справа № 489/10856/25 провадження №2/489/946/26
Іменем України
06 квітня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У грудні 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» через систему «Електронний суд» звернулось суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 430172024 від 25.12.2024 в розмірі 29610,12 грн. та понесені судові витрати, які складаються із 2422,40 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Як на підставу позовних вимог вказано, що 25.12.2024 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») укладено в електронній формі кредитний договір №430172024 за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 10000,00 грн., який зобов'язався повернути на умовах, передбачених цим договором. Кредитний договір підписано відвідачем за допомогою одноразового паролю ідентифікатора.
Грошові кошти ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало згідно умов кредитного договору на банківську карту відповідача № 5168-74ХХ-ХХХХ-7492.
Через неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань утворилася заборгованість в розмірі 29610,12 грн., з якої 9998,26 грн. заборгованість по тілу кредиту; 19611,86 грн. заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн. по комісії.
10.06.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/39, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 430172024 від 25.12.2024.
Посилаючись на наведені обставини та те, що відповідачем в позасудовому порядку борг не погашено, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 06.01.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.
Правом на дання відзиву відповідач не скористалася.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За частиною п'ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи встановлено, що 25.12.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір кредитної лінії №430172024.
Пунктом 2.2 кредитного договору передбачено, що загальний розмір кредиту становить 1500,00 грн. Разом з тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачених цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.
За умовами пунктів 2.3, 32.4 кредитного договору, перший транш надається позичальнику у розмірі , що дорівнює загальному розміру кредиту 25.12.2024 (що є датою надання кредиту). Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Надання кожного додатково траншу збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу.
Відповідно до пункту 5.1 кредитного договору, кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника використовуючи реквізити платіжної картки 5168-74хх-хххх-7492.
Рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду - 08.01.2025 (пункт 7.1 договору).
Згідно пункту 7.2 договору, в обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому пунктом 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання /припинення дії договору, в порядку передбаченому підпунктами 9.1.1.2 або 9.1.1.7.
Відповідно до пункту 7.2 кредитного договору, кінцева дата повернення кредиту -24.01.2030.
Згідно пункту 8.3 кредитного договору базова процентна ставка складає 0,98 відсотків від суми залишку кредиту, що становить 357,70 відсотків річних.
Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «TTWM» 25.12.2024.
28.12.2024 сторони кредитного договору уклали додаткову угоду , про дання додаткового траншу позичальнику в розмірі 1510,00 грн., у зв'язку із чим сума кредиту становитиме 3010,00 грн.
Додаткова угода підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «4711» 28.12.2024.
28.12.2024 сторони кредитного договору уклали додаткову угоду , про дання додаткового траншу позичальнику в розмірі 1169,00 грн., у зв'язку із чим сума кредиту становитиме 4179,00 грн.
Додаткова угода підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «87181» 28.12.2024.
28.12.2024 сторони кредитного договору уклали додаткову угоду , про дання додаткового траншу позичальнику в розмірі 725,00 грн., у зв'язку із чим сума кредиту становитиме 4904,00 грн.
Додаткова угода підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «7207» 28.12.2024.
29.12.2024 сторони кредитного договору уклали додаткову угоду , про дання додаткового траншу позичальнику в розмірі 5096,00 грн., у зв'язку із чим сума кредиту становитиме 10000,00 грн.
Додаткова угода підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «7437» 29.12.2024.
До укладення кредитного договору відповідач ознайомилася та підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором «9253» паспорт споживчого кредиту.
Відповідачем також було надано до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заявку на отримання коштів в кредит від 25.12.2024, в якій простила надати кредит в розмірі 12000,00 грн., перший транш якого - 1500,00 грн., та в якій вказала свої персональні данні, адресу проживання та номер банківської картки.
Перерахування грошових коштів відповідачу підтверджується довідками ТОВ «ПрофітГід», згідно яких 25.12.2024 та 28.12.2024 на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в розмірах 1500,00 грн., 1510,00 грн., 1169,00 грн. а також платіжними дорученнями АТ КБ «ПриватБанк» від 12.28.2024 на суму 725,00 грн. та від 12.29.2024 на суму 5096,00 грн.
Ініціювання платіжної операції з перерахування грошових коштів відповідачу згідно кредитного договору №430172024 від 25.12.2024 позивач підтвердив довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 23.12.2025.
Набуття прави вимоги за кредитним договором позивач підтвердив договором факторингу № МВ-ТП/39 від 10.06.2025, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до якого та Реєстру прав вимоги від 10.06.2025 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги за кредитним договором № 430172024 від 25.12.2024 на суму 20304,17 грн., з якої 9998,26 грн. заборгованість по кредиту, 5306,78 грн. по процентам та 4999,13 по неустойкі.
10.06.2025 на електронну адресу відповідача ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» направило повідомлення про відступлення права вимоги.
04.11.2025 ТОВ «Таліон Плюс» на електронну адресу відповідача направило повідомлення про дострокове розірвання договору та вимагало погасити заборгованість за кредитним договором, яка станом на 04.11.2025 складала 24610,99 грн.
Згідно розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 25.12.2024 заборгованість відповідача по кредитному договору складала 20206,19 грн. Із розрахунку вбачається, що відповідач здійснила часткове погашення заборгованості на суму 9193,00 грн.
Згідно розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» станом на 10.06.2025 заборгованість відповідача склала 34609,25 грн., з якої 9998,26 грн. заборгованість по тілу кредиту, 19611,86 грн. по процентам (нараховані по 03.11.2021) та 4999,13 грн. неустойки.
Із вказаної заборгованості позивач просить стягнути лише заборгованість по тілу кредиту та процентам, що складає 29610,12 грн.
Правове обґрунтування та мотиви суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до положень статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Згідно з статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 вищевказаного Закону зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами статті 11 зазначеного Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.
Згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що кредитний договір, з додатковими угодами до нього, відповідачем укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом його підписання договору накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаного відповідачем.
Отже, укладення договору відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та підтверджує виникнення між його сторонами кредитних правовідносин.
Тому враховуючи доведення позивачем набуття прав вимоги до відповідача за кредитним договором, а також порушення позичальником грошових зобов'язань із повернення кредиту, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та його задоволення в розмірі згідно розрахунку позивача, який нічим не спростовано.
Стосовно клопотання позивача про витребування доказів зарахування відповідачу на рахунок грошових коштів, наданих в кредит, суд не вбачає необхідності в його задоволенні, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів перерахування коштів відповідачу.
Так як позов задоволено повністю, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, яка понесена позивачем в розмірі 5000,00 грн., суд враховує вимоги статей 137, 141 ЦПК України та бере до уваги складність справи, перелік наданих послуг, час, необхідний для складання позовної заяви, а також критерії розумності і співмірності.
При цьому, суд враховує висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Надавши оцінку доказам щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на те, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, невеликий обсяг наданих доказів у справі та її розгляд в порядку спрощеного провадження, а також врахування необхідність дотримання критеріїв розумності та справедливості, суд вважає понесені позивачем витрати на правничу допомогу відповідають наведеним критеріям, а тому з відповідача підлягає стягненню 5000,0 грн. на відшкодування позивачу понесених витрат на правничу допомогу.
Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором № 430172024 від 25.12.2024 в загальному розмірі 29610,12 грн. (двадцять дев'ять тисяч шістсот десять гривень 12 коп.), а також судовий збір в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.)
У іншій частині вимог про стягнення правничої допомоги відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Жабинського, 13;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 06.04.2026.
Суддя І.В.Коваленко