Справа № 487/1575/26
Провадження № 1-кс/487/1286/26
06.04.2026 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026080200000294 від 17.02.2026 за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.111 КК України про арешт майна
встановив:
02.03.2026 слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури АРК та міста Севастополя ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить накласти арешт на об'єкт нерухомого майна який належить підозрюваному ОСОБА_4 , а саме: 2-х кімнатна квартира у літері "В", за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності у частці 1 ціла, з метою подальшого забезпечення збереження майна, враховуючи можливість подальшого застосування конфіскації майна, як виду покарання із позбавленням права на його відчуження, розпорядження.
Вимоги клопотання обґрунтовано тим, що санкція статті, за якою підозрюється ОСОБА_4 , передбачає покарання, у тому числі, у вигляді конфіскації майна, у зв'язку з чим на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України на майно підозрюваного необхідно накласти арешт.
Слідчий до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, клопотання підтримав, просив про його задоволення.
На підставі ст. 172 КПК України клопотання розглянуто без участі власника майна.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
Із матеріалів клопотання вбачається, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62026080200000294 від 17.02.2026 за ч.1 ст. 111 КК України КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи громадянином України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи державним службовцем, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та російської федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Сімферополя до складу російської федерації, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах російської федерації, перебуваючи в м. Севастополь з жовтня 2014 продовжив роботу у складі незаконного органу (мовою оригіналу) «в управлении антикоррупционных проверок Комитета по противодействию коррупции Республики Крым».
Також, встановлено, що з 12 вересня 2024 року ОСОБА_4 , обраний як (далі мовою оригіналу) «депутат Государственного Совета Республики Крым третьего созыва».
Крім того, ОСОБА_4 , внаслідок вчинення дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, отримав наступні відзнаки: 2015 рік - «Благодарность Главы Республики Крым» та «Благодарность Председателя Государственного Совета Республики Крым»; 2018 рік - «Ценный подарок Председателя Государственного Совета Республики Крым».
Допомога ОСОБА_4 іноземній державі та її представникам у переході податкових органів АР Крим та здійснення діяльності на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації, сприяли окупаційним органам влади у забезпеченні належного функціонування незаконно створених державних органів, забезпечили контроль за дотриманням законодавства про податки та збори, а також прийнятих у відповідності з ним правових актів, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетної системи російської федерації та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
10.02.2026 в порядку ч. 1 ст. 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Відповідно до інформації з реєстру нерухомого майна ОСОБА_4 належить об'єкт нерухомого майна - 2-х кімнатна квартира у літері "В", за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності у частці 1 ціла.
Враховуючи, що санкція статті, за якою підозрюється ОСОБА_4 , передбачає покарання, у вигляді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років з конфіскацією майна або без такої, в органу досудового розслідування виникла необхідність в арешті майна, яке належать на праві приватної власності підозрюваному, з метою забезпечення кримінального провадження.
Згідно із положеннями п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
У частині 5 ст. 170 КПК України вказано, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Вимогами ст. 173 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так слідчим доведено, що вказане у клопотанні майно належить підозрюваному, існує необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання, враховуючи кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 111 КК України, та наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним із завданням кримінального провадження.
Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
З урахування викладеного, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 98, 131-132, 167, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_4 , а саме: 2-х кімнатна квартира у літері "В", за адресою: АДРЕСА_1 , із позбавленням права на його відчуження, розпорядження.
Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити слідчому Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1