Справа № 474/603/25
Провадження № 2/474/73/26
Іменем України
30.03.26р.смт Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретаря судового засідання Лисейко Т.А.
позивачки ОСОБА_1
представниці позивачки ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення пені у зв'язку з несплатою аліментів на утримання дитини, -
встановив:
16.06.2025р. ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 84 446 грн. 00 коп. у зв'язку з несвоєчасною сплатою аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування позову позивачка зазначила наступне: “...Відповідно до Судового наказу від 16.07.2021 року в справі №474/482/21,виданого Врадіївським районним судом Миколаївської області відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу 5.07.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 06.05.2025 року видно, що відповідач сплачує аліменти нерегулярна, фактично заборгованість зі сплати аліментів існує на протязі всього періоду сплати ним аліментів.
Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Я бажаю стягнути з відповідача неустойку за період з несплати аліментів, яка за моїми підрахунками складає 84446 грн. (докладаю розрахунок пені, відповідно до діючої формули).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка,що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
Оскільки відповідач, несплачуючи систематично аліменти на утримання дітей ставить мене в скрутне матеріальне становище, я вважаю за необхідне стягнути пеню, передбачену законодавствам, якщо платник аліментів має заборгованість по сплаті аліментів...».
В судовому засіданні позивачка та її представниця ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. Крім цього представниця зазначила, що період за який стягуються аліменти становить з липня 2021 року по березень 2024 року. Також просила суд врахувати, що зазначенні в позовній заяви сума позову - 84 446 грн. 00 коп. є технічною опискою, а вірна сума вказана у розрахунку позовних вимог. Водночас ні позивачка, ні представниця не змогли пояснити щодо кількості днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць.
Відповідач та його представниця ОСОБА_5 в судові засідання не з'явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомили, відзив на позов не подали, із заявами про відкладення розгляду справи не зверталися.
З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу по суті без учасників судового розгляду, які не з'явилися в судове засідання.
Дослідивши матеріали справи, заслухав пояснення позивачки та її представниці, судом встановлено наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , батьком якої є ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 27.11.20211р.).
16.07.2021р. Врадіївським районним судом Миколаївської області у справі № 474/482/21 видано судовий наказ, згідно з яким з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу 05.07.2021р., і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 06.05.2025р. зробленому у виконавчому провадженні № 66522583 вбачається наступне.
Як зазначено у розрахунку від зроблений державним виконавцем Другого ВДВС у Первомайському районі Миколаївської області ПМУ МЮ (м. Одеса) Діцуленко Н.І.
Однак розрахунок не містить ні підпису державного виконавця, ні відтиску печатки відділу державної виконавчої служби.
У розрахунку вказано, що він зроблений у виконавчому провадженні № 66522583 де боржником є ОСОБА_3 . За період з липня 2021 року по квітень 2025 року. Починаючи з жовтня 2024 року по квітень 2025 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
Однак з розрахунку не можливо встановити за яким виконавчим документом здійснюється стягнення аліментів та хто є стягувачем, оскільки розрахунок не містить даних щодо виконавчого документу та стягувача.
Розрахунок зроблений за період з липня 2021 року по квітень 2025 року та містить наступну інформацію: розмір доходу/середня заробітна плата працівника для цієї місцевості; розмір аліментів, визначений у виконавчому документі; сума аліментів, яка підлягає стягненню; сплачено боржником/стягнуто виконавцем; заборгованість на 30 число поточного місяця; сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження; сукупний розмір заборгованості.
Водночас вказаний розрахунок не містить даних щодо дат добровільної сплати відповідачем аліментів чи їх примусово стягнення державним виконавцем, як і кількості днів прострочення сплати відповідачем аліментів за кожен місяць.
З розрахунку пені зробленого позивачку вбачається, що пеня нарахована за період з липня 2021 року по вересень 2024 року, загальна сума пені становить 41 437 грн. 00 коп.
Згідно з формулою, яку застосовувала позивачка при розрахунку пені, та яку вона зазначила у самому розрахунку, під час розрахунку пені бралися до уваги кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць.
Водночас в розрахунку пені відображено лише дані щодо: місяців та років за які нарахована пеня; суми заборгованості та пені за кожен місяць; загальна сума нарахованої пені.
