першої статті 1221 ЦК України, згідно якої місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця; помилково застосував правову позиці ВС, не взявши до уваги, що заява ОСОБА_1 ґрунтується на нормах спадкового права.
16.03.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшла заява (вх № 3155/26-вх) Немирівської міської ради про розгляд справи без участі представника міської ради. Проти задоволення апеляційної скарги міська рада не заперечує.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник Якименко Ю.О. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. ОСОБА_1 суду пояснила, що не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки знала, що майна у батька не було. Спірний автомобіль завжди був у користуванні їх з чоловіком сім'ї. Право чоловіка на користування даним автомобілем визначено і у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. На даний час виникла потреба у продажі даного автомобіля і саме при оформленні договору з'ясувалось, що автомобіль є власністю батька. Іншого можливого способу здійснити продаж даного автомобіля немає. Просила заяву задовольнити.
Представник Вінницької міської ради Мельник С.С. при вирішенні апеляційної скарги поклався на розсуд суду.
Представник Немирівської міської ради у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявниці та її представника, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
Батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , записано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 /а. с. 11/.
16.07.1988 ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 /а. с. 12/.
ОСОБА_1 з 28.02.2006 проживає і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією її паспорта серії НОМЕР_4 /а. с. 27/.
Мати заявниці ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 /а. с. 13/.
Батько заявниці ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 /а. с. 10/.
Згідно з Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00053184483 від 22.08.2025, місцем проживання ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 значиться с. Супрунівка, Немирівський район, Вінницька область /а. с. 16/.
Копією паспорта ОСОБА_3 серії НОМЕР_7 підтверджується, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 на день його смерті є с. Супрунівка, Немирівський район, Вінницька область /а. с. 36/.
Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру № 82370474 від 29.08.2025, у Спадковому реєстрі відсутня інформація про заведену спадкову справу після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 /а. с. 26/.
З метою оформлення спадкових прав після смерті батька ОСОБА_3 заявниця звернулася до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Посвятенка Ю.Д., проте отримала роз'яснення № 55/01-16 від 22.08.2025, у якому вказано, що заявниця не подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька до нотаріуса або уповноваженої посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування протягом передбаченого законом шестимісячного строку, що свідчить про відсутність заведеної спадкової справи згідно з відомостями, наявними в Спадковому реєстрі.
Відповідно до інформації про реєстрацію місця проживання заявниці, наявної у витягу з реєстру Вінницької територіальної громади, на час відкриття спадщини заявниця проживала у АДРЕСА_1 . Тобто, відповідно до інформації наявної в актовому записі про смерть ОСОБА_3 та у зазначеному витягу з реєстру територіальної громади, заявниця не проживала разом з батьком на час його смерті, тому нотаріус не може вважати заявницю спадкоємцем, який фактично прийняв спадщину. Згідно з нормами статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Заявницею наданий акт про фактичне проживання осіб, складений мешканцями будинку АДРЕСА_2 21.07.2025, а також довідка, видана ОСББ «А.Кримського-46», відповідно до яких ОСОБА_3 на час відкриття спадщини проживав разом із заявницею за адресою: АДРЕСА_1 . Але інформація, що міститься у вказаних акті та довідці, суперечать відомостям, наявним в актовому записі про смерть ОСОБА_3 . Також нотаріус не може прийняти ці документи в якості підтвердження місця відкриття спадщини та факту прийняття спадщини, оскільки такі докази не передбачені нормами «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» /а. с. 15/.
У підтвердження вимог заяви ОСОБА_1 надала суду акт про фактичне проживання осіб від 21.07.2025, складеного за участю сусідів заявниці, ОСОБА_9 (кв. АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (кв. АДРЕСА_5 ), ОСОБА_10 (кв. АДРЕСА_6 ), ОСОБА_11 (кв. АДРЕСА_7 ) та довідку ОСББ «А.Кримського-46» від 22.07.2025, згідно з якими особа, не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно фактично проживав за вказаною адресою та вів спільне господарство з ОСОБА_1 (дочкою) /а. с. 17, 18/.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею не доведено у встановлений процесуальним законом спосіб факту постійного проживання зі спадкодавцем (батьком) на час відкриття спадщини. При цьому у матеріалах справи є достатньо доказів, що спростовують доводи заявниці.
Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви зроблено за неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності або відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові ОП КЦС ВС від 20.06.2019 у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права, спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відносити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший фат, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у деяких випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1.01.2004 тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строк, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом із тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
Відповідно до пункту 3.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого 22.02.2012 № 296/5 Міністерства юстиції України, факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).
Під постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою. Частина третя статті 1168 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного (ухвала КЦС ВС від 8.07.2020 № 569/15147/17).
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вінницький апеляційний суд вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що заявницею доведено факт спільного проживання з батьком на час відкриття спадщини, що підтверджується наступними доказами : актом посвідченого головою правління ОСББ «А-Кримського-46» від 21.07.2025 про фактичне проживання осіб /а. с. 17/, відповідно до якого ОСОБА_3 , який не зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав за вказаною адресою з ОСОБА_1 (дочкою); довідкою ОСББ «А-Кримського-46» від 22.07.2025 /а. с. 18/; відповіддю КНП «Територіальне медичне об'єднання «Вінницькій обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної Ради» № 08/1347 від 1.08.2025, відповідно до якої за період з 6.01.2023 по 28.11.2023 до ОСОБА_3 надходили виклики (15.03.2023, 28.03.2023, 11.11.2023, 16.11.2023) за адресою АДРЕСА_1 /а. с. 19/; медичними документами ОСОБА_3 /а. с. 20-26/, відповідно до яких місцем проживання ОСОБА_3 зазначена адреса АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд зазначає, що спадкоємців у порядку, передбаченому нормами ЦК України, які б оспорювали право заявниці на прийняття спадщини, не встановлено, тоді як існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.
Спір про право, зокрема, може існувати між особами які можуть набути право на спадкування. Тобто у разі коли відбувається «зіткнення» приватно-правових категорій. Натомість, коли право на спадкування «стикається» або може «стикнутися» із публічним обов'язком територіальної громади, то очевидно, що ні про який спір про право йтися не може, оскільки в територіальної громади немає права.
Відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про прийняття спадщини пов'язана виключно із тим, що заявницею було пропущено строк для прийняття спадщини, а надані нею документи не підтверджується факт постійного проживання зі спадкодавцем за однією адресою.
Колегія суддів вважає, що надані заявницею докази підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заслуговує на увагу, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви.
Щодо розподілу судових витрат.
Порядок розгляду справ окремого провадження визначений статтею 294 ЦПК України, відповідно до частини сьомої якої при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи (частина третя статті 42 ЦПК України).
З огляду на викладене відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, можливе у справах позовного провадження, але у справах окремого провадження, з урахуванням особливостей розгляду цих справ, судові витрати не відшкодовуються (постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 263/1265/18 та від 16.11.2022 у справі № 214/4179/21, постанова ОП КЦС від 25.03.2024 у справі № 161/9609/22).
Ураховуючи наведене, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.01.2026 скасувати та ухвалити нове.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Вінницька міська рада, Немирівська міська рада Вінницької області про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 06.04.2026.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Оніщук
В. П. Рибчинський