При цьому слід зазначити, що суми заборгованості зі сплати аліментів по кожному місяцю, які зазначені у розрахунку пені не відповідає сумам зазначеним у розрахунку державного виконавця. Наприклад: у розрахунку пені за липень 2021 року сума заборгованості вказана - 2 514 грн. 00 коп., а у розрахунку державного виконавця 2 189 грн. 16 коп. В загальному суми заборгованості зі сплати аліментів, які зазначені у розрахунку пені та розрахунку державного виконавця різняться за всіма місяцями та роками, окрім липня 2022 року. Водночас у розрахунок пені також включені лютий, березень 2022 року, лютий, листопад 2023 року, хоча згідно розрахунку державного виконавця за ці місяці була переплата по аліментах, а саме: 544 грн. 16 коп., 1 025 грн. 06 коп., 12 085 грн. 51 коп. та 1 486 грн. 25 коп., відповідно.
Отже розрахунок пені: не містить зазначення кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць; вихідні дані щодо розміру заборгованості по аліментах за кожен місяць відрізняється з даним зазначеними в розрахунку державного виконавця; пеня за лютий, березень 2022 року, лютий, листопад 2023 року нарахована на суму надмірно сплачених аліментів; загальна сума пені зазначена у розрахунку відрізняється від заявленої у позовній заяві, а саме згідно розрахунку - 41 437 грн. 00 коп., а згідно позовної заяви - 84 446 грн. 00 коп.
Матеріали справи не містять жодних інших доказів: матеріалів виконавчого провадження, первинних документів бухгалтерського обліку, тощо. Вказані докази не були надані ні позивачкою, ні її представницею, які також не клопотали перед судом про їх витребування.
Встанови вказані обставини, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1-3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтями 77-80 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991р. № 789-XII, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 155 СК України).
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 27 вказаної Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (ч. 3 ст. 195 СК України).
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (ч. 1 ст. 196 СК України).
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.01.2022р. у справі № 711/679/21 при вирішенні наступних питань: 1) як враховуються часткові платежі (частковий платіж) за наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди (попередній період); 2) як розуміти формулювання у нормі права “не більше 100 відсотків заборгованості» зазначив, даючи відповіді на них, що:
1) розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %; При цьому при обчисленні пені прострочення розпочинається з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені аліменти;
2) оскільки пеня - змінна величина, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання “не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі якщо позивач з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Водночас, як вбачається з розрахунку пені, він не відповідає критеріям обґрунтованості, оскільки: не містить зазначення кількість днів прострочення сплати аліментів та кількості днів заборгованості за кожен місяць; вихідні дані щодо розміру заборгованості по аліментах за кожен місяць відрізняється з даним зазначеними в розрахунку державного виконавця; пеня за лютий, березень 2022 року, лютий, листопад 2023 року нарахована на суму надмірно сплачених аліментів; загальна сума пені зазначена у розрахунку відрізняється від заявленої у позовній заяві, а саме згідно розрахунку - 41 437 грн. 00 коп., а згідно позовної заяви - 84 446 грн. 00 коп.
Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів зроблений державним виконавцем не відповідає критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки: не містить ні підпису державного виконавця, ні відтиску печатки відділу державної виконавчої служби; даних щодо дат добровільної сплати відповідачем аліментів чи їх примусово стягнення державним виконавцем, як і кількості днів прострочення сплати відповідачем аліментів за кожен місяць; з нього не можливо встановити за яким виконавчим документом здійснюється стягнення аліментів та хто є стягувачем.
Таким чином суд не бере до уваги розрахунок заборгованості зі сплати аліментів зроблений державним виконавцем, оскільки він як доказ не є належним, допустимим та достовірним.
Водночас, оскільки матеріали справи не місять жодних інших доказів: матеріалів виконавчого провадження, первинних документів бухгалтерського обліку, тощо, тобто необхідних вихідних даних, суд позбавлений можливість зробити свій контрозрахунок пені, яка має бути нарахована за несвоєчасну сплату відповідачем аліментів.
Твердження представниці позивачки ОСОБА_2 про те, що нею у позовній заяві допущено описку щодо суми пені не заслуговують на увагу.
Згідно цивільного процесуального законодавства, звертаючись до суду з позовом, позивач самостійно визначає в чому полягає порушення його прав, хто їх порушив, якими обставинами та доказами це підтверджується. Суд розглядає позов в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. У разі виникнення необхідності змінити предмет чи підставу позову, збільшити чи зменшити розмір позовних вимог, позивачка та її представниця мали право подати до суду відповідну заяву в порядку, визначеному ст. 49 ЦПК України, однак таким правом не скористалися.
Отже з сукупності вищевикладеного слідує, що позов в цілому є безпідставним та необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 258-268, 273 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення пені у зв'язку з несплатою аліментів на утримання дитини - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Повний текст рішення складений та підписаний “06» квітня 2026 року.
Суддя Ф.Г. Сокол